Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962)
Успіхи архітектури України в 1940-1950 рр. пов"язані з іменем видатного майстра зодчества Володимира Гнатовича Заболотного. Автор найзначнішого твору вітчизняної архітектури того часу - будинку Верховної Ради в Києві, в повоєнне десятиріччя очолює Академію архітектури. Він робить надзвичайно великий внесок у розвиток науково-дослідної роботи в галузі архітектури, будівництва і образотворчого мистецтва, як організатор, керівник і ідейний натхненник нових досягнень.
Народився В. Г. Заболотний 30 липня 1898 р. в с. Корань поблизу
Переяслава в сім"ї сільського ремісника. В 1919 р. він закінчує гімназію
в Переяславі. В 1921 р. вступає до Київського архітектурного інституту.
Через деякий час після злиття Київського архітектурного інституту з
Інститутом пластичних мистецтв і створенням Київського художнього
інституту, Володимир Заболотний продовжує навчання на архітектурному
факультеті в майстерні найвидатнішого київського архітек¬тора, професора
П. Ф. Альошина (1881-1961).
Як одного із найбільш талановитих випускників В. Г. Заболотного
залишили на кафедрі архітектури асистентом професора. Водночас він
проходить добру школу робочого проектування в майстерні професора О. М.
Вербицького (1875-1958), розробляючи робочі креслення для київського
залізничого вокзалу.
Самостійна творча праця В. Г. Заболотного, як урбаніста, починається в
філії Діпроміста, де він створює генеральні плани міст Черкаси,
Кременчуг, Комінтернівське, Дніпродзержинськ, а в 1934 р. розробляє
генеральний план і проект детального планування та забудови
адміністративного центру міста Кривий Ріг.
Працюючи в різних проектних організаціях Києва В. Г. Заболотний не
пориває найтісніших зв"язків з будівельним інститутом, в якому за
довоєнне десятиліття проходить шлях від асистента до професора. В другій
половині 1930-х років, вже як досвідчений педагог, він виступає з
пропозицією впро¬вадження новітніх форм навчання архітекторів, більш
тісного зв"язку навчання з проектною і будівельною практикою.
В травні 1940 р. було завершено спорудження і опорядження будинку
Верховної Ради УРСР. Цей будинок розташований на Печерську поряд з
пишним парком і по¬близу величезної і загрозливо величної споруди
урядового будинку і, вра¬жаючого своєю бароковою витонченістю,
Маріїнського палацу, створеного у ХVШ-ХІХ ст. Зодчий з великою
тактовністю вписує триповерховий корпус в таке оточення. Присудження 15
березня 1941 р. найвищої державної премії В. Г. Заболотному виводило
його на найвищий щабель радянської архітектурної еліти. Ця подія стала
тріумфом, якого ще не зазнавав жоден з українських архітекторів.
Під час Другої світової війни архітектор перебував у м. Уфі. Після
повернення до Києва В. Г. Заболотний очолює роботу зі створення Академії
архітектури. Його затверджують першим її президентом.
В 1945-1947 рр. видатний зодчий відновлює пошкоджений війною будинок
Верховної Ради, здійснює прибудову до нього напівколової частини з боку
парку, а також бере участь в архітектурних конкурсах. Серед цих його
робіт найпомітнішою є розробка конкурсного проекту забудови Хрещатика, в
задуманій архітектурі якого на повну силу розгорнуто в традиційному, а
інколи і в новаторському варіантах форми і образи українського
архітектурного необароко.
У 1957 р., після здійсненого Урядом нагального перетворення Академії
архітектури УРСР в Академію будівництва і архітектури УРСР, Володимир
Гнатович очолює створений за його ініціативою відділ вивчення народної
творчості і історії українського мистецтва при Президії Академії
будівництва і архітектури УРСР. Завданням відділу було узагальнення
багатовікового розвитку та висвітлення здобутків українського мистецтва.
Володимир Гнатович створив високопрофесійний колектив мистецтвознавців,
архітекторів, істориків і розгорнув величезну роботу з дослідження й
видання матеріалів з українського мистецтва. Завдяки відмінним
організаторським здібностям В. Г. Заболотного було видано серію альбомів
за загальною назвою «Українське народне мистецтво» (1960-1967),
двотомник "Нариси історії архітектури УРСР" (1957, 1962), однотомник
"Нариси історії українського мистецтва" (1964), чудову шеститомну
"Історію українського мистецтва" (1968-1972) та інші фундаментальні
видання.
Творчість В. Г. Заболотного стала надзвичайно яскравим виявом
форму¬вання і розвитку видатної особистості в умовах УРСР. Така
особистість змушена була переживати всі гаразди і негаразди того часу,
коли постанови владарюючих примушували мистців йти лише тими шляхами, на
які вказувала керівна сила того часу, що тримало творчість мистців у
важких ідеологічних тисках, переривало вільний злет художньої думки. У
цих зовсім непростих умовах В. Г. Заболотному пощастило не втратити
себе, а знайти те видатне, що зберегло його ім"я для вічності, бо саме
він зробив великий внесок у формування вітчизняної архітектури в 1930,
1940-1950-ті рр., в розвиток практики, теорії та історіографії, в
підготовку фахівців архітектури вищого і найвищого рівнів.
Мистець великого творчого діапазону, архітектор і художник,
організатор і керівник, добра і надзвичайно чуйна людина, він уособлював
все те ліпше, що тільки могло виявлятись в ту зовсім непросту,
суперечливу добу в архітектурі і мистецтві України, надихаючи своїх
товаришів і учнів на кращі творчі звер¬шення, спрямовані на слугування
власному народові, який він любив щиро, незрадливо і полум"яно. Пам"ять
про нього живе в середовищі усіх справжніх мистців нашої землі, його
учнів і шанувальників.
3 серпня 1962 р. на 65 році життя Володимира Гнатовича не стало.
Похований на Байковому цвинтарі у м. Києві, де встановлено пам"ятник,
виготовлений за проектом архітекторів А. Ф. Ігнащенка та Р. П.
Юхтовського, скульпторів Ф. А. Коцюбинського та О. А. Кузнєцова. За
рішенням Уряду на увічнення пам"яті зодчого у м.
Переяславі-Хмельницькому Київської області створено меморіальний музей
архітектора та названо його ім"ям вулицю (1962). З 1998 р. його ім"я
носить академічна бібліотека, створена при Президії Української філії
Академії архітектури СРСР у 1944 р. (нині Державна наукова
архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного).
Підготовлено за матеріалами видання:
«Архітектор В.Г. Заболотний: біобібліографічний портрет (1898-1962): Бібліогр. покажч.
(до 100-річчя від дня народження) / Уклад. О.Б. Шинкаренко; Редкол.:
С. С. Артамонова, Н. О. Беляченко, Г. А. Войцехівська (відп. ред.);
наук. консультант В. В. Чепелик; Держбуд України, ДНАББ. - К.:
Укрархбудінформ, 1998. - 46 с.: іл. - (Видатнi зодчi України)».
Прочитано: 6715 раз Дополнительно на данную тему:
Єлізаров Віктор Дмитрович (1911–1995)
Євреїнов Юрій Миколайович (1932–1990)
Злобін Геннадій Карпович (1927)
Зубок Анатолій Олександрович (1927–1995)
Заваров Олексій Іванович (1917–2003)
Єрмаков Євген Федорович (1868 – 1946)
Єлігулашвілі Тамара Давидівна (1921–1984)
Жежерін Борис Петрович
Зарецький Віктор Йосипович
Зарецький Віктор Іванович
|