Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

 Меню
Loading Flash Menu

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Перемоги, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (044) 456 01 72


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


Сайт Мінрегіону

  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


А - В

Альошин Павло Федотович (1881–1961)

Павло Федотович Альошин - архітектор і педагог, дійсний член і віце-президент Академії архітектури УРСР (1945-1958), почесний член Академії будівництва та архітектури УРСР (з 1958 р.), доктор архітектури (з 1946 р.), автор понад десяти архітектурних шедеврів у стилях російської та радянської класичної архітектурної школи, модерну та конструктивізму.





Павло Федотович Альошин народився 15(28) лютого 1881 р. у родині відомого київського підрядчика, київського купця другої гільдії, вихідця із селян. Дід архітектора - тесля з кріпаків Курської губернії - прийшов в Україну в пошуках роботи і тут оселився назавжди.
У 1897-1898 рр. П. Альошин навчався в рисувальній школі М. Мурашка в Києві.
У 1899 р. він здобув середню освіту і вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив у 1904 р. з медаллю за найкращий проект. У часи навчання П. Альошин разом з Б. Конецьким брав участь у конкурсному проектуванні та отримав першу премію.
Протягом 1906-1914 рр. в м. Києві було реалізовано проект П. Альошина - зведено будівлю жіночої гімназії.
У 1907-1909 рр. за проектом архітектора зведено будівлю торговельно-промислового товариства в м. Петербурзі, під час спорудження якої він широко застосував нові на той час будівельні матеріали - бетон, залізобетон, а також новітні оздоблювальні матеріали.
У 1909-1911 рр. за його проектом збудовано Педагогічний музей у м. Києві. Варто зазначити, що під час будівництва архітектор вперше застосував залізобетонний каркас і металевий купол. Разом з тим цей каркас не отримав відображення в його фасадах та інтер"єрі.
Проектує П. Альошин у 1911-1912 рр. особняк Ковалевського, а в 1911-1914 рр. - декілька багатоповерхових житлових будинків у м. Києві. У ці ж роки він досліджував питання шкільної типології, зробив спеціальну доповідь на IV з"їзді російських зодчих, а також розробив проекти, серед яких типові міські навчальні школи.
П. Альошин вважав, що архітектору недостатньо бути лише конструктором, йому необхідно також бути й художником. Саме тому протягом 1914-1917 рр. він, знаний на той час архітектор, навчався в Петербурзькій Академії художеств, по закінченні якої отримав звання архітектора-художника. Серед його вчителів були російські художники І. Мясоєдов та Ф. Бруні.
У 1917 р. архітектор керував роботами зі створення генерального плану м. Мурманська, розробляв функціональне зонування міста, районне планування та первинну забудову житлових кварталів.
У 1919 р. П. Альошина призначено головним архітектором м. Києва, на посаді якого він працював до 1920 р.
На початку 1920-х рр. П. Альошин проектує 15 шкіл у Київській області (1921), будівлю селекційної станції в м. Миронівці Київської обл. (1922-1923), проектує і зводить санаторії у містах Грозному (1925) та Ростові-на-Дону (1925).
Протягом 1927-1935 рр. за проектами архітектора зведені житлові будинки для спеціалістів з оригінальним планувальним вирішенням квартир - два «будинки лікаря», два житлові «будинки академіків», будинок Всеукраїнської Ради профспілок та ін. Протягом 1927-1930 рр. він спроектував і звів перший в Україні житловий будинок з плоским залізобетонним дахом (на вул. Великій Житомирській, 17 у м. Києві).
У 1929-1931 рр. його призначено головним архітектором Діпроміста в м. Харкові. У 1930 р. П. Альошин розробив планування та забудову робочого селища Харківського тракторного заводу: кожен з 36 житлових комплексів складався із житлових корпусів і групи первинного обслуговування (школа, ясла, дитсадки, клуб-їдальня, спортивне ядро). Усі будівлі первинного житлового комплексу були пов"язані між собою критими скляними переходами на рівні другого поверху. Житлові будинки передбачалися двох типів: секційні, чотириповерхові і будинки для одинаків (семиповерхові). На жаль, через брак фінансування не все задумане П. Альошиним вдалося збудувати. Проте архітектура споруджених у селищі ХТЗ споруд вирізняється простотою і лаконізмом ліній, багатою пластикою, використанням кольору та особливостей матеріалів. Вдало вирішене озеленення та благоустрій.
Павло Федотович брав активну участь у реконструкції та перебудові раніше зведених будівель інститутів Академії наук УРСР, музею Леніна, готелів «Континенталь», «Інтурист», «Грандготель», Будинку оборони та ін.
Активну участь архітектор брав у конкурсах на проекти будівель РНК і ЦК КПУ, Урядового центру в 1935 р. У ці ж роки він керував проектуванням Будівлі Рад і тресту харчової промисловості у Вінниці.
Після визволення Києва в 1944 р. П. Альошин брав участь у відновленні та реконструкції Державного університету і будинку приймальні Президії Верховної Ради УРСР (Маріїнський палац). У 1945 р. разом з групою архітекторів він працював над конкурсним проектом планування та забудови Хрещатика (друга премія).
У 1945 р. на перших організаційних загальних зборах дійсних членів Академії архітектури УРСР його було обрано віце-президентом Академії, в.о. Відділу архітектурних наук.
До останніх років життя П. Альошин займався педагогічною діяльністю. У 1920 р. його обрано професором Київського політехнічного інституту на кафедрі «Історія і теорія архітектури». З 1921 р. він був професором в Архітектурному інституті (згодом архітектурному факультеті Художнього інституту). З 1944 р., після перерви, знову виконував обов"язки професора в Київському художньому інституті на кафедрі архітектурного проектування.
У 1946 р. П. Альошину присвоєно вчений ступінь доктора архітектури.
Він був одним із засновників Академії архітектури УРСР і її віце-президентом (1945-1950), а в останні роки життя був почесним членом Академії будівництва та архітектури УРСР.
Серед учнів П. Альошина - такі визначні архітектори, як В. Заболотний , П. Юрченко , А. Добровольський та ін.
Помер Павло Федотович Альошин 7 жовтня 1961 р. Похований на Лук"янівському цвинтарі м. Києва.

Фотогалерея:

Альошин Павло Федотович (1881–1961)

Список використаної літератури:
1. Биографические справки о жизни и деятельности архитекторов: [Алешин П. Ф., Бекетов А. Н., Вербицкий А. М., Минкус А. Б., Красносельский А. Л., Линецкий А. В., Гинзбург А. М., Троупянский Ф. А., Молокин А. Г., Касьянов А. М., Фельдман В. А., Троценко В. К.] : отчет за 1962 г. / НИИТИ ; исполн. Э. Я. Полонская. - 1962. - 33 л. - Библиогр. в конце ст.
2. Варнина Т. Архитектурная поэзия Алешина / Т. Варнина // Дом Индекс : Участки. Дома. Квартиры. - 2011. - № 2. - С. 46-51 : цв.ил.
3. Ерофалов Б. Архитектор Алешин: viva academia! / Б. Ерофалов // A+C:Art+Construction : Архитектура и строительство. - 2007. - № 2. - С. 97-102 : ил.
4. Павло Федотович Альошин (1881-1961) : бібліогр. письмова довідка (книги та статті з періодичних видань і збірників за 2000-2005 рр.) / ДНАББ імені В.Г. Заболотного ; уклад. О. М. Піхур. - К. : ДНАББ ім. В.Г.Заболотного, 2006. - 21 с.
5. Творчество архитекторов Украинской ССР. Вып. 1. [П. Алешин, В. Заболотный, В. Рыков, А. Вербицкий, А. Гинзбург, А. Красносельский, Д. Дьяченко, Г. Вегман, В. Троценко, Я. Штейнберг, Б. Приймак, В. Елизаров, Б. Жежерин, С. Тутученко, Д. Щербаков, Р. Метельницкий] : науч.-техн. отчет за 1977 год. Тема № 4.2 / НИИ теории, истории и перспект. проблем совет. арх-ры в г. Киеве ; исполн.: С. К. Килессо [и др.]. - 1977. - 298 л.


Прочитано: 1742 раз
Дополнительно на данную тему:
Олексій Миколайович Бекетов (1862–1941)
Асєєв Юрій Сергійович (1917–2005)
Вайнгорт Арій-Леон Семенович (1912-1994)
Будиловський Михайло Пейсахович (Петрович) (1928 р.н.)
Агуф Марк Михайлович (1919–1986)
Вербицький Олександр Матвійович (1875–1958)
Власов Олександр Васильович (1900–1962)
Вязьмітіна Марія Іванівна (1896–1994)
Безсонов Сергій Васильович (1885–1955)
Бурка Михайло Йосипович (1914–1988)

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка

 


 Пошук



вислів
будь-яке слово





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.22 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //