Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас

ДНАББ ім. В.Г. Заболотного :: Перегляд теми - Архітектор Олекса Тацій (1903-1967)
 ЧаП (Часті Питання)ЧаП (Часті Питання)   ПошукПошук   ГрупиГрупи   ПрофільПрофіль   УвійтиУвійти 

Архітектор Олекса Тацій (1903-1967)

 
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Персональні покажчики
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
dnabb
Newbie
Newbie


Зареєстрований: Jul 25, 2007
Повідомлення: 45

ПовідомленняДодано: Ср Вер 19, 2007 10:24 pm    Заголовок повідомлення: Архітектор Олекса Тацій (1903-1967) Відповісти цитуванням

Держбуд України
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного

Видатні зодчі України

Архітектор Олекса Тацій
(1903-1967)

Бібліографічний покажчик

До 100-річчя від дня народження

Київ, МПП „Прима”, 2003

УДК 016:929(477)+72)(477)(092)
ББК 85.11-8(4Укр)я1
А 878

Архітектор Олекса Тацій: Бібліогр. покажч. / Укл. Г.А. Войцехівська, Є.О. Тацій; Ред. кол.: Г.А. Войцехівська (відп. ред.), С.С. Артамонова, К.В. Боліла, О.М. Піхур, О.М. Развадовська; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. – К.: МПП „Прима”, 2003. – 84 с.: іл. – (Видатні зодчі України).
У бібліографічному покажчику серії „Видатні зодчі України” зібрано матеріали про творчість українського архітектора ХХ ст. Олексія Олександровича Тація.
Покажчик розрахований на науковців, архітекторів, мистецтвознавців, істориків, краєзнавців, екскурсоводів, студентів архітектурно-будівельних та мистецьких навчальних закладів, широкий загал громадськості.

Укладачі – Г.А. Войцехівська, Є.О. Тацій

Редакційна колегія: Г.А. Войцехівська (відп. ред.), С.С. Артамонова, К.В. Боліла, О.М. Піхур, О.М. Развадовська

Науковий консультант: канд. архітектури А.О. Пучков

На 1 стор. обкл. – проект кінотеатру „Київ” (1946 р.).

Висловлюємо щиру подяку за підтримку у виданні покажчика М.О. Горовенку, Н.О. Лесьо, В.В. Мосенкову, О.Є. Тацій, І.П. Шпарі, О.А. Ярославській.
Особливу подяку за допомогу у підготовці покажчика висловлюємо В.І. Тацій.

УДК 016:929(477)+72)(477)(092)
ББК 85.11-8(4Укр)я1

@ Державна наукова архітектурно-будівельна
бібліотека імені В.Г. Заболотного, 2003

ПЕРЕДМОВА

Олексій Олександрович Тацій – відомий український архітектор, професійна діяльність якого високо оцінена урядом і громадськістю.
Творчий доробок архітектора характеризується визначними архітектурними спорудами, серед яких павільйон України на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві, тризальний кінотеатр „Київ”, Будинок проектних організацій у Києві, санаторії у Дніпродзержинську, Одесі, Криму, житлові будинки, в т. ч. перші в Україні великоблокові та великопанельні (1929-1931 рр.), громадські споруди, що прикрашають міста і села України та Росії.
Значне місце у творчості архітектора посідає велика кількість житлових та громадських будівель для сільської місцевості. О.О. Тацій був організатором і першим директором проектного інституту „Діпросільбуд” (1945 р.), діяльність якого була спрямована на розвиток архітектури села.
Олексій Олександрович був активним учасником багатьох конкурсів, серед яких, мабуть, найважливішим в його творчості був конкурс на забудову повоєнного Хрещатика, головної магістралі Києва.
О.О. Тацій брав участь у роботі архітектурних з’їздів СРСР та України, пленумів Спілки архітекторів України, сесій Академій архітектури СРСР та УРСР, де неодноразово виступав.
Метою видання бібліографічного покажчика є дослідження та оприлюднення документальних джерел, що характеризують внесок О.О. Тація в архітектурну спадщину України, та ознайомлення громадськості з основними напрямами творчості архітектора.
До покажчика вміщено статтю про життєвий та творчий шлях О.О. Тація, автором якої є заслужений архітектор України, лауреат Державної премії УРСР у галузі архітектури, доктор архітектури, професор З.В. Мойсеєнко-Чепелик. У статті прийнята така система посилань: цифри у квадратних дужках відсилають до порядкового номера джерела в основному тексті покажчика. В кінці статті наведені примітки.
Бібліографічний покажчик складено на основі каталогів, картотек та фондів Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України. Включено інформацію про будинки та споруди О.О. Тація, якщо, навіть, не зазначено прізвище архітектора, але достовірно відомо його авторство.
До покажчика вміщено значну кількість ілюстрацій, деякі з них публікуються вперше.
Бібліографічний матеріал звірено з першоджерелами de visu та проанотовано, систематизовано за розділами, у розділах подано за абеткою прізвищ авторів чи назв, у підрозділі „Статті” – за абеткою назв публікацій.
Видання має допоміжні покажчики: іменний, предметний та хронологічний, а також переліки скорочень назв періодичних видань та організацій.
Матеріал покажчика доповнено додатками, в яких подано інформацію про проекти О.О. Тація, що зберігаються в методфонді НДІТІАМ, відділі фондів Національного заповідника „Софія Київська” та приватному архіві Є.О. Тація.
Частина робіт архітектора не була відмічена в публікаціях і тому інформація про них відсутня в основних розділах бібліографічного покажчика. Тому особливо цінним є хронологічний перелік проектів та збудованих споруд, складений О.О. Тацієм та упорядкований його сином Є.О. Тацієм, що наочно і більш повно відображає активну професійну діяльність видатного зодчого України.

Редакційна колегія

Мойсеєнко-Чепелик З.В. Творчий шлях архітектора

Серед видатних майстрів архітектури 30-60-х рр. ХХ ст. почесне місце займає Олексій Олександрович Тацій, творчі роботи якого широко відомі архітектурній громадськості.
Він народився в м. Полтаві 17 березня 1903 р. Класична архітектура Полтавщини не могла не вплинути на творчо обдарованого юнака. Важливого значення для розвитку художніх здібностей молодого Олекси набуло знайомство з художником І. Мясоєдовим, сином одного з засновників товариства передвижників, який жив поряд. Завдячуючи І. Мясоєдову, юнак захопився малюванням, що дало йому змогу вступити до ВХУТЕМАСу (Вищі художньо-технічні майстерні, Москва), де навчався протягом 1920-1922 рр. Конструктивізм, пануючий стиль у навчальному закладі, мав певний вплив на ранні твори О. Тація.
1923 р. Олексій Олександрович переїхав до Харкова. З 1923 до 1929 рр. навчався в Харківському технологічному інституті (ХТІ) під керівництвом відомого архітектора і педагога, академіка архітектури О. Бекетова (1862-1941) та професора О. Молокіна (1880-1951) – вихованців петербурзької академічної архітектурної школи: О. Бекетов закінчив Петербурзьку академію мистецтв, О. Молокін – Петербурзький інститут цивільних інженерів. Академічна школа відомих архітекторів дала знання молодому О. Тацію про закони побудови композиції, її гармонізацію, пропорційність, що яскраво проявилось в його подальших творчих роботах.
Творчий талант О. Тація проявився ще в студентські роки: в конкурсі на кращий проект Харківського крематорію 1928 р. він отримав ІІІ премію (для студента це була висока нагорода). Знаючи О. Тація як талановитого студента, О. Бекетов і О. Молокін залучали його до співпраці з розробки проектів і після закінчення інституту (житлові будинки О. Молокіна в Донбасі, Дніпропетровську, житловий будинок О. Бекетова в Києві по вул. Грушевського, 9 та ін.).
З 1929 по 1933 рр. О. Тацій працював в Українському науковому інституті споруд (УНІС) в Харкові і одночасно навчався в аспірантурі цього ж інституту. Саме в цей період були започатковані пошуки архітектурно-конструктивних вирішень житлових будинків із великих блоків і панелей.
Ми досі знали, що перший великопанельний будинок був побудований у Києві на вул. Червоноармійській (1950 р.) за проектом архітекторів В. Єлізарова, М. Епіфановича, В. Конацького¹. Але ще на початку 30-х років ХХ ст. проводилось експериментальне будівництво великопанельних будинків (які досі збереглися!) [75, 76, 81, 301]. Перші в Україні житлові будинки з великоблокових панелей, а також з великих тришарових панелей інженера О. Ваценка та архітектора О. Тація в 1929-1931 рр. були збудовані в Харкові у селищі „Опытный”, а згодом шестиповерховий великоблоковий будинок спорудили по вул. Пушкінській, 40 (Харків), який був першим у світі за кількістю поверхів (будинок збережений і до наших днів як пам’ятка архітектури). В цих будинках проходили перевірку не тільки будівельні конструкції, але й нові об’ємно-розпланувальні рішення: двоквартирна секція, суміщені санвузли без прямого денного освітлення (що йшло в розріз з чинними нормативами), кухня розкрита в бік житлової кімнати, центральне поквартирне опалення, пласка покрівля, а в одному з будинків – квартири з кухнями-нішами у житлових кімнатах.
За результатами досліджень цих будинків було прийнято рішення про масове розповсюдження великоблокових конструкцій, яке реалізувалось у 1930-х рр. в промислових районах України.
На той час в УНІСі утворилась творча група молодих архітекторів-однодумців, до якої належали О. Тацій, В. Андрєєв, Л. Горелік, О. Касьянов, Г. Любарський, Є. Михайловський, Ф. Олійник, М. Плєхов та ін. В дискусіях виробляється творче credo – „розвиток творчого потенціалу, досягнення успіху – через конкурси”.
У 1930-1934 рр. представники групи беруть активну участь у конкурсах на проектування громадських споруд, серед яких Палац Рад у Москві (придбано), Будинок Червоної Армії і Флоту у Харкові (І премія, побудовано), клуб-кінотеатр (ІІІ премія) та ін. Особливо треба відзначити конкурсний проект театру в Харкові. Це був найбільший міжнародний конкурс за участю зарубіжних авторів (100 учасників) О. Тацій виконав замовлений передконкурсний проект (для розробки програми), а потім конкурсний, який отримав І категорію, і його запросили для розробки остаточного проекту театру у складі бригади братів Весніних та А. Мордвінова. Робота під керівництвом відомих архітекторів безумовно була для молодого фахівця школою професійної майстерності.
Основна художня виразність композиції конкурсних проектів 1930-1937 рр. базувалася на „грі чистих об’ємів”, що було притаманне кращим зразкам конструктивізму (характерним прикладом є будинок Держпрому в Харкові).
О. Тацій сприймав конструктивізм не догматично, а вносив до нього власне відчуття. Наприклад, у публікаціях зазначалось, що Будинок Червоної армії відрізнявся серед інших будівель періоду конструктивізму новизною і оригінальністю [81]. Ще приклад: в житловому будинку заводу „Транссигнал”, при його в цілому конструктивістському вирішенні („гра об’ємами”), застосовані мотиви українського народного орнаменту [42], хоча конструктивізм в „чистому” вигляді цього не допускав. Це саме стосується конкурсного проекту кінотеатру (1934 р.) і цілого ряду інших проектів цього періоду. За пізнішими оцінками О. Тацій очолював конструктивістський стилістичний напрям „соціальної спрямованості архітектури” [60].
1934 р. О. Тацій переїздить до Києва, працює в „Цивільпроекті” і створює досить цікавий житловий будинок по вул. Комінтерна, 3. Це була творча знахідка автора. Оперуючи простими об’ємами, автор дуже вдало звернувся до застосування контрастних кольорів, на багато років випередивши свій час. Недаремно цей будинок має статус пам’ятки архітектури 1930-х рр.
У 1935-1936 рр. твори О. Тація, як і твори інших архітекторів-конструктивістів, було піддано критиці, бо вже були вироблені положення, якими засуджувався конструктивізм. З цим стилем О. Тацій розлучався нелегко, вважаючи, що в ньому є багато корисного і воно повинно бути запозиченим для подальшого розвитку архітектури [45]. Тоді ж почав діяти теоретичний постулат про те, що архітектура повинна бути соціалістичною за змістом і національною за формою (соціалістичний реалізм). У той період вважалось, що „національна за формою” – це значить застосування ордерної системи. Саме цим шляхом і пішла більшість архітекторів періоду 1935-1954 рр.
Та певна кількість творців, посилаючись на тезу „національна за формою”, почала вести пошуки національної своєрідності архітектури. Особливо це яскраво проявилось в архітектурі Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві (ВСГВ), павільйони якої розроблялись на конкурсній основі. У конкурсі на проект павільйону України взяли участь П. Альошин, В. Троценко, М. Холостенко, О. Тацій. Кращим був визнаний проект О. Тація, що знайшло схвальні відгуки у пресі. Ідеї проекту щодо застосування мотивів народної творчості вважали чималим досягненням української архітектури [258]. Павільйон був побудований 1936 р. Композиція базувалась на традиціях української народної архітектури. Головний вхід підкреслювався високим фронтоном трапецієвидної форми – знакової для народної архітектури України. Головний фронтон підкріплювався з двох боків ще двома трапецієвидними фронтонами, площина яких мала заповнитись розписами на основі народної творчості. Однозначно, павільйон був виразником національної своєрідності України. У публікаціях зазначалось, що у цьому проекті поєднано неокласицизм, український модерн і самобутність [77, 78, 79, 80].
1937 р. урядова комісія, оглядаючи виставку перед її відкриттям, відзначила стан виставки як незадовільний, що потребувало доопрацювання, і термін відкриття виставки перенесли на 1939 р.
Оголошується новий, „московський”, конкурс, до участі в якому О. Тація не запрошують. Але, маючи велику силу волі і творче натхнення, Олексій Олександрович подає новий проект і перемагає. Павільйон будується 1939 р. і все ж таки має риси української національної архітектури, розкриваючи її через синтез мистецтв. До оформлення павільйону були залучені українські скульптори, художники, а також народні майстри декоративного мистецтва, зокрема, відома П. Власенко, стилізовані орнаменти якої були відтворені у вітражах головного входу. Інтер’єр вводного залу прикрасив килим за малюнком В. Кричевського.
Але не тільки синтез архітектури і ужиткового народного мистецтва викликав захоплення і дивував глядачів. Знайдений О. Тацієм у співавторстві з М. Іванченком символічний образ України як житниці Радянського Союзу, відтворений у площині фасадів пшеничним полем із золотим колоссям. Прийом, цілком доречний в такому жанрі архітектури як виставковий павільйон, відразу одержав у пресі схвальні відгуки. Зокрема, В. Ясієвич, пізніше аналізуючи архітектуру павільйону, писав, що його архітектура відноситься до стилю романтичного символізму. У павільйоні „впервые национальная форма рассматривается метафорически”. Відмічався талант О. Тація, що “проявился в умении создать ассоциативный образ Украины, не прибегая к традиционной орнаментике, при помощи более сложных метафор „со значением” [265].
Творці дуже цікавого неординарного архітектурного твору були нагороджені орденами, що було на той час дуже рідкісним явищем. Україна зустрічала їх як героїв.
По війні 1948 р. цей павільйон знесли через незадовільний технічний стан. Знову проводиться конкурс на проект павільйону, в якому, окрім Олексія Олександровича, беруть участь О. Власов, В. Єлізаров, М. Іванченко (уже самостійно). І знову ж перемагає О. Тацій. Новий павільйон (третій) був збудований у 1954 р. із великих керамічних блоків – новаторське рішення на той час, за що О. Тацій отримав золоту медаль ВСГВ. Композиція третього павільйону базується на простому геометричному плані, спокійній пластиці стін. Могутня арка кольоровим вітражем з тематикою народного мистецтва підкреслює головний вхід і збагачує силует павільйону піднятим над пласким перекриттям декоративним барабаном з фігурним завершенням. Такий образ павільйону зафіксований на численних поштових марках. Всі варіанти павільйонів, створені зодчим, безумовно, є гідним внеском до української архітектурної спадщини.
Працюючи над „серією” проектів павільйонів, О. Тацій одночасно розробляє низку проектів (1934-1935 рр.) для забудови с. Чапаєвка біля Золотоноші (стадіон, клуб, адміністративний будинок). Архітектура села завжди цікавила майстра. З цього часу вона зайняла особливе місце в творчості О. Тація, в якій можна виокремити три етапи.
На основі досвіду, здобутого при проектуванні с. Чапаєвка, була підготовлена доповідь, яку О. Тацій мав проголосити на І Всесоюзному з’їзді архітекторів. Але напередодні з’їзду в газеті „Правда” була опублікована стаття, присвячена персонально О. Тацію, в якій його було піддано жорсткій критиці за тези його доповіді і, навіть, звинувачено у шкідництві. Саме тоді було дано вказівку про знесення павільйону. Це був дуже важкий період в житті митця. Тільки сила волі і наступний успіх в проектуванні нового павільйону не дали зламатися.
Таким був перший етап в роботі для села. Другий – наступив у 1945 р., коли О. Тацію було доручено створити проектний інститут „Діпросільбуд”. Керуючи проектуванням для села, він не тільки вкладав свій досвід в проекти співробітників, а й особисто розробив низку проектів житлових будинків, клубів. Один із проектів житлових будинків (Б-17) найбільш відповідав повоєнним умовам і отримав значне розповсюдження – було побудовано кілька сот тисяч будинків. Клуби на 200 місць за проектом К-21 будувались у селах України та за її межами. У цей же період здійснювалось проектування села Ново-Демидова Київської обл. Другий етап закінчився у 1949 р., коли О. Тацію довелось знову, вже втретє, проектувати і керувати будівництвом павільйону України на ВСГВ.
Третій етап сільської тематики припадає на 1955-1960 рр. У цей період було розроблено низку проектів сільських житлових будинків, на основі яких створено серію № 994 у складі 22 проектів. Серія була затверджена як загальносоюзна і отримала широке розповсюдження.
Внесок О. Тація у розвиток сільської архітектури є значним. І зараз майже в кожному селі можна побачити будинки, споруджені за його проектами.
О. Тацій у 1930-х рр. бере активну участь у конкурсах на створення різноманітних об’єктів, серед яких Урядова площа (ІІІ премія), Наводницький міст у Києві (І премія, був побудований, але зруйнований під час війни) та ін.
До цього творчого періоду О. Тація належить конкретне проектування і будівництво санаторію в Дніпродзержинську, Будинку Рад у Кривому Розі, критого басейну в Києві та ін.
Уже тоді відомий майстер архітектури О. Тацій запрошується для викладання в КІБІ та поєднує творчу і педагогічну роботу (1934-1941 рр.). Йому присуджується вчене звання доцента. Учнями Олексія Олександровича були відомі згодом архітектори: В. Гопкало, А. Малиновський, Г. Слуцький, В. Чуприна та ін.
Під час Великої Вітчизняної війни О. Тацій йде добровольцем на фронт, маючи звільнення від призову (був на Волховському фронті). Після визволення Києва повертається і бере участь у відбудові міста.
Перед архітекторами було поставлено завдання розробки проекту забудови Хрещатика на конкурсній основі. В середині 1944 р. оголошено конкурс, на який було представлено 22 проекти за участю більшості знаних майстрів архітектури СРСР. У всіх проектах забудова Хрещатика вирішувалась на основі коридорної системи (суцільна забудова з обох боків головної магістралі міста). І тільки один проект, створений О. Тацієм та М. Іванченком, був вирішений неординарно – пропонувалось на лівому боці Хрещатика провести не суцільну забудову, а дискретну, тобто в природному середовищі вільно розташувати окремі споруди. Такий прийом просторового вирішення забудови Хрещатика міг з’явитися у справжнього майстра архітектури у хвилину творчого піднесення у напруженій конкурсній боротьбі. Ідея була вельми оригінальною: вона враховувала існуючу ситуацію, мальовничий рельєф міста, і завдяки передбаченим розривам розкривала зелені пагорби Печерська у всій красі.
Цінність такого прийому полягала не тільки у створенні архітектурних якостей Хрещатика, а й у забезпеченні аерації центральної магістралі міста, сформованої в широкій долині. В історичному розвитку будівництва долина звужувалась і аерація погіршувалась, тому інша система забудови спричинила б сильну загазованість вулиці та погіршила б її екологічну ситуацію.
Звичайно, архітектурна спільнота не могла не оцінити проектну пропозицію О. Тація. Оцінив її і О. Власов, якому, не зважаючи на результати конкурсу, директивно було доручено розробити проект забудови Хрещатика. Відбулося ще два тури конкурсу, в яких велась безкомпромісна боротьба між О. Власовим і О. Тацієм. Остаточний проект розроблено бригадою О. Власова, яка, відкинувши всілякі амбіції, використала ідею О. Тація та М. Іванченка щодо вільної забудови лівого боку вулиці. Завдяки знайденому О. Тацієм у забудові Хрещатика унікальному містобудівельному прийому в далекі 1940-і рр., сьогодні він вирізняється своєю неповторністю.
Після завершення конкурсу, 1948 р., за участь у розробці проектів О. Власов, В. Заболотний і О. Тацій були нагороджені орденами Леніна.
У повоєнні роки О. Тацій займав високі посади – заступника начальника Управління в справах архітектури при Раднаркомі УРСР, директора інституту „Діпросільбуд”, і при цьому працював творчо.
О. Тацій не оминув жодного конкурсу, взяв участь у 49 конкурсах на різні типи споруд. Це житлові будинки, виставковий павільйон в Марселі (Франція), Меморіал в Бабиному Яру в Києві, бібліотека АН УРСР, комплекс товариства „Знання”, Український музей історії Великої Вітчизняної війни та багато ін. Більшість з них були відзначені преміями. Весь перелік авторських робіт О. Тація сягає 123 проекти.
Маючи велику працездатність (працював з п’ятої години ранку), він умів концентрувати увагу на тих рішеннях, в яких був упевнений, і наполегливо доводити їх до завершення. Прикладом можуть служити його дії щодо впровадження в будівництво житла з двоквартирних секцій. Всі спроектовані ним і побудовані житлові будинки були з двоквартирними секціями. Як послідовний прибічник такого житла, він вважав, що при безперечних гігієнічних перевагах двоквартирні секції і в економічному відношенні можуть не поступатися секціям з більшою кількістю квартир, хоча це, на перший погляд, здавалося парадоксальним. О. Тацій провів велику аналітичну роботу щодо співставлення різних архітектурних вирішень і, коли в кінці 1950-х рр. було прийнято рішення про будівництво домобудівних комбінатів (ДБК), Олексій Олександрович поставив питання про випуск на ДБК будинків з двоквартирними секціями (поряд з іншими видами будинків). Добивався цього в різних інстанціях, навіть у найвищих урядових, і добився виділення коштів на проектування і будівництво житлового будинку з двоквартирними секціями.
Необхідно сказати, що О. Тацій надзвичайно відповідально ставився до якісного виконання архітектурних деталей. Його будівлі відрізняються своєрідністю і самобутністю в промальовуванні архітектурних елементів.
Архітектор знаходив і віддавав перевагу деяким рішенням, не боючись повторювати їх в різних спорудах. Прикладом можуть служити здвоєні колони, об’єднані спільною капітеллю. Цей прийом дозволяв збільшувати відстань між опорами (порівняно з канонічними системами), зберігаючи гармонійність композиції. Таке рішення було застосовано при спорудженні житлового будинку заводу „Транссигнал” (Київ), санаторію в Дніпродзержинську, сільських житлових будинках, першого павільйону України на ВСГВ, кінотеатру „Київ” тощо.
Оглядаючи творчий шлях цієї неординарної особистості, бачимо, що йому довелося працювати в період існування трьох стилістичних напрямків: конструктивізму, соціалістичного реалізму та в епоху „економічного техніцизму” (1954-1970 рр.). І в кожному періоді залишав твори, які ставали пам’ятками архітектури. Саме в епоху „економічного техніцизму” О. Тацій проектує Будинок проектів у Києві, застосовуючи прогресивні грибоподібні конструкції.
О. Тацій був не тільки талановитим митцем, але й сміливою людиною. Це підтверджує такий факт: коли він отримав замовлення на проект кінотеатру „Київ”, то включив до складу бригади з проектування „опального” на той час В. Онащенка (перебував на окупованій території). Єдине, чим керувався О. Тацій, було бажання підтримати колегу в скрутний час. 1952 р. кінотеатр був побудований і автори були відзначені премією як за одну з кращих споруд року.
Олексій Олександрович Тацій пішов з життя в розквіті творчих сил 13 березня 1967 р. буквально за креслярською дошкою, залишивши нащадкам багату архітектурну спадщину.
Так сталося, що у деяких публікаціях суперечливого ХХ ст. не завжди наводилось прізвище О. Тація як автора архітектурних споруд, яке дійсно заслуговує на пам’ять сучасних і майбутніх поколінь.
На жаль, в архітектурному середовищі таке трапляється, тому відновити історичну справедливість і відродити це славне призабуте ім’я – завдання сьогодення.
Його творчість потребує ретельних досліджень і окремого видання. Підготовлений бібліографічний покажчик про видатного зодчого можна вважати першим кроком у вивченні життєвого і творчого шляху майстра архітектури.

¹Історія української архітектури / За ред. В. Тимофієнка; УАА. – К.: Техніка, 2003. – с. 444.
Повернутися до початку
Подивитися профіль Відправити Особисте повідомлення
Показати повідомлення:   
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Персональні покажчики Годинний пояс: EET (Europe)
Сторінка 1 із 1

 
Перейти:  
Ви не можете починати теми
Ви не можете відповідати на повідомлення
Ви не можете редагувати свої повідомлення
Ви не можете видаляти свої повідомлення
Ви не можете голосувати в опитуваннях


Powered by phpBB © 2001-2003 phpBB Group
phpBB port v2.0.7 based on Tom Nitzschner's phpbb2.0.6 upgraded to phpBB 2.0.7 standalone was developed and tested by:
ChatServ, mikem,
and Paul Laudanski (aka Zhen-Xjell).

Version 2.0.7 by Nuke Cops © 2004 http://www.nukecops.com




Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.05 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //