Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


Сайт Мінрегіону

  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Віртуальні виставки

Віртуальні виставки бібліотеки ім. В.Г. Заболотного


З історії українського іконопису: 1025-літтю хрещення Русі присвячується

У 2013 році виповнюється 1025 років від хрещення князем Володимиром Великим Київської Русі. Ця подія спричинила значний культурний розвиток праукраїнської держави, сприяла зміцненню різносторонніх зв"язків з провідними державами світу того часу. Міжнародні зв"язки дали поштовх стрімкому розвитку і давньоруського мистецтва. Завдяки введенню в язичницькому середовищі християнства тут з"явилися, зокрема, споруди нового типу - церкви, монастирі, храми (сакральна архітектура), а також новий вид мистецтва - іконопис. Відбувалося піднесення держави на якісно новий культурний рівень.



Як відомо, християнізація Русі відбувалася в умовах жорсткого спротиву місцевого населення. І це не дивно, адже «сукупність міфо-релігійних уявлень давнього населення України сягає кінця І тис. до н. е. - І тис. н. е.» [1]. За такий тривалий період усталилися певні традиції вірувань, які неможливо було замінити в одну мить. Християнство на Русі розповсюджувалося ареалами: спочатку у великих містах, а згодом і на іншій території держави. Власне, язичницькі вірування і традиції язичництва, зокрема в мистецтві, стали основою для подальшого його розвитку й вдосконаленню в традиціях християнських.
Єдність релігії з релігіями інших країн Європи робило давньоруське мистецтво частиною світової християнської спільноти, зближувало Русь з Візантією [2]. Зображальне мистецтво стало відігравати особливу роль у системі пізнання народу. Ю. Бобров виділяє такі його функції: дидактичну, символічну, сакрально-містичну, літургійну та, власне, художню, які в духовній культурі того часу були тісно переплетені між собою [3].
Як уже зазначалося, розвивалася давньоруська архітектура. Серед головних типів руського дерев"яного храму дослідник Н. Вернигора зазначає кельтські храми (в основі - звичайна хата, чотирикутник), шатрові храми (в основі восьмерик, восьмикутник), четверик на четверику або восьмерик на четверику, або четверик-восьмерик-четверик-восьмерик (вплив питомої української архітектури) [4]. У Х і ХІ ст. з"явилися також і муровані храми. Серед них - Софія Київська. Вони були оздоблені мозаїками та фресками.
Іконопис з"явився в Київській Русі разом з місіонерами з Візантії, а також одночасно з появою християнських церков і дзвіниць. Іноземні сакральні мистецькі традиції вливалися в традиційне народне мистецтво давньої Русі, в основі якого було язичницьке уявлення про світ. Першим іконописцем на території київської держави був Аліпій (або Алімпій; бл. 1050 - 17.08.1114). «Аліпій - особистість напівреальна-напівміфічна, оскільки його життєпис подано в Києво-Печерському патерику досить умовно, згідно з певними канонами. Аліпій втілює риси тогочасного інтелектуала, як особистість він формувався поміж такого добірного товариства, як Нестор-Літописець, Агапіт лікар-цілитель, Никон - церковний і політичний діяч, Іван-письменник, церковний і політичний діяч» [5]. Іконописній майстерності він навчався у Печерському монастирі (кінець ХІ ст.). Також ймовірно, що навчався малярському мистецтву під час роботи з візантійськими майстрами над оздобленням Успенської церкви Києво-Печерської лаври [6].
Ікона - це усталене символічне станкове зображення святого або священної події Старого або Нового Заповіту, виконане малюванням, різьбленням, естампом на дошці і полотні, картоні й папері, на листі металу чи скла. Ікони запроваджені в Україні в ІІ ст. [7]. Ікони сприймалися не як реалістичне зображення осіб, епізодів і місць, а як ключі до значення подій [8].
Повне дослідження формування української мистецької традиції першого періоду існування іконопису унеможливлюється історичними умовами - воєнними конфліктами (у т. ч. монголо-татарська навала, внутрішні чвари), що спричинили знищення багатьох храмів і монастирів з незчисленними предметами їхнього мистецького оздоблення, у т. ч. іконами. Тому найбільше давніх ікон збереглося у церквах тих сіл, що були віддалені від головних шляхів і великих міст [9].
Історія свідчить, що український іконопис має давню традицію, починаючи із запровадження християнства на території Київської Русі, а також сформований у різних ареалах: від сходу до заходу держави. До того ж кожен із цих територіальних осередків іконописання має власні особливості, спираючись на канонічні зразки, передусім, візантійської традиції.
Культурні осередки українського іконописного малярства з"являлися при монастирях у великих містах, серед яких Київ, Володимир (нині Володимир-Волинський Волинської обл., Холм та ін.).
Українські дослідники, серед яких Григорій Павлуцький, Дмитро Степовик, Патріарх Димитрій (Ярема), Лідія Лихач, Микола Корнієнко, Ольга Богомолець, Михайло Приймич, Михайло Станкевич, Валерій Войтович та ін. відобразили результати своїх досліджень в альбомах, монографічних виданнях, наукових збірках.
У Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці широко представлені видання про українську сакральну архітектуру, церковний живопис, іконопис різних територій держави, частина з яких стала основою віртуальної виставки, підготовленої працівниками бібліотеки до 1025-ліття хрещення Русі.

Список використаної літератури:


1. Войтович В. Генеалогія богів давньої України. - Рівне, 2007. - С. 6.
2. Вернигора Н. О православии и искусстве Древней Руси. - Х., 2003. - С. 31.
3. Бобров Ю.Г. Основы иконографии древнерусской живописи. - СПб, 1995. - С. 13.
4. Вернигора Н. О православии и искусстве Древней Руси. - Х., 2003. - С. 35.
5. Горовий А. Перший іконописець Київської Русі - Аліпій. - К., 2008. - С 6.
6. Давня українська ікона: із приватних збірок. - К., 2003. - С. 13.
7. Словник українського сакрального мистецтва / за наук. редакцією М. Станкевича. - Львів, 2006. - С. 105.
8. Апостол-Каппадона Д. Словарь христианского искусства. - [Челябинск], 2000. - С. 95.
9. Давня українська ікона: із приватних збірок. - К., 2003. - С. 10.

Фотогалерея:

З історії українського іконопису: 1025-літтю хрещення Русі присвячується


Прочитано: 1373 раз
Дополнительно на данную тему:
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”
Графічні роботи Володимира Гнатовича Заболотного
Книжкова виставка «Українська писанка як вид декоративно-вжиткового мистецтва»

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //