Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Черкаська область

Черкаська область утворена 7 січня 1954 р. з південних районів Київської області і лівобережного Золотоніського району Полтавської області. Адміністративний центр - м. Черкаси.

Правобережна частина території області розташована в межах Придніпровської височини (абсолютні висоти 80-260 м), що вирізняється в цьому районі величезною кількістю розгалужених і глибоко врізаних (до 160 м) річкових долин, балок і ярів. Лівобережна частина розташована на Придніпровській низовині, що становить слабохвилясту терасовану рівнину з абсолютними висотами 80-150 м. На території області розташоване Кременчуцьке і Канівське водосховища. Основні водні артерії - річки Дніпро, Рось, Вільшанка, Тясмин, Гірський Тікич і Гнилий Тікич.

Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою з частими відлигами (середня температура січня -6оС) і теплим, трохи посушливим літом (середня температура липня +20оС). Кількість опадів, більша частина яких припадає на літній період, становить 450-520 мм на рік.

Станом на 01.01.2012 р. до Черкаської області входило 20 районів, 16 міст, у т.ч. 13 малих міст, 15 селищ і 824 села. Населення області налічувало 1277,3 тис. осіб, у т. ч. міське населення становить 718,4 тис. осіб, сільське - 558,9 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 11 міст Черкаської області: Черкаси, Городище, Звенигородка, Золотоноша, Кам'янка, Канів, Корсунь-Шевченківський, Сміла, Тальне, Умань, Чигирин.

На обліку в Черкаській області знаходиться 2403 пам'ятки археології, з них 16 - національного значення; 1818 пам'яток історії, з них 4 - національного значення; 182 пам'ятки архітектури та містобудування, з них 56 - національного значення; 358 пам'яток монументального мистецтва, з них 1 - національного значення.

На території Черкаської області збереглися різностильові православні, католицькі, іудейські культові споруди ХІІ-ХХ ст. Від оборонних будівель в основному залишилися фрагменти земляних валів і ровів, а цивільну архітектуру представлено палацами, адміністративними будинками, парковими спорудами і пам'ятками XVIII-ХХ ст.


Місто Корсунь-Шевченківський Черкаської області

Варто звернути увагу на те, що місто стояло на південному кордоні Київської Русі, а за річкою Россю був Дикий Степ. Є припущення, що місто було зруйноване монголо-татарами у 1240 році...

 

 

 



Більш повніше про місто відомо з 1580-х років, коли за наказом польського короля Стефана Баторія, біля яру, де протікала річка Корсунка, була побудована потужна фортеця. Місто відновлювалося швидкими темпами, бо вже в 1585 році йому було надане Магдебурзьке право. Корсунь став центром Корсунського староства. За люстрацією 1616 року у місті було 1200 будинків. У 1648 році Корсунь став центром Корсунського полку. У фортеці знаходилася тимчасова гетьманська резиденція.  

У ХVІІ столітті серед відомих будівель міста були також культові споруди: побудований на острові Петро-Павлівський монастир, Іллінська церква, вірогідно, освячена київським митрополитом Йовом Борецьким, в якій, можливо, вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Золотаренко у липні 1651 року та Іван Мазепа з вдовою Фридрикевича у 1670-х роках. Безпосереднім підтвердженням цього може бути те, що в краєзнавчому музеї міста Корсуня, відкритому при окружному архіві в 1924 році, зберігався хрест з Іллінської церкви, до якої прикладався Іван Мазепа.

Не менш відома Спаська церква, спалена поляками і невдовзі відбудована. 21 листопада 1659 року на козацькій Чорній раді, що проходила на площі перед церквою, козаки склали присягу польському королю. На цій площі 22-23 грудня 1660 року двадцять тисяч козаків у присутності комісара Станіслава Беньовського, який вручив гетьманську булаву Павлові Тетері, присягнули Польщі.

Необхідно згадати про церкву Різдва Христового, а також Миколаївську церкву, яка в 1655 році, під час відспівування Івана Золотаренка, згоріла разом з 430 корсуньчанами.

У ХVІІІ столітті, за часів власника Корсунського староства, польського князя Станіслава Понятовського, був розроблений план забудови міста 1789 року. Планування проводилося за європейськими зразками. Центром міста стала площа, яку з трьох сторін оточували кам"яні будинки, з південного боку стояла церква, вірогідно, Воскресіння Хрестового, а з північного - костел. Ще раніше на островах Росі князь Станіслав Понятовський започаткував будівництво палацово-паркового ансамблю. У ті часи місто мало два передмістя - Закорсунку і Манжари, де знаходилися поодинокі дерев"яні забудови.

У ХІХ столітті, за часів володіння садибою князів Лопухіних і Лопухіних-Демидових, забудовувалась, переважно, стара частина Корсуня. Прикрасила місто і кам"яна Спасо-Преображенська церква, про надзвичайну красу якої повідомляли «Киевские губернские ведомости» від 15 травня 1848 року. Також, у старій міській смузі були побудовані заводи - чавуноливарний, винокурний, пивоварний, цегельний, цукровий та хлоритових фарб, а також серветкова, суконна та тютюнова фабрики. Межі міста розширювалися. На півдні почалася забудова Заросся.

У 1950 році станція Корсунь увійшла до складу міста. У центрі міста побудовано багатоповерхівки. У 1970 році виріс новий сучасний мікрорайон. Було побудовано нові та реконструйовано старі заводи і фабрики.

На жаль, сьогодні у місті збережені одиниці будівель, збудовані на початку ХХ століття. У старій частині міста зведено багато новобудов, які знищили вигляд Корсуня, як старовинного міста. Історичне середовище у межах Корсуня збережено лише на території палацово-паркового ансамблю. Тут відчувається дух старовинного міста, відчувається подих століть.

У 1782-1789 роках, всього за вісім років, у Корсуні, на островах річки Рось, з"явився дивовижний витвір палацово-паркового мистецтва - садиба князя Станіслава Понятовського. Будівельні роботи починалися під наглядом архітектора Ж. А. Мюнца, але в 1785 році посаду придворного архітектора посів Я. Д. Ліндсей. За люстрацією 1789 року, Корсунський палац князя та його чудовий сад були завершені. До складу ансамблю входив палац з 26 кімнат та залою заввишки у два поверхи, ордерна галерея, три цегляні флігелі та дві стайні. Це була улюблена літня резиденція князя з надзвичайними колекціями китайських та італійських речей, рідкісних різьблених каменів - гемм (інталій та камей), колекція яких була однією з найвідоміших у Європі та налічувала понад дві тисячі предметів. Але після другого поділу Польщі (1795) Понятовський у 1797 році змушений був продати свій корсуньський маєток російській імператорській скарбниці.

16 січня 1799 року імператор Павло І подарував Корсуньське староство у вічне й спадкоємне володіння представнику стародавнього російського дворянського роду, Петру Васильовичу Лопухіну. Родина Лопухіна в маєтку не жила. Цим і пояснюється те, що вигляд палацово-паркового ансамблю залишився майже без змін. Зоряним часом садиби стало володарювання нею, в 1827-1873 роках, князя Павла Петровича Лопухіна, сина Петра Васильовича, блискучого військового, предки якого майже 400 років віддано служили російському престолу.

Перебудова маєтку в 1835-1840-х роках надала палацово-парковому ансамблю модних тоді в Росії рис російського романтизму. Існував проект перебудови. Після закінчення всіх робіт садиба була визнана однією з кращих у Європі.

Після смерті князя-романтика Павла Лопухіна, у 1873 році, титул і маєток у Корсуні перейшли до Миколи Петровича Демидова. Це був період, коли у власників ледве вистачало коштів на поточний ремонт споруд маєтку. Доглянуті парки займали незначну територію.

На початку ХХ століття садиба князів Лопухіних-Демидових втрачає свою колишню багату життєрадісність. У жовтні 1918 року була перегорнута остання сторінка князівської епохи Корсунського палацово-паркового ансамблю. Подальша його історія -це історія руйнації, знищення дерев, скульптур тощо. Після Жовтневої революції тут розміщувалися різноманітні радянські заклади.

28 липня 1945 року постанова РНК УРСР та ЦК ВКП(б) «Про організацію історичного музею в місті Корсунь-Шевченківський» поклала початок нової епохи князівського палацу - епохи музею. Вже 2 червня 1946 року музеєм були отримані перші 189 експонатів, а 16 лютого 1947 року у трьох залах відкрито виставку «Велика Вітчизняна війна», яка стала постійно діючою. Після капітального ремонту, 1 січня 1952 року, в десяти залах палацу було відкрито першу експозицію, яка з 1954 року мала два відділи - «Корсунь-Шевченківська битва» та «Історія краю». У 1977 році, як продовження експозиції музею історії Корсунь-Шевченківської битви, було відкрито відділ «Художня галерея», який представляв батальний живопис.

Сьогодні в експозиції галереї представлено полотна українських художників, але і збережено дві зали батального живопису. Палацово-парковий ансамбль в Корсунь-Шевченківському, без сумніву, можна поставити в один ряд з найвідомішими архітектурними ансамблями не лише України, але й всієї Європи. Навіть у сучасному вигляді він вражає своєю пишністю та красою.

«Історія малих міст України: місто Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.»



Прочитано: 1842 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Золотоноша Черкаської області
Місто Ватутіне Черкаської області
Місто Городище Черкаської області
Місто Жашків Черкаської області
Місто Кам’янка Черкаської області
Місто Шпола Черкаської області
Місто Канів Черкаської області
Місто Монастирище Черкаської області
Місто Тальне Черкаської області
Місто Христинівка Черкаської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh --
Warning: include_once(/sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/putslinkshere/mainlink.php) [function.include-once]: failed to open stream: No such file or directory in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 4

Warning: include_once() [function.include]: Failed opening '/sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/putslinkshere/mainlink.php' for inclusion (include_path='.:/usr/local/php52/share/pear') in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 4

Fatal error: Class 'MLClient' not found in /sata1/home/users/dnabb1/www/www.dnabb.org/includes/custom_files/custom_footer.php on line 7