Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Віртуальні виставки

Віртуальні виставки бібліотеки ім. В.Г. Заболотного


Історія будівлі Національного академічного драматичного театру імені І. Франка




Історія українського театру багатогранна і складна. Навіть на початку ХХІ ст. вона залишається найменше вивченою цариною української культури. Зародження українського театру було зумовлене колоритним світом українських народних традицій та фольклору. Звичаї святкування народних свят були як справжні театральні вистави. Найчастіше, перші видовищні дійства відбувалися у звичайній українській хаті або на подвір"ї. Ранніми фіксованими згадками про діяльність театру в Україні, як зазначає В. Проскуряков, є фрески ХІІ ст. в соборі Святої Софії в Києві. Перші стаціонарні театри зі спеціалізованими будівлями на території України почали з"являтися в ХVIIІ–XIX ст., зокрема у Львові, Харкові, Одесі, Полтаві [8, с. 211].
Однією з визначних театральних споруд м. Києва кінця ХІХ ст. стала будівля Драматичного театру Соловцова, відомого нині як Національний академічний драматичний театр імені І. Франка.
Згідно з архівними документами, на місці сучасної площі І. Франка знаходилася садиба професора Ф. Меринга з невеликим озером [2, с. 48], яке взимку перетворювався на ковзанку. Територія озера була осушена і на його місці з"явилася Миколаївська площа, відома нині як площа І. Франка [7, с. 91], на якій за проектом архітекторів Г. Шлейфера та Е. Брадтмана було збудовано драматичний театр [14, с. 63].
Як зазначено у виданні «Історія української архітектури», будівництво тривало з 1896 по 1898 рр. «Отримавши дозвіл від міських властей, домобудівне Товариство вже в липні 1896 року розпочало будівельні роботи… Першою операцією будівників стало зняття грунту заввишки до 5 метрів, з тим щоб закласти фундамент» [6, с. 9]. У праці М. Рибакова зазначено, що урочисте відкриття першого сезону театру «Соловцов» відбулося 11 жовтня 1898 р.
Л. Толочко у своїй статті зауважує, що за проектом архітекторів було побудовано двоповерхову цегляну будівлю прямокутної форми з перекриттями по металевих балках та фермах. «Композиція головного фасаду симетрична, з виділенням центральної частини, акцентованої бічними пілонами» [12, с. 177]. Глядацька зала мала підковоподібну форму багатоярусного типу з ложами й амфітеатром і вміщувала 1200 глядачів. «Всі яруси, балкони і ложі відділялися від коридорів-кулуарів цегляними вогнетривкими стінами… Архітектура театру мала риси неоренесансу і класицизму, за невеликих розмірів самої споруди в ній було передбачено усі функціональні приміщення, необхідні для театральної діяльності» [8, с. 225]. Особливу увагу при проектуванні будівлі було приділено дотриманню правил пожежної безпеки, тому в ній було багато виходів, сходів, балконів.
«Внутрішня форма театру винятково вдала: він відкритий і надто розсунений у ширину, з будь-якого місця можна побачити усе, що відбувається на сцені» [9, с. 50]. Глядацька зала театру має чотири рівні (партер з амфітеатром, бельетаж, перший та другий яруси), декорована в стилі рококо. На стелі зображені «живописні алегорії музики, поезії й танцю, в центрі висіла велика люстра» [6, с. 27]. Простір «буквально сяє ніжним і м"яким добором кольорів. На палевому тлі білі орнаменти з вишуканою позолотою; бар"єри лож оббиті блакитним плюшем і прикрашені ніжними квітами – малюнками. Плафон зали ліпленням розділено на три частини» [1, с. 19].
«Фасади було виконано в стилі неоренесанс з жовтої лицьової цегли, багато декоровано ліпленням і кованими деталями: ризаліти сходових кліток були прикрашені рядами класицистичних масок і завершені парапетами із зображенням лебедя з лірою» [6, с. 27]. За словами К. Щероцького, на фронтоні фасаду було зображено алегоричну групу, що зображує крик лебедя [13, с. 321].
Інженерні системи опалення та вентиляції театру, як зазначає Н. Сементовський, були спроектовані інженером Залевським і розташовувалися у підвальному приміщенні [11, с. 160].
ХХ ст. стало знаковим у зміні архітектурного образу театральної споруди. Деяке перепланування будівлі відбулося в 1934 р., зокрема, біля службового входу на південній стороні будівлі побудовано урядову кімнату. Під час Другої світової війни театральну будівлю було зруйновано, відновлено в 1946 р. [10, с. 48]. У 1959–1960 рр. за проектом архітекторів інституту «Київпроект» В. Колчинського та Я. Аксперта будівлю було реконструйовано з надбудовою третього поверху глядацької та п"ятого поверху службової частини театру [6, с. 35]. Внаслідок реконструкції було втрачено деякі деталі інтер"єру та змінено фасад театральної споруди, проте площа будівлі збільшилася з 33,1 до 41,6 тис. куб. м. Значно розширено фойє театру на другому поверсі, що представляє собою анфіладу з трьох приміщень та прибудовано вестибюль [14, с. 65].
На початку ХХІ ст. архітектура будівлі Національного драматичного театру імені І. Франка теж зазнала змін. У 2000 р. за проектом інституту «Укрпроектреставрація» (архітектор І. Іваненко) відреставровано глядацьку залу, де розкрито первісні живописні розетки із зображенням квітів, відновлено зіпсовані ліплення й позолоту, звільнено центральну ложу бельетажу, частково реставровано вітальні бельетажу [6, с. 36].
Одночасно з будівництвом театру перед його будівлею було розбито сквер, посеред якого у 1900 р. споруджено чавунний фонтан у вигляді великої чаші, що існує і зараз, але його функціонування порушено [2, с. 48]. Як зазначено в довідкових виданнях, у 1956 р. тут було встановлено пам"ятник письменнику Івану Франку (архітектор М. Іванченко, скульптор О. Супрун, А. Білостоцький), а у 2000 р. – актору Національного академічного драматичного театру імені І. Франка Миколі Яковченку (скульптори В. Чепелик, О. Чепелик, архітектор В. Скульський) [4, с. 657; 5, с. 140].
Одним із останніх пам"ятників на території театрального парку, за словами Л. Толочко, став зведений в 2011 р. пам"ятник Г. Юрі в ролі бравого солдата Швейка (скульптори В. Чепелик, О. Чепелик).









Список використаної літератури
1. Веселовська Г. Більше ніж театр. Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка, 2001–2012 / Г. Веселовська. – Київ : Антиквар, 2019. – 324 с. : кольор. іл.
2. Гатальська Н. В. Особливості створення проектів реконструкції території пам"яток архітектури стилів модерн і бароко / Н. В. Гатальська // Проблеми розвитку міського середовища : наук.-техн. зб. / НАУ ; голов. ред. М. В. Омельяненко. – Київ : НАУ, 2009. – Вип. 2. – С. 42–52. – Бібліогр. в кінці ст.
3. Історія української архітектури / Ю. С. Асєєв [та ін.] ; за ред. В. І. Тимофієнка. – Київ : Техніка, 2003. – 471 с. : іл.
4. Київ : енциклопед. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. – Київ : Голов. ред. УРЕ, 1981. – 735 с. : рис., 14 вкл. арк. іл.
5. Київ. Сім чудес Києва: 7 маршрутів, 11 карт, 360 фотографій : путівник / авт. тексту Л. Рахліна. – Київ : ПП Горобець Г. С., 2007. – 239 с.
6. Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка. Альманах прем"єр 2019 / М-во культури України. – Київ : Антиквар, 2019. – 71 с. : кольор. іл.
7. Пономаренко Л. А. Київ : коротк. топоніміч. довід. / Л. А. Пономаренко, О. О. Різник. – Київ : Павлім, 2003. – 124 с. : іл.
8. Проскуряков В. І. Архітектура українського театру. Простір і дія : монографія / В. І. Проскуряков ; Нац. ун-т "Львівська політехніка". – 2-е вид., випр. і допов. – Львів : Вид-во Львів. політехніки. – [Б. м.] : Срібне слово, 2004. – 583 с. : іл.
9. Рибаков М. Храм мистецтва (про київський театр «Соловцов») / М. Рибаков // Київська старовина. – 2007. – № 3. – С. 49–66. – Бібліогр. в кінці ст.
10. Рибаков М. О. Вулиця архітектора Городецького : іст.-краєзн. нариси / М. О. Рибаков ; наук. ред. Ю. О. Храмов. – Київ : Фенікс, 2007. – 224 с. : іл.
11. Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности и сведения, необходимые для егопочитателей и путешественников / Н. Сементовский. – 7-е изд., испр. и доп. – Киев : Изд. книгопродавца Н. Я. Оглоблина, 1900. – XV, 303 с. : ил., план.
12.Толочко Л. Історія утворення майдану І. Франка у Києві / Л. Толочко // Київська старовина. – 2001. – № 6. – С. 175–179.
13. Шероцкий К. В. Киев : путеводитель: с планом г. Киева и 58 ил. / К. В. Шероцкий. – Киев : [б. и.], 1917. – [8], 346, VIII с. : рис., 18 вкл. л. ил.
14. Шулькевич М. М. Киев : архитектур.-ист. очерк / М. М. Шулькевич. – Киев : Будівельник, 1964. – 343 с. : ил.



Прочитано: 550 раз
Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //