Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Віртуальні виставки

Віртуальні виставки бібліотеки ім. В.Г. Заболотного


Тарасова гора



Заповітна мрія Кобзаря «дивитися з гори на Дніпр широкий, на яри, та на лани золотополі, та на високі могили» здійснилася лише після його смерті. Відомо, що первісний вигляд поховання Т. Шевченка нагадував старовинні могили, розкидані по безкраїх українських степах [8, c. 353]. Сьогодні на Чернечій горі розташовано Музейний комплекс Шевченківського національного заповідника. На його території знаходяться пам"ятки археології, архітектури, історії, мистецтва та природи. Надзвичайно цікавою є історія проектування, зведення та реставрації будівлі державного музею Т. Шевченка.
Музейний комплекс Шевченківського національного заповідника в сучасному вигляді був сформований у декілька етапів. 22 травня 1861 р. труну Т. Шевченка, згідно з його заповітом, доправили з Петербурга до Чернечої гори, яку одразу ж перейменували на Тарасову гору. Влітку 1884 р. на Тарасовій горі народним коштом збудували хату для доглядача могили Т. Шевченка, впорядкували його могилу, встановили монументальний чавунний пам"ятник-хрест за проектом архітектора В. Сичугова [8, с. 159]. З 1883 по 1933 рр. могилу доглядав І. Ядловський. У половині хати доглядача, що називалася світлицею, було влаштовано перший музей Т. Шевченка [4, c. 389].
Перший народний музей Т. Шевченка – “Тарасова світлиця” Шевченківського національного заповідника в Каневі
У журналі «Нові шляхи» за 1929 р. зазначено, що «За роки імперіялістичної й громадянської війни українське суспільство мимоволі трохи занедбало справу охорони Могили Т. Г. Шевченка біля Києва» [3, с. 157]. Важливе значення мали рішення Раднаркому України від 20.08.1925 р. про оголошення території навколо могили Т. Шевченка державним заповідником [7, с. 15] та постанова РНК УРСР від 10.03.31 р. про оголошення конкурсу на проект будинку для музею-пам"ятника на території держзаповідника «Могила Т. Г. Шевченка», «…в якому улаштувати музей-пам"ятник, збірку картин, що відображають типаж та події з окремих творів Шевченка, книгозбірню і читальню, авдиторію для лекцій та кіноустанову» [6, с. 6–9]. Результати цього конкурсу були незадовільні, жоден з проектів не був прийнятий для реалізації. Складання кінцевого проекту музею було доручено архітекторам В. Кричевському та П. Костирку у травні 1933 р. [5, с. 36]. «Образ української хати, акцентований високою вежею, ліг в основу архітектурного рішення одного з перших (їх було декілька) проектів В. Кричевського і П. Костирка» [8, с. 20].
Перший варіант проекту меморіального музею Т. Шевченка в Каневі. 1933 р. 
Саме в цих перших ескізних проектах монументальна споруда музею виглядає напрочуд органічною серед далеких краєобріїв, що відкриваються з гори, а сам характер споруди з високим дахом, співмірністю ритмів великих вікон, розділених своєрідними смугами на стінах, і колон на портиках-ганках, був чи не найвиразнішим [9, с. 359]. На жаль, цим проектам не судилося бути реалізованими, оскільки було затверджено проект пам"ятника роботи скульпторів К. Бульдіна і А. Дарагана з горизонтальною композицією, що послужило приводом для вилучення з проекту музею башти [9, с. 360]. Було реалізовано проект 1934–1939 рр. із деякими змінами. В. Чепелик зазначав, що «Тут митець створює цікавий приклад пошуку архітектури, яка поєднувала народні, раціоналістичні та неокласицистичні теми [15, c. 298–299].
Ескіз фасаду державного музею Т. Шевченка у Каневі. 1934–1936 рр. 
З перших днів спорудження музею навколо нього почалися всілякі неузгодження, що дедалі більше перетворювалися на дискредитацію архітекторів. У зв"язку з відсутністю на будівництві цементу та арматурного заліза їх примушували постійно переробляти проект, відмовлятися від конструктивних рішень, спрощувати оздоблення. Коли архітектори відмовилися закладати вікна та переносити сходинки, їх звинувачували у нерозумінні мистецтва, відверто ображали, називали нездарами [8, с. 20; 9, с. 363].
«Тридцяті роки в архітектурній творчості В. Кричевського пов"язані з дуже відповідальною, копіткою і загрозливо-обтяжливою темою – Меморіальним музеєм Тараса Шевченка у Каневі. Робота над цим твором була досить небезпечною справою в ті роки…», писав у своїх дослідженнях В. Чепелик [14, с. 37].
Особливою загрозою для авторів проекту стала стаття І. Машкова, який звинуватив архітекторів у «буржуазному націоналізмі» та в перенесенні хреста у план музею [2, с. 140]. Після таких звинувачень будівництво було припинене. Врятував становище голова спеціальної урядової комісії мистецтвознавець Г. Радіонов. Він зміг переконати комісію, що, коли план будівлі музею і подібний до чогось, то вже швидше до молотка – цілком «ідеологічно витриманого» символу, – а не до хреста. Тільки після цього було дозволено завершити будівництво музею [9, с. 365].
«Неповторності та своєрідності новій Шевченковій оселі надає його архітектурне вирішення, яке відзначається простотою монументальних форм з поєднанням класичного та українського народного стилів», наголошує літературознавиця З. Тарахан-Береза [11, с. 11]. 
Ступінь реалізації первісного задуму архітектори висвітлили у своїй статті «Заповідник Т. Г. Шевченка в Каневі»: «Не все виконано в натурі з того, що було запроектовано, бо на жаль, немало шкоди завдала справі зграя підлих ворогів народу… Тільки тепер стає зрозумілим, чому так затримувалося фінансування будівництва…; було загальмовано проектування та будівництво пам"ятника, зовсім ігнорувалося оформлення гори, зволікалося будівництво електростанції і водопостачання. Передбачені проектом обличкування цоколя музею гранітом, залізобетонний зовнішній карниз, залізобетонні перекриття були замінені на менш якісні конструкції. Оформлення фасаду було зовсім знято з кошторису» [5, с. 37–38].
Фронтон головного входу мав бути оздоблений орнаментом, виконаним з майолікових полив"яних плиток, по периметру фасаду були запроектовані орнаментовані майолікові вставки між кожною парою вікон першого та другого поверхів [8, с. 161]. 
Характерною рисою проекту була поліхромність – на фасадах білизну стін та архітектурних деталей підкреслювали червона черепиця даху, червоний граніт цоколю та східців і соковитий майоліковий орнамент, де домінували зелений і червоний кольори. В інтер"єрі палітра була ширшою: у пофарбуванні стін пропонувалися бірюза та рожева вохра (тло), розбілена вохра та світло-сірий колір (тяги, лопатки); на стелях – вохристо-рожевий колір, розбілена вохра та орнаментальні розетки насиченої палітри. Об"єднуючими весь колористичний стрій компонентами виступали вітражі вестибюля та вироби з відбіленої дубової деревини з чорними деталями інкрустації «в ялинку». На стінах вестибюля та окремих залів планували розмістити близько двадцяти монументальних живописних композицій [1, с. 117]. Однак жодне з цих панно так і не прикрасило музею поета. На першому поверсі посередині музею не було зведено експозиційну стіну, тому для експонатів довелося ставити дерев"яні щити, які зовсім не гармонували з архітектурою музею та закривали розписи на пілястрах. Освітлення музею виявилося незадовільним, адже було урізане на три чверті. У 1938 р. нова бригада почала «перепроектовувати» зроблене вже оформлення, тому В. Кричевський був змушений покинути подальшу працю над художнім оформленням меморіального музею Т. Шевченка [12, с. 388]. 
У 1950 р. уряд республіки прийняв постанову про благоустрій державного музею-заповідника «Могила Т. Г. Шевченка». Розроблений архітекторами П. Костирко та Л. Семенюком генеральний план передбачав втілення задумів первісного проекту В. Кричевського. Особливо це стосувалося художнього оформлення фасадів та інтер"єру музею. «На жаль, лише дещо з задуманого вдалося П. Костирку втілити в життя…» зазначала у своїх дослідженнях літературознавиця З. Тарахан-Береза [12, с. 455].
Протягом 1988–1989 рр. було розроблено та затверджено план виконання необхідних робіт зі збереження Тарасової гори і прилеглої заповідної території [7, с. 15]. 
Реставрація будинку меморіального музею Т. Шевченка в Каневі, розпочата 2001 р. (архітектори В. Безякін, С. Школьна, Л. Болюк), дала ряд нових фактів щодо об"ємно-просторових особливостей і деталей опорядження фасадів та інтер"єру. У 2003–2004 рр. нащадками В. Кричевського до Шевченківського національного заповідника в Каневі були передані оригінальні матеріали проекту. Саме вони стали основною ідеєю реставраційних робіт – максимальної реабілітації опорядження споруди, яке було детально продумане В. Кричевським, однак частково реалізоване з політичних причин [1, с. 116].
Проектне рішення щодо опорядження головного фасаду державного музею Т. Шевченка у Каневі при реставрації 2001–2009 рр. 
Дана концепція була схвалена Міністерством культури і мистецтва України, Національною академією мистецтв у грудні 2003 р. Але у травні 2010 р. було прийняте рішення про радикальну зміну планів реконструкції музею, що суперечать автентичному задуму В. Кричевського [13, с. 3].
У здійсненому варіанті і споруда, і пам"ятник мають зовсім інший характер і вигляд. Змінилися й пропорції об"ємів, й силует і орієнтація споруди. Але сила будівничого дару В. Кричевського була настільки потужною, що навіть у переробленому і віддаленому від задуму варіанті споруда Канівського музею в загальному поступі української архітектури є пам"яткою непересічною, що уособлює мрію Т. Шевченка жити або хоча б умерти на дніпрових кручах і у власній хаті [9, с. 369].

Слова Кобзаря:
«Я тільки хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі», –
були для всіх причетних до Тарасової гори людей немов духовним заповітом [9, с. 359].


Список використаної літератури:

1. Безякін В. Охорона пам"яток – справа державна. Нове дослідження споруди музею Т. Г. Шевченка в Каневі архітектора Василя Кричевського / В. Безякін, І. Дорофієнко, О. Рутковська // Студії мистецтвознавчі. – 2011. – Чис. 2 (34). – С. 114–120 : кольор. іл. – Бібліогр. в кінці ст. 
2. Василь Григорович Кричевський : хрестоматія : у 2 т. Т. 1. (1891–1943 рр.) / Укр. Вільна Академія наук у США, Нац. музей-заповідник укр. гончарства в Опішному, Полтав. краєзнав. музей ім. В. Кричевського, Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Харків : Видавець Савчук О. О., 2016. – 531 с. : іл. – Бібліогр. в прим.: с. 506–522.
3. Впорядкування Могили Т. Г. Шевченка біля м. Канева, Шевченківської округи: громадські записки // Нові шляхи. – 1929. – Т. 3, ч. 1. – С. 157–158.
4. Канівський Національний заповідник "Могила Т. Г. Шевченка" // Черкащина : універс. енцикл. / авт.-упоряд. В. Жадько. – Київ, 2010. – С. 389–390 : іл.
5. Кричевський В. Заповідник Т. Г. Шевченка в Каневі / В. Кричевський, П. Костирко // Архітектура Радянської України. – 1938. – № 3. – С. 34–38 : іл.
6. Ленский М. Л. Материалы к "Летописи советской архитектуры на Украине" : (постановления и решения ЦК КП(б)У и Правительства УССР по вопросам стр-ва и архитектуры) / М. Л. Ленский ; Акад. архитектуры УССР, Ин-т истории и теории архитектуры. – Киев, 1948. – 341 л.
7. Литвин В. Любити і знати свій рідний край / В. Литвин // Хроніка 2000. – 2001. – Вип. 45/46. – С. 12–17 : іл.
8. Марковський А. І. Музей Шевченка в Каневі як перехід від українського модерну до неоклассики / А. І. Марковський // Сучасні проблеми архітектури та містобудування / М-во освіти і науки України, Київ. нац. техн. ун-т буд-ва і архітектури ; відп. ред. М. М. Дьомін ; редкол.: М. М. Габрель [та ін.] – Київ, 2014. – Вип. 35. – С. 159–168. – Бібліогр.: 8 назв.
9. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. Ч. 1. Василь Кричевський / В. В. Рубан-Кравченко. – Київ : Криниця, 2004. – 702 с. : іл. – (Мистецькі роди України).
10. Смик А. Українські національні форми в радянській архітектурі / А. Смик // Архітектура Радянської України. – 1940. – № 5. – С. 13–20 : іл.
11. Тарахан-Береза З. П. Музей Т. Г. Шевченка у Каневі : путівник / З. П. Тарахан-Береза. – Дніпропетровськ : Промінь, 1986. – 181 с. : вкл. арк. іл. 
12. Тарахан-Береза З. П. Святиня : наук.-іст. літопис Тарасової Гори / З. П. Тарахан-Береза ; Шевченків. нац. заповідник. – Київ : Родовід, 1998. – 543 с. : іл. – Бібліогр. в підрядк. прим.
13. Томенко М. Реставрацією музею Шевченка мають займатися фахівці, а не чиновники / М. Томенко // Голос України. – 2010. – № 139. – С. 3 : портр.
14. Чепелик В. Майстер корабля архітектурного відродження / В. Чепелик // Архітектура України. – 1991. – № 5. – С. 33–39 : портр., плани, іл.
15. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик ; упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик ; Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури, Всеукр. фонд відтворення видатних пам"яток іст.-архітектур. спадщини ім. О. Гончара. – Київ : КНУБА, 2000. – 377 с. : іл. – Бібліогр.: с. 335–349.

Фотогалерея : Тарасова гора

Прочитано: 888 раз
Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //