Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Мена Чернігівської області - районний центр, розташований на р. Мені (притока Десни, басейн Дніпра) за 69 км від обласного центру м. Чернігова та за 194 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних Держкомстату України, станом на 01.01.2012 р. у місті мешкало 12 346 осіб.

Назву виводять від слова міняти. У давні часи місто було значним торговельним пунктом. За іншою версією, тут було місце, де обмінювалися полоненими.
Перші достовірні згадки про місто Мену належать до 1408 р., коли воно перебувало у складі Великого князівства Литовського. З 1618 р. Мена була у складі Польщі й належала магнату А. Киселю.
У середині XVII ст. у Мені навколо посаду було насипано земляний вал, по якому поставлена огорожа з дубових колод. У стіні острога зроблено троє проїзних воріт, над двома з них височіли вежі, крім того, було 10 глухих кутових веж. Укріплення мало 7 виходів до річки.
Після завершення Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. і віднесення Лівобережної України до складу Російської імперії Мена стала сотенним містечком, спочатку Ніжинського, а пізніше - Чернігівського полку.
У 1663 р. Мену на незначний час захопили польські війська.
У 1689 р. збудовано дерев"яну Михайлівську церкву (згоріла в 1852 р.), у 1707 р. - Миколаївську, у 1780 р. - Троїцьку (не збереглися).
Протягом другої половини XVII і у XVIII ст. місто користувалося Магдебурзьким правом. Тут діяли ковальський, шевський цехи, розвивалося гончарство.
З 1782 р. Мена була у складі Сосницького повіту Чернігівського намісництва, з 1797 р. - волосний центр Малоросійської (з 1802 р. - Чернігівської) губернії.
У XVIII ст. в місті діяла козацька школа, з ХІХ ст. - парафіяльна.
У 1804 р. у Мені збудовано церкву Різдва Богородиці, у 1839 р. - Олексіївську муровану церкву (не збереглися).
У 1873 р. через містечко прокладено Лібаво-Роменську залізницю.
У роки Громадянської війни 1918-1920 рр. у місті неодноразово змінювалася влада. Наприкінці 1919 р. у Мені встановлено радянську владу.
У 1924 р. в місті споруджено електростанцію.
У 1930-х рр. у Мені працювали тютюново-ферментний завод, коноплезавод. У 1935 р. закладено парк ім. Кірова.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 08 вересня 1941 р. до 18 вересня 1943 р. Під час окупації в Мені діяла підпільна група.
У 1966 р. Мені надано статус міста.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали сироробний і хлібний комбінати, плодо-овочевоконсервний завод, заводи продовольчих товарів і сигаретних фільтрів, дільниця Чернігівської фабрики лозових виробів, хлібоприймальне підприємство, міжгосподарське підприємство з виробництва кормів і продуктів тваринництва. Діяв краєзнавчий музей і зоопарк.
На околицях Мени виявлено поселення доби бронзи, юхнівської культури, ранньослов"янські поселення перших століть н. е. та VIII-Х ст. Знайдено скарб бронзових прикрас VI-VII ст. н.е. Виявлено також городище, поселення та курганний могильник часів Київської Русі, на якому розкопано 7 курганів.