Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


Сайт Мінрегіону

  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


К - М

Кричевський Василь Григорович (1872-1952)

Василь Григорович Кричевський - український архітектор, художник, графік, заслужений діяч мистецтв, професор, член правління Спілки архітекторів України, доктор мистецтвознавчих наук (1939), заслужений діяч мистецтв (1940).

 

 

 



Народився Василь Григорович 19 (31) грудня 1872 р. (за іншими даними - 12 січня 1873 р. [1]) у с. Ворожбі (нині місто Сумської обл.) в родині сільського фельдшера. З дитячих років він почав малювати, а також захоплювався співом і музикою [2].

Середню освіту здобув у Ворожбянській двокласній школі, згодом - у школі села Нижня Сироватка (у цей час тут вчителював Б. Грінченко).

У 1885 р. В. Кричевський вступив до Залізнично-технічного училища в м. Харкові. Після закінчення училища (1887 р.) він став «молодшим техніком» технічного відділу міської управи. Досить швидко став помічником іншого службовця міської управи - М. Бабкіна, який доручав В. Кричевському робити нескладні проекти. Працював також у інженера І. Загоскіна. Одночасно відвідував лекції професорів Д. Багалія і Є. Рєдіна в Харківському університеті. «Від Загоскіна перейшов на службу помічником міського архітектора Шпігеля, а через рік помічником Загоскіна (в будівному відділі залізниці) і одночасно працює у архіт. Бекетова» [3].

Отже, протягом 1893-1903 рр. молодому архітектору пощастило працювати в майстерні академіка архітектури О. М. Бекетова, де «він пройшов хорошу практичну школу архітектора-зодчого» [4]. Так, В. Кричевський брав участь у спорудженні таких відомих харківських громадських будівель, як Земельний банк, будинок О. і А. Бекетових, особняк Д. Алчевського, Азовсько-Донський банк, Торговельний банк, особняк М. Соколова, будівля судових установ, міська публічна бібліотека, особняк А. Залеської та ін.

У 1897 р. в м. Харкові В. Кричевський вперше виставив власні акварельні етюди на художній виставці. Ці етюди були створені під час його проживання влітку того ж року на дачі архітектора О. Бекетова в Криму [5].

У 1902 р. Василь Григорович взяв участь у конкурсі на проект Полтавського земського будинку. «9 грудня 1902 р. чергові земські збори дозволили будівництво за переробленим проектом полтавського земського архітектора Олександра Ширшова...» [6]. У 1903 р. на запрошення Полтавського земства він переїжджає в Полтаву для реалізації власного проекту. Влітку цього ж року було проведено ще один конкурс на проект земського будинку. Проект В. Кричевського, виконаний в українському стилі, був визнаний найкращим.

У 1904 р. Василь Григорович виконує проект Народного будинку в м. Лохвиці Полтавської області. Його спорудили в 1905 р. На жаль, в 1990-х рр. будівлю було розібрано.

Улітку 1907 р. В. Кричевський переїхав до Києва. З осені 1907 р. він працював художником у театрі М. Садовського. Протягом 1907-1909 рр. «він оформляє ряд вистав Театру М. Садовського, вводячи і в мистецтво театру те нове, що нищило рутину "малоросійщини"» [7].

У 1907 р. архітектор виконував замовлення на проектування, оформлення фасаду та інтер"єрів будинку члена Київської міської управи Івана Щітківського на вул. Полтавській [8].

З 1907 р. В. Кричевський завідував відділом декоративного мистецтва журналу «Искусство и печатное дело», який видавав В. Кульженко.

У 1911 р. Василь Григорович разом з дружиною відвідав Всесвітню архітектурну виставку в Римі. Після цього побував у Флоренції, Венеції, Вероні (Італія), а також Відні (Австрія). У 1912 р. відвідав Німеччину.

З осені 1912 р. В. Кричевський працював художником і мистецьким керівником килимарської майстерні Варвари Ханенко (уродженої Терещенко) у с. Оленівці на Київщині.

У 1914 р. працював у Опішні на Полтавщині, досліджуючи опішнянську кераміку, а також сам працював «...за гончарським кругом, займався випалом кераміки - багато експериментував із поливами, шукав у глині виразу свого бачення керамічних форм» [9].

З початком Першої світової війни призваний до лав армії як резервіст. За час служби В. Кричевський «виконав кілька архітектурних проектів, з яких три були призначені безпосередньо для потреб армії. Це проект церкви для військового табору коло Прилук, солдатських казарм у Ромнах та іконостасу для домової церкви Київського кадетського корпусу. У ці ж роки він створив проект будинку Офіцерського зібрання на Кріпосному завулку, який, зазнавши деяких змін, був споруджений вже на початку 1930-х років» [10].

У 1917 р. В. Кричевського обрано одним із професорів Української Академії мистецтв.

Протягом 1918-1919 рр. Василь Григорович мешкав у м. Миргороді на Полтавщині, де працював викладачем і директором Миргородського керамічного інституту на запрошення голови Полтавського губернського земства М. Токаревського.

У жовтні 1919 р. Українська Академія мистецтв відновила діяльність у будиночку на Георгіївському провулку, 11 у м. Києві. В. Кричевський почав тут працювати.

На деякий час наприкінці 1919 р. він залишає Київ і викладає малювання Учительському семінару в м. Вчорашньому поблизу Бердичева на Житомирщині.

У цьому ж році він звів будинок брата Ф. Кричевського у с. Шишаках на Полтавщині.

У березні 1921 р. В. Кричевський переїздить до Києва й відновлює роботу в Української Академії мистецтв, ректором якої обрано Ф. Кричевського.

У 1924 р. Інститут пластичних мистецтв було об"єднано з Архітектурним інститутом, перетворено на Київський художній інститут, що розміщувався у приміщенні колишнього військового шпиталю на сучасній вул. Смирнова-Ласточкіна, 20 (де нині розташовується Національна академія образотворчих мистецтв та архітектури). В. Кричевський викладав у інституті на малярському факультеті протягом 1922-1941 рр. [11].

У 1924 р. Василь Григорович працював над проектом архітектурної реконструкції та художнього оформлення будинку в м. Києві, де мешкав Т. Шевченко. «Завдяки дослідницькій наполегливості і поєднанню в особі Кричевського дослідника і архітектора постав камерний і сповнений людської теплоти меморіальний музей Т. Шевченка, один з перших музеїв Тараса Шевченка у Києві» [12].

Навесні 1925 р. на запрошення Всеукраїнського фото-кіно управління (ВУФКУ) В. Кричевський почав працювати художнім керівником і консультантом двосерійного фільму режисера П. Чардиніна «Тарас Шевченко». Згодом працював з цим же режисером над стрічкою «Тарас Трясило».

У 1928 р. вийшов фільм «Звенигора», над яким молодий режисер О. Довженко працював разом із своїм колишнім учителем по Українській Академії мистецтв В. Кричевським [13].

Працював В. Кричевський і над проектом переобладнання будинку на вул. Короленка, 35 (нині Володимирська) під приміщення для Історичної секції Всеукраїнської Академії наук (ВУАН).

У 1929 р. В. Кричевський виконував проекти «Траурного оформлення будинку і зали ВУАН під час похорону президента ВУАН Д. Заболотного» і «Пам"ятника на могилі М. Коцюбинського в Чернігові».

Навесні 1929 р. Василь Кричевський, на пропозицію Раднаркому, почав роботу над проектом музею на могилі Т. Шевченка у Каневі. Паралельно працював над ескізами та проектами першої черги так званого Роліту - будинку письменників для м. Києва.

Під час роботи над проектом будинку Роліту архітектор змушений був відмовитися від первинного проекту через обмеженість у фінансуванні та внаслідок впливу панівної політичної думки.

Навесні 1933 р. відбувся конкурс на складання проекту пам"ятника і проекту меморіального музею на території державного заповідника «Могила Т. Г. Шевченка» (оголошений ще навесні 1931 р.). До реалізації було прийнято проект В. Кричевського та П. Костирка. «Переглянувши свої напрацювання і неодноразово звіривши свій задум з реальними умовами, для чого навесні 1933-го року вони майже щотижня їздили до Канева, вже в липні того ж року ними було виготовлено ескізний проект оформлення гори та проект меморіального музею, які були схвально прийняті. Кричевський і Костирко сходилися на тому, що споруда музею і скульптурний пам"ятник мають становити одне ціле, як органічне продовження гори, котра на тлі широкого Дніпра являла собою чудовий природний постамент для архітектурно-скульптурної композиції» [14]. Також В. Кричевський виконав проект «План хати на могилі Шевченка». Наприкінці 1933 р. було виконано підготовчі роботи, а в квітні 1934 р. розпочато спорудження приміщення музею. Завершено усі будівельні роботи в 1936 р., внутрішнє оформлення - в 1937 р. Відкриття Шевченківського меморіалу відбулося у червні 1939 р. Це була «остання здійснена архітектурна споруда Кричевського» [15].

У 1934 р. В. Кричевський у співавторстві з П. Костирком брали участь у конкурсі на проект забудови урядового центру. Вони пропонували перенести всі урядові будинки на Печерськ, в район Звіринця, де архітектор «висунув цікаву ідею з"єднання віадуком Володимирської гірки з Пролетарським садом» [16].

Восени 1935 р. Василь Григорович починає працювати у реорганізованому Художньому інституті.

Наприкінці 1935 р. він почав працювати над фільмом «Назар Стодоля» (режисер Г. Тасін). Одночасно працював над оформленням історичного фільму за драмою І. Кочерги «Свіччине весілля». Взимку 1937 р. працював над фільмом «Устим Кармелюк» (режисер Г. Тасін), а влітку того ж року «почав розробляти оформлення і шукати місця для натурних зйомок фільму «Сорочинський ярмарок» за однойменною повістю Гоголя, який знімався Київською кіностудією» [17].

Наприкінці 1938 р. В. Кричевський виконав ескіз гобелена на Всесоюзну сільськогосподарську виставку в Москві, а в 1939 р. відвідував м. Москву для керівництва оформленням Українського павільйону.

У 1939 р. В. Кричевському присвоєно вчений ступінь доктора мистецтвознавчих наук без захисту дисертації, а в 1940 р. уряд УРСР присвоїв йому звання заслуженого діяча мистецтв [18].

У червні 1940 р. у залах Державного музею українського мистецтва було влаштовано персональну виставку творів Василя Григоровича. У 1941 р. у Будинку письменників відбулася наступна виставка його творів.

Після захоплення в роки Другої світової війни німецько-фашистськими загарбниками м. Києва, В. Кричевський залишився в окупованому місті. На початку вересня 1943 р. він переїхав до м. Львова. Тут він брав участь у художніх виставках.

У зв"язку з тим, що радянська влада переслідувала людей, які залишилися в окупації, у березні 1944 р. родина Кричевських змушена була переїхала до с. Лабова, згодом - до Братислави, потім - до м. Бад-Кісінген, Марбурга, Бжецлава тощо. У липні 1945 р. Кричевські перебралися до Парижу, де близько восьми місяців мешкали у М. Кричевського - старшого сина В. Кричевського від першого шлюбу [19].

У листопаді 1945 р. в м. Аугсбурзі на з"їзді українських науковців було засновано Українську Вільну Академію Наук, а В. Кричевського обрано почесним дійсним членом новоствореної академії.

Протягом життя Василь Григорович також займався оформленням книжок для українських письменників, які стали классиками української літератури, а також науково-популярні видання відомих українських науковців. Серед них: «Історія України», «Історія української літератури» та «Культурно-національний рух» М. Грушевського, «Контрасти» Г. Чупринки, «Твори», «Намисто» В. Винниченка, «Українське мистецтво» В. Щербаківського, «Українські думи та пісні історичні» Д. Ревуцького, «Лебедин» С. Таранушенка, «Майстер корабля» Ю. Яновського, «Твори» Б. Грінченка, «Будівлі» М. Бажана, «Українське малярство XVII-ХХ сторіч» Ф. Ернста «Твори» Т. Шевченка, «Гомін і відгомін» М. Рильського та ін.

Навесні 1948 р. родина Кричевських переїхала до м. Каракасу (Венесуела). У 1950 р. вони перебралися у передмістя Каракасу.

Помер В. Кричевський 15 листопада 1952 р. у м. Каракасі. У 1953 р. на міському цвинтарі Каракаса Cementerio del Sur встановлено масивний чорний надгробок, виконаний за проектом В. Павловського. 7 серпня 1975 р. тлін В. Кричевського перенесено на цвинтар Баунд-Брук (штат Джерсі, США).

Фотогалерея:

Кричевський Василь Григорович (1872-1952)

Список використаної літератури:

1. Митці України : енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. - К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1992. - С. 334.

2. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 40.

3. Холостенко Є.В. Василь Григорович Кричевський / Є. В. Холостенко // Архітектура Радянської України. - 1941. - № 2. - С. 19.

4. Персональна виставка творів заслуженного діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892-1940 рр.) / Упр. в справах мистецтв при РНК УРСР. - К., 1940. - С. 6.

5. Холостенко Є.В. Василь Григорович Кричевський / Є. В. Холостенко // Архітектура Радянської України. - 1941. - № 2. - С. 20.

6. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 110.

7. Персональна виставка творів заслуженного діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892-1940 рр.) / Упр. в справах мистецтв при РНК УРСР. - К., 1940. - С. 9.

8. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 110.

9. Там само. - С. 200.

10. Там само. - С. 207.

11. Митці України : енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. - К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1992. - С. 334.

12. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 286.

13. Там само. - С. 293.

14. Там самою. - С. 352.

15. Там самою. - С. 371.

16. Персональна виставка творів заслуженного діяча мистецтв, доктора мистецтвознавчих наук, професора В. Г. Кричевського (період творчості 1892-1940 рр.) / Упр. в справах мистецтв при РНК УРСР. - К., 1940. - С. 10.

17. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 398.

18. Холостенко Є.В. Василь Григорович Кричевський / Є. В. Холостенко // Архітектура Радянської України. - 1941. - № 2. - С. 20.

19. Рубан-Кравченко В. В. Кричевські і українська художня культура ХХ століття : монографія. [У 3 ч.]. Ч. 1. Василь Кричевський / В.В. Рубан-Кравченко. - К. : Криниця, 2004. - С. 483.


Прочитано: 7398 раз
Дополнительно на данную тему:
Коллі Микола Джемсович (Якович) (1894–1966)
Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)
Меленський Андрій Іванович (1766-1833)
Коренєв Борис Григорович (1910-1998)
Кілессо Сергій Костьович (1931-2012)
Жаннере Грі Шарль Едуард (Ле Корбюзьє) (1887–1965)
Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004)
Кульський Леонід Адольфович (1903-1993)
Комар Анатолій Миколайович (1909–1959)
Лисенко Михайло Григорович (1906–1972)

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.22 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //