Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Автономна Республіка Крим

Автономна Республіка Крим утворена в лютому 1991 р. Адміністративний центр - м. Сімферополь.

Розташована на півдні України на Кримському півострові, який відрізняється різноманітністю природних ландшафтів. Північну частину півострова займає степ, південні райони - покриті лісами Кримські гори. Гірська система простягнулася трьома пасмами від Севастополя до Феодосії. Найбільші висоти - у межах Головного, або Південного, пасма. Тут знаходиться найвища гірська вершина Кримського півострова - гора Роман-Кош (1545 м).

Клімат рівнинної частини помірно континентальний з відносно м'якою малосніжною зимою (середня температура січня -1оС) і помірно жарким посушливим літом (середня температура липня +23оС). Кількість опадів становить 320-470 мм на рік. Клімат Кримських гір має перехідний характер з м'якою (у передгір'ї), помірно холодною (у горах) зимою (середня температура січня 0о, -4оС), порівняно теплим (у горах) літом (середня температура липня +21о, +16оС). Кількість опадів змінюється від 500 мм (у передгір'ї) до 1100 мм (у горах) на рік. На Південному березі Криму клімат має риси середземноморського з м'якою зимою (середня температура лютого +3оС) і помірно теплим посушливим літом (середня температура серпня +24оС). Середньорічна кількість опадів становить 350-635 мм. Поверхня в північній і центральній частинах - низинна плоска лесова рівнина, на заході з пологими підвищеннями Тарханкутської височини; на сході - пагорбкуватість Керченського півострова. Південна (гірська) частина простирається у вигляді дуги шириною 60 км і довжиною 180 км.

Станом на 01.01.2012 р. до Автономної Республіки Крим входило 14 районів, 16 міст, 56 селищ і 948 сіл. Населення області налічувало 1963,0 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1232,2 тис. осіб, сільське - 730,8 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 28 міст і селищ міського типу Автономної Республіки Крим: Сімферополь, Алупка, Алушта, Армянськ, Балаклава, Бахчисарай, Білогірськ, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Інкерман, Керч, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Масандра, Новий Світ, Ореанда, Партеніт, Саки, Сімеїз, Старий Крим, Судак, Феодосія, Форос, Чорноморськ, Щебетовка, Ялта.

На території Автономної Республіки Крим знаходиться 7 227 пам'яток археології, з них 21 - національного значення; 3861 пам'ятка історії, з них 13 - національного значення; 1004 пам'ятки архітектури та містобудування, з них 216 - національного значення; 520 пам'яток монументального мистецтва.

На території Автономної Республіки Крим збереглася значна кількість античних, середньовічних і більш «молодих» пам'яток печерного і наземного містобудування, які практично не зустрічаються в інших регіонах України. Тут збереглися численні православні, мусульманські і, рідше, іудейські культові споруди, починаючи з античних часів. У Криму також збереглися численні різностильові палацові, садибні й дачні будівлі, переважно ХІХ-ХХІ ст. Тут знаходяться 6 природних заповідників, значна кількість ландшафтних і геологічних пам'яток природи з різним природоохоронним статусом.


Місто Алупка Автономної Республіки Крим

Алупка - місто, підпорядковане Ялтинській міській раді Автономної Республіки Крим. Розташоване на південному схилі Головного пасма Кримських гір, біля підніжжя г. Ай-Петрі, на узбережжі Чорного моря за 16 км від центру міської ради м. Ялти, 80 км від республіканського центру м. Сімферополя та 830 км від м. Києва. За даними останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців становила 8 745 осіб.


 



Вперше згадується під назвою Алубіка (Алопекіа). Назву виводять від старогрецького «алопекс» - «лисиця». Так ніби назвали цю місцевість за велику кількість лисиць, що там виводилися. Можливо, повя"зується зі старогрецьким «алупіа» - «відсутність смутку й страждань».
У писемних джерелах вперше згадується в 960 р. як «Алубіка» в листі хазарського правителя Іосифа до міністра іспанського двору в переліку населених пунктів кримського узбережжя, що йому підпорядковувалися. У ХІІІ ст. Алупка входила до складу феодального князівства Феодоро, а в XVI ст. - до складу генуезьких володінь і на картах позначалася як невеликий причал для військових суден - Люпіко. У 1454 р. поселення було спустошене турками.
Після приєднання Криму до Російської імперії у 1783 р. Алупка була маєтком поміщика, фаворита Катерини ІІ, князя Г. Потьомкінка. Згодом стала власністю командира грецького батальйону Ф. Ревеліоті. До 1820-х рр. Алупка була невеликим селом. У 1798 р. тут мешкало 211 чоловік.
З 1823 р. Алупка належала графу М. Воронцову. У 1828 р. він почав споруджувати тут палац. Біля палацу на площі близько 40 десятин закладено парк. Будівництво палацу завершено в 1848 р.
У 1820-х рр. у містечку було споруджено мечеть, на початку 1840-х рр. - православну церкву за зразком храму Тезея в Афінах.
У 1887 р. в Алупці мешкало 526 чоловік.
Завдяки дослідженням лікарів С. Боткіна та В. Дмитрієва, було виявлено цілющі властивості клімату Кримського узбережжя. Внаслідок цього тут з 1865 р. будуються вілли, дачі, готелі, відкриваються пансіонати. Князі Трубецькі свій маєток у Алупці-Сарі (нині селище Шевченкове) розбили на 100 окремих ділянок, продаючи їх від 8 до 30 крб., а в 1890-х рр. - до 90 крб. за квадратний сажень.
Після того, як Лівадію придбала царська родина, услід за імператором Олександром ІІ сюди подалися не тільки члени його родини, маєтки і палаци яких з"явилися на території від Ялти до Алупки, а й придворні. У ці роки тут прокладено нижню дорогу від Лівадії через Ореанду до Алупки.
У 1897 р. в Алупці відкрито земську школу.
Найбільшої інтенсивності дачне будівництво розгорнулося тут наприкінці ХІХ ст. Після забудови Алупки дачне будівництво перенесли на вільнішу західну околицю. У 1901-1903 рр. князі Трубецькі проклали дорогу, яка зв"язала Севастопольське шосе з Сімеїзом.
На початку ХХ ст. в Алупці споруджено каналізаційну мережу, частково забруковано вулиці. Протягом 1911-1912 рр. інженером Ф. Платсок збудовано Шаанкайський водопровід. У 1914 р. введено в експлуатацію електростанцію, яка подавала енергію у Воронцовський палац та інші великі маєтки.
У 1914 р. в Алупці мешкало 3 791 чоловік.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. У 1920 р. внаслідок воєнних дій місто перейшло під радянську владу.
У лютому 1921 р. в Алупці функціонували 3 санаторії, 9 будинків відпочинку. На кінець року в поселенні діяло 7 санаторіїв.
У 1920-1930-х рр. в Алупці планомірно створювали інфраструктуру поселення, будували курортні заклади.
У 1924 р. Алупку піднесено до категорії сіл.
У 1925 р. розпочалося будівництво підземних галерей у горах над Алупкою, внаслідок чого збільшилася потужність водопроводів.
У 1929 р. Алупку віднесено до категорії курортних селищ. У 1933 р. курортний фонд складався з 10 санаторіїв, 8 будинків відпочинку.
У 1938 р. Алупці надано статус міста.
Напередодні Другої світової війни у місті працювали кравецька, шевська майстерні, лікарня, амбулаторія, поліклініка, електросвітлолікарня, аптека, санітарно-бактеріологічна лабораторія, санітарно-епідеміологічна станція тощо. Діяли бібліотека, центральний клуб, кінотеатр, 2 хати-читальні, клуб профспілки будівельників, 4 клуби і 6 курортних залів при санаторіях і будинках відпочинку, міський літній курортний зал, історико-побутовий музей (у Воронцовському палаці). Алупка була другим за значенням містом-курортом на Південному узбережжі Криму. Тут працювало 22 санаторії, будинки відпочинку на 3500 місць. На початку 1941 р. у місті мешкало 7 400 осіб.
У 1977 р. в Алупці, на вул. Говиріних, було споруджено новий Будинок культури - велика споруда із зубчатим завершенням стін.
У 1970-1990-х рр. на сході Алупки з"явився пансіонат «Воронцов», а на заході - «Південнобереговий».
Наприкінці ХХ ст. у місті працювало відділення радгоспу-заводу «Лівадія».
На початку ХХІ ст. в Алупці діяли 13 укрупнених оздоровниць, пансіонат. Працювали відділення вин радгоспу «Лівадія», виробничо-демонстраційний комплекс «Масандра», лісництво. Діяли також міський центр культури та дозвілля, база виробничо-художньої практики студентів Санкт-Петербурзької Академії художеств.
На Хрестовій горі за 2 км від міста виявлено сховище таврів (І тисячоліття до н.е.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 


Прочитано: 1889 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Судак Автономної Республіки Крим
Місто Старий Крим Автономної Республіки Крим
Місто Білогірськ Автономної Республіки Крим
Місто Джанкой Автономної Республіки Крим
Місто Алушта Автономної Республіки Крим
Місто Армянськ Автономної Республіки Крим
Місто Бахчисарай Автономної Республіки Крим
Місто Красноперекопськ (Яни Капу) Автономної Республіки Крим
Місто Саки Автономної Республіки Крим
Місто Щолкіне Автономної Республіки Крим

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.15 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //