Хорхот Олександр Якович (1907–1993)
Олександр Якович Хорхот - заслужений архітектор УРСР, доктор архітектури, професор, почесний член Української академії архітектури, громадський діяч, науковець, нагороджений медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» (1946), «За трудову звитягу» (1951), орденом «Знак пошани» (1954).
Народився О. Хорхот 26 травня 1907 р. у м. Києві в родині
вченого-ботаніка. Протягом 1916-1920 рр. навчався у гімназії в м. Києві,
у 1921-1922 рр. - у трудовій школі, а в 1923-1924 рр. відвідував
підготовчі курси до вступу у виш. У 1924-1926 рр. навчався в
художньо-індустріальній школі, закінчивши яку здобув спеціальність
художника-майстра. У 1926-1931 рр. О. Хорхот навчався на
архітектурному факультеті Київського будівельного інституту, по
закінченні якого отримав спеціальність архітектора. Серед його вчителів
були В. Татлін, П. Альошин , В. Риков, Н. Шехонін, О. Вербицький.
Навчаючись в інституті, у 1930 р. працював техніком в
«Укрторгпромбуді». У тому ж році як практикант і технік-виконроб
працював на будівництві силікатного заводу в Бердичівському окрузі. У 1930 р. за його проектом споруджено клуб (нині будинок театру Юного глядача в м. Києві). Протягом
1931 р. часто змінював роботу: спочатку працював архітектором в
«Головпроекті», потім - на тій же посаді в «Діпрохімі», а протягом
1931-1932 рр. - архітектором у «Держпроектбуді», «Металобудпроекті»,
«Промбудпроекті» (перейменування організації). У 1933-1934 рр. О. Хорхот працював бригадиром архітектурного відділення «Промбудпроекту». Протягом 1935-1936 рр. працював головним архітектором проектів у «Промбудпроекті». У 1935-1941 рр. О. Хорхот був старшим викладачем кафедри «Архітектура» Київського інженерно-будівельного інституту. У
1937-1940 рр. працював керівником архітектурної майстерні, а в
1941-1943 рр. - керівником архітектурно-будівельного відділення
«Промбудпроекту», у 1944-1946 рр. О. головний архітектор
«Промбудпроекту». У зв"язку початком воєнних дій Другої світової війни на території України О. Хорхот був евакуйований до Сибіру. У 1941-1943 рр. О. Хорхот керував дипломним проектуванням у Томському будівельному технікумі. У
1943 р. за розробку споруд в умовах евакуації та теоретичне
обґрунтування цієї проблеми О. Хорхоту присуджено вчений ступінь
кандидата технічних наук. Протягом 1943-1947 рр. був завідувачем
кафедри «Архітектура» і деканом архітектурного факультету Київського
інженерно-будівельного інституту. У 1945-1947 рр. керував сектором в
Академії архітектури УРСР. У 1947-1951 рр. О. Хорхот призначений
директором Інституту містобудування при академії. З 1948 р. -консультант
і науковий керівник аспірантів у Академії архітектури УРСР. У
1951-1962 рр. працював керівником відділу районного планування та
сектора промислових підприємств Інституту містобудування Академії
архітектури УРСР (з 1957 р. -Академія будівництва і архітектури УРСР). У 1962-1963 рр. був заступником директора з наукової роботи Інституту експериментального проектування. У
цей час брав активну участь у розробці генеральних районних планувань і
транспортних схем міст Києва, Харкова, Донецька, Одеси,
Дніпропетровська, Черкас, Запоріжжя, Львова, Севастополя, Сімферополя,
Ялти та ін. У 1963 р. почав працювати в Київському інженерно-будівельному інституті на кафедрі архітектурного проектування. У 1967 р. захистив докторську дисертацію, а в 1968 р. йому присвоєно вчене звання професора. Серед
реалізованих проектів О. Хорхота: завод «Правда» в м. Дніпродзержинську
(у співавторстві; 1931-1933), тракторний завод у м. Сталінграді
(1932-1934), завод «Красный Октябрь» у м. Сталінграді (1933-1935), один
із цехів заводу «Станкоконструкція» у м. Москві (1934-1935),
газопереробна станція НКМЗ ім. Сталіна (1935-1936), корпуси склозаводу в
м. Києві (1937), головний корпус заводу «Авіахім» № 1 (1937-1938),
комплекс Чернігівської фабрики обробки шерсті (1938-1941), комплекс
заводу «Сибкабель» у м. Томську (1941-1943), завод гумотехнічних виробів
у м. Томську (1941-1943), металообробний завод у м. Томську
(1942-1943), проект благоустрою Дніпропетровського автомобільного заводу
(1949-1951) та ін. Нереалізованими залишилися проекти льонокомбінату в м. Києві, автозаводу в м. Кременчуці, заводу № 43 у м. Києві та ін. О. Хорхот є автором понад 100 наукових статей з архітектури та будівництва та шести монографій.
Список використаної літератури: 1. Гассанова Н. Архітектор, учений, педагог // Архітектура України. - 1992. - № 2. - C. 37: портр. 2.
Хорхот А. Проект Київського лляного комбінату: з досвіду промислового
проектування // Соціалістичний Київ. - 1937. - № 6. - C. 21-24: фото,
іл. між с. 24-25. 3. Хорхот А.Я. Роль промислового будівництва у
формуванні архітектурного обличчя міст УРСР // Вісник Академії
архітектури УРСР. - 1948. - № 1. - C. 3-16: іл. 4. Хорхот Александр Яковлевич : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1956. - 6 л.
Прочитано: 3399 раз Дополнительно на данную тему:
Уреньов Валерій Павлович
Фрідлін Семен Давидович (1909–1992)
Хаустов Павло Прокопович
Холостенко Микола В’ячеславович
Уманцев Федір Самійлович
|