Агуф Марк Михайлович (1919–1986)
У 2014 р. виповнюється 95 років від дня народження Марка Михайловича Агуфа - українського архітектора, члена Спілки архітекторів України (з 1950), кандидата архітектури (з 1963), нагородженого медалями «За бойові заслуги» (1943), «За відвагу» (1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1941 рр.» (1945).
Марк Михайлович Агуф народився 18 жовтня 1919 р. в м. Харкові. У 1934
р. закінчив семирічну школу. В цьому ж році з родиною переїхав до м.
Києва. Тут у 1935 р. закінчив восьмий клас. У 1937-1948 рр. навчався
на архітектурному факультеті Київського державного художнього інституту,
по завершенні якого здобув спеціальність архітектора-художника.
Навчання було перерване: у жовтні 1941 р. - червні 1945 р. відбував
службу топографом і старшим писарем оперативної групи штабу 423-о
стрілкового полку 166-ї стрілкової Червонознаменної дивізії. Після
демобілізації продовжив навчання. По завершенні навчання з січня
1948 р. працював молодшим науковим співробітником у Інституті
архітектури споруд Академії архітектури Української РСР. Після
реорганізації Академії архітектури і створення Академії будівництва і
архітектури УРСР М. Агуф працював старшим науковим співробітником. У
1948-1949 рр. Марк Михайлович працював у бригаді архітектора В.
Заболотного на
відновленні та добудові сесійної зали будівлі Верховної Ради УРСР.
Протягом 1949-1950 рр. за його проектом на подвір"ї будівлі Верховної
Ради зведено два керамічні фонтани. У 1949 р. консультував і
виконував авторський нагляд за забудовою житлового району Південавтобуду
в селищі «Будівельник» в м. Дніпропетровську. Протягом 1952-1953 рр.
М. Агуф брав участь у розробці серії типових 4-5-поверхових житлових
будинків для будівництва в Українській РСР (№ 1-403). Ця серія була
реалізована в низці міст УРСР. У 1953 р. за його проектом було споруджено пам"ятник-надгробок письменника О. Бойченка в м. Києві. У
1963 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Средства и приемы архитектурной композиции массовой городской жилой застройки (на практике
проектирования и строительства в Украинской ССР)». З листопада 1963
р. працював старшим науковим співробітником Київського зонального
науково-дослідного і проектного інституту типового і експериментального
проектування житлових і громадських будівель (КиївЗНДІЕП). У 1977 р.
перейшов на роботу в сектор архітектури Київського науково-дослідного
інституту теорії та історії і перспективних проблем радянської
архітектури. Нереалізованими залишилися проекти: експериментального
житлового будинку колгоспника (1949), варіантів планування і забудови
зразкового адміністративного центру колгоспного села (1949), сільради і
магазину-їдальні (1949), форпроект площі Верховної Ради УРСР в м. Києві
(у співавторстві; 1949), двох серій будинків для колгоспників для
лісопильної зони УРСР (1950), серії житлових будинків колгоспника для
південних зон УРСР (1950), форпроект архітектури гідротехнічних споруд
Південно-Українського каналу (у співавторстві; 1951), альбому зразкових
архітектурних рішень забудови житлових кварталів і вулиць із
застосуванням серії № 1-403 і типових будинків-вставок (1953-1954). Марк
Михайлович брав участь у численних конкурсах: арка-в"їзд у м. Нову
Каховку Херсонської обл. (1952), станція метро «Київська» в м. Москві
(1952; проект визнаний одним з найкращих), міськрада для м. Києва (у
співавторстві; 1952), станція метро для м. Києва (1952; друга премія),
серія 4-5-поверхових будинків для Донбасу (у співавторстві; 1953; друга і
третя премії), Тріумфальна арка на честь 300-річчя возз"єднання України
та Росії в м. Києві (два проекти у співавторстві; 1954; обидва проекти
відзначені грамотами), серія із шести житлових будинків для
індивідуальної забудови в м. Києві (у співавторстві; 1955; перша премія,
третя премія і чотири заохочувальні грамоти). Як науковець
публікувався в галузевих журналах і збірниках наукових праць
(«Архитектура жилых зданий», «Архітектура і будівництво», «Вопросы
массового жилищного строительства», «Строительство и архитектура» та
ін.). Він був автором книжок: «Рекомендации по внешней отделке панельных
жилых домов» (1962), «Композиция и отделка фасадов» (1969), «Композиция
и отделка фасадов крупнопанельных жилых зданий» (у співавторстві з М.
Русаковським; 1975), «Проблемы повышения качества архитектуры» (1979),
«Композиция городской жилой среды» (1984). Помер М. Агуф 26 серпня 1986 р.
Список використаної літератури: 1. Агуф М.М. Житлове будівництво в Харкові // Архітектура і будівництво. - 1954. - № 6. - C. 8-12: плани, іл. 2.
Агуф М.М. Конкурс на проект планировки и застройки Московской площади в
Киеве // Строительство и архитектура. - 1982. - № 3. - C. 14-16: ил. 3. Агуф Марк Михайлович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1956. - 5 л. 4. В издательстве "Будівельник": // Строительство и архитектура. - 1974. - № 9. - C. 40. 5. На вашу книжную полку: // Строительство и архитектура. - 1970. - № 1. - C. 32. 6. Со взглядом в будущее: // Строительство и архитектура. - 1985. - № 2. - C. 27: фото.
Прочитано: 3678 раз Дополнительно на данную тему:
Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941)
Асєєв Юрій Сергійович (1917–2005)
Вайнгорт Арій-Леон Семенович (1912-1994)
Будиловський Михайло Пейсахович (Петрович) (1928 р.н.)
Вербицький Олександр Матвійович (1875–1958)
Альошин Павло Федотович (1881–1961)
Власов Олександр Васильович (1900–1962)
Вязьмітіна Марія Іванівна (1896–1994)
Безсонов Сергій Васильович (1885–1955)
Бурка Михайло Йосипович (1914–1988)
|