Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Тема «Академія архітектури УРСР (1945-1956): актуалізація суспільного значення»

12 жовтня 2010 р. у приміщенні Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного відбулися Сьомі Заболотнівські читання «Архітектурна і будівельна книга в Україні» на тему: «Академія архітектури УРСР (1945-1956): актуалізація суспільного значення». У засіданні взяли участь представники галузевих корпорацій, науково-дослідних інститутів, творчих архітектурних майстерень, навчальних закладів архітектурно-будівельного спрямування, провідних бібліотек різних відомств, громадських організацій.

У доповіді Галини Войцехівської, директора бібліотеки, «З історії архітектурно-будівельних академій: актуалізація суспільного значення Академії архітектури УРСР» викладено основні віхи діяльності Академії архітектури УРСР, правонаступниці Української філії Академії архітектури СРСР, утвореної 4 листопада 1943 р. відповідно до постанови Ради Народних Комісарів СРСР № 1207. Головою Президії філії призначено В. Г. Заболотного. На філію покладалися невідкладні завдання відбудови населених місць, відновлення промисловості, створення житлового фонду, а також збереження пам"яток архітектури.

Після закінчення війни коло цих завдань було розширено, що зумовило створення Академії архітектури УРСР на базі Української філії (постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 18 квітня 1945 р. № 793, постанова Ради Народних Комісарів УРСР від 26 червня 1945 р. № 960).

Президентом академії обрано В. Г. Заболотного, видатного українського зодчого ХХ ст., дiяча української культури, доктора архiтектури, професора, лауреата Державних премiй СРСР та УРСР, талановитого педагога, який був, за визначенням сучасників, «душею академії».

До складу академії увійшли інститути (Інститут будування міст, Інститут архітектури споруд, Інститут історії й теорії архітектури, Інститут монументального живопису й скульптури з творчими майстернями, Інститут художньої промисловості з експериментальними майстернями, Інститут будівельної техніки з лабораторіями, Інститут будівельних матеріалів з лабораторіями, Інститут аспірантури), інші наукові заклади - Наукова бібліотека (нині Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного), експериментально-будівельний полігон, відділ музеїв та архітектурних пам"яток з музеями - архітектури, художньої промисловості, Софійський заповідник, а також Бюро наукових інформацій.

За керівництва видатних майстрів архітектури та будівництва, дійсних членів Академії архітектури УРСР В. Г. Заболотного, П. Ф. Альошина, О. І. Неровецького, О. В. Власова, С. В. Безсонова, М. Г. Лисенка та О. М. Вербицького науковці розв"язували складні будівельні проблеми. Минуло небагато часу й академія стала центром архітектурної думки в Україні.

Науково-дослідна робота, участь у конкурсних і проектно-творчих роботах, пошук місцевих матеріалів для застосування їх у будівництві та облицюванні фасадів, численні наукові експедиції містами й селами всіх регіонів України, активна видавнича діяльність, підготовка наукових кадрів, дослідження ролі особистості в архітектурно-будівельних процесах - ось неповний пунктирний перелік напрямів, що забезпечувались фахівцями академії.

Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1955 р. № 1180 «Про заходи по дальшій індустріалізації, поліпшенню якості і зниженню вартості будівництва» поставила завдання корінного поліпшення роботи вчених, будівельників і архітекторів в умовах широкої індустріалізації будівництва, що не тільки викликало необхідність перегляду загальних напрямків діяльності наукових закладів, а й здійснення низки організаційних заходів.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 29 листопада 1956 р. № 1423 «Питання організації Академії будівництва і архітектури УРСР» галузеві науково-дослідні заклади і виробничі підприємства було передано до Академії будівництва і архітектури УРСР. Академія архітектури УРСР перестала існувати. Розпочався новий період в будівельній науці.

Пройшло шість з половиною десятиліть. Академія архітектури УРСР, унікальний науковий заклад, у якому працювали справжні патріоти своєї справи й України, стала історією, сторінки якої вивчаються сучасними науковцями, студентами галузевих вищих навчальних закладів.

У заході взяв участь Микола Дьомін, доктор архітектури, професор, завідувач кафедрою міського будівництва КНУБА, керівник «ТАМ «М. Дьомін», віце-президент Української академії архітектури, який відзначив, що академія створила наукову базу для всіх наступних досліджень в області історії архітектури, підготувала основу для низки напрямків в області теорії, прикладних наук з архітектури, містобудування та будівельної техніки. Повідомив присутніх про намагання сучасних архітекторів надати державний статус Українській академії архітектури, створеній на громадських засадах у 1992 р.

На заході виступила Олена Мазниченко, аспірант НАОМА, яка розкрила тему «Заболотний В. Г. як предтеча «школи Чмутіної Н. Б.». У своєму виступі вона розповіла про учнів і однодумців В. Г. Заболотного - архітекторів Н. Б. Чмутіну і В. І. Лазаренка. Зокрема, про Н. Б. Чмутіну вона сказала: «Наталія Борисівна, ще навчаючись на четвертому курсі архітектурного факультету, почала працювати з В. Г. Заболотним і пропрацювала під його керівництвом понад тридцять років, фактично до останніх днів його життя. Спочатку вона брала участь у розробці проектів, а потім стала співавтором його творчих задумів. Н. Б. Чмутіна вела активну педагогічну діяльність - спочатку консультантом в майстерні В. Г. Заболотного, потім як керівник власної творчої архітектурної майстерні. Працювала в талановитому оточенні відомих архітекторів: Анатолія Володимировича Добровольського, Бориса Івановича Приймака, Євгена Івановича Катоніна, Петра Федоровича Костирка, Мусія Тимофійовича Катерноги та багатьох інших видатних особистостей. Її довга педагогічна діяльність дала Україні багато видатних майстрів архітектури. Її метою було виховати самодостатні особистості, про що свідчить різноманітна творчість її учнів».

Продовжила тему особистостей Наталія Кондель-Пермінова,кандидат архітектури, старший науковий співробітник Інституту проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України, яка об"єднала у своєму виступі дві теми - «Творчий шлях віце-президента Української академії архітектури В. І. Єжова» та «Актуальні проблеми сучасного розвитку архітектури і будівництва в Україні». Вона, зокрема, сказала: «М. М. Дьомін у своєму виступі підкреслив, що після ліквідації Академії архітектури УРСР дієва пам"ять про неї збереглася в серцях її вихованців, і саме тому вони після проголошення незалежності України були ініціаторами відродження академії, якою стала Українська академія архітектури, хоча і на громадських засадах. Сьогодні є нагода вшанувати пам"ять В. І. Єжова, народного архітектора України, доктора архітектури, віце-президента відродженої Української академії архітектури, який відійшов у вічність 25 серпня 2010 р.». Запропонувала відзначити 85-річчя від дня народження В. І. Єжова проведенням у бібліотеці наукового заходу за активної участі архітектурно-будівельної громадськості. Виступаюча коротко охарактеризувала етапи розвитку Української академії архітектури, оприлюднила інформацію про документ, розроблений академією за назвою «Шляхи подолання кризи і забезпечення інноваційного розвитку архітектурно-будівельної галузі в Україні», зазначила, що «потреба у координаційному центрі буде лише посилюватися і, мабуть, настав такий час, коли в архітектурі і будівництві варто кооперуватися і на нових засадах будувати свої партнерські стосунки зі всіма учасниками розбудови життєвого середовища: девелоперами, економістами, юристами та ін.».

У заході взяв участь Віктор Вечерський, кандидат архітектури, Лауреат Державної премії України в галузі архітектури, який, зокрема, сказав: «Приклад Академії архітектури УРСР є унікальним у тому плані, що була поєднана колосальна інституційна спроможність з максимальним розвитком індивідуальності кожного дослідження. Академія архітектури УРСР була яскрава індивідуальностями: тут працювали Ю. Нельговський, Г. Логвин, М. Грицай, І. Ігнаткін та ін. Вони зуміли створити єдину концепцію нарисів з історії архітектури УРСР, потім - концепцію з історії українського мистецтва». Далі виступаючий зауважив: «Академія архітектури УРСР проіснувала всього одинадцять років, але дала настільки солідний науковий та кадровий поштовх, що, власне, всі, хто працює в сфері архітектурної науки, прямо або опосередковано є вихідцями з того професійного середовища».

Своїми думками відносно актуалізації, осмислення практики об"єднань архітекторів поділився Микола Мосунов, керівник громадської організації «Центр соціокультурного проектування і комунікативних технологій».

На заході виступила Людмила Пашун, старший науковий співробітник КНУБА, дійсний член Академії будівництва України, яка коротко охарактеризувала роль ще однієї галузевої академії, що працює на громадських засадах - Академії будівництва України.

У виступі енергетика, музеєзнавця Валентина Кобзаря прозвучала інформація про важливість збереження архітектурної спадщини і висвітлення діяльності персоналій, одним з яких став випускник Санкт-Петербурзького будівельного училища, корифей водопровідної справи, архітектор В. І. Зуєв. Виступаючий розповів також про архітектурні пам"ятки м. Кременчука Полтавської області, досліджені ним разом з кандидатом архітектури А. М. Лушаковою.

На заході виступила Інна Дорофієнко, головний художник-реставратор корпорації «Укрреставрація», яка, зокрема, зазначила, що «така наукова галузь, як реставрація, з"явилась завдяки зусиллям Академії архітектури УРСР», розповіла про виданий колективом авторів у 2010 р. альбом «Сорочинський іконостас: Іконостас Спасо-Преображенської церкви в селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області», в якому зазначено, що першими дослідниками цього храму та іконостасу були працівники Академії архітектури УРСР, серед яких Пантелеймон Никифорович Мусієнко та його наступники ─ Григорій Никонович Логвин і Людмила Семенівна Міляєва.

Не залишились осторонь і ветерани архітектурної сфери, серед яких Ірина Малакова, архітектор, виконавець реставраційних робіт на багатьох архітектурних пам"ятках, яка підкреслила, що ліквідація Академії архітектури УРСР і створення Академії будівництва і архітектури УРСР спричинила зміну акцентів в архітектурі. Про сьогоднішній день в архітектурі Ірина Малакова сказала так: «Если удастся Украинской академии архитектуры повлиять на профессионализм и организовать понимание и преемственность поколений среди архитекторов, тогда, может быть, Киев и Украина начнут украшаться более красивыми сооружениями».

На завершення Сьомих Заболотнівських читань Галина Войцехівськаохарактеризувала розгорнуті в бібліотеці книжкові виставки, що розповідали про Академію архітектури УРСР та її знаних архітекторів, і зазначила: «Сьогодні, коли минуло 65 років від дня створення академії, час засвідчив неперевершену роль і значення Академії архітектури УРСР, яка згуртувала навколо себе унікальні наукові сили, зробила величезний внесок у відбудову та відновлення понівечених війною міст і сіл України, розвиток народного господарства, проведення фундаментальних і прикладних досліджень, створення вітчизняних архітектурних і будівельних шкіл, заклала серйозний фундамент у будівельну науку та практику. Створення аналогічної академії в сучасних умовах могло б внести неперевершений внесок у науковий розвиток будівельної і суміжних галузей».

Фотогалерея:

Сьомі Зоболотнівські читання "Архітектурна і будівельна книга в Україні"