Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Вона розмовляла
 на мові
російській,
В душі Україна жила.
Де трави духмяні
 в намистах росистих,
Де радісний спів солов"я.
І жінка вкладала в свої візерунки
Все те, що натхненням далось.
Забули про спокій натруджені руки,
А серце раділо: «Вдалось!»
Вдалось передать
 гарний настрій
нитками, —
Веселка на всі кольори.
Стібки, наче сходи квітучі –
 рядками,
У світі яскравім зорі…

Вона народилася 28 жовтня 1841 р. у Таганрозі в родині слобожанців Докії Михайлівни та Леоніда Олександровича Кронебергів. Батько займався лінгвістикою, музикою і малюванням, добре розбирався в образотворчому мистецтві. Все це не пройшло безслідно для дівчинки. З дитинства вона стала захоплюватися рукоділлям – вишивкою, шиттям, в"язанням, плетінням мережива.

Наталія Кронеберг із золотою медаллю закінчила Харківський інститут шляхетних панянок. У студентські роки, серйозно займаючись музикою, була однією з кращих в інституті піаністок. У 1862 р. вийшла заміж за харківського землевласника Петра Миколайовича Шабельського. Більше десяти років родина прожила в маєтку Чупахівка Харківської губернії (нині Сумська обл.). Життя в сільській місцевості, близьке знайомство з побутом селян, а також любов до жіночого рукоділля відкрили для неї світ народного мистецтва і підштовхнули до ідеї створення власної вишивальної майстерні. Під керівництвом Наталії Шабельської в майстерні працювали 14 вишивальниць та мереживниць із Чупахівки та навколишніх населених пунктів Лебединського повіту. Майстерня стала осередком створення жіночих костюмів, головних уборів, рушників, мережива.

У кінці 1870-х рр. родина Шабельських переїхала в Москву, де знову організувала вишивальну майстерню. Наталія Леонідівна вивчала народну вишивку не тільки з публікацій, а й з оригіналів робіт, що знаходилися в музеях, громадських і приватних зібраннях, у монастирських і церковних ризницях. Однак найбільше вона вивчала шедеври із власної колекції.

Початок колекції Наталії Шабельської було покладено з придбання вишивок. Потім її зацікавив жіночий костюм. Надалі до колекції увійшли інші предмети «стародавнього художнього побуту». У пошуках творів народного мистецтва Наталія Шабельська не раз робила спеціальні поїздки, під час яких досліджувала декоративно-ужиткове мистецтво, зокрема південних регіонів та Слобідської України. Згодом у поїздках стали брати участь її доньки, Варвара та Наталія, які допомагали вести записи придбань, систематизувати й описувати надходження до колекції. Крім того, Наталія Леонідівна надсилала для придбання старовинних речей своїх агентів у різні регіони. Пізніше, виїхавши за кордон, вона і там купувала твори народного мистецтва для своєї колекції. Окремі предмети були спеціально виготовлені для неї майстринями за старовинними зразками.

За кілька десятиліть невпинних пошуків Наталія Шабельська зібрала справді унікальну колекцію творів народного мистецтва та предметів побуту XVIII–XIX ст. Основу колекції становив народний костюм: каптани, сарафани, сорочки, «холодники» (літні шуби), а також предмети жіночого туалету. Але найбільш широко в колекції були представлені жіночі і дівочі головні убори – найрізноманітніші кички, сороки, зв"язки, збірники, стрічки з підвісом, дівочі вінки.

Великою різноманітністю відрізнялася колекція вишивки і мережив – практично всі види старовинного шиття і мереживоплетіння: шиття на сітці, на полотні, ланцюгове шиття золотом і шовком, шиття плоским швом, верхошовом, двостороннє шиття і багато іншого.

Ще один розділ колекції складали зразки тканин – парчі, полупарчі, оксамиту, шовку з Індії, Китаю, Персії, Франції, Туреччини та Росії.

На виставці Восьмого археологічного з"їзду, що відбулася в 1890 р. уМоскві, Наталія Шабельська вперше представила свою блискучу колекцію. Експонати, 673 предмети з її колекції – костюми, головні убори, зразки тканин, вишивок, мережива, займали дві зали та привернули загальну увагу і мали великий успіх у відвідувачів.

Історик мистецтва Д. В. Айналов у своїй ґрунтовній статті відзначив виняткову різноманітність орнаментальних форм на вишивках: найдавніші зображення геральдичних тварин – пантер, левів, єдинорогів, птахів [1].

У 1891 р. Наталія Шабельська видала альбом, присвячений улюбленим предметам свого зібрання. Надалі вона хотіла продовжити роботу і випустити цілу серію ілюстрованих видань.

У 1892 р. колекцію Наталії Шабельської було більш повно представлено в Петербурзі в Миколаївському палаці на виставці Червоного Хреста на користь постраждалих від неврожаю. До експозиції увійшло до чотирьох тисяч предметів, у тому числі шиття нитками, шовком, золотом і сріблом, старовинні тканини, жіночі костюми, головні убори, різьблення по дереву і кості, різні жіночі прикраси (сережки, браслети, намиста, пряжки та ін.).

У квітні 1901 р. Наталія Шабельська брала участь у Художній виставці з приватних зібрань, на якій представила меблі, фарфор, бронзу. Відвідувачі виставки звертали особливу увагу на витончені меблі.

З 1893 р. старовинні предмети побуту з колекції Наталії Шабельської не раз експонувалися і за кордоном – Чикаго, Антверпен, Париж. На Паризькій Всесвітній виставці 1900 р. вона представила численні, найтоншої і витонченої роботи, жіночі костюми, зразки старовинного побуту.

Останні роки життя Наталія Шабельська за станом здоров"я була змушена жити за кордоном. Вона переймалася подальшою долею колекції і переконалася в необхідності передачі її в музеї. Однак довести справу до кінця вона не встигла.

Наталія Леонідівна Шабельська померла 7 січня 1904 р. у Ніцці, там і похована.

Колекцію Наталії Леонідівни успадкували її доньки – Варвара Петрівна (в заміжжі Сідамон-Ерістова) і Наталія Петрівна. Поховавши матір, вони повернулися в Росію, щоб вирішити долю колекції. Їдучі за кордон, Наталія Шабельська більшу частину предметів із родинного зібрання здала на тимчасове зберігання до Історичного музею. Частина речей знаходилася за кордоном.

Виконуючи волю матері, в 1906 р. доньки передали основні і кращі матеріали в Етнографічний відділ Російського музею в Петербурзі, в якому планувалося створити іменний зал Н. Л. Шабельської. Кілька експонатів доньки передали Київському художньо-промисловому музею (нині Національний художній музей України).

Також вони вирішили продовжити випуск задуманих матір"ю ілюстрованих альбомів. Були підготовлені матеріали для 12 томів, однак до 1917 р. вдалося опублікувати лише один том, присвячений вишивкам і мереживам [5].

Речі із зібрання Наталії Шабельської, що залишилися за кордоном, не раз експонувалися там. У 1914 р. вони з успіхом демонструвалися в Лондоні. Одна з доньок Н. Л. Шабельскої, В. П. Сідамон-Ерістова, після 1917 р. емігрувала до Франції. Інша донька – Н. П. Шабельська, деякий час залишалася в Радянській Росії. Як художниця, реставраторка та фахівчиня з декоративної вишивки, вона в 1920-х рр. працювала в Москві в Центральних державних реставраційних майстернях під керівництвом І. Е. Грабара. У 1925 р. поїхала до Парижу до хворої сестри Варвари, разом з якою пізніше оселилася в Ніцці. У Парижі вони виконували замовлення Поля Пері – робили за власними ескізами обробку суконь, а в Ніцці організували свою майстерню. Малюнки виконувала Варвара, моделі – Наталія.

Ні повернутися самим, ні повернути на батьківщину дивом знайдену в Ніцці колекцію сестрам Шабельським не вдалося. Закордонна частина колекції Наталі Шабельської згодом виявилася поділеною на дві частини, одна з яких потрапила до Сполучених Штатів Америки. Багато експонатів зараз експонуються в музеях Бостона, Клівленда, Брукліна, Росії.

 Перейти до галереї >>>

Список використаної літератури:

1. Айналов Д. В. Образцы старинного русского шитья и кружев Н. Л. Шабельской // Труды Восьмого археологического съезда в Москве: 1890. – Москва, 1897. – Т. 4. – С. 220–223.

2. Каталог выставки Восьмого археологического съезда в Москве в 1890 году: Зала первая: Собрание Н. Л. Шабельской. – Москва, 1890. – 18 с.

3. Редин Е. К. Письма В. В. Стасова к Н. Л. Шабельской : (из XXVIII т. Сб. Харьковского Историко-филологического Общества, изданного в честь проф. Н. Ф. Сумцова) / Е. К. Редин. – Харьков : [б. и.], 1908. – 16 с. : ил., 2 вкл. л.

4. Рудаков М. Сила краси та індивідуальної творчості / М. Рудаков // Урядовий кур"єр. – 2021. – № 90. – С. 6.

5. Сидамон-Эристова В.Собрание русской старины : репродукции. Вып. 1 / В. Сидамон-Эристова, Н. Шабельская. – Москва : [б. и.], 1910. – 9 с. : 12 л. табл. цв. ил.

6. Шудря Є. Життя, осяяне народним мистецтвом / Є Шудря // Народна творчість та етнографія. – 2002. – № 1/2. – С. 69–71.