Штейнберг Яків Аронович (1896–1982)
Яків Аронович Штейнберг - український архітектор, вчений, педагог, професор, член-кореспондент Академії архітектури УРСР, в.о. директора Інституту архітектурних споруд, член Спілки архітекторів СРСР і УРСР.
Яків Аронович Штейнберг народився 13 квітня 1896 р. в м. Києві. У
1918-1925 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського
художнього інституту, по закінченні якого тримав спеціальність
архітектора-художника. Свій дипломний проект він представив на конкурс
на проект будівлі «Держпрому» в м. Харкові й посів там шосте місце.
Протягом 1918-1924 рр. навчався на архітектурному факультеті Київського
політехнічного інституту, закінчивши весь курс, крім дипломного проекту. Я.
Штейнберг протягом 1916-1919 рр. працював помічником головного інженера
на будівництві будівель Піхотного військового училища в м. Києві. У
1923-1927 рр. читав лекції з креслення в школі ім. Ратманського в м.
Києві, Київському педагогічному інституті та Харківському художньому
технікумі. Протягом 1925-1928 рр. працював у м. Харкові на будівництві «Держпрому» (архітектор С. Серафімов). У
1928 р. Я. Штейнберг був членом Міського бюро Спілки будівельників, а в
1928-1929 рр. очолював Товариство сучасних архітекторів України. У
1928-1934 рр. завідував архітектурним сектором «Індубуду» і
«Цивільбуду», у 1934-1936 рр. очолював проектну майстерню
«Цивільпромбуду», а в 1936-1938 рр. - проектну майстерню Наркомздоров"я
УРСР. У 1938-1941 рр. був консультантом архітектурного проектування в
Діпромісті. У 1928-1930 рр. за проектом Я. Штейнберга в м. Харкові
зведено клуб будівельників (у співавторстві з І. Малозьомовим і І.
Мілінісом), у 1929 р. - житловий будинок «Індубуду» в м. Харкові, у
1929-1930 рр. за його проектом зведено Донецький гірничий інститут, у ці
ж роки - цукровий завод на станції Веселий Поділ, у 1930-1932 -
будівельний інститут у м. Харкові, у 1930-1931 рр. - вуглехімічний
інститут і завод тракторних молотарок у м. Харкові, у 1931-1932 рр. -
реконструйовано будівлю ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932 р. - житловий
будинок ЦК КП(б)У в м. Харкові, у 1932-1933 - житловий будинок у Гаграх.
Протягом 1929-1934 р. Я. Штейнберг викладав архітектурне
проектування в Харківському художньому, протягом 1934-1944 рр. -
Харківському будівельному, протягом 1938-1944 рр. - Київському
художньому, протягом 1934-1938 рр. - Київському будівельному інститутах. У
1935-1936 рр. Я. Штейнберг розробив проект планування селища і три
житлові будинки в Межигір"ї, у 1936-1937 рр. - житловий будинок
«Радянський архітектор» у м. Києві (у співавторстві з О. Смиком, П.
Костирком, С. Татаренком). У 1937 р. Я. Штейнбергу присвоєно учений ступінь професора. У 1937-1955 рр. він був членом правління Спілки радянських архітекторів СРСР і УРСР. Протягом 1938-1945 рр. за його проектом зведено житловий будинок при санаторії «Україна» в Гаграх. У
роки Другої світової війни Я. Штейнберг працював у м. Фрунзе керівником
проектного бюро заводу № 60. У м. Фрунзе за його проектами споруджено
електростанцію та житлові будівлі при заводі. Протягом 1943-1944 р. був
головою правління Спілки радянських архітекторів Киргизької РСР. У
1944-1946 рр. Я. Штейнберг працював керівником відділу житлових і
цивільних споруд Управління у справах архітектури при Раді Міністрів
УРСР в м. Києві. Поблизу м. Києва в 1944 р. за проектом Я. Штейнберга збудовано дослідний будинок колгоспника. У
1945 р. його обрано членом-кореспондентом Академії архітектури УРСР, де
він керував спочатку сектором Інституту будівельної техніки, а згодом
очолював Інститут архітектури споруд. Багато працював у галузі типового
проектування. За його керівництва було розроблено низку проектів
житлових будинків для комплексної забудови кварталів, у тому числі серія
І-480. У 1946 р. його призначено керівником кафедри і професором
Київського інституту цивільних інженерів і Київського
інженерно-будівельного інституту. Протягом 1947-1948 рр. та 1954-1955
рр. за проектами Я. Штейнберга в м. Києві зведено дві поліклініки, а в
1949 р. - житлові будинки селища «Будівельник» в м. Дніпропетровську (у
співавторстві з Г. Граужисом та М. Агуфом). У 1956 р. Я. Штейнберг захистив кандидатську дисертацію. Значна
кількість проектів архітектора залишилася нереалізованими. Серед них: технічний проект тютюнової фабрики (1928), електростанція в м.
Слов"янську (1928), будинок Рад у м. Сталіно (1929), житловий масив
«Промінь» в м. Харкові (1929), театр у м. Сталіно (1931), технічний
проект річкового вокзалу в м. Києві (у співавторстві з С. Татаренком;
1936), проект реконструкції оперного театру в м. Києві (1937), проект
фармацевтичного інституту в м. Дніпропетровську (1939), типовий проект
кінотеатру на 600 місць (1945), багатоповерховий житловий будинок у
кераміці (1946), типові проекти житлових будинків (1948), грязелікарня в
Гаграх (1949) та ін. Ще одним видом діяльності архітектора була
участь у архітектурних конкурсах. Основні з них: проект Київського
річкового вокзалу (у співавторстві з С. Татаренком; 1933), будівля
Верховної Ради УРСР в м. Києві (1936), фармацевтичний завод в м.
Дніпропетровську (1939), форпроект планування і забудови Хрещатика в м.
Києві (1944). Як науковець, написав понад 40 статей з архітектури та
будівництва. Працюючи у вишах, підготував близько 40 кандидатів наук,
серед яких В. Єжов, М. Агуф , С.
Дехтяр, В. Чепелик, А. Іноземцева, Ю. Євреїнов, В.
Жиздринський, І. Каракіс та ін. Помер Я. Штейнберг у 1982 р. в м. Києві.
Список використаної літератури: 1.
Лебедев Г.А. Архитектор-художник Яков Аронович Штейнберг / Г. А.
Лебедев // Строительство и архитектура. - 1977. - № 5. - C. 26-31 :
портр., планы, фото. 2. Творчество архитекторов Украинской ССР. Вып.
1. : науч.-техн. отчет за 1977 год. Тема № 4.2 / НИИ теории, истории и
перспект. проблем совет. арх-ры в г. Киеве ; исполн.: С. К. Килессо [и
др.]. - 1977. - 298 л. 3. Штейнберг Яков Аронович : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1962. - 14 л. Прочитано: 5030 раз Дополнительно на данную тему:
Чмутіна Наталія Борисівна (1912–2005)
Шлейфер Павло Іванович (1814–1879)
Шіле Олександр-Петро-Адріан Якович (1830–1897)
Шлейфер Георгій Павлович (1855–1913)
Шпара Петро Юхимович (1904–1988)
Шпара Ігор Петрович (1936-2016)
Цибульський Юліуш Кароль (1859–1924)
Шинкаренко Олена Борисівна (1920–?)
Штолько Валентин Григорович
Шовкуненко Олексій Олексійович
|