Гречина Михайло Гнатович (1902–1979)
Михайло Гнатович Гречина - відомий український архітектор, кандидат архітектури, лауреат Державної премії УРСР у галузі архітектури, автор наукових праць з питань архітектури й будівництва. Більшість із зведених за його проектами споруд розташовані в м. Києві.
Народився М. Г. Гречина в с. Будищах (нині Черкаська обл.). У
1920-1922 рр. працював секретарем медично-санітарного відділу в м.
Черкасах, у 1922-1923 рр. - секретарем Укоопспілки в м. Корсуні (нині м.
Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.), у 1923-1924 рр. - секретарем
Управління будинками м. Києва.
Протягом 1924-1930 рр. навчався на
архітектурному факультеті Київського художнього інституту (один з його
викладачів - архітектор П. Ф. Альошин),
закінчивши який отримав спеціальність архітектора-художника. Під час
навчання працював старшим техніком Проектного бюро будівництва
Київського вокзалу (1929). Протягом 1929-1933 рр. працював
архітектором у Київській філії проектно-консультаційного бюро НКВС
(згодом - «Діпромісто). У 1933-1935 рр. - старший архітектор
архітектурно-планувального управління в м. Києві. З 1935 р. став членом Спілки радянських архітекторів УРСР. У
1936-1941 рр. - головний архітектор будівництва стадіону ім. Хрущова
(Центральний або Республіканський стадіон, нині - НСК «Олімпійський»),
Управління будівництвом, Управління будівництвом будинків Уряду в м.
Києві). У 1936-1937 рр. виконував обов"язки доцента кафедри
архітектурного проектування Київського будівельного інституту, у
1937-1938 рр. - виконував обов"язки доцента кафедри архітектурного
проектування Київського художнього інституту, у 1949-1953 рр. - старший
викладач Київського художнього інституту. Брав участь у Другій
світовій війні, потрапив в облогу та був узятий у полон. Після
закінчення війни отримав медалі «За відвагу» та «За перемогу над
Німеччиною». У 1945-1958 рр. працював керівником сектора Науково-дослідного інституту архітектури споруд Академії архітектури УРСР. У 1950 р. захистив кандидатську дисертацію. З 1954 р. був керівником дисертаційних робіт в Інституті аспірантури та Інституті архітектури споруд Академії архітектури УРСР. У 1958-1959 рр. був заступником директора з наукової роботи НДІАБ Академії будівництва та архітектури УРСР. У 1959-1963 рр. працював заступником директора НДІЕП Академії будівництва та архітектури УРСР. Від 1963 р. працював заступником директора КиївЗНДІЕП. Разом з дружиною Людмилою Василівною виховував сина Вадима, який також став архітектором. Автор
книжок «Стадионы» (1957), «Экспериментальное проектирование и
строительство в УССР» (у співавторстві; 1963); статей у періодичних
виданнях: «5 тезисов архитектуры Корбюзье» («Зодчество», 1930),
«Архитектурно-художественное оформление улиц и площадей Киева»
(«Радянський Київ», 1933), «Музей Ленина в Киеве» та «Реконструкция ул.
Жертв Революции» («Архітектура Радянської України», 1936), «Дом
Правительства в Киеве» («Архітектура Радянської України», 1938),
«Эскизные проекты оформления моста через Днепр» («Архітектура Радянської
України», 1939), «Конкурс на проект гостиницы в Киеве» та «Кирпичная
архитектура Киева» («Архітектура Радянської України», 1940), «Украинский
Республиканский стадион» («Архітектура Радянської України», 1951),
«Основы типового проектирования общественных зданий» (зб. «Сельские
общественные здания»), «Пространственные системы покрытия Дворца Спорта в
г. Киеве» («Вестник Академии строительства и архитектуры УССР», № 3 за
1959 р.), «Новое в строительстве Дворца Спорта в г. Киеве»
(«Строительство и архитектура», № 4 за 1960 р.), «Экспериментальное
строительство гостиницы в г. Каневе» («Архитектура СССР», № 8 за 1962
р.); автор статей для Української Радянської Енциклопедії (4 томи,
1957-1963 рр.) тощо. М. Г. Гречина брав участь у конкурсах, зокрема
на проект пам"ятника на могилі М. Коцюбинського (1929; премійований),
проект будинку Уряду в Абхазії (1932; рекомендований), проект будинку
Проектних організацій в м. Харкові (1931; замовлений) та ін. Серед
споруд, зведених за проектами архітектора М. Г. Гречини (включаючи ті,
що зведені в співавторстві) - житловий будинок Мліївської станції
(1930), житловий будинок «Науковий робітник» на вул. Енгельса в м. Києві
(1932), житловий будинок на вул. Артема, 26-А в м. Києві (1935),
житловий будинок на вул. Челюскінців, 5 у м. Києві (1936), стадіон
«Динамо» (1937; реконструкція У 1956-1958, 1978-1979), Центральний
стадіон (нині - НСК «Олімпійський»; будівництво й реконструкція
1937-1941, 1967, 1978), житловий будинок на вул. Малій Підвальній у м.
Києві (1953), адміністративний будинок Укоопспілки на вул. Хрещатик, 7-9
(1956), тенісні корти та відкритий плавальний басейн Центрального
стадіону в м. Києві (1957), громадський і торговельний центр с.
Ксаверівки (1960), Палац спорту в м. Києві (1960), готель «Тарасова
гора» в м. Каневі Черкаської обл., павільйон ансамблю на льоду в м.
Києві (1961), експериментальний житловий район у Дарниці в м. Києві
(1962), проект громадських будівель з використанням безригельних
конструкцій (клініка грудної хірургії, 18-типоверховий готель,
лабораторний корпус КиївЗНДІЕП) у м. Києві (1963), будівля
Торговельно-промислової палати в м. Києві (1964), готель «Русь» у м.
Києві (1964) та ін.
Використана література: 1. Гречина Михаил Игнатьевич : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1956. - 6 л. 2.
Енциклопедія Сучасної України. Т. 6. Го-Гю / НАН України, Наук. т-во
ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України ; редкол.: І.
М. Дзюба [та ін.]. - К. : Ін-т енциклопед. Досліджень НАН України, 2006.
- 711 с. : іл., портр.
Прочитано: 3908 раз Дополнительно на данную тему:
Городецький Владислав Владиславович (1863-1930)
Гопкало Вадим Іванович (1917–1995)
Дмитро Михайлович Дяченко (1887–1942)
Гінзбург Олександр Маркович (1876–1949)
Далі Сальвадор (1904–1989)
Григорович-Барський Іван Григорович (1713–1791)
Годованюк Олена Марківна
Гай Генріх Юліанович (1875–1936)
Ге Микола Миколайович (1831–1894)
Добровольський Анатолій Володимирович (1910–1988)
|