Молокін Олександр Георгійович (1880–1951)
Олександр Георгійович Молокін - український архітектор, викладач, науковець, член Спілки радянських архітекторів УРСР, Спілки радянських архітекторів СРСР, науковий кореспондент Всесоюзної Академії архітектури, почесний член-кореспондент Королівського товариства британських архітекторів.
Олександр Георгійович Молокін народився 12(24) серпня 1880 р. в м.
Вільнюсі (Литва) в родині художника-самоука - вихідця із селян. У
1891-1898 р. навчався у Вільнюському реальному училищі, після закінчення
якого вступив до Петербурзького інституту шляхів сполучення. У 1902 р.
перевівся на архітектурний факультет Петербурзького інституту цивільних
інженерів, який закінчив у 1910 р. й отримав спеціальність архітектора.
Паралельно з навчанням протягом 1902-1905 рр. О. Молокін читав
науково-технічні лекції для працівників Путилівського заводу в м.
Петербурзі. Після закінчення інституту О. Молокін спроектував будівлю
Земської управи в місті Зарайську (1909-1910), а також будівлі
Селянських поземельних банків у містах Пензі (1910-1912) та Тамбові
(1911-1913). У 1912-1914 рр. за його проектом зведено будівлю
Селянського поземельного банку, а в 1914-1916 рр. - шпиталь
павільйонного типу (обидві споруди - в м. Харкові). Протягом 1912-1913 рр. О. Молокін працював асистентом на кафедрі будівельних мистецтв у Лісовому інституті в Петербурзі. У
1914 р., пройшовши конкурс, О. Молокін затверджений на посаді головного
архітектора м. Харкова. У цьому ж році він почав працювати викладачем
Харківського технологічного інституту, а згодом став одним із
засновників Харківського інженерно-будівельного інституту, в якому
працював спочатку завідувачем кафедри архітектурних конструкцій, а
згодом - архітектурного проектування до останніх років життя. У 1917 р.
йому присвоєно звання доцента, а в 1921 р. - професора. У 1925-1926
рр. за його проектом (у співпраці з архітектором Г. Іконніковим) зведено
клуб Спілки друкарів (нині театр Російської драми) в м. Харкові. Протягом
1926-1927 р. за проектом О. Молокіна (у співпраці з архітектором Г.
Іконніковим) у м. Харкові зведено клуб працівників зв"язку. У 1927 р.
О. Молокін разом з архітектором М. Луцьким розробили конкурсний проект
тютюнової фабрики «Укртютюнтрест» для її будівництва поблизу м. Чугуєва
Харківської області. У 1927-1928 рр. за конкурсним проектом О. Молокіна та Г. Іконнікова зведено будівлю Інституту наукової ветеринарії в м. Харкові. У
1928-1929 рр. за проектом О. Молокіна та Г. Іконнікова збудовано
комплекс будівель студентського гуртожитку «Гігант» в м. Харкові,
розрахований на 3000 осіб. У 1929-1930 рр. зведено будівлю Держстрахування в м. Харкові. У
1930-х рр. за проектами архітектора зведено: інститут народної освіти
(університет) у м. Луганську (1929-1930), сільськогосподарський технікум
у м. Тирасполі (Молдова; 1930-1931), педагогічний університет у м.
Шепетівці Хмельницької області (1930-1931) тощо. Також у цей період він
працював над створенням альбомів та збірників типових проектів сільських
будинків культури, лікарняних комплексів та ін. У 1934 р. отримав
заохочувальну премію за проект кінотеатру для села. О. Молокін з
бригадою харківських архітекторів Спілки радянських архітекторів УРСР
брав участь у конкурсі на проект забудови Урядового центру в м. Києві
(1934). Їхній проект, на думку дослідників, мав хороше вирішення
внутрішнього планування будівель, проте в ньому недостатньо було
опрацьовано планування самої площі та спуску до Дніпра, архітектура
будівель була маловиразна. З 1934 р. О. Молокін був членом Спілки
радянських архітекторів УРСР, згодом - членом її правління. У 1936 р.
обраний членом правління Спілки радянських архітекторів СРСР. У 1935
р. О. Молокіна затвердили науковим кореспондентом Всесоюзної Академії
архітектури і членом її кабінету з історії та теорії архітектури, а в
1936 р. його обрано почесним членом-кореспондентом Королівського
товариства британських архітекторів. У 1936-1937 рр. О. Молокін керував бригадою з проектування та будівництва стадіону «Динамо» в м. Алчевську Луганської області. Протягом
1939-1943 рр. архітектор мешкав і працював у м. Ташкенті, де звів
будівлю кінотеатру, спроектував два пам"ятники (В. Леніну та «Загиблим
на посту»). Після визволення м. Харкова від німецько-фашистських
загарбників, повернувся в місто та брав участь у складанні проектів
розширення та відновлення низки раніше зведених будівель і, як
консультант, керував бригадами архітекторів і студентів. У 1944 р. за роботу з відновлення м. Харкова його нагороджено орденом «Знак Пошани». Як
науковець О. Молокін опублікував значну кількість статей, які
друкувалися в галузевій періодиці («Архитектура СССР», «Архітектура
Радянської України», «Высшая школа», «Архитектурная газета» та ін.). Він
також виступав з доповідями на з"їздах, нарадах, пленумах Спілки
радянських архітекторів у містах Харкові, Києві, Ленінграді, Москві. Помер О. Молокін 22 січня 1951 р. в м. Харкові.
Список використаної літератури: 1.
Биографические справки о жизни и деятельности архитекторов : отчет за
1962 г. / НИИТИ ; исполн. Э. Я. Полонская. - 1962. - 33 л. - Библиогр. в
конце ст. 2. Дерід П. Конкурс проєктів кіно-театрів для села // Будівництво. - 1934. - № 3. - C. 30-33: рис. 3.
Ерофалов-Пилипчак Б. Л. Архитектура советского Киева / Б. Л.
Ерофалов-Пилипчак. - К. : ИД А+С, 2010. - 639 с., [26] вкл. цв. л. 4. Молокин А.Г. Проектирование правительственного центра УССР в Киеве // Архитектура СССР. - 1935. - № 9. - C. 11-28: ил. 5. Молокин Александр Георгиевич : лич. лист чл. СА УССР. - Х. : [б. и.], 1945. - 54 л. - (в пап.) 6.
Молокін А.Г. Крупноблочне будівництво і роль архітектора в ньому //
Архітектура Радянської України. - 1938. - № 12. - C. 25-27: іл. 7.
Хаустов П. Проектування урядового центру УСРР у Києві: конкурс на
укладання проектів урядової площі та будівель ЦК КП(б)У і Раднаркому //
Соціалістичний Київ. - 1934. - № 9/10. - C. 11-17 : іл.
Прочитано: 3359 раз Дополнительно на данную тему:
Новаківський Ярослав Олексійович (1920–1982)
Іполит Владиславович Моргилевський
Коллі Микола Джемсович (Якович) (1894–1966)
Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)
Меленський Андрій Іванович (1766-1833)
Кричевський Василь Григорович (1872-1952)
Коренєв Борис Григорович (1910-1998)
Кілессо Сергій Костьович (1931-2012)
Жаннере Грі Шарль Едуард (Ле Корбюзьє) (1887–1965)
Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004)
|