Вербицький Олександр Матвійович (1875–1958)
Олександр Матвійович Вербицький - архітектор, інженер і педагог, професор, дійсний член Академії архітектури УРСР, директор Інституту аспірантури почесний член Академії будівництва і архітектури УРСР (1958), автор значної кількості споруд в Україні та поза її межами.
Олександр Матвійович Вербицький народився 27 вересня 1875 р. в м.
Севастополі в родині техніка-будівельника. Навчався в Севастопольському
реальному училищі. У 1898 р. закінчив Петербурзький інститут
цивільних інженерів. За часи навчання отримав дві золоті і срібну
медалі, а за чудову здачу випускних іспитів його ім"я викарбовано на
Почесній мармуровій дошці інституту. Після закінчення інституту О.
Вербицький переїхав до Києва, де на запрошення професора І. Кітнера брав
участь у проектуванні інтер"єру актового залу та інших приміщень
Київського політехнічного інституту, згодом працював десятником і
помічником виконроба академіка В. Ніколаєва на
будівництві Київського оперного театру. У 1901-1902 рр. у
співавторстві з архітектором О. Кобелєвим спорудив будівлю Державного
банку в м. Києві (розробив проект головного фасаду до надбудови). Протягом
1904-1913 рр. О. Вербицький розробив низку проектів і безпосередньо
займався зведенням багатоповерхових житлових будинків на вулиці
Енгельса, на розі вулиць Стрілецької та Рейтарської у м. Києві. Проектував
архітектор споруди і поза межами України: в Москві, Батумі, Кишеневі,
Гомелі. Наприклад, на Чорноморському узбережжі Кавказу, неподалік від
Батумі, в 1903 р. за проектом О. Вербицького зведено двоповерхову дачу з
відкритими верандами й терасами в сторону моря. Згодом О. Вербицький
працював в Управління Південно-Західної залізниці в м. Києві спочатку
архітектором служби шляхів, а потім головним архітектором. За понад 30
років роботи в управлінні він запроектував і збудував за власними
проектами значну кількість споруд різного призначення: віадук і вокзал
на станції Ковель, вокзали на станціях Глоби і Балти, товарні контори,
численні паровозні депо, заводи, навчальні заклади, лікарні, житлові
будинки. Серед промислових споруд, зведених у цей період, - комплекс
паперової фабрики в м. Малині, цукровий завод на станції Верхнячка зі
службовими та допоміжними приміщеннями, паровозне депо в Дарницькому
районі м. Києва, проект оформлення елеватора в м. Одесі. У 1907 р.
архітектор розробив проект двоповерхової будівлі товарної контори на
станції Київ. Зведено споруду за його керівництва. У 1909 р. О. Вербицький читав лекції з цивільної архітектури на вищих технічних курсах професора В. Пермінова. У 1910 р. О. Вербицьким споруджено будинок для міської квиткової каси на вул. Пушкінській, 14 у м. Києві. У 1910-1916 рр. за проектами архітектора в зведено приміщення школи в м. Ковелі, приміщення притулку для сиріт у м. Черкасах. У
1911 р. О. Вербицький здійснив подорож у Францію, Італію, Німеччину,
Австрію, де ознайомився з новинками будівельної техніки, вивчав пам"ятки
архітектуру Риму, Венеції та інших міст. У 1920-х рр. О. Вербицький брав участь у створенні Архітектурного інституту, де згодом викладав архітектурне проектування. У
1923-1924 рр. внаслідок об"єднання Інституту пластичних мистецтв з
Архітектурним інститутом було створено Київський державний художній
інститут, на архітектурному факультеті якого О. Вербицький працював до
1930 р., після чого викладав у Інженерно-будівельному інституті. Паралельно
з викладацькою діяльністю архітектор плідно проектував: розробляв
проекти численних робітничих клубів, брав участь у конкурсах. За його
участі зведено міст через р. Волгу в м. Горький, під час будівництва
якого він співпрацював з інженером Є. Патоном. У 1927 р. О.
Вербицький брав участь і переміг у закритому конкурсі на проект
Київського залізничного вокзалу. До участі в конкурсі було запрошено
дев"ять архітекторів: П. Альошин , О.
Вербицький, Д. Дяченко , О.
Кобелєв, П. Андрєєв, О. Бекетов , С.
Кравець, М. Покорний, І. Роттарт. Першу премію присуджено проекту О.
Вербицького за участі П. Альошина, другу - проекту П. Альошина за участі
О. Вербицького, третю - І. Роттарту. В архітектурному вирішенні вокзалу
повно відображено його функціональне призначення. Центральне місце в
симетричній композиції займає вестибюль висотою до 37 метрів.
Конструктивною основою вокзалу є монолітний каркас. На багажними залами
вперше застосоване грибоподібне перекриття великих прогонів. При
відновленні вокзалу після Другої світової війни інтер"єри основних
приміщень були перероблені за проектом архітектора Г. Домашенка.
Протягом 1928-1933 рр. за його керівництва споруду збудовано. У 1929
р. архітектор розробив конкурсний проект нового типу споруди -
фабрики-кухні, основний простір якої відводився для залу їдальні, а
також були передбачені інші зали, великий магазин. У 1937 р. О. Вербицькому присвоєно вчене звання «професор». Протягом
1937-1953 рр. О. Вербицький незмінно керував навчально-творчою
майстернею архітектурного проектування на архітектурному факультеті
Київського художнього інституту. У 1945 р. О. Вербицького обрано
дійсним членом Академії архітектури УРСР. Протягом 1945-1948 рр. він
працював директором Інституту аспірантури Академії. Після Другої
світової війни О. Вербицький викладав у Київському державному художньому
інституті. Серед його учнів - Я. Штейнберг, В. Заболотний , П.
Юрченко , І.
Грабовський, М. Гречина , П.
Костирко, М. Холостенко, Й. Каракіс , Н.
Манучарова, І. Малозьомов, А. Добровольський, Н. Чмутіна, В. Гопкало , Ю.
Асєєв ,
О. Ігнатов, А. Мілецький, Г.
Слуцький та ін. Зодчий також тривалий час консультував у Діпромісті,
Діпроцивільпромбуді, Гідротресті, в архітектурно-планувальному
управлінні м. Києва, інших проектних організаціях. У 1958 р. О. Вербицького обрано почесним членом Академії будівництва та архітектури УРСР. Крім
архітектурно-будівельної діяльності, зодчий захоплювався живописом: він
часто малював кольоровими олівцями, олійними фарбами, аквареллю. Помер
О. Вербицький внаслідок хвороби 9 листопада 1958 р. в м. Києві.
Похований на Лук"янівському кладовищі (автори пам"ятника - професор П.
Костирко та скульптор І. Макогон).
Список використаної літератури: 1.
Биографические справки о жизни и деятельности архитекторов : отчет за
1962 г. / НИИТИ ; исполн. Э. Я. Полонская. - 1962. - 33 л. - Библиогр. в
конце ст. 2. Войцехівська Г.А. Працювали на перспективу: Академії
архітектури УРСР - 65 років / Г. А. Войцехівська // Міське господарство
України. - 2010. - № 3. - С. 44-45 : іл. 3. Грицай М. Олександр
Матвійович Вербицький: (До 80-річчя з дня народження) / М. Грицай, О.
Ігнатов // Архітектура і будівництво. - 1955. - № 5. - C. 35 : портр. 4. Кохан С.В. О.М. Вербицький - архітектор і педагог / С. В. Кохан, С. К. Кілессо. - К. : Будівельник, 1966. - 28 с. 5. Олександр Матвійович Вербицький // Вісник Академії будівництва і архітектури УРСР. - 1958. - № 4. - C. 79 : портр. 6.
Творчество архитекторов Украинской ССР. Вып. 1. : науч.-техн. отчет за
1977 год. Тема № 4.2 / НИИ теории, истории и перспект. проблем совет.
арх-ры в г. Киеве ; исполн.: С. К. Килессо [и др.].
Прочитано: 4776 раз Дополнительно на данную тему:
Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941)
Асєєв Юрій Сергійович (1917–2005)
Вайнгорт Арій-Леон Семенович (1912-1994)
Будиловський Михайло Пейсахович (Петрович) (1928 р.н.)
Агуф Марк Михайлович (1919–1986)
Альошин Павло Федотович (1881–1961)
Власов Олександр Васильович (1900–1962)
Вязьмітіна Марія Іванівна (1896–1994)
Безсонов Сергій Васильович (1885–1955)
Бурка Михайло Йосипович (1914–1988)
|