Власов Олександр Васильович (1900–1962)
Олександр Васильович Власов - академік архітектури, головний архітектор м. Києва (1944-1949), головний архітектор м. Москви (1950-1955), президент Академії архітектури СРСР (1955-1956), перший секретар правління Спілки архітекторів СРСР (1960-1962).
Олександр Васильович Власов народився 1(13) листопада 1900 р. в с.
Велика Коша Тверської губернії (нині РФ) у родині лісівника (фахівця з
лісництва), яка походила з дворян. У 1918 р. закінчив 8-у гімназію в м.
Москві. Протягом 1920-1928 рр. О. Власов навчався на архітектурному
відділенні інженерного факультету Московського інституту цивільних
інженерів (нині - Московське вище технічне училище) й брав активну
участь в архітектурному житті. Ще в часи навчання в інституті О.
Власов часто зі співавторами пропонував на конкурс декілька варіантів
проектів за різними назвами. Журі присуджувало премії і вже після
відкриття конвертів, які відкривають імена, виявлялося, що, наприклад, у
1925 р. О. Власов з архітектором С. Андреєвським отримав дві перші, три
другі і дві треті премії за проекти типових житлових будинків для
робітників у м. Ростові-на-Дону. У 1926 р. він разом з архітекторами В.
Кратюком і М. Поляковим взяли участь у конкурсі на житлові будинки для
м. Ярославля. З п"яти запропонованих варіантів вони отримали дві перші і
три другі премії. Під час навчання О. Власов виконав 18 робіт, що були
відзначені преміями на конкурсах. Дипломним проектом О. Власова був
Палац Праці для м. Дніпропетровська У 1928 р. керівництво інституту
цивільних інженерів вирішило залишити його на викладацькій роботі. Через
два роки архітектурне та фабрично-заводське відділення
інженерно-будівельного факультету інституту було об"єднане з
архітектурним факультетом ВХУТЕІН в Архітектурно-будівельний інститут,
де О. Власов викладав на кафедрі архітектурного проектування до 1936 р. У
серпні 1929 р. разом з іншими молодими архітекторами О. Власов заснував
Всеросійське об"єднання пролетарських архітекторів (ВОПРА), які
намагалися створити новий стиль в архітектурі. Основними критеріями
роботи ВОПРА були економічність і раціоналізм. У 1930 р. архітектор
разом з М. Поляковим і Д. Бабенковим розробляли планування м.
Новосибірська. З цими ж архітекторами вони розробили два варіанти
проектів театру в м. Ростові-на-Дону, що отримали на конкурсі другу та
четверту премії. Протягом 1930-1935 рр. О. Власов працював над
проектом Комуністичного вузу імені В. І. Леніна в м. Москві. Через
початок Другої світової війни будівництво було завершене в 1959 р. О.
Власов взяв участь у міжнародному конкурсі, оголошеному Виконкомом
Харківського округу на проект «Театру масової музичної дії» і отримав
першу премію. Проте проект залишився нереалізованим. У 1931 р. О.
Власов розробив проект драматичного театру на 1500 глядачів у м. Іваново
(у співавторстві з М. Кадніковим). Проект був реалізований у 1932-1940
рр. У цьому ж році архітектор разом зі студентами П. Гришиним, В.
Желтіковим, В. Новосадовим, Р. Троцьким та інженером Г. Кузнєцовим взяли
участь у Міжнародному конкурсі на проект Палацу Рад, де отримали другу
премію. У 1932 р. було утворено майстерню № 2 Моспроекту, яку очолив
О. Власов. Під час роботи в майстерні, він разом з М. Поляковим і В.
Кратюком розробили планування Москви (1932), самостійно архітектор
запроектував трибуни й набережну Центрального парку культури та
відпочинку (1933), у співавторстві з В. Москвіним, А. Натальченком, Н.
Шмідтом розробив генплан Центрального парку культури та відпочинку
(1934), а також проекти окремих споруд парку (1934). У 1935 р. О.
Власов став головним архітектором Центрального парку культури та
відпочинку в м. Москві. У 1937 р. на міжнародній виставці в м. Парижі за
роботу над плануванням і розбудовою парку О. Власов отримав «Гран прі». Наприкінці
1930-х рр. його призначили керівником 8-ї архітектурної майстерні та
магістральним архітектором південно-західного напряму. У 1940 р. О. Власова обрано членом-кореспондентом Всесоюзної академії архітектури. У 1941 р. О. Власов розробив проекти сільських житлових будинків. Під
час Другої світової війни О. Власов разом з Академією архітектури
евакуйований в Чімкент, де вирішував проблеми з відновлення зруйнованих
міст. Там він створив проект генплану центрального міського парку
культури й відпочинку для Чімкента, працював над проектами малих
архітектурних форм для цього парку. Навесні 1944 р., після звільнення
м. Києва від німецько-фашистських загарбників, О. Власов призначений
його головним архітектором. Проект відновлення Хрещатика, розроблений
головним архітектором у співавторстві з архітекторами А. Добровольським,
Б. Приймаком, О. Заваровим, В. Єлізаровим і О.
Малиновським, переміг на конкурсі й був реалізованим. Працював О.
Власов над генеральним планом всього м. Києва. За його проектом було
створено Ботанічний сад, що плавно переходив у Парк відпочинку. У 1946-1948 рр. він керував кафедрою архітектурного проектування Інституту аспірантури Академії архітектури УРСР. З
1947 р. архітектора О. Власова обрано дійсним членом Академії
архітектури УРСР, а також депутатом Верховної Ради УРСР 2-го скликання. У
своїй творчості Олександр Васильович поєднував увагу й любов до
найдрібніших деталей, створюючи філігранне мереживо в камені (Білий зал
Центрального Будинку архітектора), з розмахом містобудівельних
композицій, що перетворювалися в прекрасні міські парки. Крім того, він
був прекрасним графіком, віддаючи перевагу техніці офорту. У 1950 р.
О. Власова призначено головним архітектором м. Москви. Він одразу
приступив до розробки генерального плану, який був затверджений у 1952
р. У 1959 р. за його проектом завершено будівництво Центрального стадіону в Лужниках (м. Москва). У 1960 р. О. Власова обрали першим секретарем Спілки архітекторів СРСР. О. Власов - лауреат Ленінської премії (1959) і Державної премії СРСР (1950). Нагороджений численними медалями. О.
Власов помер у вересні 1962 р. у м. Москві, похований на Новодівочому
кладовищі. Іменем О. Власова названо вулицю в Нових Черемушках (РФ).
Список використаної літератури: 1. Власов А. Проект застройки Крещатика. Некоторые итоги конкурса // Архитектура и строительство. - 1946. - № 1. - C. 6-7 : ил. 2. Власов А. Центральный парк культуры и отдыха им. Горького // Архитектура СССР. - 1934. - № 7. - C. 44-49 : ил. 3. Власов А.В. [Творческий отчет] // Архитектура СССР. - 1935. - № 4. - C. 55-58 : портр., ил. 4. Власов А. Здание ленинского комвуза (опыт одной работы) // Архитектура СССР. - 1934. - № 7. - C. 36-37 : ил. 5.
Крашенинников А.Ф. Архитектор Александр Власов: К выставке работ,
посвященной 100-летию со дня рождения // Строительство и бизнес. - 2002.
- № 4. - C. 24-25. 6. Овсянникова Е.Б. Роль А.В. Власова в поиске
новых архитектурных образов общественных зданий. Противостояние и
взаимодействие зодчих в 1930-е годы // Известия вузов. Строительство. -
2004. - № 6. - C. 104-108.
Прочитано: 3602 раз Дополнительно на данную тему:
Бекетов Олексій Миколайович (1862–1941)
Асєєв Юрій Сергійович (1917–2005)
Вайнгорт Арій-Леон Семенович (1912-1994)
Будиловський Михайло Пейсахович (Петрович) (1928 р.н.)
Агуф Марк Михайлович (1919–1986)
Вербицький Олександр Матвійович (1875–1958)
Альошин Павло Федотович (1881–1961)
Вязьмітіна Марія Іванівна (1896–1994)
Безсонов Сергій Васильович (1885–1955)
Бурка Михайло Йосипович (1914–1988)
|