Михайло Маркович Сиркін - український архітектор, член Спілки архітекторів УРСР; нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За трудову відзнаку», «За доблесну працю», «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Києва».
М. Сиркін народився 9 червня 1922 р. в м. Харкові в родині робітників. У
1940 р. його мобілізували до лав Червоної армії. Закінчивши спеціальні
курси, Михайло Маркович отримав звання сержант. У 1942 р. йому присвоєно
військове звання лейтенант. 3 червня 1944 р. під час воєнних дій на
Другому Білоруському фронті під Бобруйськом (Білорусь) був тяжко
поранений. 25 жовтня 1944 р. демобілізований через поранення як інвалід
Другої світової війни. У 1944 р. М. Сиркін вступив на архітектурний
факультет Харківського гірничого інституту. Проте в 1946 р. перевівся на
другий курс Харківського інженерно-будівельного інституту. У 1947-1949
рр. закінчував навчання на архітектурному факультеті Київського
інженерно-будівельного інституту в м. Києві та отримав спеціальність
архітектора. У 1948 р., одночасно з навчанням, працював виконробом на
будівництві інституту легкої та харчової промисловості ім. Мікояна на
вул. Володимирській у м. Києві. За направленням з 1949 р. почав працювати архітектором у «Західшахтопроекті». З
1951 р. доля пов"язала М. Сиркіна з інститутом «Укрдіпрошахт». Спочатку
він брав участь у проектуванні та розробці низки проектів, які
виконувалися в майстернях інституту в містах Києві, Харкові, Луганську, Сорокиному (тоді
м. Краснодон) та інших містах України. У 1952-1954 рр. за проектом М. Сиркіна збудовано клуб на 300 осіб в Кутейниково Донецької обл. Самостійну
роботу в «Укрдіпрошахті» молодому архітектору почали доручати в 1953 р.
Серед значних авторських робіт того часу сучасники відзначали проект
будівлі в м. Сталіно (нині Донецьк) об"ємом 70 тис. м3 (у співавторстві з
Є. Єжовою та іншими архітекторами). У 1953 р. завершено будівництво
спроектованого ним спільно з В. Фадеічевим та Б. Дзбановським Будинку
техніки в м. Ворошиловграді (нині м. Луганськ). У 1953-1955 рр. за його проектом зведено житловий п"ятиповерховий будинок на 40 квартир на вул. Прорізній, 32 в м. Києві. У
1953-1955 рр. М. Сиркін запроектував типовий чотириповерховий кутовий
житловий будинок на 41 квартиру (серія 1-412-4). У 1956 р. за цим
проектом зведені будинки в містах Житомирі, Дніпропетровську (нині
Дніпро), Ворошилограді (нині Луганськ), Кадіївці (нині Луганська обл.)
та Дрогобичі. У 1954 р. його прийняли до Спілки архітекторів УРСР. У
1955-1956 рр. в м. Краснодоні (нині
м. Сорокине Луганської обл.) за проектом М. Сиркіна збудовано готель на
110 місць. У 1955-1956 рр. разом з групою архітекторів з інституту
«Укрдіпрошахт» він розробив типові уніфіковані секції з великих стінових
блоків для чотири-п"ятиповерхових житлових будинків. У 1956-1957 рр. у м. Харкові за його проектом зведено житловий п"ятиповерховий будинок на 10 квартир у м. Харкові. У 1958 р. М. Сиркін розробив пасажирський ліфтовий підйомник для санаторія Дніпро в Хараксі (м. Ялта). У 1959 р. за його проектом зведено адміністративну будівлю Луганського Раднаргоспу. У цьому ж році М. Сиркін став автором житлового мікрорайону в м. Луганську. Проектував
він і станції київського метрополітену: «Університет» (1960 р.),
«Політехнічний інститут» (1963 р.), «Святошин» (1971 р.), «Майдан
Незалежності» (1976 р.). У 1961 р. М. Сиркін перейшов до КиївНДІПмістобудування. У
1961 р. біля промислової розробки залізної руди (Південно-білозерське
родовище) було засноване м. Дніпрорудне Запорізької обл.
Автором генерального плану та одного з мікрорайонів міста став М.
Сиркін. У 1970-х рр. за його проектами зведено санаторії на 500 місць
в містах Трускавці (1970
р.) і Моршині
Львівської обл., Одесі та Харкові (1973 р.). У1974 р. його проект будівлі Інституту надтвердих матеріалів був відзначений премією 2-го ступеня Держбуду СРСР, У
1975 р. М. Сиркін у співавторстві з В. Прачем та Ю. Чедаком розробили
проект лікарні на 200 місць для вчених на вул. Смирнова-Ласточкіна, 22
(нині Вознесенський узвіз) в м. Києві. Були і нереалізовані проекти,
серед яких: адміністративна будівля в м. Москві (1952 р.; співавтор);
адміністративна будівля в м. Ворошиловграді (1952 р.; нині м. Луганськ;
співавтор); типовий адміністративно-побутовий комбінат на 1440 осіб для
шахт (1953 р.; автор); типовий п"ятиповерховий будинок для районів
Донбасу (1953 р.; автор), житловий будинок на вул. Мечникова в м. Києві
(1955 р.; автор), типові будівельні лабораторії (1956 р.; автор). У 1991 р. разом із сім"єю М. Сиркін виїхав за межі колишнього СРСР. Подальша його доля невідома
Список використаної літератури: 1. Сыркин Михаил Маркович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - 1956. - 6 л. 2.
Фадеичев В. Молодые проектировщики Укргипрошахта / В. Фадеичев, И.
Наседкин // Строительство и архитектура. - 1957. - № 7. - С. 12-13 : ил.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72