Запорізька область утворена 10 січня 1939 р. Адміністративний центр - м. Запоріжжя.
Розташована на південному сході України. Більшість території має рівнинну поверхню. Найбільш підвищена місцевість - в середньо-східній частині області - Приазовська височина. На півдні, між Приазовською височиною і Азовським морем, розташована західна частина Приазовської берегової рівнини, яка західніше р. Молочної переходить у Причорноморську, що зливається із Запорізькою внутрішньою рівниною, яка межує з південно-східними окраїнами Придніпровської височини.
Клімат помірно континентальний, з малосніжною і переважно теплою зимою (середня температура січня -4оС) та спекотним літом (середня температура липня +23оС). Середня кількість опадів становить 448 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Запорізької області входило 20 районів, 14 міст, 22 селища і 914 сіл. Населення області налічувало 1791,6 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1379,3 тис. осіб, сільське - 412,3 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 6 міст Запорізької області: Запоріжжя, Бердянськ, Гуляйполе, Мелітополь, Оріхів, Токмак.
У Запорізькій області на державному обліку перебуває 5 пам'яток архітектури національного значення.
Місто Василівка Запорізької області
Місто Василівка Запорізької області - районний центр, розташований на березі Каховського водосховища за 58 км від обласного центру м. Запоріжжя. За даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2012 р. у місті мешкало 14 059 осіб.
У 1775 р., внаслідок ліквідації Запорізької Січі, розпочався процес
розподілу Запорізьких земель у власність поміщикам. 27 липня 1783 р.
правитель канцелярії Г. Потьомкінка Василь Попов отримав право власності
на 43 тисячі десятин землі, які були розмежовані. За його іменем
названа новостворена слобода - Василівка. Зі своїх маєтків на
Катеринославщині, Чернігівщині та Полтавщині В. Попов переселяє у
Василівку значну кількість кріпаків, кілька кріпацьких родин, куплених у
Курській губернії. З 1791 р. розпочалася активна забудова слободи. У 1799 р. тут оселився власник садиби В. Попов. У 1820-1830-х рр. поміщик збудував тут цегельний і винокурний заводи, завод з випалювання вапна. У 1831 р. Василівці надано статус містечка, тут містилася головна контора управління всіма маєтками В. Попова. У 1874 р. через містечко прокладено Лозово-Севастопольську залізну дорогу, що сприяло збільшенню товарообігу через Василівку. У 1886 р. в містечку мешкало 1 910 осіб. Діяли церква, синагога, лікарня, завод сельтерської води, спиртовий склад тощо. У 1903 р. у Василівці почала працювати бібліотека. У січні 1918 р. внаслідок воєнних дій Громадянської війни в містечку встановлено радянську владу. У
роки Другої світової війни містечко було окуповане
німецько-фашистськими загарбниками в період з 5 жовтня 1941 р. до 26
жовтня 1941 р. Після закінчення війни у Василівці відновлювали роботу
промислові підприємства. Зокрема, введено в експлуатацію маслобійню,
частково маслозавод, електростанцію, друкарню, паровий вітряк тощо. У 1945 р. Василівці надано статус селища міського типу. У
1950-х рр. в селищі активно розвивається промислове виробництво. На
території колишньої машинно-тракторної станції було створено об"єднання
райсільгосптехніки. При об"єднанні зведено ремонтні цехи,
автопідприємство, різноманітні служби, в тому числі служба
обслуговування машинно-тракторного парку. У 1954 р. Василівці надано статус міста районного підпорядкування. У 1964 р. тут почала працювати взуттєва фабрика, у 1973 р. - авторемонтний завод. Наприкінці
ХХ ст. у місті діяли хлібокомбінат з макаронною фабрикою, маслозавод,
вапняковий завод, міськрайпобуткомбінат. Функціонували 2 будинки
культури, кінотеатри, народний музей. Нині у Василівці знаходиться
історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» із замком,
збудованим у 1884 р. (автор проекту - архітектор О. Агеєнко). На
околицях міста, біля підніжжя Лисої гори, виявлено могильник доби
неоліту (V тисячоліття до н. е.) з понад 30 похованнями. Поряд з
могильником знайдено рештки поселення доби пізньої бронзи (І тисячоліття
до н. е.).
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72