Юрченко Петро Григорович (1900-1972)
Петро Григорович Юрченко - український архітектор, архітектурний критик і мистецтвознавець, кандидат архітектури (1941).
Народився 22 серпня 1900 р. в селі Медвин Іванківського
району Київської області в родині селянина, який, за словами
односельців, мав золоті руки. Батько тяжко працював, щоб прогодувати
шістьох дітей, зокрема, на будівництві. Він грав на гармонії, співав
українські народні пісні. Маленький Петро виріс в атмосфері любові та
шани до всього українського.
Після закінчення школи в 1918 р. Петро Григорович переїхав у
Київ, де вступив до Будівельно-технічного училища, в якому вчився до
1922 р. Вищу освіту отримав у Київському художньому інституті. Навчався у
видатного архітектора П. Ф. Альошина. У 1928 р. на «відмінно» захистив
дипломний проект Палацу культури і залишився викладати в інституті
архітектурне проектування. У 1938 р. Вища Атестаційна Комісія присвоїла
йому звання доцента.
П. Г. Юрченко разом з архітекторами Г. Н. Логвином і Ю. П.
Нельговським обстежував і вивчав пам"ятки архітектури (зокрема, в
Кам"янці-Подільському). Виконав численні реконструкції, зокрема,
дерев"яних споруд у Києві (палац А. Кисіля, ратуша, дзвіниця
Михайлівського-Золотоверхого монастиря за малюнком 1688 р. та ін.).
У 1920-1930-х рр. П. Г. Юрченко працював над проектами новобудов,
розробляв архітектурний стиль нової доби. Разом з П. Ф. Альошиним і В.
Г. Заболотним він створив конкурсні проекти будівлі Уряду Української
РСР (1927). У співавторстві П. Г. Юрченко брав участь у проектуванні
житлового масиву «Промінь» у Харкові (1929) і в проекті Курського
вокзалу в Москві (1932).
У цей час набуло поширення звертання до світової класики в
архітектурі, але Петро Григорович підійшов до цього не формально, а
творчо, відповідно до художніх уподобань, естетичних поглядів та
конструктивної системи споруд. Саме так було розроблено проект
перебудови Аскольдової могили (церкви-ротонди) у парку на правому березі
р. Дніпра в Києві в 1936-1937 рр.
У 1941 р. вийшла друком його праця «Народное жилье Украины».
Подальшу наукову діяльність перервала війна. Під час війни Юрченко
перебував на окупованій території, що згодом позначилося на його
повоєнному житті. В 1950-і рр. його звинуватили в зраді та
співробітництві з нацистами. Коли з"ясувалося, що підстав для
звинувачення немає, було вже втрачено декілька років життя та
заплямоване ім"я.
У 1944 р. П. Г. Юрченко очолив Кабінет історії архітектури
Інституту історії і теорії архітектури. У цьому ж році разом з В. Г.
Заболотним та І. Ф. Мілінісом він створив конкурсний проект планування
та забудови Хрещатика в Києві в традиціях української народної художньої
культури, в формах українського бароко. В Академії архітектури УРСР
Петро Григорович популяризує вітчизняну архітектурну спадщину,
зосередивши увагу на дерев"яній архітектурі ХVII-XVIII ст., а також
здобутки народного мистецтва, те, як народні майстри вміло
використовували декоративні властивості будівельних матеріалів.
У 1949 р. вийшла ґрунтовна праця П. Г. Юрченка «Дерев"яне
зодчество України». У ній комплексно вивчено всі види дерев"яних
будівель: житлових, культових, господарських, їх конструкції, простежено
єдиний архітектурний стиль. Автор провів замальовки та обміри
дерев"яного зодчества на Чернігівщині, Полтавщині Поліссі, Поділлі, в
Карпатах, дослідив приватні та музейні колекції з цього питання. В
періодичній пресі П. Г. Юрченко також популяризував здобутки народного
мистецтва.
У цей же час Петро Григорович очолював редколегію 3-го тому
«Історії українського мистецтва» (К., 1966), написав декілька розділів з
декоративно-ужиткового мистецтва та народної архітектури ХVII-XX ст. У
1965 р. вийшла з друку його книга «Пластика в современной архитектуре», в
1967 р. - «Народне мистецтво».
Помер Петро Григорович 23 червня 1972 р. і похований на Байковому
кладовищі м. Києва, залишивши по собі багатий науковий та творчий
доробок з вивчення та оприлюднення української архітектурної спадщини і
народного мистецтва.
Книжкова виставка "Український архітектор і мистецтвознавець Юрченко Петро Григорович "
Прочитано: 5039 раз Дополнительно на данную тему:
Яблонська Галина Людвигівна (1913-1999)
Яблонський Дмитро Нилович (1921–2001)
Ягн Олександр-Едуард Юлійович
|