Чернівецька область утворена 7 серпня 1940 р. з північної, заселеної переважно українцями, частини Буковини і частини Бессарабії. Адміністративний центр - м. Чернівці.
Розташована у межах Карпат, Передкарпаття та Покутсько-Бессарабської височини.
Поверхня області підрозділяється на північну, рівнинну (Хотинська височина - підвищена хвиляста лесова рівнина, абсолютні висоти до 500 м), центральну, передгірну (Чернівецька передгірна височина, висоти до 500 м) і південно-західну, гірську (Покутсько-Буковинські Карпати, висоти від 800 до 1580 м) частини. Серед водних артерій області - річки Прут і Черемош.
Клімат помірно континентальний, м'який, вологий; зима в горах триваліша і більш сніжна (середня температура січня на рівнині -5оС, у передгір'ї -6оС, у горах -8оС), літо вологе і прохолодне (середня температура липня на рівнині +18оС, у передгір'ї +17оС, у горах +15оС). Середньорічна кількість опадів, більша частина яких припадає на теплий період, збільшується від 500-600 мм на рівнині до 700 мм у передгір'ї і до 800-1200 мм у горах.
Відповідно до статистичних даних станом на 01.01.2012 р. до Чернівецької області входило 11 районів, 11 міст, 8 селищ і 398 сіл. Населення області налічувало 905,3 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 383,0 тис. осіб, сільське - 522,2 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Чернівецької області: Чернівці, Вижниця, Герца, Кіцмань, Новоселиця, Сторожинець, Хотин.
На території Чернівецької області знаходиться 836 пам'яток археології, з них 18 - національного значення; 586 пам'яток історії, з них 2 - національного значення; 779 пам'яток архітектури та містобудування, з них 112 - національного значення; 42 пам'ятки монументального мистецтва.
В населених пунктах Чернівецької області збереглися одиничні фортифікаційні споруди XV-XVIII ст., чимало культових споруд XVI-ХХ ст. різних конфесій, часів і стилів. Архітектура спадщина громадського призначення представлена рідкісними палацовими і садибними будівлями, адміністративними будинками та історичними пам'ятками XVIII-ХХ ст. На території області розташований національний природний парк і значна кількість пам'яток живої і неживої природи.
Місто Герца Чернівецької області
Місто Герца Чернівецької області - районний центр, розташований на р. Герці (притока Пруту, басейн Дунаю) за 34 км від обласного центру м. Чернівців та 479 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 2030 осіб.
Місто виникло в першій половині XV ст. як поселення на перехресті
давніх торговельних шляхів з Русі й Галицько-Волинської держави до
Чорного моря й Дунаю та до Центральної Європи. Уперше згадується в 1437
р. До 1774 р. Герца належала Молдові, у 1774-1918 р. входила до
складу Австрійської імперії (від 1867 р. - Австро-Угорщина), у 1918-1940
рр. - до Румунії. Герца мала статус крайового центру Чернівецького
краю. У 1834 р. місто втратило власні адміністративні функції,
залишаючись важливим торговельним центром. У 1864 р. Герца стала повітовим містом. Унаслідок воєнних дій Першої світової війни в 1918 р. місто захопили румунські війська. У
1940 р. Герца відійшла до складу УРСР і до 1963 р. була районним
центром. До початку Другої світової війни тут мешкало 8450 осіб. У роки Другої світової війни місто було окуповане румунськими загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 2 квітня 1944 р. Протягом 1962-1991 рр. місто належало до Глибоцького району. У
1970-х рр. у Герці працювали цегельний завод, маслозавод,
харчокомбінат, відділення Чернівецького бурякорадгоспу, який вирощував
насіння цукрових буряків, культивував волоські горіхи. Розвиненим було
молочне тваринництво. Діяли Будинок культури, бібліотека. У 1991 р. Герца стала районним центром. Наприкінці ХХ ст. у Герці працювали швейне виробниче об"єднання «Прут», цегельний завод. На
початку ХХІ ст. в місті працювали завод кондитерських виробів, фабрика
швейних виробів, АТ «Керамік», районна друкарня. Діяли Будинок культури,
бібліотека, музей ім. Г. Асакі. На околицях міста виявлено пам"ятки
трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.), раннього залізного
віку (І тисячоліття до н. е.), черняхівської культури (ІІ-IV ст. н. е.)
та слов"ян (VIII-ХІ ст. н. е.).
Список використаної літератури: 1.
Герца // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М.
Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. - Т. 1 : А-Ж. - С.
261. 2. Герца // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 27. 3.
Герца // Універсальний словник-енциклопедія: УСЕ / голова ред. ради М.
Попович ; іл. Л. Продакшн. - 3-тє вид., переробл. і доповн. - К. :
Всеувито : Новий друк, 2003. - С. 200. 4. Герца, город // Памятники
градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Гос.
ком. Укр. ССР по делам стр-ва, Укр. спец. науч.-реставрац. проект.
ин-т, Науч.-исслед. ин-т теории, истории и перспект. проблем совет.
архитектуры в г. Киеве. - К. : Будівельник, 1986. - Т. 4 : Сумская
область. Тернопольская область. Харьковская область. Херсонская область.
Хмельницкая область. Черкасская область. Черниговская область.
Черновицкая область. - С. 349 : ил. 5. Пашкану Ж.В. Герца / Ж. В.
Пашкану // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім.
Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. - К. : Ін-т
енциклопед. дослідж. НАН України, 2006. - Т. 5 : Вод-Гн. - С. 569 : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72