Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. Адміністративний центр - м. Львів.
Розташована у західній частині України. Рельєф області сформований з трьох географічних окраїн: Розточчя, Побужжя та Львівської височини. Розточчя - високий вал, що з'єднує Поділля з Люблінською височиною. В околицях Львова Розточчя має вигляд узгір'їв, порослих лісом, сильно порізаних глибокими долинами і ярами, які підіймаються до 400 м і тягнуться в напрямі з південного заходу на південний схід. Побужжя тягнеться на схід від Розточчя і має в околиці Львова назву Грядового Побужжя. Характеризується різнобіжними грядами, що пальцеподібно виступають з Розточчя на схід. Львівська височина утворює вище розташовану плоску рівнину, що простягається між південною частиною Побужжя, Опіллям, Львівсько-Люблінською депресією і південним кінцем Розточчя. На території області знаходиться Верхньодністровська улоговина.
Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою з відлигами (середня температура січня -5оС) і теплим літом (середня температура липня - +18оС). Річна кількість опадів коливається від 600 мм на рівнині до 1000 мм в горах.
Станом на 01.01.2012 р. до Львівської області входило 20 районів, 44 міста, 34 селища і 1850 сіл. Населення області налічувало 2540,9 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1544,8 тис. осіб, сільське - 996,1 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 36 міст Львівської області: Львів, Белз, Бібрка, Борислав, Броди, Буськ, Великі Мости, Винники, Глиняни, Городок, Добромиль, Дрогобич, Жидачів, Жовква, Золочів, Кам'янка-Бузька, Комарне, Миколаїв, Моршин, Мостиська, Перемишляни, Пустомити, Рава-Руська, Рудки, Самбір, Сколе, Сокаль, Старий Самбір, Стрий, Судова Вишня, Турка, Угнів, Хирів, Ходорів, Червоноград, Яворів.
У Львівській області на державному обліку перебуває 822 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, 7 пам'яток історії, 14 пам'яток археології, 7 історико-культурних заповідників.
Місто Судова Вишня Львівської області
Місто Судова Вишня (до 1545 р. - Вишня) Львівської області - місто районного підпорядкування Мостиського району, розташоване на р. Вишні за 18 км від районного центру м. Мостиської, за 49 км від обласного центру м. Львова та за 566 км від м. Києва. Згідно зі статистичними даними останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001 р.) кількість його мешканців становила 6 655 осіб.
Назва міста, ймовірно, походить від назви річки, на якій воно
розташоване. З XV ст. в місті відбувалися з"їзди (сеймики) польської
шляхти, на яких розглядалися судові справи - звідси означення Судова.
Дехто виводить першу частину назви від судава - найменування
балтійського племені, а другу пов"язує з словом вишній - «вищий». Наприкінці
Х ст. на території сучасної Судової Вишні було збудовано феодальний
замок, укріплений валом з дерев"яними зрубами, на якому споруджені башти
й ворота. Наприкінці ХІ - на початку ХІІ ст. замок зруйнований. Під
першою назвою Вишня місто згадується в 1230 р. в Галицько-Волинському
літописі, як місце проживання великого феодала галицького боярина
Филипа, який брав участь у невдалій змові бояр проти князя Данила
Галицького. У 1368 р. місту надано магдебурзьке право. З 1443 р. у Вишні відбувалися сеймики шляхти Руського воєводства, тут провадилися шляхетські суди. У
1504 р. Вишня була зруйнована татарами. Король звільнив місто від
податків на 8 років. Такий само привілей наданий місту й у 1553 р. Після
першого поділу Польщі в 1772 р. місто увійшло до складу Австрії (згодом
- Австро-Угорщини), у складі якої знаходилося до Громадянської війни
1918-1920 рр. У цей час в місті виникають невеликі підприємства: тартак,
цегельня та ін., а також ремісничо-кустарні підприємства. У 1795 р. у Судовій Вишні відкрито школу з польською мовою викладання. На початку ХІХ ст. у місті працювали керамічна фабрика, фабрика мила, олійниця, млин та ін. промислові підприємства. У 1919 р. місто захопили польські війська. У 1939 р. у Судовій Вишні встановлено радянську владу. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 24 червня 1941 р. до 24 липня 1944 р. У
1970-х рр. у місті працювали гідроелектростанція, райпромкомбінат,
цегельний завод, відділення «Сільгосптехніки» тощо. Діяли Будинок
культури, університет здоров"я та ін. Наприкінці ХХ ст. в місті
працювали заводоуправління будівельних матеріалів, комбікормовий завод,
фабрика «Елегант» Львівського виробничого об"єднання «Львів». Діяв
історико-краєзнавчий музей. На території міста виявлено археологічні
знахідки кам"яних знарядь і уламків посуду епохи бронзи (ІІ тисячоліття
до н. е.). На околицях Судової Вишні виявлено археологічні пам"ятки, що
свідчать про заселення територій у першій половині І тисячоліття н. е.
Мешканці поселення цього часу займалися землеробством і скотарством.
Знайдені римські монети свідчать про зв"язки поселенців з Римською
імперією. Археологічні дослідження городища в урочищі «Замчисько»
показали, що воно було заселене протягом ІХ-ХІ ст.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72