Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Судак - місто республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. Розташоване на узбережжі Чорного моря за 90 км від республіканського центру м. Сімферополя та 818 км від м. Києва. Згідно з даними останнього Всеукраїнського перепису населення (5 грудня 2012 р.), у місті мешкало 15 050 осіб.

Засноване мілетськими греками як колонія Сугдея. Сучасна назва виникла, очевидно, з тюркського «су даг» - «гірська вода» («су» - «вода», «даг» - «гора»).

Місто засноване на початку ІІІ ст. У документальних джерелах згадується про те, що тут було збудовано фортецю Сугдея (212 р. н.е.). Фортеця згадується також у писемних джерелах у 997, 1026, 1087 рр. У VII-VIII ст. місто було залежним від хозар.

На рубежі VIII-ІХ ст. місто стало відомим приморським портом, одним із осередків гончарного виробництва. У першій половині ІХ ст. Судак завоював новгородський князь Бравлін.

У Х-ХІ ст. місто було центром Сугдейського архієпископства. У 1059 р. Сугдея, очевидно, входила до складу Херсонеської феми, а в другій половині ХІ ст. її підкорили половці. У цей період місто підтримувало торговельні зв"язки з Київською Руссю. Під час розкопок поблизу стін Сугдеї археологами виявлено кіотний хрест роботи кінця ХІІ - початку ХІІІ ст. Деякі дослідники вважають, що в Судаку існувала руська слобода. У 1288 р. купці із Судака відвідали Володимир-Волинський (нині - місто Волинської обл.), а в 1356 р. - Москву.

У 1206 р. у місті побували венеціанські купці. З 1287 р. в Судаку постійно перебував венеціанський консул. У писемних джерелах тих часів Чорне море часто називали Судацьким. У середині ХІІІ ст. населення Сугдеї становило 8 300 осіб.

У першій половині ХІІІ ст. місто було пограбоване монголо-татарськими ордами, які захопили його 27 січня 1223 р. У 1239 р. відбувся ще один напад монголо-татар.

У другій половині ХІІІ ст. у Сугдеї карбували власну срібну монету.

У 1298 р. місто захопила орда Ногая. Напади повторювалися в 1322, 1327, 1338 рр.

У 1365 р. Судак захопили генуезці. Містом керував генуезький консул.

У 1371 р. у місті почалося спорудження великої фортеці, руїни якої збереглися до наших часів. Будівельні роботи було завершено в 1469 р. Фортеця охоронялася гарнізоном.

У 1475 р. турецькі війська захопили Судак. Наприкінці XVI ст. місто було адміністративним центром сільського округу.

У XVII-XVIII ст. основним заняттям населення було садівництво й виноградарство.

Після приєднання Криму до Російської імперії у 1783 р. великі земельні маєтності в районі Судака отримав князь Потьомкін. У місті збудували 2 казарми для гарнізону, вжили заходів для його зміцнення. Місто назвали Кирилівською фортецею. Згодом назву скасовано, а казарми закрито.

На рубежі XVIII-ХІХ ст. землями міста та його околиць володіли близько 200 поміщиків.

Судак став одним із головних пунктів виробництва шампанських вин у Криму. Перші згадки про те, що Судак був місцем виробництва шампанських вин, виявлено в джерелах за 1799 р. З 1812 р. виробництвом шампанських вин у місті займалися представники французьких фірм.

У 1804 р. у Судаку відкрито казенне училище виноробства, закрите в 1830 р.

У 1880-х рр. князь Л. Голіцин заклав у с. Новому Світі, що неподалік від Судака, зразкове виноградарство, де культивувалося близько 600 сортів винограду. У 1882 р. тут було проведено перші досліди з виготовлення ігристих вин. Згодом шампанське «Новий Світ» отримало нагороду «Гран-прі» в Парижі.

У 1900 р. у Судаку діяло 24 торговельні підприємства, а також пристань.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у місті мешкало 1 500 осіб. Судак почав розвиватися як курорт. У 1911 р. у місті діяло 3 готелі, приватний лікувальний пансіонат.

У 1910-х рр. Судак забудовується двоповерховими будівлями. Станом на 1914 р. кількість мешканців міста становила 2 000 чоловік.

У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у листопаді 1920 р. у Судаку встановлено радянську владу.

Від листопада 1923 р. Судак стає районним центром (до 1963 р.).

У 1929 р. Судак віднесено до категорії селищ міського типу.

Станом на 1939 р. у селищі мешкало 3 247 осіб.

У роки Другої світової війни селище окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 2 листопада 1941 р. до 14 квітня 1944 р. Під час окупації на території Судака діяв партизанський загін.

У 1944 р. у селищі збудовано маслозавод, механізовану хлібопекарню, почали працювати райхарчокомбінат, кілька майстерень.

У повоєнні роки зросло значення Судака як кліматичного курорту. Тут лікували хвороби органів дихання нетуберкульозного характеру, функціональні захворювання нервової системи, серцево-судинні захворювання тощо.

У 1970-х рр. значне місце в економіці міста займало ефіроолійне виробництво. У Судаку діяв завод-радгосп «Долина троянд», заснований у 1932 р. Основною продукцією заводу були лавандова та трояндова олії.

У 1970-х рр. у Судаку діяли 4 бібліотеки, 6 будинків культури і клуби, широкоформатний кінотеатр, літній широкоекранний кінотеатр тощо.

Наприкінці ХХ ст. Судак був відомим приморським кліматичним курортом Феодосійського рекреаційного району.

На околицях Судака виявлено знаряддя праці доби палеоліту, залишки кількох поселень доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), а також таврських поселень і могильників (І тисячоліття до н.е.). Поблизу Судацької фортеці знайдено залишки поселення IV ст. до н.е., скарби босфорських монет IV ст. до н. е. - початку IV ст. н. е. Біля підніжжя гори Сокола виявлено античне поселення ІІІ-IV ст. н. е.

Фотогалерея:

  «Історія малих міст України: місто Судак Автономної Республіки Крим»