Харківська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Харків.
Розташована на сході України в межах Придніпровської низовини та Середньоруської височини. Рельєф у більшій частині області рівнинний. Харківська область знаходиться в зонах лісостепу та степу. Луки та кущі займають 11% території області, знаходяться вони переважно у річищах річок. Степові райони характеризуються рівнинним ландшафтом, іноді зустрічаються глибокі ярі. Тут збудовано 57 водосховищ і 2 538 ставків. Місцевість у межиріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -7,0оС, середня температура липня +21,0оС. Річна кількість опадів складає 500 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Харківської області входило 27 районів, 17 міст, 61 селище і 1680 сіл. Населення області налічувало 2742,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 2197,2 тис. осіб, сільське - 545,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 12 міст Харківської області: Харків, Балаклія, Богодухів, Валки, Вовчанськ, Зміїв, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Люботин, Мерефа, Чугуїв.
У Харківській області на державному обліку перебуває 73 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, 10 пам'яток історії, 14 пам'яток археології, 2 історико-культурні заповідники.
Місто Валки Харківської області
Місто Валки Харківської області - районний центр, розташований на обох берегах р. Можі за 52 км від обласного центру м. Харкова та 411 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 10 295 осіб.
Перша назва поселення - Можайський остріг. Назва походить від р. Мож.
Сучасну ж назву виводять від валу, насипаного для захисту південних
кордонів Російської імперії, або від характеру місцевості, в різних
напрямках порізаної ярами-валками. Вперше про Валки згадується в
«Естракті про слобідські полки» (1555) та в «Книге, глаголема большой
чертеж» (1627). У 1636 р. згадується як урочище Валки, де з південної
сторони було насипано вал для оборони від татар. Іван Грозний заснував
на Муравському шляху постійну сторожову охорону з невеликим укріпленням.
Офіційною датою заснування вважається 1645 р. Укріплення було
розташоване на пересіченій місцевості, оточене насипаними земляними
валами та стінами довжиною близько 45 м. На стиках стін зведені вежі,
найвища з яких досягала висоти 12 м. В середині острогу було викопано
льох для зберігання пороху, сірки, селітри, зброї. Острог оперізував рів
шириною 5 м і глибиною близько 4 м, а також частокіл. Протягом 1646 р.
на відстані 2,5 км від річки до острогу було прибудовано «рублене
місто». Під час будівництва острогу Річ Посполита заявила, що Валки
лежать на її території. У 1647 р. відбулося розмежування, згідно з яким
Валки опинилися в Московській державі. У середині 1660-х рр. місто було перенесене нижче по р. Можі до гирла р. Турушки, де Валки розташовані й тепер. Татарські
загони неодноразово намагалися пограбувати місто (у 1661, 1667, 1673,
1689 рр.), проте жодного разу їм не вдалося захопити фортецю. У 1661-1765 рр. Валки - сотенне містечко Харківського слобідського козацького полку. Соборний
храм Валок був побудований, згідно з документальними джерелами, не
пізніше побудови фортеці та був присвячений Святителю Миколаю. В 1735 р.
було збудовано храм. У 1770 р. розпочалося будівництво кам"яного
двопрестольного храму: приділ на ім"я Святителя Миколая освятили в 1775
р., а головну церкву Преображення Господня - в 1778 р. У 1780 р. Валки стало повітовим містом. У
1777 р. у Валках збудовано кам"яну Соборно-Преображенську церкву, у
1778 р. - кам"яну Різдво-Богородицьку церкву, у 1794 р. - дерев"яну
Георгіївську церкву, у 1821 р. - кам"яну Благовіщенську церкву. У
другій половині ХІХ ст. у Валках розвивалися такі промисли: бондарство,
ткацтво, гончарство, вичинка шкіри, виготовлення взуття. У цей час у
місті функціонували три початкові школи, повітове училище,
церковно-парафіяльна школа. У 1880 р. в місті засновано пиво-медоварний завод, що належав саксонському підданому Г. І. Кнетке. За відомостями 1897 р. у Валках мешкало 7 938 осіб. У лютому 1917 р. в місті встановлено радянську владу. У 1923 р. Валки стали районним центром. На
початку Другої світової війни у Валках розташовувалися польові
військові госпіталі. У період з 19 жовтня 1941 р. до 16 вересня 1943 р.
місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками. В окупованому
місті діяли партизанські загони. Після визволення міста його
інфраструктура була зруйнована. У повоєнні роки у Валках почала
відроджуватися промисловість. Серед найпотужніших підприємств цих часів -
швейна й меблева фабрики. Велося й культурно-побутове будівництво:
відкрито Будинок культури, кінотеатр, дві бібліотеки. На початку ХХІ
ст. у Валках працювали такі промислові підприємства: дослідний завод
Фізико-технічного інституту низьких температур НАНУ, молокозавод,
приватне підприємство з виробництва харчових продуктів «ГАЛС». Діяли
школа мистецтв, Народний будинок «Іскра», 2 бібліотеки, краєзнавчий
музей. У середині І-го тис. до н. е. на території сучасних Валок існувало скіфське поселення.
Список використаної літератури: 1.
Валки : зб. архів. док. і матеріалів / упоряд.: В. В. Резнікова, В. Г.
Панкратьєва, В. В. Швець. - Х. : Філія «Експрес» : СП «ІНАРТ», 1992. -
128 с. : іл. - (Старовинні міста Харківщини). 2. Валки // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. - К., 1989. - Т. 1 : А-Ж. - С. 144. 3.
Валки // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкування О.
Панасенко. - К., 2007. - С. 20. - (Корисний довідник, ISBN
978-966-967-84-0-9). 4. Валки // Мистецтво України : енциклопедія. В 5 т. / відп. ред. А. В. Кудрицький. - К., 1995. - Т. 1 : А-В. - С. 279. 5.
Желєзняк М.М. Валки / М. М. Желєзняк // Енциклопедія Сучасної України /
Інт енциклопед. дослідж. НАН України. - К., 2005. - Т. 4 : В-Вог. - С.
46-47 : іл. 6. Рущенко П.Т. Валки / П. Т. Рущенко // Історія міст і
сіл Української РСР. В 26 т. / редкол.: М. А. Сіроштан (голова), В. М.
Селіванов, К. К. Шиян [та ін.]. - К., 1967. - Харківська область. - С.
298-310 : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72