Комар Анатолій Миколайович (1909–1959)
Анатолій Миколайович Комар - український інженер-будівельник, президент Академії будівництва і архітектури УРСР (1956-1959), академік Академії будівництва і архітектури СРСР (з 1957), лауреат ордена Леніна (1947), двічі лауреат ордена Трудового Червоного Прапора (1942, 1954), нагороджений медалями «За доблесну працю» (1946) і «За відновлення чорної металургії» (1948).
Народився А. Комар 26 грудня 1909 р. в м. Києві у родині коваля
залізничного депо. У 1924 р. закінчив середню семирічну школу. У цьому ж
році розпочав трудову діяльність слюсарем на залізничній станції
Козятин. Протягом 1925-1930 рр. навчався в Залізничній профтехшколі
Козятина, по закінченні якої отримав спеціальність помічника машиніста
паротягу. У 1930-1934 рр. навчався в Дніпровському
інженерно-будівельному інституті в Запоріжжі, по закінченні якого
отримав спеціальність інженера-будівельника. А. Комар уже в ці роки
поєднував навчання в профтехшколі та інституті з робочою діяльністю: з
1929 р. по 1932 р. працював десятником з бетонних і теслярських робіт на
будівництві Дніпровської ГЕС, у 1933 р. - виконробом на будівництві
електродного цеху алюмінієвого заводу, складу готової продукції, цеху
кальцинації, дороги, житлових будинків для гуртожитків. У 1935 р. закінчив Військову авіаційну школу військової частини 2224, отримавши спеціальність техніка-лейтенанта. Після
закінчення авіаційної школи в 1935-1937 рр. працював виконробом,
керівником будівельної дільниці «Листопрокатбуду» заводу «Запоріжсталь». У
зв"язку із закінченням будівництва листопрокатних цехів був переведений
на будівництво доменної печі № 3 як головний інженер будуправління
«Доменбуд», в якому працював у 1937-1939 рр. (у травні 1938 р.
«Доменбуд» було ліквідовано, А. Комара призначено головним інженером
будівництва цеху холодної листообробки «Листопрокатбуду»). У
1939-1941 рр. працював керівником і головним інженером будівельного
управління Металургбуду, будівельної доменної мечі № 4 «Запоріжбуду». З
початком Другої світової війни й захоплення Києва німецько-фашистськими
загарбниками працівників тресту «Запоріжбуд» евакуювали на Урал для
будівництва металургійних підприємств. Протягом вересня 1941 р. - травня
1942 р. працював керівником будівництва заводу № 701 тресту
«Запоріжбуд» селища Чебаркуль Челябінської обл.; протягом травня 1942 р.
- 1943 р. - керівником будівництва доменної печі № 2б тресту № 63 в м.
Чусовий Молотовської обл. (нині Пермський край, РФ). Під час будівництва
Анатолій Миколайович застосовував швидкісне спорудження. Після
визволення Придніпров"я від загарбників повернувся в місто та в
1943-1945 рр. працював в.о. керівника тресту «Запоріжбуд», керував
відбудовою низки металургійних заводів тодішньої УРСР. У 1945-1947 рр. - начальник будівництва доменної печі № 3 і прокатних станів у Запоріжжі. Протягом
1947-1952 рр. Анатолій Миколайович був головним інженером тресту
«Дніпровськпромбуд» в м. Дніпропетровську. В цей період серед численних
металургійних об"єктів було зведено доменну піч № 6 на заводі ім.
Петровського. Під час будівництва було використано новий метод армування
монолітних залізобетонних споруд - самонесучі зварні великоблочні
каркаси з крупної сталі. Цю пропозицію зареєстровано як винахід і
рекомендовано відповідним Міністерством для запровадження на всіх
будівельних майданчиках металургійної промисловості. У 1952-1955 рр.
А. Комар керував трестом «Дніпровськмпромбуд», а протягом 1955 - жовтня
1956 рр. працював головним інженером «Головпридніпровськбуду» в
Дніпропетровську. Із жовтня по грудень 1956 р. Анатолій Миколайович був першим заступником голови Держбуду УРСР. У
грудні 1956 р. за заслуги в галузі будівництва А. Комара було обрано
дійсним членом Академії будівництва і архітектури Української РСР та її
президентом. Одночасно його було призначено заступником голови
Державного Комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва. У 1957 р.
Анатолія Миколайовича обрано дійсним членом Академії будівництва і
архітектури СРСР. Серед будівель, зведених за проектами Анатолія
Миколайовича, такі: пішохідний міст заводу «Дніпроспецбуд» (1935-1936),
будинок громадських організацій заводу «Запоріжсталь» (1936-1937),
бетонний завод у Запоріжжі (1937), адміністративна будівля управління
будівництвом тресту «Запоріжбуд» (1939; у співавторстві), автогужовий
міст у Запоріжжі (1943), шляхопровід у Запоріжжі (1943) та ін. Нереалізованими
були проекти обласного будинку Рад у Вінниці (1934), стадіону «Динамо» в
Запоріжжі, водної станції «Динамо» в Запоріжжі (1938). Серед
наукових інтересів А. М. Комара - застосування залізобетонних
конструкцій, індустріальні методи будівництва, нові будівельні
конструкції. Він розробив і запровадив самонесучі зварні арматурні блоки
з круглої сталі для монолітних залізобетонних каркасів. У 1956 р. А.
Комар видав працю «Опыт произведения крупных стеновых блоков из местных
строительных материалов». Займався Анатолій Миколайович і громадською
діяльністю: у 1951-1956 рр. був депутатом обласної і міської рад
депутатів трудящих Дніпропетровська, у 1957-1959 рр. - депутатом
Київської міськради. Помер А. Комар 26 жовтня 1959 р. в м. Києві внаслідок нетривалої хвороби. Похований на Байковому кладовищі.
Список використаної літератури: 1.
Академія будівництва і архітектури УРСР у 1957 р. : розмова с
президентом Академії А.М. Комаром // Будівництво і архітектура. - 1957. -
№ 3. - С. 24-25 : фото. 2. Анатолий Николаевич Комар // Строительство и архитектура. - 1959. - № 11. - С. 32 : портр. 3. Анатолій Миколайович Комар // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. - 1959. - № 4. - С. 79 : портр. 4. Комар Анатолий Николаевич: лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1958. - 9 л. 5. Организация Академии строительства и архитектуры УССР // Строительство и архитектура. - 1957. - № 1. - С. 40.
Прочитано: 3247 раз Дополнительно на данную тему:
Новаківський Ярослав Олексійович (1920–1982)
Іполит Владиславович Моргилевський
Коллі Микола Джемсович (Якович) (1894–1966)
Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)
Меленський Андрій Іванович (1766-1833)
Кричевський Василь Григорович (1872-1952)
Коренєв Борис Григорович (1910-1998)
Кілессо Сергій Костьович (1931-2012)
Жаннере Грі Шарль Едуард (Ле Корбюзьє) (1887–1965)
Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004)
|