Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Н - П

Ніколаєв Володимир Миколайович (1847–1911)

Володимир Миколайович Ніколаєв - архітектор, педагог, громадський діяч. Архітектурні твори В. Ніколаєва протягом понад півтора сторіччя прикрашають Київ. У 2012 р. виповнилося 165 років від дня народження архітектора. Його постать є епохальною для столичного міста. Кількість зведених за його проектами споруд вражає. Лише відомих його проектів нараховується близько ста. І це лише відомі проекти...

 

 

 



Народився Володимир Миколайович Ніколаєв 3 березня (19 лютого) 1847 р. в Царському Селі (нині м. Пушкіно поблизу м. Санкт-Петербурга) в родині міщанина. У 1860-х рр. навчався в Санкт-Петербурзькій школі заохочення художеств. У віці 27 років закінчив Петербурзьку Академію художеств, отримавши велику срібну медаль (заохочувальна медаль за розрахунок церковних склепінь) та звання класного художника ІІІ ступеня (1871).
Працював помічником архітектора в академіка І. М. Федюшкіна на зведенні церкви в псковському маєтку генерала Бібікова (1867-1868). У 1870 р. працював на будівництві пам"ятника Катерині ІІ в майстерні професора Д. І. Грімма. У 1871 р. служив у конторі зі спорудження палацу Великого князя Володимира Олександровича.
На запрошення інженера О. Ф. Термена в 1872 р. архітектор переїжджає до м. Києва для будівництва броварні на вул. Кирилівській (нині - вул. Фрунзе, 41).
У 1872 р. В. М. Ніколаєв обраний членом Імператорського товариства архітекторів, секретарем і казначеєм Київського товариства заохочення художеств.
У 1873 р. за його проектом на розі Бібіковського бульвару (нині бульв. Тараса Шевченка) та вул. Тимофіївської (нині вул. М. Коцюбинського) зведено чотириповерховий житловий будинок.
У 1875 р. В. М. Ніколаєв був призначений архітектором Київської єпархії [1]. За роки роботи на цій посаді він звів і реставрував значну кількість сакральних будівель.
Працював Володимир Миколайович і над спорудженням громадських споруд. Зокрема, будівля стаціонарного театру цирку Бергон"є в м. Києві (нині Російський драматичний театр ім. Лесі Українки), зведена за проектом архітектора, - перша в Україні споруда такого призначення і тому віднайти її об"ємно-планувальне вирішення було справою професійно складною.
Вдало вирішена в архітектурному плані будівля сучасної Національної філармонії (первинне призначення споруди - будинок Купецького зібрання). Вона є свого роду повтором Колонного залу Будинку Спілок у м. Москві (1793 р., архітектор М. Ф. Казаков), але споруда виконана з великою майстерністю і має прекрасну акустику, що відзначали професійні артисти і публіка.
Протягом 1881-1891 рр. Володимир Миколайович був членом Управління, завідувачем будівельного відділу, Гласним міської Думи.
У 1882 р. став одним із співзасновників Київського відділення Імператорського російського технічного товариства.
У 1888 р. зодчий споруджує постамент для пам"ятника Б. Хмельницькому. Фігуру гетьмана виготовив скульптор М. Манізер.
У 1892 р. В. М. Ніколаєву присвоєно звання академіка архітектури «за известность и труды на художественно-архитектурном поприще».
У травні 1894 р. при місцевому відділенні Імператорського російського технічного товариства було створено архітектурний відділ, керівником якого обрано В. М. Ніколаєва. У листопаді 1895 р. представники усіх галузей культури та мистецтва обрали академіка архітектури В. М. Ніколаєва керівником відтвореного Київського Літературно-артистичного товариства.
Помітним виявом тісних зв"язків В. М. Ніколаєва з керівництвом Академії художеств у інтересах міста стало заснування у 1901 р. Київського художнього училища. Це був перший у місті загальнодоступний художній навчальний заклад на професійній основі, який протягом 20 наступних років існування виховав багатьох хороших майстрів мистецтв [2].
Крім архітектурних здобутків, Володимир Миколайович виховав двох синів: старший, Іполит, успадкував батькові здібності й багато проектував, протягом 1893-1917 рр. був головним архітектором м. Києва; молодший, Леонід, був відомим музикантом.
Є відомості, що тріщина у вівтарній частині Миколаївського собору стала причиною самогубства архітектора - 11 листопада 1911 р. він застрелився. Проте ця версія доволі сумнівна, оскільки він був дуже життєрадісною і діяльною людиною, а також - християнином [3]. Похований архітектор на Аскольдовій могилі (надгробок не зберігся).
Серед робіт В. М. Ніколаєва у м. Києві: пивоварний завод Київського товариства пивоваріння (1872), корпуси Олександрівської міської лікарні (1873-1874), цирк Бергон"є (1875), завершував спорудження Володимирського собору (1876-1869), будівля Купецького зібрання (1881-1882), Маріїнський дитячий притулок (нині Інститут психології, 1881-1889), друге жіноче училище духовного відомства (1883-1886), нічліжний притулок Миколи Терещенка (1884, не зберігся), корпуси Єврейської лікарні (1884-1896), флігель колегії Галагана (1885), будинок безкоштовних квартир у садибі Терещенків (1886), Київська пароплавна пристань (1887, не збереглася), амбулаторія Київського благодійного товариства (1897), садиба Лаврського судового двору (1897), купецька синагога (нині «Кінопанорама», 1897), Олександрівський дитячий притулок з домовою церквою св. Олександра Невського (1899-1900), казарми Тираспольського полку (1900), комплекс Дегтярівської богадільні (1900-1904), будівля Київського художнього училища (1901-1902) тощо.
Також Володимир Миколайович реставрував собор св. Софії, Андріївську церкву, Успенський собор, відновив Воскресенську церкву поблизу Києво-Печерської лаври (1884), відремонтував будинок Київської академії Братського Богоявленського монастиря, надбудував другий поверх братського корпусу (1879), добудував 2 крила до нового академічного корпусу (1884-1885).
Як головний єпархіальний архітектор у Києво-Печерській лаврі збудував: Трапезну палату з церквою Антонія та Феодосія (1893-1895), Водосвятну каплицю (1897-1897), Водосвятний ківорій на Дальніх печерах (1896-1897), набиральню (1897-1898), келії на Ближніх печерах (1898-1899), галерею з входом до Дальніх печер (1898), келії на Дальніх печерах (1898), готель для простих богомольців (1898).
За проектами архітектора зведено значну кількість житлових і прибуткових будинків у різних частинах м. Києва.

Список використаної літератури:
1. Кальницкий М. Владимир Николаев - академик архитектуры // Теорія та історія архітектури і містобудування. - К., 2002. - Вип. 5. - С. 214.
2. Там само. - С. 218.
3. Карманова И. Жизнь, отданная Киеву // БудМайстер. - 2002. - № 10. - С. 15.



Прочитано: 2035 раз
Дополнительно на данную тему:
Пимоненко Микола Корнилович (1862–1912)
Плєхов Микола Дмитрович (1902–1969)
Неровецький Олександр Інокентійович (1884–1950)
Приймак Борис Іванович (1909–1996)
Патон Євген Оскарович (1870–1953)
Осьмак Василь Олександрович (1870–1942)
Нарбут Данило Георгійович (1916–1998)
Прахов Адріан Вікторович (1846–1916)

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //