Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас

ДНАББ ім. В.Г. Заболотного :: Перегляд теми - Закревський Микола Васильович (1805-1871)
 ЧаП (Часті Питання)ЧаП (Часті Питання)   ПошукПошук   ГрупиГрупи   ПрофільПрофіль   УвійтиУвійти 

Закревський Микола Васильович (1805-1871)

 
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Матеріали бібліотечного клубу
Попередня тема :: Наступна тема  
Автор Повідомлення
dnabb
Newbie
Newbie


Зареєстрований: Jul 25, 2007
Повідомлення: 45

ПовідомленняДодано: Вт Вер 25, 2007 4:47 pm    Заголовок повідомлення: Закревський Микола Васильович (1805-1871) Відповісти цитуванням

Держбуд України
Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного

Закревський Микола Васильович
(1805-1871)
Матеріали до засідання бібліотечного клубу “Національні святині”
2 червня 2005 р.

Київ ДНАББ імені В.Г. Заболотного 2005

УДК 929(477-25)+947.7(092)
ББК 63.3(4Укр)–8
З-201

Закревський Микола Васильович (1805-1871): Матеріали до засідання бібліотечного клубу “Національні святині” 2 червня 2005 р. / Уклад. С.С. Артамонова; Редкол.: Г.А. Войцехівська (відп. ред.), О.П. Пацеля, О.М. Піхур, В.М. П’яскіна; ДНАББ. – К.: ДНАББ імені В.Г. Заболотного, 2005. – 32 с.

9 червня ц.р. виповнюється 200 років від дня народження видатного українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, лінгвіста, письменника, літописця Києва – М.В. Закревського, який все своє життя присвятив дослідженню історії міста Києва, його архітектури, пам’яток, а також збиранню українського фольклору, вивченню української мови. Результатом такої копіткої роботи стало видання низки праць, які й дотепер широко використовуються у науковій та краєзнавчій роботі дослідників.

Укладач: С.С. Артамонова

Редакційна колегія: Г.А. Войцехівська (відп. ред.), О.П. Пацеля, О.М. Піхур, В.М. П’яскіна

Сканування: О.В. Івченко

УДК 929(477-25)+947.7(092)
ББК 63.3(4Укр)–8
ДНАББ імені В.Г. Заболотного, 2005

З М І С Т:
ПЕРЕДМОВА
АРТАМОНОВА С.С. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ М.В. ЗАКРЕВСЬКОГО
АРТАМОНОВА С.С. М.В. ЗАКРЕВСЬКИЙ: БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
ПРАЦІ М.В.ЗАКРЕВСЬКОГО
ЛІТЕРАТУРА ПРО М.В.ЗАКРЕВСЬКОГО

ПЕРЕДМОВА
200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Закревського – знаменна дата для науковців, дослідників, краєзнавців та всіх, хто цікавиться минулим Києва.
Розпочавши своє життя на київському Подолі поблизу Фролівського дівочого монастиря 9 червня 1805 р., він і через 200 років залишається тут зі своїми творами про улюблене місто, що зберігаються вдячними нащадками у бібліотечних та музейних фондах. Протягом усього творчого життя Микола Васильович постійно працював у бібліотеках, розташованих у різних містах Європи: Дерпт – стародавня бібліотека Дерптського університету; Санкт-Петербург – Імператорська Публічна бібліотека; Москва – Публічна бібліотека Рум’янцівського музею. В Імператорській Публічній бібліотеці знайшли притулок його рукописні матеріали. Високо оцінюючи роль бібліотеки у збереженні його рукописних матеріалів і доведенні інформації про них до широкого кола читачів та дослідників, він пише у супровідному дарчому листі: “более десяти лет занимался я составлением истории города Киева, моей родины; по силам своим дал ей нужную полноту, украсил рисунками собственной работы, а в последнее время дополнил и исправил ее по важнейшим источникам… Жаль, если мои труды и разыскания исчезли бы в частных руках, не принеся никакой пользы моим соотечественникам… принятие сей малой лепты будет… вознаграждением за мой многолетний и совестный труд” [60]. Публічна бібліотека Румянцевського музею в Москві стала для нього не тільки читацьким місцем для пошуку матеріалів про Київ, але й місцем служби на посаді помічника бібліотекаря. Тому знаковим сьогодні є те, що через два століття головні праці М.В. Закревського знайшли почесне місце на книжкових полицях музеїв та бібліотек, у т.ч. і на полицях Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного, місцезнаходження якої пов’язано з тими місцями, де він народився.
Працівники Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного підготували засідання бібліотечного клубу “Національні святині”, присвячене знаменній даті великого українського краєзнавця. До заходу видана збірка матеріалів, що вміщує автобіографічні дані, написані самим М.В. Закревським і включені до різних видань, зокрема, до публікацій Д.І. Еварницького, та біографічні дані, укладені доцентом, кандидатом педагогічних наук, ученим секретарем ДНАББ імені В.Г. Заболотного С.С. Артамоновою за результатами вивчення та дослідження опублікованих документів. Завершує збірку складений С.С. Артамоновою бібліографічний список літератури, що включає праці М.В. Закревського, рецензії та відгуки на них, висвітлення його життєдіяльності у довідково-енциклопедичних виданнях та публікаціях науковців. У статті С.С. Артамонової “Життєвий та творчий шлях М.В. Закревського” подано посилання на джерела бібліографічного списку.
За результатами виявлених публікацій про М.В. Закревсько-го складається позитивне враження щодо вичерпності дослідження його діяльності. Але, на наш погляд, потребує подальшого опрацю-вання такий аспект, як активне використання та критичний аналіз його досліджень у наукових працях фахівців ХХ ст. Серед них: А.В. Бунін, С.К. Кілессо, В.В. Ковалинський, Д.Ф. Красицький, Л.А. Пономаренко, О.О. Попельницька, Н.В. Рогожина, В.І. Тимо-фієнко, П.П. Толочко, П.К. Федоренко, М.В. Холостенко та багато інших, у наукових працях яких згадується М.В. Закревський. Такий підхід до вивчення творчого потенціалу великого літописця й тепер продовжує залишатись запорукою встановлення істинних відомостей про історію міста Києва, його стародавні архітектурні пам’ятки, монастирі, церкви, вулиці, будинки, імена мешканців Києва тощо.

ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ М.В. ЗАКРЕВСЬКОГО
Протягом свого життя М.В. Закревський багато разів змінював місце проживання: Київ, Житомир, Вейсенштейн (з 1917 р. м. Пайде), Дерпт (Тарту), Ревель (Таллінн), Рязань, Санкт-Петербург і Москва. Але завжди вважав себе киянином. Поняття “Київ” і “Батьківщина” для нього були тотожними.
Микола Васильович Закревський народився у стародавньому районі Києва, на Подолі. До пожежі 1811 р. тут була вулиця Чорна грязь, де й знаходилася садиба Закревських. “Я родился въ городе Кіеве близъ девичьего Фроловскаго монастыря в пятницу, в половине четвертаго часа по полудни девятаго іюня 1805 года”, – писав Микола Васильович Закревський.
Дитинство і юність Миколи Васильовича пройшли в Києві [78]. Коли Миколі виповнилося шість років, він став свідком жахливої пожежі. Вигоріла вся вулиця, на якій мешкала сім’я Закревських, і родина змушена була зимувати в льосі. Пізніше Микола Васильович описав цю трагічну подію так: “Великий пожар, истребивший в 1811 г. лучшую часть города, поверг отца моего, в бедность, скорбь сокрушила надежды и жизнь сего деятельного человека в его лучшем возрасте; вдова и сын остались беспомощны” [77].
Навчався Микола Закревський у Першій київській гімназії на Подолі, а після пожежі 1811 р. її було переведено в Кловський палац, де інспектором був М.Ф. Берлінський, дослідник історії Києва. З 1 квітня 1820 р. Микола відвідував Вищу київську гімназію. У цей же час (з 16 років) він займався репетиторством, добуваючи кошти на прожиття собі і матері. 9 листопада 1824 р. він улаштувався на посаду помічника губернського архітектора в Житомирі, де працював до травня 1825 р., після чого відправився в Петербург у пошуках роботи, не закінчивши навчання в гімназії. Але і тут мав лише випадкові заробітки [41].
У лютому 1828 р. знову повернувся в Київ, продовжив навчання в гімназії, яку закінчив у 1829 р. З Києва без коштів він поїхав у Естляндію (Естонію) і в 1829 р. вступив у Дерптський (Юр’ївський) університет (тепер Тартуський), де вивчав юриспруденцію. Весь вільний час він проводив у бібліотеці, де вивчав древні літописи, рідкісні видання про минуле українського народу, історію Києва. Та через постійні матеріальні труднощі не закінчив курс навчання в університеті. За даними дійсного члена географічного товариства А. Любарського з посиланням на матеріали Талліннського музею, де дбайливо зберігаються документи про життя та діяльність киянина, влітку 1831 р. він залишив Дерпт і оселився в глухому тоді містечку Вейсенштейн, заснованому ще у ХІІІ ст., неподалік від Таллінна. Тут він викладав в повітовому училищі, де навчалася невелика кількість дітей. Вигляд цих голодних, напівроздягнених дітей нагадував йому власне дитинство, проведене в Києві [44]. Місто Вейсенштейн в різні періоди мало різні назви і, мабуть, відносилось спочатку до Ліфляндської, а потім до Естляндської губернії. Професор-славіст О.М. Бодянський, який походив з Полтавщини, у своєму щоденнику у 1850 р. писав: “Вечером зашел Николай Васильевичъ Закревскій, малороссіянинъ, из Кіева, учившійся въ дерптскомъ університете, а потомъ служившій несколько летъ учителемъ въ Риге русскаго языка, где и женился на немке” [57]. Вперше зустрічаємось з посиланням на місто Ригу. Можливо мається на увазі Вейсенштейн, який за даними енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона був Орденським замком св. Георгія в м. Ризі Ліфляндської губернії. Отакі розбіжності у місцеперебуванні Закревського саме в ці роки викликають думки про необхідність проведення уточнюючого дослідження біографії вченого.
1 січня 1834 р. його перевели на скромну посаду молодшого вчителя російської мови, історії і географії в Ревельську гімназію (Таллінн), де він працював до 23 вересня 1847 р. Після шістнадцяти років викладацької діяльності Микола Васильович за власним бажанням подав у відставку в чині надвірного радника з виплатою пенсії в розмірі третини його заробітку. 5 листопада 1847 р. Закревський із дружиною переїхав у Москву, щоб знайти постійну роботу. Але півтора року пошуків не увінчалися успіхом, і він намагається одержати місце викладача гімназії в Рязані. І також безуспішно. Тільки в квітні 1849 р. одержав посаду доглядача в Рязанському пансіоні, роботу важку і нецікаву. 10 травня 1850 р. він переїхав у Петербург, де з 1 вересня і до кінця року відвідував малювальний і архітектурний класи в Академії мистецтв, а згодом повернувся в Ревель. У Ревелі він провів майже 22 роки, постійно продовжуючи вести велику дослідницьку роботу [4].
У 1859 р., після смерті дружини, з якою він прожив 23 роки, М.В. Закревський оселився в Москві, переслідуючи головну мету свого життя – зайнятися науково-дослідною роботою.
Знаходячись далеко від батьківщини, він, нескінченно закоханий у Київ, постійно жив з думками про рідне місто. “Приближаясь к старости и подвергаясь более немощам, желал бы я опять переселиться на свое старое пепелище близ могил моих предков. Здесь увидел я свет Божий и здесь желал бы закрыть глаза мои на веки. Довольно мыкался я на своем веку, но родина всегда тянула к себе. Необъяснимое и непобедимое чувство!” [4].
Ще під час навчання у гімназії в старших класах він почав збирати літературу про Київ, робити замальовки окремих пам'ятних місць, багато часу проводив у бібліотеках. Очевидно його інтерес був розбуджений читанням опису міста, зробленим М. Берлінським, котрий йому видався дуже коротким. Любов М.В. Закревського до рідного міста стала стимулом до написання його історії. До цього його також спонукала й існуюча на початку ХІХ століття думка про те, що в Києві унаслідок пожеж і руйнувань не збереглося ніяких стародавностей, що “остались только древние места и воспоминания”. Усією своєю творчістю він постарався довести зворотнє. Створенню праць про Київ не перешкодили ні його ранній від'їзд, ні відсутність необхідних джерел там, де жив М.В. Закревський. Перші матеріали він зібрав у стародавній бібліотеці Дерптського університету. “14 марта 1832 г. я начал составлять Описаніе моей родины, которая стала для меня тем любезнее, чем отдаленнее я находился от нее. Отказывая себе во многом, с немаловажными издержками, выписывал я книги, собирал возможные материялы и рисунки”, – писав він. [4]. Під час служби в Естляндії він не мав достатньої можливості працювати з необхідними йому джерелами для збору матеріалів про Київ. І відразу після відставки і від'їзду з Ревеля він на якийсь час заїжджає в Петербург для огляду в Публічній бібліотеці дорогоціннішого “Остромирова Євангелія” і копіювання Києво-Софійської мозаїки.
Ще в 1836 р. тридцятиоднорічний М.В. Закревський видає в Ревелі свою першу працю “Очерк истории города Киева”, у вигляді брошури обсягом 68 сторінок з п'ятьма погано виконаними таблицями. У той час вихід брошури залишився непоміченим. Микола Васильович згадував, що намагався описати Київ якнайдетальніше, але не мав коштів і не міг видати свій твір повністю.
Після цього він з новими силами взявся за роботу, продовжуючи удосконалювати улюблену тему. Постійно звіряв наявні джерела, збирав і систематизув нові дані й у 1840 р. підготував рукопис “Летопись и описание Киева”, доповнений власними акварельними малюнками. Та через відсутність коштів надій на її видання не було. Тому у 1846 р. він подарував її оригінал Імператорській публічній бібліотеці в Санкт-Петербурзі. Копію цієї праці залишив у себе для продовження роботи над темою. Таким чином, роки після виходу першої його праці були роками напружених досліджень.
У 1848 р. він приїхав у Москву і передав у редакцію журналу “Чтения в Обществе истории и древностей российских” новий варіант підготовленого до друку “Описания Киева”. Але цензура не пропустила цю працю, і вона пролежала десять років. Тільки завдяки О.М. Бодянському, професору історії і слов'янських літератур Московського університету, секретарю Товариства історії і стародавностей російських, вихідцю з України, другу Т.Г. Шевченка, в 1858 р. в друкарні Московського університету вийшло у світ друге доповнене видання праці вчителя і вченого М.В. Закревського під назвою “Летопись и описание города Киева” у двох частинах, у додатку до якого на 13-ти аркушах були подані плани Києва, таблиці і малюнки. 5 серпня 1859 р. автор був визнаний гідним звання дійсного члена Товариства історії і стародавностей російських [25].
У Москві М.В. Закревський влаштувався на посаду коректора при друкарні Московського університету, а 1 травня 1863 р. перейшов на посаду помічника бібліотекаря в Московський Публічний Музей (тепер Російська державна бібліотека), що дозволило йому активно користуватися дуже багатою бібліотекою. У тому ж році його прийняли до складу членів-засновників Товариства давньоруського мистецтва.
Він і далі продовжував вести велику пошукову і творчу роботу. У 1864 р. відвідав Київ, зробив кілька малюнків із фресок і інших стародавностей, зібрав таблиці, статті, карти, креслення, плани, дані археологічних досліджень для нового видання своєї праці. 11 січня 1866 р. його робота була схвалена, а в 1868 р. за сприяння Московського археологічного товариства в друкарні В. Грачова і Ко виходить нове капітальне видання “Описаніе Кіева” (М., 1868) у двох томах, перероблене і значно збільшене, з додатком 13-ти аркушів малюнків і креслень. Тут плани Києва Х-ХІХ століть, Десятинної церкви, Печерського монастиря, Софії Київської з її фресками тощо. Примірник цього унікального видання, що стало бібліографічною рідкістю, зберігається у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного, виконуючи і сьогодні споконвічно призначену йому функцію – створювати і відроджувати архітектурний образ древнього Києва.
У підготовці цієї детальної праці, у зборі матеріалів для неї величезну роль зіграв граф А.С. Уваров, який очолював Московське археологічне товариство. Завдяки йому М.В. Закревський мав можливість працювати з матеріалами Імператорської Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі, в Археографічній комісії. Незабаром М.В. Закревському було присуджено Уварівську академічну премію [25].
Не можна не погодитися з тією оцінкою свого відношення до підготовки цієї фундаментальної праці, що дав сам М.В. Закревський: “Но не думаю, однакож, чтобы легко сыскался охотник, который, без всякой поддержки и вознаграждения, пожертвовал бы тридцатью пятью лучшими годами своей жизни для составления такого сочинения, которое не обещает никакой материальной выгоды. Это было, если угодно, фанатизм своего рода...” [4].
Його самовіддана, титанічна і безкорислива праця протягом усього життя високо оцінена істориками минулого, завдяки тому, що Закревський ввів в обіг багато нових першоджерел з історії Києва, зовсім невідомих і маловідомих, котрі він збирав цілеспрямовано і систематично, серйозно і критично їх обробляючи. Роботам М.В. Закревського багато уваги приділяли вчені того часу, зокрема, М.О. Максимович, московський професор, а потім перший ректор Київського університету, який читав у Московському університеті природну історію, а в Київському – руську літературу [46; 47; 48; 49; 50].
Історичні праці М.В. Закревського містять значний фактичний матеріал, що не втратив свого значення і сьогодні. Старанність, з якою працював він над історією Києва, зробила його праці найбільш достовірними, що високо оцінюється істориками, краєзнавцями, архітекторами [40; 45; 51; 59; 60]. Ось один неве-ликий приклад: він дуже обережно пише, що автором проекту Кловського палацу – “палацу “єлизаветинської архітектури” – є “очевидно” Шедель. На дані М.В. Закревського посилалися і В.С. Іконніков, і К.В. Шероцький, зазначаючи при цьому дату будівництва палацу 1744 р., і відзначали, що в ньому зупинялася Єлизавета. З плану Києва 1760 р., що зберігається в київському архіві древніх актів, видно, що загальний опис палацу, даний М.В. Закревським (“у довжину 30 сажень із двома виступами і барочним фронтоном посередині”), правильне. Це підтверджується і багатьма документами. При цьому лише один факт було піддано сумніву– про перебування в ньому цариці Єлизавети [75].
Коло наукових інтересів Миколи Васильовича не обмежувалось тільки історією Києва. М.В. Закревський – етнограф і письменник – активно захищав право українців мати літературу рідною мовою. З 1840 р. він збирав українські пісні, думи, прислів'я, приказки, займався складанням детального словника української мови [10; 11; 12; 23].
У 1860-1861 рр. в Москві видано три частини збірника “Старосветский Бандуриста”, що складалися з чудових українських пісень і дум, прислів'їв, приказок, загадок; словника ідіом української мови. Робота над цією своєрідною хрестоматією українського фольклору продовжувалася протягом трьох років, була написана ще в Естляндії. З передмови до збірника видно, що М.В. Закревський намагався навіть розробити граматику української мови. Одна з частин збірника знайомила читачів із творчістю українських письменників. До збірника увійшло 190 пісень і дум, 194 загадки, 3878 прислів'їв і приказок. “Словарь малороссийских идиом” включав 11127 українських слів. Збірник оцінюється сьогодні як класичний. Його матеріали широко використані при складанні тритомника прислів'їв і приказок, що вийшли у видавництві “Наукова думка” в академічній серії “Українська народна творчість”. Доопрацювання збірника він продовжував і після його виходу в світ. У 1900 р. випадково в одній з московських букіністичних книгарень було виявлено авторський примірник “Старосветского Бандуристы” із вкладеними чистими аркушами, на яких рукою автора було зроблено різного роду виправлення, зміни і доповнення, наведено 9 нових дум, 630 приказок і прислів'їв, 11 загадок і додано 1205 українських слів. А в середині видання було вміщено фотопортрет автора з написом “Киевлянин Николай Васильевич Закревский” [26; 29; 54; 55; 61; 64; 65; 68; 69; 73; 74; 79].
Вивчаючи українську історію, етнографію і фольклор, М.В. Закревський також виявляв інтерес і до минулого естонського народу, зокрема до документів про боротьбу прибалтійських селян із гнобителями – остзейськими баронами [44].
Протягом усього свого життя М.В. Закревський постійно підтримував зв'язок з науковим світом Києва. Під час проживання в Ревелі він знімав копії документів про Київ (з початку XV по XVI століття) у Ревельському архіві й у приватних осіб для Археографічної комісії Університету Св. Володимира. У рукопис-ному відділі Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського зберігається переписаний і подарований М.В. Закревським рукопис “Харатейный патерикон Печерский. Арсениевская рукопись (1406 г.) с дополнениями и вариантами. Переписал Киевлянин Николай Закревский. Москва, июня 9, 1867 году” [62].
У своїх працях М.В. Закревський узагальнив і систематизував величезний документальний матеріал, зібрав розпорошені статистичні, археологічні, топографічні і фольклорні матеріали, що високо оцінюються і сьогодні.
С.С. Артамонова,
доцент, канд. пед. наук,
учений секретар
ДНАББ імені В.Г. Заболотного

М.В. ЗАКРЕВСЬКИЙ: БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
П р а ц і М.В. З а к р е в с ь к о г о
1. Закревский Н. Очеркъ исторіи города Кіева. – Ревель, 1836. – ХХ, 68 с.: 5 л. ил. карт.
2. Закревский Н. Летопись и описаніе города Кіева. Ч. I. Летопись. Съ 4-мя литографированными рисунками; Ч. II. Описаніе. Съ 4-мя литографированными рисунками. – М.: Универ. Тип., 1858. – 266 + 14 + I-III с.: ил. – (Из II-й книги “Чтеній въ Императорскомъ обществе исторіи и древностей Россійскихъ при Московскомъ Университете”).
3. Закревский Н. Описаніе Кіева. Вновь обработанное и значительно умноженное издание съ приложеніемъ рисунковъ и чертежей / Напечатано иждивениемъ Московскаго археологическаго общества. – М.: Тип. В. Грачева и К˚, 1868. – Т. 1. – С. 1-455. – Библиогр. в подстроч. примеч.
4. Закревский Н. Описаніе Кіева. Вновь обработанное и значительно умноженное издание съ приложеніемъ рисунковъ и чертежей / Напечатано иждивениемъ Московскаго археологическаго общества. – М., 1868. – Т. 2. – С. 455-950. – Библиогр.: с. 905-916.
На с. 926-928 – автобіографія вченого.
5. Закревский Н. Описаніе Києва: Атлас с тринадцатью листами чертежей и рисунковъ / Издано иждивениемъ Московскаго археологическаго общества. – М., 1868. – 13 л.
6. Закревский Н.В. Описаніе Кіева: Сочиненіе Николая Закревского // Янус Нерухомість. – 2004. – № 22. – С. 26-27.
Фрагмент з книги “§50 Доловское озеро”.
7. Закревский Н.В. “Максимовичъ М.А. Письма о Кіеве”; “Объяснительные параграфы о Кіеве” // Труды Моск. Археол. О-ва. – 1868. – Т. ІІІ. Вып. 1. – Отд. библиогр.
Полемічна стаття про публікації М.О. Максимовича.
8. Закревский Н.В. Издаваемое “Описаніе Кіева”: Записка действительного члена Н.В. Закревского // Древности: Труды Моск. Археол. О-ва / Под ред. К. Герца. – М., 1869. – Т. 2. Вып. 2. – С. 179-183.
9. Закревский Н.В. Письма Н.В. Закревскаго къ протоіерею П.Г. Лебединцеву [С предисл. И. Гордиевского] // Кіев. старина. – 1902, июль-авг. – Т. LXXVIII. – С. 77-94.
Біографія М.В. Закревського та п’ять його листів з Москви за 1864-1866 рр.
10. Закревский Н.В. Старосветскій Бандуриста: [Зб.] / Собрал [та приміт. і передм.] Николай Закревскій. – М.: Унив. тип., 1860 (обкл. 1861). – Приміт. рос. – У змісті також рос.: Нечто о сочиненіях на Малороссійском наречіи; О Малороссійских песнях; О бывшем некогда отношеніи мелодій (modus, modulation) малороссійских песен. – 3 кн. в одній оправі.
Кн. 1: Избранныя малороссійскія и галицкія песни и думы. – VI, VIII, 136 с.: ноты.
11. Закревский Н.В. Старосветскій Бандуриста: [Зб.] / Собрал [авт. “Предисловія” та приміт.] Николай Закревскій. – М.: Унив. тип., 1860 (обкл. 1861). – Передм. та приміт. рос. – На тит. арк. епіграф з укр. прислів’їв. – У кінці кн.: Ключ до загадок. – 3 кн. в одній оправі.
Кн. 2: Малороссійскія пословицы, поговорки и загадки, и галицкія приповедки. – С. 139-244.
12. Закревский Н.В. Старосветскій Бандуриста: [Зб.] / Составил [та передм.] Николай Закревскій. – М.: Унив. тип., 1861. – Передм. рос. – У кінці кн. вірш Л.І. Боровиковського “Розставаньнє з бандуристою”. – Бібліогр.: с. 617-624. – 3 кн. в одній оправі.
Кн. 3: Словарь малороссійских идіомовъ. – С. 247-628.

Л і т е р а т у р а п р о М.В. З а к р е в с ь к о г о
Відомості в енциклопедіях та довідниках
13. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Перевид. в Україні; Гол. ред В. Кубійович / Наук. т-во ім. Т.Г. Шевченка у Львові. – Львів, 1993. – Т. 2. – 800 с.
На с. 729 – про М.В. Закревського.
14. Жадько В. Байковий некрополь: Іст. фотоіл. довід. – К.: СПД Жадько В.О., 2004. – 240 с.: іл.
На с. 13-14, 217-218 – про М.В. Закревського.
15. Закревский Николай Васильевич // Большая энциклопедия: Словарь общедоступных сведений по всем отраслям знания. Изд. 3-е, стереотип. / Под ред. С.Н. Южакова. – СПб.: Тип. Т-ва “Просвещение”, 1903. – Т. 9. Духовенство-Идское поле. – С. 479.
16. Закревский Николай Васильевич // Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. – СПб., 1894. – Т. ХП. Жилы-Земпах. – С.183-184.
17. Закревский Николай Васильевич // Русский биогра-фический словарь: Жабокритский-Зяловский. – Петроград: Импера-торское Русское историч. о-во, 1916. – С. 200-201.
18. Киев: Энцикл. справ. Изд. 2-е. / Под ред. А.В. Куд-рицкого. – К.: УСЭ, 1985. – 759 с.
На с. 206 – про М.В. Закревського та вулицю його імені.
19. Мистецтво України: Біогр. довідник / За ред. А.В. Кудрицького. – К.: “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 1997. – 700 с.
На с. 253 – про М.В. Закревського.
20. Українська радянська енциклопедія. Вид. 2-е. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1979. – Т. 4. Електрод-Кантаридин. – 560 с.
На с. 181 – про М.В. Закревського.
21. Украинская советская энциклопедия. – К.: Глав. ред. УСЭ, 1980. – Т. 4. Желатин-Кетозы. – 558 с.
На с. 70 – про М.В. Закревського.
22. Украинский советский энциклопедический словарь. В 3-х т. – К.: Глав. ред. УСЭ, 1979. – Т. 1. А-Капсюль. – 756 с.
На с. 624 – про М.В. Закревського.
***
23. Білий В. З неопублікованих матеріялів М. Закревського // Етнограф. вісник / УАН; Етнографічна комісія; За гол. ред. А. Лободи, В. Петрова. – К., 1927. – Кн. 4. – С. 142-159. – Бібліогр.: с. 142.
Додатки до прислів’їв, приказок та загадок М.В. Закревського.
Між с. 144-145 – портрет з підписом “М. Закревський” (З оригінала-акварелі в “Летописи г. Кіева”, що належить Російській Публічній бібліотеці в Ленінграді)”.
На с. 158-159 – про передачу М.В. Закревським книги “Старосветский Бандуриста” всім, хто брав участь у культурному українському житті (О.М. Бо-дянський, В.М. Білозерський, П.А. Куліш, М.О. Максимович, М.І. Костомаров, П.Г. і Ф.Г. Лебединцеви тощо) та в університети (Москва, Київ, Дерпт).
24. Бунин А.В. История градостроительного искусства. Т.1. Рабовладельческий строй. Феодализм. Капитализм. – М.: Стройиздат, 1953. – 531 с.
На с. 494 згадується М.В. Закревський.
25. Варшавська М., Федорова Л. “До готової колоди добре вогонь підкладати” // Київ. старовина. – 1997. – № 5. – С. 41-71.
Дослідження життєвого та творчого шляху М.В. Закревського.
26. Гатцук А. “Старосветский Бандуриста” Н. Закревского // Основа. – 1862. – № 5. – С. 52-73.
Критичний відгук на книгу М.В. Закревського.
27. Гринченко Б.Д. Литература украинского фольклора. 1777-1900: Опыт библиогр. указателя. – Чернигов, 1901. – 317 с.
На с. 57, 67, 68, 87, 96, 230 – про праці М.В. Закревського.
28. Друкований зведений каталог україномовної книги державних бібліотек та музеїв України: 1798-1923. Вип. 1. 1808-1900 / НПБУ; Уклад.: Р.С. Жданова, І.О. Негрейчук. – К.: Глобус, 1999. – 296 с. – (Нац. бібліографія України).
Під №№ 79, 80, 101, 750 – про видання М. Закревського.
29. Ефименко П. “Старосветский Бандуриста” Н. Закрев-ского // Основа. – 1862. – № 10. – С. 27-48.
Рецензія на книгу М.В. Закревського.
30. Императорское Московское археологическое общество в первое десятилетие его существования (1864-1914). Т. ІІ. [Ч.] 1. Биографический словарь членовъ Императорского Московского археологического общества; [Ч.] 2. Списокъ трудовъ членовъ общества, помещенныхъ в изданияхъ общества / Под ред. П.С. Уваровой и И.Н. Бороздина. – М., 1915. – ХХІІ, 445, 256 (І) с.: 24 портр.
На с. 125 (ч. 1) – коротка біографія М.В. Закревського, обраного дійсним членом товариства 12 жовтня 1865 р. На с. 71 (ч. 2.) – список його робіт.
31. Иконников В.С. Опытъ русской исторіографіи. Т. 1. Кн. 2. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владимира, 1892. – [1016] с. разд. паг.
На с. 1014 – про 218 картин і малюнків М.В. Закревського до опису Києва, що зберігались у відділі рукописів Московського археологічного товариства.
32. История Киева. В 2-х т. Т.1 / Ин-т истории АН УССР. – К.: Изд-во АН УССР, 1963. – 662 с.
Посилання на М.В. Закревського та його малюнок – на с. 233, 241-242, 310, 329.
33. Історія Києва. В 2-х т. Т.1 / Ін-т історії АН УРСР. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 802 с.
На с. 262, 272, 359 – посилання на М.В. Закревського та його малюнок “Старий арсенал на Печерську” (1836 р.).
34. Історія української культури. У 5-ти т. Т. 1. Історія культури давнього населення України. – К.: Наук. думка, 2001. – 1135 с.
На с. 829 – згадка про М.В. Закревського.
35. Ковалинський В.В. Київські мініатюри. Кн. 1-3. – К.: Київ. кн. ф-ка: Купола, 2002-2004.
Кн. 1. – 2002. – 313 с.;
Кн. 2. – 2003. – 416 с.;
Кн. 3. – 2004. – 456 с.
Коротка інформація про М.В. Закревського – в іменних покажчиках.
36. Ковалинcкий В. Преданный сын Киева // Раб. слово. – 1991. – 29 нояб. – С. 3.
Публікація про М.В. Закревського.
37. Віталій Ковалинcький: будівельник, журналіст, історик: Бібліогр. покажчик / Редкол.: Г.А. Войцехівська (відп. ред.) та ін.; ДНАББ імені В.Г. Заболотного. – К.: Укрархбудінформ, 2001. – 71 с. – (Особистість).
На с. 27 – про М.В. Закревського.
38. Костомаровъ М.И. Рецензія на “Описаніе Кіева” Н.В. Закревскаго // Вестникъ Европы. – 1868. – Кн. 4. – С. 949-958.
Про книгу М.В. Закревського “Описаніе Кіева”.
39. Крапива П. Вся жизнь – поиск // Радуга. – 1987. – № 12. – С.171-173.
Про М.В. Закревського, який збагатив історіографію Києва.
40. Красицкий Д.Ф., Федоренко П.К. Усыпальница Юрия Долгорукого. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 36 с.
На с. 29 – висловлювання М.В. Закревського про хрести у церкві Спаса на Берестові.
41. Кропива П. Літописець града Києва // Рад. Україна. – 1991. – 20 серп. – С.4; 21 серп. – С.4: портр.
Про М.В. Закревського.
42. Літописець града Києва: до 200-річчя від дня народження М.В. Закревського // Знаменні дати: Календар-2005. – К.: Вид-во “Україна”, 2005. – С. 103-107.
43. Літописець Києва // Укр. іст. календар′95 / За ред. П.П. Толочка. – К., 1994. – С.100-101.
Про М.В. Закревського.
44. Любарський А. Літописець Києва: сторінка минулого // Веч. Київ. – 1961. – 11 листоп. – С. 3.
Про М.В. Закревського.
45. Ляскоронский В.Г. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время. – СПб.: Сенатская тип., 1913. – 363 с.
На с. ХХ, 13, 90, 97, 113, 118-119, 124, 130, 139, 153 – посилання на матеріали та цитування М. Закревського.
46. Максимович М.А. О кіевскомъ синопсисе (Письмо къ П.Г. Лебединцеву) // Кіев. епарх. ведомости. – 1868. – № 9. – С. 352-358.
Згадка про М.В. Закревського.
47. Максимович М.А. О кіевскомъ урочище Копыреве-Конце, по поводу статьи о немъ г. Закревскаго // Кіев. епарх. ведомости. – 1871. – № 7. – С. 178-190.
Аналіз поглядів М.В. Закревського про місцезнаходження древнього урочища Копирів кінець.
48. Максимович М.А. Объяснительные параграфы о Кіеве (по поводу книги Закревскаго “Описаніе Кіева”). Пять параграфов М.А. Максимовича // Кіев. епарх. ведомости. – 1869. – ІІ. – С. 61; ІІІ. – С. 99-114; IV. – С. 133-150; VII. – С. 263.
49. Максимович М. Письма о Кіеве и воспоминаніе о Тавриде. – СПб., Тип. А. Траншеля, 1871. – 154 с., I-II.
На с. 4-6, 18, 21-22, 25-27, 122-123, 128-134 згадується М.В. Закревський.
50. Максимович М.А. Собрание сочиненій. – К.: Тип. М.П. Фрица, 1877. – Т. ІІ. Отделы: Историко-топографическій, археологическій и этнографическій. – 524 с., І-ІІ.
“Объяснительные параграфы о Кіеве [по поводу книги Закревского “Описание Киева” М., 1868] – С. 50-83;
О кіевскомъ синопсисе и некоторыхъ урочищахъ древняго Кіева, упоминаемыхъ въ описаніи Кіева Закревскаго (Письмо къ П.Г. Лебединцеву) – С. 84-88;
О кіевскомъ урочище Копыреве-Конце, по поводу статьи о немъ г. Закревскаго. – С. 143-154.
51. Маниковский Ф. Вышгород и его святыня. Изд. 2-е, испр. и доп. – К.: Тип. С.В. Шульженко, 1890. – 91 с.
На с. 16, 32-37, 39-40, 65, 67, 68, 83 – про використання матеріалів М.В. Закревського.
52. Некрологъ Н.В. Закревскаго // Киевлянінъ. – 1871. – № 96.
53. Объявленіе о выходе книги Н. Закревского “Описаніе Кіева” // Киев. епарх. ведомости. – 1868. – № 6. – С. 258.
Наведено відгук М.О. Максимовича на книгу М.В. Закревського.
54. Огоновський О.М. Исторія литературы рускои. – Львів: Накладом Наук. Т-ва ім. Шевченка: Друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка: Під зарядом К. Беднарського, 1894. – Ч. 1-4.
Ч. 4. – 347 с.
На с. 189-199 – інформація про творчість М.В. Закревського.
55. Огоновський О.М. История литературы // Зоря. – 1894. – № 6. – С. 85, 132.
Про книгу М.В. Закревського “Старосветскій Бандуриста”.
56. Орленко М.І., Дорофієнко І.П. Зберегли для нащадків. – К.: Либідь, 2001. – 104 с.: іл.
На с. 13 – про ставлення М.В. Закревського до реставрації і фресок Софійського собору у Києві.
57. Осипъ Максимовичъ Бодянский въ его дневнике 1849-1850 гг.: Сообщил И.Ф. Павловский // Рус. старина. – 1888. – Т. ХІ. – С. 395-416.
На с. 410 – згадка про М.В. Закревського.
58. Отчет об одиннадцатом присуждении наград графа Уварова. 1868 г. – СПб., 1869. – С. 22-28.
Академік І.І. Срезневський дав високу оцінку роботі М.В. Закревського і визнав, що вона має повне право на Уварівську нагороду.
59. Пенкевичъ С. Топографія нынешней Кіевской епархіи в XVII веке по Андрею Целларію // Труды Кіев. духовной академіи. – К.: Тип. В. Давиденко, 1877. – № 11. – С. 412-456; № 12. – С. 646-737.
На с. 421-423, 448, 450, 451, 454, 456 (№ 11) – про М.В. Закревського та його коментар до твору А. Целларія щодо Києва за текстом.
На с. 652 (№ 12) – посилання на М.В. Закревського.
60. Петровъ Н.И. Историко-топографическіе очерки Древняго Кіева. – К.: Тип. Имп. Ун-та св. Владиміра, 1897. – 268 с.: ил.
У виданні використані матеріали з книги М.В. Закревського “Описаніе Кіева”.
61. Петровъ Н.И. Очерки исторіи украинской литературы ХІХ столетія. – К.: Тип. И. и А. Давиденко, 1884. – IV, 453, ХІІ с.
На с. 117-118, 174 дана оцінка матеріалів М.В. Закревського.
62. Плотникова И. “Киев сам по себе есть уже древность” // Зеркало недели. – 2002. – 24 авг. (№32). – С. 23.
Про М.В. Закревського.
63. Попельницька О. Історична топографія київського Подолу XVII-початку XIX століття. – К.: ВД “Стилос”, 2003. – 304 с.
Посилання на праці М.В. Закревського – на с. 6-7, 11, 198, 232.
64. Пыпинъ А.Н. Исторія русской этнографіи. Т. ІІІ. Этнографія малорусская. – СПб., 1891. – VIII, 425 с.
На с. 9, 343-347, 425 – про М.В. Закревського.
65. Пыпинъ А.Н., Спасовичъ В.Д. Исторія славянскихъ литературъ. Изд. 2-е, вновь перераб. и доп. Т. І. – СПб., 1879. – VIII, 448 с.
На с. 394 – про М.В. Закревського.
66. Рогожина Н.В. Кам’яниця Сави Туптала // Пам’ятки України. – 2001. – № 1-2. – С. 47-51.
На с. 51 – посилання на М.В. Закревського.
67. Самойловський І.М. М.В. Закревський – історик Києва // Укр. іст. журнал. – 1958. – № 4. – С. 107-109.
68. Сумцов М.Ф. Діячі українського фольклору: огляд. (З ХІХ т. “Сборника Харьковского историко-филологического общества въ память проф. Е.К. Редика”). – Х.: “Печатне діло”, 1910. – 37 с.
Про М.В. Закревського – на с. 7.
69. Сумцов Н.(!)[М.] Малюнки з життя українського народного слова. – Х.: “Печатне діло”, 1910. – 144 с.
Оцінка словника М.В. Закревського.
70. Туркевич В. Історик Києва // Історичний календар’2000. – К., 1999. – С. 170.
Про М.В. Закревського.
71. Указатель неофициального отдела “Киевскихъ епархиальныхъ ведомостей” за десятилетие их издания 1861-1870 гг. – К., Тип. И. и А. Давиденко, 1870. – 87 с.
У переліку – праці М.В Закревського.
72. Указатель неофициального отдела “Киевскихъ епархиальныхъ ведомостей” за 10-летие их издания с 1861 по 1870 гг. / Сост. С.И. Поноларез. – К., 1870. – 38 с. // Кіев. епарх. ведомости. – 1870. – № 24, приложение.
У переліку – праці М.В Закревського.
73. Українські приказки, прислів’я, і таке інше: Зб. О.В. Марковича та ін. / Уклав М. Номис / Упоряд. М.М. Пазяк. – К.: Либідь, 1993. – 768 с. – (Літературні пам’ятки України).
На с. 7, 17, 33, 718 – про книгу М.В. Закревського “Старосветский Бандуриста” як перше фольклорне видання у скарбниці української національної культури та посилання за текстом видання.
74. Українські приказки, прислів’я і таке інше: Зб. О.В. Марковича и др. / Спорудив М. Номис. – СПб., 1864. – VII, 304, XVII с.
Використані матеріали М.В. Закревського.
75. Холостенко М.В. Зодчий П.І. Нейолов у Києві // АРУ. – 1940. – № 2. – С. 30-33.
Аналіз відомостей М.В. Закревського про Кловський палац.
76. Щербина В.І. Давні плани міста Києва (1638-1837) // Нові студії з історії Києва Володимира Івановича Щербини. – К.: УАН, 1926. – С. 45-57.
На с. 45 – згадка про М.В. Закревського.
77. Эварницкий Д.И. К биографии малороссийского этнографа Н.В. Закревскаго: 1805-1871 // Ист. вестникъ. – 1911. – Т. СXXІV. – С. 211-217.
Нові дані з біографії М.В. Закревського.
78. Эварницкий Д.И. К биографии малороссийского этнографа Н.В. Закревскаго: 1805-1871 // Новицкій Я.П. Народная па-мять о Запорожье. Преданія и разсказы, собранные въ Катерино-славщине. 1875-1905 г. // Екатеринославъ: Тип. Губернского Земства, 1911. – С. 117-124.
До біографії додано портрет М.В. Закревського на с. 266.
79. Якимович С. “Старосветский Бандуриста” М.В. Закрев-ського і цензура // Первісне громадянство. – 1929. – Вип. 1. – С. 67-72.
Про головні факти з життя М.В. Закревського та цензурні позначки на книзі письменника, що зберігається у рукописному відділі Всенародної бібліотеки України (нині НБУВ).
Укладач С.С. Артамонова
Повернутися до початку
Подивитися профіль Відправити Особисте повідомлення
Показати повідомлення:   
Цей форум закритий, ви не можете писати повідомлення, відповідати і редагувати теми.   Ця тема закрита, ви не можете писати відповіді і редагувати повідомлення.    Список форумів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного -> Матеріали бібліотечного клубу Годинний пояс: EET (Europe)
Сторінка 1 із 1

 
Перейти:  
Ви не можете починати теми
Ви не можете відповідати на повідомлення
Ви не можете редагувати свої повідомлення
Ви не можете видаляти свої повідомлення
Ви не можете голосувати в опитуваннях


Powered by phpBB © 2001-2003 phpBB Group
phpBB port v2.0.7 based on Tom Nitzschner's phpbb2.0.6 upgraded to phpBB 2.0.7 standalone was developed and tested by:
ChatServ, mikem,
and Paul Laudanski (aka Zhen-Xjell).

Version 2.0.7 by Nuke Cops © 2004 http://www.nukecops.com




Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.05 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //