Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Бібліотечний клуб

Історія малих міст України: місто Очаків Миколаївської області

   14 грудня 2010 р. в читальному залі Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного відбулося одинадцяте засідання бібліотечного клубу «Національні святині», присвячене місту Очаків Миколаївської області, в якому взяли участь архітектори, представники земляцтва «Миколаївщина», науковці з міст Очакова та Києва, бібліотекарі провідних та галузевих бібліотек Києва.

 

 



Засідання відкрила Галина Войцехівська, директор бібліотеки. Було зроблено невеликий екскурс в історію міста Очакова.

За однією з існуючих в науковому світі версій на місці сучасного Очакова ще у І-ІІІ ст. перебувало сарматське місто Алектор, історія існування й занепаду якого до сьогодні залишилася загадкою. Дата заснування Очакова (1492) викликає багато суперечок серед учених. Тут знайдено сліди слов"янських поселень в гирлі Дніпра і на о. Березань, які датуються ще IX-XII ст. У цих місцях стояв південний форпост Київської Русі, навколишні поселення якого були зруйновані численними ордами кочівників, а у XIII ст. ці землі були захоплені монголо-татарами і приєднані до Золотої Орди, яка досягла на той час найвищого підйому військової могутності, будучи однією з найсильніших держав Середньовіччя. Початок розпаду держави ознаменувало собою вбивство хана Джанібека (1357), а у 30-х роках XV ст. боротьбу за владу в Криму розпочав Довлет-Хаджі-Гірей. За підтримки Польсько-Литовської держави ця боротьба призвела до створення незалежного від Золотої Орди Кримського ханства.

В кінці XIV - на початку XV ст. литовським князям Гедемінасу, Ольгерду, а пізніше Вітовту вдалося, користуючись династичною боротьбою в Золотій Орді, розширити межі Литовського князівства до Чорноморського узбережжя і поставити татарських феодалів Криму у васальну залежність від Литви. Тоді ж, за існуючої версії, на місці сучасного Очакова литовський князь Вітовт заснував фортецю Дашів. У списку замків, складеному у 1430 р. після смерті Вітовта, вказані Сокілець (Вознесенськ), Чорне місто (Очаків), Качукленів (Гаджибей, Одеса) і Маяк-Каравул (маяки у лимані Дністра). Подальша доля Дашева невідома, невідомо і те, де точно перебувало Чорне місто і чи є воно попередником нинішнього Очакова (серед істориків з цього приводу єдиної думки немає).

Незалежне Кримське ханство було створене у 1443 р. - це був кінець Литовського панування в Криму. Останнім царем, призначеним з Литви, був Хаджі-Гірей (засновник династії кримських Гіреїв), після його смерті (1466) у Криму вибухнула династична смута. Ханський престол успадкував старший син Хаджі-Гірея - Нур-Даулет, але він був повалений своїм братом Менглі-Гіреєм (1468-1515). З 1475 р. Кримське ханство попадає у залежність від Туреччини. З часом всі приморські міста Кримського ханства були підпорядковані туркам, а Очаків став центром усіх турецьких володінь на просторі між пониззям річок Дніпра та Дністра, що складали так званий Очаківський степ. Претензії ханів Великої Орди, які вважали себе правонаступниками ханів Золотої Орди, розпалюють боротьбу за Крим між ними і Менглі-Гіреєм, який, заручившись підтримкою турецького султана, утримує ханський трон. Пізніше зміцненню його влади допомогла співпраця з Москвою. В свою чергу Іван III Васильович використовував цей союз у боротьбі за звільнення Русі від татаро-монгольського ярма. У 1480 р. Менглі-Гірей організував набіг на Польсько-Литовську державу, яка в той час підтримувала ханів Великої Орди, що посягали на Русь. Потім Менглі-Гірей подовжив боротьбу з Великою Ордою і остаточно розгромив її у 1502 р. У посланні до великого князя Івана III Васильовича Менглі-Гірей повідомляє про намір побудувати місто на Дніпрі. Звістка ця датується початком літа 1492 р. Далі він повідомляє, що для будівництва цього міста сам їздив до Кафи, де перебував протягом п"ятдесяти днів і зайняв 100 тисяч грошей і 33 тисячі алтин (1420 руб.) терміном на шість місяців. Найближчу зиму Менглі-Гірей збирався провести в цьому місті, він писав князю Івану III Васильовичу: «...з дружинами своїми з усіма улуси викочував, в тому місті зимую». Ще М. М. Карамзін вважав, що «містечко на Дніпрі» - це Очаків. Заперечуючи Карамзіну, Ф. Брун відносив повідомлення Менглі-Гірея про будівництво міста до Тягинського замку, що знаходився на Дніпрі вище Очакова. Це питання було детально досліджене В. Д. Смирновим, який приєднався до думки М. М. Карамзіна. У Кримських посольських книгах місто Менглі-Гірея в гирлі Дніпра називається Очаковом. Таким чином, документально підтверджено, що у 1492 р. в гирлі Дніпра покладено початок місту Очаків. Менглі-Гірей назвав укріплення Кара-Кермен (Чорна фортеця).

У XVІ - XVІІ ст. наступні правителі Кримського ханства остаточно зіпсували відносини з Росією грабіжницькими нападами на її територію. Не уникли такої долі й Польща, й Україна. Мужню боротьбу з Кримським ханством вели донські і запорізькі козаки. У 1523 р. Очаків був спалений отаманом Євстафієм Дашкевичем. Протягом 1538-1541 рр. козаки двічі руйнували Очаків, знищили частину замку і порту. У 1545 р., дізнавшись про підготовку набігу на українські землі, запорожці випередили супротивника і розгромили під Очаковом великий загін турків і татар, ледь не захопивши в полон кримського хана. У 1558 р. з 8-ми тисячним військом Очаків спустошив воєвода Данило Адашев. Протягом 1587-1589 рр. козаки не припиняли нападів на Очаків. У 1594 р. кошовий отаман Микошинський очолив морський похід на Очаків за участю 1300 козаків на 50 човнах. У 1616 р. похід запорізьких козаків на Очаків очолив Петро Сагайдачний, флотилія козаків захопила і знищила турецький гарнізон чисельністю 14 тис., спалила флот і звільнила велику кількість невільників.

У 1629 р. турецькі правителі зайнялися оновленням старої цитаделі фортеці, яка була доповнена кам"яними укріпленнями, що становили єдину оборонну систему у вигляді чотирикутника з масивними зубчастими стінами довжиною близько 3 км. Розширена фортеця стала називатися Ачи-кале (від турецького «ачіл», що означає «вихід у відкрите море», в російській вимові - Очаків). Комплексне укріплення мало три об"єкти: стару цитадель, серединну фортецю і форт. Всі три об"єкти були з"єднані між собою зубчастою кам"яною стіною, залізними воротами та підземними ходами. Стара цитадель, була розташована на земляному березі, мала чотирикутну форму, широкий і глибокий рів, порохові погреби, міцні оборонні стіни в два ряди з п"ятнадцятьма вежами, критими тесом і товщиною в двадцять кроків кожна. Через рів був перекинутий дерев"яний міст, який щовечора підіймався і закривав собою фортечні ворота. Крім великих зовнішніх воріт були одношарові залізні, а між ними цегляна склепінчаста будова на міцній основі, на вершечку якої знаходилася султанська мечеть з дерев"яними мінаретами. У фортеці налічувалося приблизно 200 мазанок, які мали верхні поверхи і двори з палісадниками. Всі вулиці фортеці були вузькими і мощеними. Тут же був палац Бея, 20 дрібних крамничок і лазня з трьома поглибленнями для води. Стара фортеця мала зерносховище, а арсенали грізних гармат завжди були на сторожі. Зі східного боку фортеці височів пагорб, на заході стелився степ, а землі навколо рову нагадували добре доглянутий город, де вирощували баштан, садів і виноградників тут не було. Овочі звідси йшли до Криму. Каравани формувалися в загони по 1-2 тис. добре озброєних чоловік. Це був небезпечний шлях, тому, що «кефіри» - так називали мусульмани православних козаків, влаштовували засідки. У 1669 р. козацьке військо під проводом кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка майже повністю зруйнувало турецький Очаків, звільнивши 7 тис. невільників.

Жахливий поворот історії призвів до того, що у 1709 р. за перехід гетьмана Івана Мазепи та його козацького війська на бік шведського короля Карла ХІІ Петро І розгромив Запорізьку Січ, звинувативши запорожців в державній зраді. Після чого січові козаки, переважно, переселилися до Кримського ханства, і тільки у 1734 р. їм було дозволено повернутися до Запоріжжя напередодні російсько-турецької війни 1735-1739 рр., яка стала продовженням боротьби проти набігів кримських татар, за вихід до Чорного моря і повернення Північного Причорномор"я, захопленого татарами у ХІІІ ст.

Знаменита в історії облога Очакова (1788), якій передував бій під Очаковом, в ньому взяла участь флотилія приблизно з 200 козацьких «чайок», якою командували кошовий отаман Сидір Білий (смертельно поранений у бою) та військовий суддя Антон Головатий. Тоді був вщент розгромлений турецький флот адмірала Ескі-Гасана. Про здобуту перемогу у червні 1788 р. писав у реляції до столиці генерал-фельдмаршал князь Г. Потьомкін. У липні того ж року О. Суворову нарешті вдалося розпочати штурм Очаківської фортеці, який затягнувся до глибокої осені. Перед Очаковом, на острові Березань, стояла потужна турецька артилерійська батарея, що перетворила острів, а з ним і Очаків, на непохитну твердиню. 7 листопада 1788 р. дізнавшись, що частина гарнізону з острова Березань відбула до Очакова за провіантом, Антон Головатий на «чайках» з загоном козаків серед білого дня напав на острів з боку його високих, скелястих берегів. Козаки вибили турків з позицій і захопили батарею. За виявлені мужність і героїзм при взятті острова фельдмаршал Г. Потьомкін особисто нагородив Антона Головатого своїм власним орденом Святого Георгія. А 6 грудня 1788 р. Очаків, нарешті, було взято знову ж не без допомоги козаків, які брали участь у його штурмі на лівому фланзі армійських підрозділів.

Сучасний Очаків з гордістю зберігає пам"ять про ті часи, але й у новій історії це місто відомо як героїчне. Початок ХХ ст. ознаменувався підйомом революційного руху. У самому Очакові ніяких великих революційних подій не відбувалося, але ім"я його трагічно вписано в історію революції 1905-1907 рр. тим, що саме Очаків був обраний місцем суду і страти керівників Севастопольського повстання, в якому брав участь і однойменний крейсер «Очаків», на крейсері було піднято сигнал «Командую флотом, Шмідт».

Велика Вітчизняна війна розпочалась на очаківській землі о 2 годині 15 хв. в ніч на 22 червня 1941 р.: в цей час фашисти почали мінувати Дніпро-Бужський лиман, скидаючи з літаків мангітно-донні міни. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювали 2661 житель міста Очакова, багато з них загинули. Звільнення Очакова від фашистських загарбників прийшло 30 березня 1944 р. завдяки героїчним діям доблесних військ 3-го Українського фронту.

Сьогодні Очаків - це приморське місто-порт, місто-курорт, що входить до списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878. У місті функціонують: Воєнно-історичний музей ім. О. Суворова, відкритий у будинку колишньої турецької мечеті - єдиної, що збереглася тут з давніх часів; Музей мариністичного живопису ім. Р. Г. Судковського, відкритий на батьківщині художника.

У роботі бібліотечного клубу взяла участь Галина Крикун, завідувач Історико-археологічного заповідникаОчаківського міського відділу культури, депутат Очаківської міської ради, яка виступила з доповіддю «Стародавнє місто Очаків» і повідала про деякі історичні моменти виникнення міста, древні поселення, які перебували на місці розташування сучасного Очакова, культуру народів, які населяли ці території і залишили після себе предмети і вироби з кераміки, бронзи, металу, культові і житлові приміщення тощо. Розповіла про те, як на острові (в давнину півострові) Березань у 2004 р. археологами був розкопаний древній храм Афродіти.

На засіданні клубу виступила Світлана Бєляєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, дійсний член ICOMOS, яка висвітлила тему «Археологічні дослідження в Очакові кінця ХХ - початку ХХІ століть». Вона розповіла про археологічні дослідження Очакова, розпочаті у 1989 р., що охопили історичну частину міста. Відзначила, що розкопки на площі біля стін старої синагоги (XIX) увінчалися успіхом: були знайдені локалізовані залишки фортеці «Озо». Зазначила, що підтвердженням їх достовірності можуть служити матеріали, виявлені у турецьких архівах американськими й англійськими вченими, які вивчали фортецю «Озо», де знайдені описи деяких архітектурних частин цієї фортеці. Зауважила, що у 1997-1998 рр. була виявлена вихідна стіна, за якою знайшли частини цегляної стіни (у документах початку XVII ст. було описано, що за вихідною стіною знаходиться стіна з сирцевої цегли), також були виявлені частини фундаментальних споруд, будинків. Акцентувала увагу на тому, що культурний шар, котрий належить фортеці, починається з античності, це підтверджується знайденими тут монетами античного часу, які датовані V століттям. Констатувала важливість таких знахідок, як фрагменти кераміки з графіту, що датуються XIII-XIV ст., це золотоординська культура, присутня на території Очакова.

Розповіла про те, що подальші розкопки велися частинами: знайдені вироби з так званого «турецького шару» - ранній біло-блакитний турецький фаянс. Звернула увагу на те, що в Очакові були розкопані вироби до XVIII ст., і ділянка «Левада», де виявлені ці археологічні знахідки, не пропала для міста, її можна відновити і організувати «містечко» стародавнього Очакова. Підтвердила, що проведені археологічні розвідки дозволили вченим виявити «античний шар» VI ст. і деякі знахідки VI-VII ст.

Розповідаючи про археологічні цінності Очакова, з жалем підкреслила, що в місті існує велика проблема з охорони історичної, археологічної та культурної спадщини, для вирішення якої необхідна спеціальна програма, що забезпечить збереження пам"яток, в іншому випадку їх втрата неминуча.

Зазначила, що археологічні знахідки з міста Очакова зберігаються в музеях Миколаєва і Києва. Наголосила на тому, що хоча розкопки в Очакові ведуться вже майже 20 років, вивчення стародавнього історичного міста не завершено, і для того, щоб зберегти культурний шар, необхідно зупинити будівництво на історичних майданчиках Очакова, а місцевій владі варто більше приділяти уваги тим культурно-історичним цінностям, які знаходяться тут.

Підтримала думку колеги Лариса Виногродська, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України, член Бюро ICOMOS, яка сказала про те, що міська влада Очакова повинна включати до складу комісій щодо відведення земельних ділянок археологів, щоб враховувати їх рекомендації, пов"язані із збереженням історико-культурного обличчя міста. Навела приклад про те, що саме таким чином діє місцева влада міста Кам"янець-Подільський Хмельницької області. Тільки так можливо зберегти свою історію, тим більше, що Очаків поєднує в собі і українську, і російську, і турецьку, і золотоординську культури. Наголосила на тому, що необхідно домагатися такого підходу до вирішення питань щодо забудови міських територій абсолютно у всіх містах України.


У засіданні бібліотечного клубу взяли участь представники земляцтва «Миколаївщина» Олександр Грицай, директор земляцтва, та Віль Ромащенко, член Правління земляцтва. Вони розповіли про свою роботу, спрямовану на збереження пам"яток культури Миколаївської області, в тому числі і міста Очакова.






На завершення засідання бібліотечного клубу Ольга Пацеля, завідувач філією Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного представила учасникам відеопрезентацію книжкової виставки «Місто Очаків Миколаївської області у виданнях фонду ДНАББ ім. В. Г. Заболотного», яка познайомила присутніх з містом Очаків - районним центром Миколаївської області, яке розташоване за 69 км від обласного центру на правому березі Дніпро-Бузького лиману, в місці, де Дніпро та Буг зливаються з водами Чорного моря. За даними останнього перепису населення, проведеного в Україні (2001), кількість жителів склала 16929 осіб. Розповідаючи про історію міського герба, згадала про те, що питання про його надання місту Очаків поставив у 1872 р. майстер геральдики Бернгард Кене. Запропонований ним проект представляв місто як давню приморську фортецю і відтворював в алегоричних емблемах військові події кінця XVIII ст.: «На червоному тлі, на блакитному хвилястому підніжжі, золота кругла зубчаста вежа, супроводжувана праворуч золотим російським хрестом і зліва - таким же перекинутим півмісяцем. У вільному куті щита герб Херсонської губернії. Щит увінчаний червоною кам"яною короною з трьома зубцями і обрамлений двома золотими колосками, з"єднаними Олександрівською стрічкою». Такий опис ми зустрічаємо у книзі Володимира Панченка «Гербівник міст України» (1996).

Захід, що відбувся у бібліотеці, доторкнувся до історії та сучасних проблем малого міста Очаків, продемонстрував його історико-культурний рівень, зберігати і розвивати який прерогатива місцевої влади, громадських організацій та держави в цілому.


Фотогалерея:

«Історія малих міст України: місто Очаків Миколаївської області.»



Прочитано: 4536 раз
Дополнительно на данную тему:
Історія малих міст України: місто Кодима Одеської області
М.М. Жербін: будівельник і композитор
Історія малих міст України: місто Збараж Тернопільської області
Творча зустріч з українським кінорежисером В.І.Соколовським
Видатні українські будівельники ХХ століття: М.Д. Плєхов (1902-1968), Г.Я. Слободяник (1902-1972), Б.В.Стєфанов (1902-1986)
М.М. Дьомін (1903-1988): архітектор – містобудівник – реставратор
Засідання Вченої ради Академії будівництва України, присвячене 100-річчю від дня народження українського будівельника Михайла Сергійовича Буднікова
Історія малих міст України: місто Бар Вінницької області
Історія малих міст України: місто Хотин Чернівецької області
Історія малих міст України: місто Глухів Сумської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh --
Warning: include_once(/sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/putslinkshere/mainlink.php) [function.include-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 4

Warning: include_once() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/putslinkshere/mainlink.php' for inclusion (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 4

Fatal error: Class 'MLClient' not found in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 7