Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

E-mail для повідомлень про корупційне правопорушення: korupciya_dnabb@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 До Всеукраїнського дня бібліотек


Урядова гаряча линія

Сайт Мінрегіону

  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас

ДНАББ ім. В.Г. Заболотного :: Перегляд теми - Павло Федотович Альошин (1881-1961)
 ЧаП (Часті Питання)ЧаП (Часті Питання)   ПошукПошук   ГрупиГрупи   ПрофільПрофіль   УвійтиУвійти 

Павло Федотович Альошин (1881-1961)

 
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Персональні покажчики
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
dnabb
Newbie
Newbie


Зареєстрований: Jul 25, 2007
Повідомлення: 45

ПовідомленняДодано: Вт Вер 25, 2007 12:38 pm    Заголовок повідомлення: Павло Федотович Альошин (1881-1961) Відповісти цитуванням

Мінбуд України
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека
імені В.Г. Заболотного

Павло Федотович Альошин (1881-1961)
Бібліографічна письмова довідка
(книги, брошури, статті з періодичних видань та збірників
за 2000-2005 рр.)

Київ 2006

Павло Федотович Альошин (1881-1961): Бібліогр. письмова довідка (книги, брошури, статті з періодичних видань та збірників
за 2000-2005 рр.) / Уклад. О.М. Піхур; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. К., 2006. – 21 с.

Бібліографічна пісьмова довідка підготовлена до 125-річчя від дня народження видатного українського архітектора П.Ф. Альошина. До довідки включено матеріали за період з 2000 до 2005 р., а також деякі видання, що не знайшли відображення в бібліографічному покажчику «Павло Федорович Альошин (1881-1961)», виданому ДНАББ імені В.Г. Заболотного 2000 р.

@ ДНАББ імені В.Г.Заболотного, 2006

1. Анисимов А. Киев и киевляне: Я вызову любое из столетий… Кн. 1. – К.: Курчъ, 2002. – 383 с.: ил.
На с. 17-19 – про закритий конкурс на проект залізничного вокзалу в Києві, в якому взяв участь проект П. Альошина і О. Вербицького.
2. Архитектор Йосиф Каракис. Судьба и творчество: К 100-летию со дня рождения: Альбом-каталог / Редкол.: С. Бабушкин, Д. Бражник, И. Каракис, И. Кизема. – К.: Символ-Т, 2002. – 102 с.: ил.
На с. 10 згадується П.Ф. Альошин як викладач художнього проектування в Художньому інституті у Й. Каракаса.
На с. 11 – про те, що однією із сторінок біографії архітектора є його спільна праця з П. Альошиним на посаді конструктора на будові житлового будинку Першого кооперативу “Советский врач” (жовт. 1927-1928 рр.), там же наводяться слова Йосипа Каракіса, де він серед інших називає П.Ф. Альошина своїм учителем.
На с. 13 йдеться про виступ П. Альошина в Академії архітектури, де він назвав Й. Каракіса обдарованою людиною.
3. Архітектор Олекса Тацій (1903-1967): Бібліогр. покажч. / Уклад. Г.А. Войцехівська, Є.О. Тацій; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. – К.: МПП “Прима”, 2003. – 94 с.: іл. – (Видатні зодчі України).
Про П. Альошина – на с. 33-34, 36, 49, 58, 73.
4. Бойко Н. Украинской академии архитектуры 60! // Строительство & Реконструкция. – 2005. - №8. – С. 11.
Згадується віце-президент академії П.Ф. Альошин (1945).
5. Вечерський В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохорон-них досліджень населених місць. – К.: НДІТІАМ: Головкиїв-архітектура, 2003. – 559 с.: іл.
На с. 134 – про участь П. Альошина в опрацюванні проекту організації урядового центру поблизу Маріїнського палацу у Києві.
6. Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події: ХІ Всеукраїнська наукова конференція [14-16 жовт. 2004 р., Київ – Хмельницький]: Зб. доповідей і повідомлень / Ін-т історії України НАН України, Кам’янець-Подільський держ. ун-т, Хмельницький ун-т управління і права. – К.; Кам’янець-Подільський: Поділля, 2004. – 378 с.
На с. 91 – у статті Г.А. Войцехівської “З історії наукової бібліотеки Академії архітектури УРСР” серед перших читачів бібліотеки згадується ім’я П.Ф. Альошина.
7. Визначні пам’ятки Києва: Енцикл. довід. / Г.Ю. Івакін, М.Б. Кальницький, Ю.В. Павленко, О.Ю. Храмов; Відп. ред. О.Ю. Храмов. – К.: Фенікс, 2005. – 494 с.: іл.
На с. 147 – інформація про те, що у чотириповерховому будинку по вул. В. Житомирській, 17/2, спорудженому в стилі конструктивізму, у 1930-1961 рр. жив київський архітектор П.Ф. Альошин.
На с. 159 – про споруджений за проектом архітектора П.Ф. Альошина в стилі неокласицизму Педагогічний музей (нині Міський будинок вчителя, 1910-1911 рр., є фото).
На с. 160 – про спорудження в лівій частині кварталу Головного корпусу Київського університету бібліотеки (розпочато 1914 р., закінчено 1930 р.) за проектом В.О. Осьмака та П.Ф. Альошина та споруди для гуманітарних факультетів в правій частині (архітектори П.Ф. Альошин, В.О. Осьмак, 1932-1940 рр.), які після війни були передані Центральній науковій бібліотеці та бібліотеці Київського університету (є фото обох проектів).
8. Волокушина Л. Добрий геній Альошина // Столиця. – 2001. - №47. – С. 26-27.
Про квартиру П.Ф. Альошина, збудовану за його власним проектом.
9. Галайба В. Хроніка старого Києва. Вип. 1. – К.: Київ. правда, 2003. – 175 с.: іл. – (Б-ка українця).
На с. 88-89 – про проект “монументальної розкішної споруди... “Педагогического музея Цесаревича Алексея”, який “за короткий термін склав ще молодий тоді, але талановитий київський архітектор П.Ф. Альошин”.
10. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного: Бібліографічний портрет за 60 років: Ретросп. бібліогр. покажч. / Уклад. Г.А. Войцехівська, С.С. Артамонова; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. – К.: Укрархбудінформ, 2004. – 91 с.
Про П.Ф. Альошина – на с. 14, 26, 27, 36, 41-42, 47-48, 53, 63.
11. Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. – К.: Кий, 2004. – 823 с.: іл. – Бібліогр.: с. 693-732.
Про П.Ф. Альошина згадується на с. 202-203, 272, 486.
На с. 108 зазначено “наполегливість архітектора П. Альошина, який був консультантом при проектуванні та будівництві на Інститутській, 13”.
На с. 198-200 йдеться про особняк на розі вулиць Шовковичної та П. Орлика, який споруджено у 1911-1913 рр. за проектом цивільного інженера (згодом – архітектора) П.Ф. Альошина на замовлення дворянина М.В. Ковалевського.
На с. 199 представлено фото архітектора.
На с. 208 підкреслено “артистичний смак П. Альошина – в обрисах самої брами, накладних завісів, масивних гранітних обмежувальних тумб, у фасоні ліхтаря-номерного знака, навіть у фарбуванні стулок воріт у сірий колір, а металу – в чорний” у зведенні колишнього особняка Ковалевських.
На с. 209 вміщено чернетку листа П. Альошина до М. Ковалевського, датована 21 серпня 1913 р.
На с. 267 в розповіді про київського І-ї гільдії купця С.С. Могильовцева відзначено як “найголовніший його внесок у розбудову Києва … спорудження власним коштом (500 тис. рублів), за проектом цивільного інженера П. Альошина, Педагогічного музею на Володимирській, 57. Відтоді (1911 р.) велична споруда є цінною архітектурною окрасою Києва”.
12. Енциклопедія Сучасної України. У 25-ти т. Т. 1. А / НАН України. Наук. т-во ім. Шевченка. Координаційне бюро ЕСУ. – К., 2001. – 823 с.: іл.
На с. 414-415 вміщено коротку довідку про життєвий і творчий шлях архітектора П.Ф. Альошина та бібліографічний список, підготовлену В.В. Вечерським.
На с. 712, в рубриці “Архітектура України кін. 19 – поч.. 20 ст.”, зазначено інформацію про широке визнання творчості українських архітекторів, зокрема, представників архітектурних шкіл – київської (О. Беретті, П. Альошин, О. Скобелєв, В. Городецький).
На с. 714-715, в рубриці “Архітектура України 20 ст.”, йдеться про участь П. Альошина в проектуванні робітничого селища Харківського тракторного заводу (1929-1931 рр., разом з архіт. П. Доліщинським, П. Шпарою та ін.), Миронівської селекційної станції (1922 р.), школи-інтернату в селищі «Новий Харків» (1929-1931 рр., разом з архіт. П. Доліщинським і П. Шпарою).
На с. 717 згадується про реставрацію будинку Київського університету 1944-1949 рр. архітектором М. Грицаєм під керівництвом П. Альошина.
13. Енциклопедія Сучасної України. У 25-ти т. Т. 2. Б-Біо / НАН України. Наук. т-во ім. Шевченка. Координаційне бюро ЕСУ. – К., 2003. – 871 с.: іл.
На с. 623 – про архітектурно-будівельну бібліографію, зокрема, про бібліографічні покажчики, підготовлені працівниками ДНАББ імені В.Г. Заболотного, де в серії “Видатні зодчі України” 2000 року вийшов покажчик, присвячений П.Ф. Альошину.
14. Енциклопедія Сучасної України. У 25-ти т. Т. 3. Біо-Бя / НАН України. Наук. т-во ім. Шевченка. Корди-наційне бюро ЕСУ. – К., 2004. – 695 с.: іл..
На с. 524 вміщено довідку про Будинок учителя, що “нині міститься на вул. Володимирській, 57 у будинку Педагогічного Музею” (збудованого на кошти С. Могилевцева за проектом арх. П. Альошина і відкритого 1912 р.).
15. Ежов В. Полвека глазами архитектора. – К.: НИИТИАГ: КНУСА, 2001. – 292 с.: ил.
На с. 84 - про склад Вченої ради Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР, де серед членів ради – П.Ф. Альошин.
На с. 87 – згадується, що в 50-х рр. Бібліотечну раду Наукової бібліотеки Академії архітектури (нині ДНАББ імені В.Г. Заболотного) очолював дійсний член Академії, професор П.Ф. Альошин.
На с. 91 – дружній шарж автора на П. Альошина.
На с. !08, 110 автор згадує про зустрічі з Павлом Федотовичем, зокрема, під час захисту В Єжовим дисертації.
На с. 133 – про участь П. Альошина у відзначенні семидесятиріччя (1972) архітектора М. Гречини.
На с. 293 – ім’я П. Альошина наведено в іменному покажчику.
16. Ерофалов Б.Л. Девять лет А.С.С: Концепции. Мани-фесты. Обращения. – К.: Изд. Дом А.С.С, 2004. – 430 с.: ил. – (Б-ка А+С).
Про П.Ф. Альошина – на с. 316, 372, 381, де його ім’я згадується серед інших архітекторів, які створювали своєрідне «срібне століття» в архітектурі та забудові Києва на початку ХХ ст.
17. Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура имперского Киева. – К.: А.С.С, НИИТИАГ, 2000. – 184 с.: ил.
На с. 116 - серед київських архітекторів “Срібного століття” наведено ім’я П.Ф. Альошина.
18-19. Звід пам’яток історії та культури: Енцикл. вид. у 28 т. / НАН України, Держбуд України, НДІТІАМ, Українське т-во охорони пам’яток історії та культури; Голов. ред. В. Смолій. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1999-
Київ: Кн.. 1, ч. 1: А – Л / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько [та ін.]. – 1999. – 579 с.: іл. – Бібліогр.: с. 531-546.
На с. 101 – про створення П. Альошиним 1912 р. у стилі романської архітектури особняка М. Ковалевського в Києві по вул. Левашовській (нині Шовковична).
На с. 102 – споруду Педагогічного музею (тепер Будинок учителя) названо “найкращим дореволюційним будинком Києва у формах неокласицизму” (вул. Володимирська, 57, 1911 р.) – архітектор П. Альошин, який “відіграв велику роль у розвитку української архітектури”. Саме йому належить продовження формування ансамблю Володимирської вулиці будинком Ольгинської жіночої гімназії (приміщення НАН України) та гуманітарного корпусу університету.
На с. 103 – про школу №71 на Брест-Литовському пр. (нині пр. Перемоги, 1923-1931 рр., арх. П. Альошин). Там же – про житловий будинок кооперативу “Лікар” по вул. В. Житомирській, 17/2 (1928-1930 рр.) – архітектор П. Альошин, якому «притаманна творчість, що спирається на засади архітектурної класики». Там же – П. Альошин згадується як зодчий, який брав участь у закритому конкурсі на проект залізничного вокзалу в Києві.
На с. 104 – про участь П. Альошина у проектуванні розширення комплексу Університету (бібліотека, гуманітарний корпус). На с. 105-106 зазначено про участь П. Альошина у створенні проекту центральної Урядової площі, так званий Липкинський варіант.
На с. 107 – згадується про відновлення будинку університету у повоєнному Києві під керівництвом П. Альошина.
На с. 109 – про конкурс на проект створення архітектурного ансамблю Хрещатика, в якому брав участь П. Альошин з проектом “Хрещата долина” (присуджено ІІ премію).
На с. 200 – про здійснення ремонту старого академічного корпусу Братського Богоявленського монастиря під керівництвом П. Альошина (1914 р).
На с. 217 – про участь архітектора П. Альошина у формуванні ансамблю вулиці Великої Житомирської.
На с. 218-219 – за проектом П. Альошина зведено житловий будинок по вул. В. Житомирській, 17/2 у стилі конструктивізму (1930—1961 рр. зодчий жив у цьому будинку). Коротко про основні здобутки архітектора. На с. 219 – про проведення підрядних робіт на будівництві житлового будинку по вул. В. Житомирській, 9.
На с. 229 – про навчання П. Альошина в реальному училищі по вул. В. Житомирській, 2.
На с. 253 відзначено вагомий внесок П. Альошина у формування середовища Володимирської вулиці.
На с. 277 – про використання П. Альошиним у проектуванні Педагогічного музею (нині Будинок учителя) деяких мотивів дівочого монастиря графині Левашової (вул. Володимирська, 54).
На с. 279-281 – про Педагогічний музей (нині Будинок учителя, арх. П. Альошин).
На с. 287 – про те, що 1914 р. П. Альошин запроектував будинок №19 по вул. Володимирській у стилі українського модерну.
На с. 296 – про авторство П. Альошина у проекті надбудови одного з корпусів комерційного училища по вул. Боровського, 24.
На с. 305 – про участь П. Альошина у забудові вулиці Олеся Гончара (кін ХІХ – поч. ХХ ст.).
На с. 310 – житловий будинок у стилі модерну по вул. О. Гончара, 74, споруджений 1909-1910 рр. за проектом П. Альошина.
На с. 355 – П. Альошина названо серед членів Академії архітектури УРСР, які зробили вагомий внесок у підготовку фахівців з архітектури у повоєнний час.
На с. 357 – житловий будинок по вул. Акад. Богомольця, 5 (1914 р.) зведено за проектом П. Альошина.
На с. 386 – про участь П. Альошина у закритому конкурсі на проект залізничного вокзалу в Києві.
На с. 387-388 – житловий будинок кооперативу “Радянський лікар” по вул. М. Заньковецької, 5/2, створений за проектом П. Альошина.
Київ: Кн.. 1, ч. 2: М – С / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. – 2004. – С. 585-1213: іл. – Бібліогр.: с. 1161-1180.
На с. 610 – про здійснення ремонтних робіт під керівництвом архітектора П. Альошина у Маріїнському палаці (1946-1949 рр.), що був пошкоджений 1943 р. внаслідок вибуху бомби, і палац пристосовано під будинок урядових прийомів.
На с. 695 йдеться про розроблення архітектором П. Альошиним впродовж 1909-1914 рр. на замовлення Київського навчального округу трьох варіантів проекту нового будинку жіночої гімназії св. княгині Ольги. У 1927-1937 рр. архітектор П. Альошин зробив декілька варіантів розширення будинку. У кін. 1950-х – на поч. 1960-х рр. за його ж проектом на місці житлового будинку до основного об’єму прибудували Г-подібний у плані корпус для інститутів АН УРСР (тепер вул. Терещенківська,2).
На с. 823 – про вулицю Пилипа Орлика, яка у ХІХ – на поч. ХХ ст. була забудована переважно особняками. Серед тих, що збереглися – особняк М. Ковалевського (будинок № 1/15; 1911-1913 рр., архітектор П. Альошин).
На с. 825-826 – про історію будівництва та реставрації цього ж особняка. “Зведений за проектом цивільного інж. П. Альошина (згодом – архітектор) на замовлення дворянина М. Ковалевського, який придбав цю незабудовану ділянку у спадкоємців Лаз. Бродського в червні 1911. Підрядні роботи виконав батько автора проекту Ф. Альошин. Для керування будівництвом утворили контору на чолі з П. Альошиним”. В описі фасаду з боку вул. П. Орлика: “В імпості напівколон лівого ризаліту – авторський шарж П. Альошина у вигляді кота”.
На с. 1036 – про вулицю Рейтарську, де згадується ім’я П. Альошина як учасника її забудови (буд. № 11).
На с. 1046 – про житловий чотириповерховий, цегляний будинок співробітників ВУАН 1934 р., в якому проживали відомі вчені (вул. Рейтарська, 11), зведений за проектом архітектора П. Альошина.
20. Івашко Ю. Будинки Києва з елементами готики (дослідження історії та архітектури) / За ред. М.М. Дьоміна. – К.: ГОПАК, 2004. – 143 с.: іл.
На с. 6, у вступному слові віце-президента УАА, доктора архітектури, професора М. Дьоміна, серед відомих зодчих, які створювали “архітектуру цих будівель” названо ім’я П.Ф. Альошина.
21. Історія української архітектури / Ю.С. Асєєв, В.В. Печерський, О.М. Годованок та ін.; За ред. В. Тимофієнка. – К.: Техніка, 2003. – 471 с.: іл.
На с. 352 зазначено, що до видатних споруд поч. ХХ ст. “належить Педагогічний музей у Києві (1909-1911 рр., архітектор – П. Альошин), виконаний у неоампірних формах”.
На с. 405 – про будівництво в Харкові (1927-1931 рр.) житлового району на 126,0 тис. мешканців поряд з комплексом тракторного заводу – керівник проекту П. Альошин.
На с. 413 – про закритий конкурс на кращий проект залізничного вокзалу у Києві (1927-1933 рр.), в якому брав участь П. Альошин.
На с. 423 – про участь П. Альошина у конкурсі на проект Урядового центру в Києві.
22. Йосип Юлійович Каракіс: Бібліогр. покажч. / Уклад. Відп. ред. Г.А. Войцехівська; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. – К.: Укрархбудінформ, 2002. – 51 с.: іл.
Про П. Альошина – на с. 16, 42.
23. Кальницький М. Нариси з історії Києва: Навч. посіб. / М. Кальницький, Д. Малаков, О. Юркова; За ред. Т. Кіщук, С. Кульчицького. – К.: Ґенеза, 2002. – 383 с.: іл.
На с. 241 – будинок Педагогічного музею, де містилася Українська Центральна Рада (вул. Володимирська, 57, арх. П. Альошин, є фото з листівки споруди).
На с.283 – фото кооперативного будинку “Радянський лікар” по вул. Горовиця (тепер – В. Житомирська), 17, арх. П. Альошин.
23. Карманова И. Архитектор Павел Федотович Алешин: 120-летию со дня рождения посвящается // Строительство & Реконструкция. – 2001. - № 4. – С. 24-25: іл.
Про науково-практичну конференцію в ДНАББ імені В.Г. Заболотного до 120-річчя від дня народження П.Ф.Альошина, що відбулась 28.02.2001 р. Доповідачі: С. Бабушкін, Н. Кондель-Пермінова, В. Альошин, В.І. Єжов, В. Жежерін та ін.
24. Карманова И. Дорожим ли мы нашими памятниками? // БудМайстер. – 2005. - №8. – С. 10-11: цв. ил.
На с. 10 – про створення пам’яток архітектури відомими архітекторами, серед яких названо ім’я П. Альошина.
25. Київ. Роки, події, люди…: (Календар знаменних дат і подій на 2006 рік) / КМО УТОПІК, Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК; Відп. за вип.: Л.К. Афанасьєва, О.М. Титова. – К., 2005.
На с. 22 - про 125 річницю від дня народження Альошина Павла Федотовича (1881-1961), що відзначається 28 лютого 2006 р. (коротка довідка).
26. Київ: Туристичний путівник / Авт. тексту: М. Кальницький, В. Киркевич, М. Грицик. – 1-е вид. - К.-Львів: Центр Європи, 2001. – 693 с.: іл. – Укр.. та англ. мовами.
На с. 99 – про будинок колишнього Реального училища по вул. В. Житомирській, 2, де навчався майбутній київський архітектор П. Альошин.
На с. 103 описано так званий “Будинок лікаря” по вул. В. Житомирській, 17/2 (арх. П. Альошин).
На с. 113 – по вул. Ярославів Вал, 40 1905-1097 рр. зведено будинок зразкового міського початкового училища (архітектори П. Голландський і П. Альошин).
На с. 162 – про будинок на розі вулиць Станіславського і Заньковецької (“Будинок лікарів”, 1931-1936 рр., арх. П. Альошин).
На с. 301 – про особняк М. Ковалевського по вул. Шовковичній, 15/1, збудований П. Альошиним 1912 р.
На с. 310 – про прибутковий будинок по вул. О. Богомольця, 5, зведений П. Альошиним 1914 р.
На с. 430-432 – кольорове фото надгробку П. Альошина на Лук’янівському цивільному кладовищі. Про саме Лук’янівське цивільне кладовище та поховання архітектора.
На с. 450 – про комплекс будівель АН України по вул. Володимирській, 55 та вул. Б. Хмельницького, 15. Всі ці будівельні роботи проводились за проектом П. Альошина.
На с. 451-452 описано споруду Будинку учителя (вул. Володимирська, 57) як одне з найвизначніших досягнень архітектора П.Ф. Альошина.
На с. 471 – серед найцікавіших споруд по вул. О. Гончара названо будинок № 74 з майоліковими прикрасами, зведений П. Альошиним 1909-1910 рр.
На с. 677, в іменному покажчику, – персоналія П.Ф. Альошина.
28. Кириченко Е. Сайт “архитектор П. Алешин”: новый жанр // А.С.С. – 2001. - № 1. – С. 94.
Рецензія до електронної публікації: Альошин В. “Архитектор Павел Алешин. Страницы жизни и творчества”.
28. Кияни: Біографічний словник / Українське т-во істориків науки, Ін-т гуманіст. дослідж.; Голов. ред. Ю.О. Храмов. – К.: Фенікс, 2004. – 455 с.: портр.
На с. 8 – коротка довідка про життя і творчість архітектора і педагога, доктора архітектури (1946), академіка АА України (1945), віце-президента (1945-1956) Павла Федотовича Альошина.
27. Ковалинский В. Лев Гинзбург – король подряда // Кіевлянинъ. – 2001. - №29. С.13.
Про Л.Б. Гінзбурга, який будував за проектами архітекторів П. Альошина, Г. Антоновського, М. Артинова, С. Бека, Е. Брадтмана, П. Голандського, В. Городецького, К. Іванова.
29. Ковалинський В. Київські мініатюри. Кн. 1. – К.: Літопис, 2002. – 413 с.: іл.
На с. 80-81 – портрет архітектора П. Ф. Альошина, а також інформація про те, що він був рецензентом проекту архітектора Плешкова. На с. 275 – короткі відомості про П. Альошина в іменному покажчику.
30. Ковалинський В. Київські мініатюри. Кн. 2. – К.: Київ. кн. ф-ка, 2003. – 413 с.: іл.
На с. 346 – про те, що до складу комісії зі спорудження пам’ятника Леніну в Києві було додатково включено архітекторів, скульпторів та художників, серед яких – архітектор П.Ф. Альошин.
На с. 375, в іменному покажчику – короткі біографічні дані про П.Ф. Альошина.
31. Ковалинський В. Київські мініатюри. Кн. 3. – К.: Купола, 2004. – 451 с.: іл.
На с. 233 – про Палац піонерів і жовтенят (колишній Будинок купецького зібрання), що був перебудований за проектом архітектора П. Альошина, затвердженим міськрадою у лютому 1935 р.
На с. 243 йдеться про реконструкцію колишнього “будинку Слов’янського” під Будинок оборони, яку було здійснено за проектом архітектора Павла Альошина.
На с. 312 – про конкурс на проектування забудови площі Калініна, на фото представлено проект П.Ф. Альошина (1945).
На с. 409 – коротка довідка в іменному покажчику про архітектора П.Ф. Альошина.
32. Кудрявцев Л. 20 архітекторів, які будували Київ. – К.: Вид. центр “Друк”, 2003. – 123 с.: іл.
На с. 59 – інформація про те, що архітектор П. Альошин закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів.
На с. 61 – згадка про поховання П. Альошина на Лук’янівському цвинтарі.
На с. 64 – про архітектора-професора П. Альошина, який працював у Київському архітектурному інституті у післяреволюційні роки.
На с. 68-73 вміщено статтю “Неоренесанс від Альошина”, повністю присвячену життєвому і творчому шляху архітектора.
На с. 98, 101, 103, 106 згадується ім’я П.Ф. Альошина.
33. Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища: Наук.-інформ. зб. Вип. 1 / КНМЦ, ДНДІТІАМ. – К.: Вид-во “АртЕк”, 2003. – 136 с.
На с. 45 ( у статті І. Іваненко та А. Шамраєвої “Благоустрій території Маріїнського палацу в м. Києві в період реставрації 1979-1982 рр.”) – про проведення в післявоєнні роки у палаці ремонтно-реставраційних робіт Управлінням в справах архітектури м. Києва під керівництвом П. Альошина.
34. Лебедєв Г. Український архітектурний стиль (середина ХІХ – 80-і роки ХХ ст.) // Київ. старовина. – 2000. - № 3. – С. 81-100.
У статті згадуються архітектори М. Думський, Я. Погребняк, Г. Харламов, С.Сердюк, Г. Гай, Г. Лукомський, П. Альошин, В. Леонтович, В. Максимов, Д. Дяченко, В. Сазанський, Й. Главка, В. Сочинський.
35. Малаков Д. Символіка київських фасадів // Янус Нерухомість. – 2005. - № 21. – С. 26-27: фото.
На с. 27 – про фриз на тему “Історія просвіти” на фасаді колишнього Педагогічного музею (нині – Будинок учителя), спорудженого 1909-1912 рр. за проектом архітектора П.Ф. Альошина.
36. Малаков Д. Столичний зодчий // Дзеркало тижня. – 2004. – 12 черв. (№ 23). – С. 28: фото.
Згадується кооперативний житловий будинок лікарів по вул. В. Житомирській, 17/2 архітектора П.Ф. Альошина. Відзначено високий професіоналізм і великий досвід архітектора.
37. Макаров А. Напередодні необароко // Хроніка 2000. – К., 1994. - № 1-2. – С. 134-151: іл.
На с. 143 – про Павла Альошина, головного архітектора Києва в 1918-1920 рр., та його багатоповерховий прибутковий будинок, створений 1914 р. біля Софійського собору.
На с. 146-147 – про лабораторію Миронівської селекційної станції (арх. П. Альошин, 1922).
На с. 147 – ілюстрація житлового будинку на пл. Б. Хмельницького в Києві (арх. П. Альошин, 1914).
На с. 150 – фото лабораторії Миронівської селекційної станції (арх. П. Альошин, 1922).
38. Махун С. «Кто более матери-истории ценен»? // Дзеркало тижня. – 2005. – 17 черв. (№22). – С. 2.
Про реставрацію Маріїнського палацу в 1945-1949 рр. (проект архітектора П. Альошина).
39. Ніколаєнко Р. Маріїнку чекає реставрація // Веч. Київ. – 2005. – 17 черв. (№110). – С. 4: іл.
Згадується про відбудову за проектом П.Ф. Альошина пошкодженого під час Великої Вітчизняної війни Маріїнського палацу.
40. Новаковська Н. Палацовий ансамбль у Києві // Хроніка-2000. – 2001. – Вип.. 41-42. – С. 292-297.
Історія палацового ансамблю в районі Першотрав-невого парку. Згадуються архітектори І. Мічурін, А. Євлашев, Ф. Неєлов, М. Васильєв, С. Карін, О. Квасов, І. Григорович-Барський, К. Маєвський, Канілле, Шилле, П. Альошин.
На с. 295 – про реставраційні роботи що проводились у Маріїнському палаці 1945-1949 рр. Управлінням урядових будинків (керівник – архітектор П. Альошин).
41. Новосвитняя Е. “Старинные и современные магистрали Киева должны соответсвовать статусу столицы. Поэтому без «переселения» заводов и даже милицейского главка не обойтись” - так считают ведущие киевские архитекторы // Факты. – 2000. - № 133. – С. 7.
Реконструкція бульвару Дружби народів, вул. Горького та інших центральних вулиць Києва. Наведено імена архітекторів, серед яких С. Бабушкін, Я. Віг, П. Альошин.
42. Павел Федотович Алешин (1881-1961) // Киев. ведомости. – 2004. – 15 апр. (№80). – С. 9: фото.
Коротка інформація про проекти архітектора в Києві, зокрема, про будинок на Великій Житомирській, 17, в якому він проживав останні роки.
43. Павленко Ю.В. Нарис історії Києва / Ін-т гуманітарних досліджень Української акад. наук нац. прогресу. – К.: Фенікс, 2004. – 480 с.: іл.
На с. 301 – про початок творчої діяльності видатного київського архітектора П. Альошина, якому “притаманне стримане використання декору”. Одним з перших був проект для київського економічного училища (переміг на міському конкурсі в 1903 р.), яке було споруджене у 1905-1907 рр. на вул. Ярославів Вал, 40 (нині Інститут театрального мистецтва). У 1910-1911 рр. зведено будинок Педагогічного музею по вул. Володимирській, 57, де пізніше містилася Центральна Рада, а тепер – Будинок учителя.
44. Полушкина В. Девяносто лет безразличия. Киевский Дом учителя медленно разрушается // Киев. ведомости. – 2001. - № 145. – С. 11.
Про необхідність ремонту Будинку вчителя, який зведено за проектом П. Альошина у 1912 р.
45.Проценко Л., Костенко Ю. Лук’янівське цивільне кладовище: Путівник / Іст.-мемор. Лук’янівський заповідник. – [К.]: Інтерграфік, 1998. – 143 с. – (Некрополі України. Вип. 5).
На с. 38, 116 – про те, що на дільниці №15 Лук’янівського цвинтаря в Києві знайшов свій останній притулок видатний архітектор, академік АБіА УРСР, професор, доктор архітектури Павло Федотович Альошин (28.02.1881 р. – 7.10.1961 р.). Автори пам’ятника – скульптор Ф. Коцюбинський, архітектор А. Ігнатенко.
46. Пучков А.А. Архитектуроведение и культурология: Избранные статьи. – К.: Изд. Дом А.С.С, 2005. – 679 с.: ил. – Библиогр.: с. 652-675.
На с. 585-597 вміщено статтю “Павло Альошин, архітектор” з післямовою автора, де він зазначає, що стаття написана на прохання директора ДНАББ імені В.Г. Заболотного Г.А. Войцехівської та онука архітектора В.Е. Альошина і вона передувала виданню бібліографічного покажчика ДНАББ.
47. Пучков А. Крыши Батилимана // А.С.С. – 2003. - № 5. – С. 102-105: рис.
На с. 102 – про проектування Г.Д. Дубеліром разом з П.Ф. Альошиним селища “Комперія – Сарич”.
48. Репин Ю. Архитектура жилища / Киев ЗНИИЭП. – К.: КП «НИИСЄП» - ИПЦ “ТИРАЖ”, 2003. – 281 с.: ил. – Библиогр.: с. 280-281.
На с. 152 відмічено великий внесок П. Альошина у розвиток архітектури України. Його талант знайшов яскраве відображення в архітектурі київського житла: прибутковий будинок по вул. Володимирській, особняк Ковалевського на Печерську (1913), будинок лікарів по Великій Житомирській, 17 (1930) – чудові зразки конструктивізму.
49. Рубан-Кравченко В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття. Василь Кричевський: Моногр. – К.: Криниця, 2004. – 702 с.: іл.
На с. 290 – фото випускників і викладачів архітектурного факультету Київського художнього інституту 1928 р., серед яких – професор П.Ф. Альошин.
На с. 349 – про колектив педагогів, викладачів новоствореного Інженерно-будівельного інституту в Києві, серед них є ім’я П.Ф. Альошина.
На с. 358 – про участь П.Ф. Альошина у конкурсі на проект готелю в Каневі.
На с. 382 – про проект Урядового центру в Києві (архітектори П. Альошин, О. Колісниченко, 1935, є 2 ілюстрації).
На с. 384, 385, 387, 389 – згадка про проект забудови Урядового центру в Києві архітектора П.Ф Альошина.
50. Семь чудес Киева: [Маршруты, фотографии, карты]: Путеводитель. – К.: “ЧП ГОРОБЕЦ”, 2005. – 239 с.: цв. ил.
На с. 63 – про Національний науково-природознавчий музей НАН України, збудований 1913 р. за проектом П.Ф. Альошина. Вміщено фото споруди.
На с. 64 – про Будинок учителя (колишній Педагогічний музей, 1911 р., є фото), архітектор П.Ф. Альошин.
51. Українська академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 8 / НАОМА. – К.: УАМ, 2001. – 335 с.: іл.
На с. 284-287 вміщено статтю О. Чепелик “Видатний зодчий і педагог”, присвячену 120-річчю від дня народження П.Ф. Альошина.
52. Фісун О. До 130-річчя видатного українського архітектора О. Вербицького // Буд майстер. – 2005. - № 18. – С. 42-45: цв. ил.
На с. 43 – про участь П.Ф. Альошина у закритому конкурсі на архітектурний проект Київського залізничного вокзалу.
53. Черкасова Е. Проблемы сохранения архитектурного наследия харьковского конструктивизма // Ватерпас. – 2002. - №3. – С.4-13: ил.
На с. 12 – про житлове селище Харківського тракторного заводу (проект арх. П.Ф. Альошина, 1930-1932). Вміщено 6 ілюстрацій.
54. Ярош Н. «Собака на сіні». Чому десятки пам’яток архітектури залишилися без господаря // День. – 2005. – 2 верес. (№158). – С. 23: іл.
Згадка про реконструкцію «шоколадного будиночку», проведену 1934 р. за проектом П. Альошина.
55. Rediscovering the Soviet Modernist buildings that time and history almost forgot // Arhitectural record. – 2000. – № 8. – P. 83.
Про Будинок лікаря (представлені фасади), зведений за проектом архітектора П. Альошина (м. Київ, вул. В. Житомирська).
Повернутися до початку
Подивитися профіль Відправити Особисте повідомлення
Показати повідомлення:   
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Персональні покажчики Годинний пояс: EET (Europe)
Сторінка 1 із 1

 
Перейти:  
Ви не можете починати теми
Ви не можете відповідати на повідомлення
Ви не можете редагувати свої повідомлення
Ви не можете видаляти свої повідомлення
Ви не можете голосувати в опитуваннях


Powered by phpBB © 2001-2003 phpBB Group
phpBB port v2.0.7 based on Tom Nitzschner's phpbb2.0.6 upgraded to phpBB 2.0.7 standalone was developed and tested by:
ChatServ, mikem,
and Paul Laudanski (aka Zhen-Xjell).

Version 2.0.7 by Nuke Cops © 2004 http://www.nukecops.com




Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.05 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //