Закарпатська область утворена 22 січня 1946 р. після приєднання цієї території до складу Української РСР. Адміністративний центр - м. Ужгород.
Розташована в Західній Україні на південно-західних схилах і передгір'ях Українських Карпат. Близько двох третин території області займають Карпатські гори, решту - Притисянська низовина. На території області знаходиться найвища вершина Українських Карпат і України - гора Говерла (2061 м).
Клімат помірно континентальний, середня температура січня -4оС, липня +21оС.
Станом на 01.01.2012 р. до Закарпатської області входило 13 районів, 11 міст, 19 селищ і 579 сіл. Населення області налічувало 1250,8 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 465,3 тис. осіб, сільське - 785,5 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 9 міст Закарпатської області: Ужгород, Берегове, Виноградів, Іршава, Мукачеве, Рахів, Свалява, Тячів, Хуст.
У Закарпатській області на державному обліку перебуває 137 пам'яток архітектури національного значення.
Місто Виноградів Закарпатської області
Місто Виноградів (до 1946 р. - Севлюш) Закарпатської області - місто обласного підпорядкування, районний центр, розташоване на р. Тисі (притока Дунаю) за 93 км від обласного центру м. Ужгорода. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001 р.) кількість його мешканців становила 25 383 особи.
Перша назва міста - Севлюш - у перекладі з угорської означає
«виноградний». У 1946 р. місто перейменували на Виноградів (тут здавна
займалися виноградарством). Перша згадка про місто під назвою Севлюш
датується 1262 р. У ХІІ-ХІІІ ст. Севлюш був королівським містом у складі Угорщини. У 1241 р. Севлюш був зруйнований татаро-монголами. У
другій половині ХІІІ ст. він був відбудований і до початку XV ст.
змінював власників, поки у ньому не закріпились на чотири століття
феодали Перені. У другій половині ХІХ ст. Севлюш став торговельним та ремісничим центром. У 1919 р. в результаті воєнних дій Громадянської війни в місті встановлено радянську владу. У 1946 р. місто перейменовано на Виноградів. У 1946-1953 рр. Виноградів був центром Севлюського округу. У 1965 р. місто стало районним центром. На
території міста було знайдено житла з вогнищами, поблизу яких були
прикраси періоду пізньої бронзи (Х-ІХ ст. до н.е.). Також розкопано
поселення племені карпів, предків білих хорватів, унікальний скарб
грецьких монет (ІІІ-ІІ ст. до н.е.). Біля підніжжя Чорної гори знайдено
слов"янське городище кінця I тисячоліття н.е. У місті функціонує
господарство «Виноградівський», Виноградівський керамічний завод.
Функціонують Будинок культури, 4 бібліотеки, кінотеатр, історичний
музей. Через місто проходить автострада «Ужгород-Рахів». Пам"яткою
міста є Вознесенський костел (XV ст.), що раніше був костелом
бернардинців. Збереглися також костел (XІV-XV ст.) та двоповерховий
келійний корпус (XІV-XVІІ ст.), що раніше були частиною монастиря. З
півдня збереглися залишки монастирського саду. Також залишились
фрагменти замкових стін Угочанського замку Канков (Х-XІV ст.), дві вежі з
бійницями, каплиця (XІV ст.). У стародавньому парку є кам"яний палац баронів Перені (XVІ-XVІІ ст.). Збереглася також Успенська церква (1796).
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72