Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

На високому пагорбі правого берега Дніпра в Києві височіє Андріївська церква - один із архітектурних символів столиці України. Її нетипові для української національної архітектури форми на вдало обраній для будівництва місцевості милують око перехожих з т.зв. «Нижнього міста». Закладено сучасну церкву в серпні 1744 р. за участі імператриці Єлизавети Петрівни на місці давнішої дерев"яної. І вже 270 років Андріївська церква вважається перлиною архітектури Києва.

У пам"ятці історіографії та літератури Київської Русі - «Повісті минулих літ» - зазначено, що Андрій Первозваний на місці сучасної Андріївської церкви встановив хрест і сказав: «...На сих горах возсияет благодать Божия, шмать град великий быти и церкви многи Бог въздвигнути имать». І вже в 1086 р. на цьому місці Всеволодом Ярославовичем для доньки Ганни (Янки) було зведено першу дерев"яну церкву та споруди жіночого Янчиного монастиря. У 1212 р. поряд з монастирем споруджують Хрестовоздвиженську церкву - символ заснування міста.
Внаслідок монголо-татарської навали в 1240 р. обидві церкви були зруйновані. У XVI-XVII ст. на цьому ж місці збудували дві дерев"яні церкви, остання з яких в 1724 р. розвалилася.
У серпні 1744 р. за участі імператриці Єлизавети Петрівни та митрополита Рафаїла Зборовського відбулося урочисте закладання церкви св. Андрія Первозваного на високому бастіоні Старокиївської фортеці. Її первинний проект, розроблений архітектором Іоаном-Готфрідом Шеделем, був відхилений Петербурзькою канцелярією будівництва, тому в 1747 р. замість нього з Петербургу було надіслано новий, автором якого був граф Бартоломео Растреллі (1700-1771). Для виконання замовлення архітектор спеціально відвідав Київ.
Петербурзький архітектор Растреллі збудував у Києві лише дві споруди - Андріївську церкву та Царський (Маріїнський) палац.
Наглядав за будівництвом архітектор І. Мічурін, який почав роботу восени 1747 р. У 1752 р. було розпочато внутрішнє оздоблення церкви. Чавунні капітелі колон, пілястрів, образи для іконостасу, кафедра з балдахіном, орнаменти та ін. було прислане з Петербургу, а іконостас виготовлено в Києві й роботу закінчено в січні 1754 р.
Зведена церква у стилі бароко (з португальської - «перлина»), відмінною рисою якого було те, що на місці поодиноких колон з"явилися групи колон, пілястри, витіюваті розчленовані карнизи. Фасади прикрашали скульптурою. Значну увагу приділяли внутрішньому оздобленні.
19 серпня 1767 р. церква була освячена київським митрополитом Арсенієм Могилянським.
У 1785 р. Андріївська церква почала протікати, виявилися інші несправності, що ставили під загрозу стан споруди. У 1786-1787 рр. і в 1800 р. «на репорацію» і на штукатурку Київський магістрат виділив 7654 р. 35 коп.
У 1809 р. через буревій на церкві було зірвано хрести із середнього великого купола (знайдений згодом на Подолі в яру) і два менші хрести. Тодішній головний архітектор м. Києва Андрій Меленський доповідав, що на двох вежах церкви хрести зняті і зроблені дерев"яні дашки, а на інших двох, хоч і укріплені залізом, слугувати не можуть, тому падіння великого хреста спричинилося протіканням у шпилі. У 1825-1828 рр. Андріївську церкву було відремонтовано.
У 1844-1845 рр. за проектом київського єпархіального архітектора Павла Спарро було здійснено ремонт храму, паперті, стилобату, сходів.
У 1867 р. було відзначено сто років від дня освячення Андріївської церкви. До ювілейної дати в церкві проведено ремонтні роботи. На необхідності ремонту храму наполягав письменник, історик, церковний просвітитель А. Муравйов. Саме він здобув від різних відомств кошти на реалізацію цього проекту. За рік гора була очищена від різних будівель, біля церкви було розбито невеликий сад. Загроза для споруди полягала в тому, що після весняного розставання снігу відбулися великі зсуви грунту, утворилися вибоїни, які доходили до стін церкви. Було збудовано водозбірник, який перехоплював підземні джерела та виводив талу воду на Поділ. У цей же час змінено плити паперті, з північного боку під тумбою огорожі збудовано великий контрфорс. Після цього почалися ремонтно-відбудовчі роботи в самому храмі: дерев"яні крокви замінено на нові, перекрито куполи і дах, виконано столярні роботи, фасади пофарбовано білою олійною фарбою, орнаментальні прикраси позолочено. До історичного ювілею Андріївської церкви роботи було завершено.
На початку 1890-х рр. церква знову потребувала ремонту: у 1892 р. у неї влучила блискавка, яка пошкодила центральну баню. Проектну документацію на ремонт верхів церкви підготував єпархіальний архітектор, академік архітектури Володимир Ніколаєв. У 1894-1895 рр. проводився ремонт, під час якого дерев"яні конструкції були замінені на металеві, що частково змінило обриси центральної бані.
У 1918 р. церкву було включено до списку пам"яток архітектури, що підлягають охороні.
Протягом 1923-1926 рр. навколо Андріївської церкви споруджено обвідне кільце дренажної системи з розчищенням та використанням уже наявних колодязів.
Під час Другої світової війни церква діяла. Так, у 1941 р. на сходах, на паперті розташовувалися сотні прочан, які прийшли до знову відкритого кафедрального собору Української автокефальної православної церкви. Тут же, у підземній церковці святих Кирила та Мефодія, за умов суворої конспірації, 14 травня 1942 р. було висвячено на єпископа Степана Івановича Скрипника (1898-1993), майбутнього першого патріарха Київського і всієї України Мстислава. Тепер про це нагадує меморіальна дошка, встановлена на стилобаті церкви у 1998 р.
У 1946 р. працівниками Інституту історії і теорії архітектури Академії архітектури УРСР вперше виконано обміри Андріївської церкви.
У 1949-1950 рр. проведено роботи з відновлення церкви: відремонтовано металеві каркаси бань, чавунні сходи, огорожу, паперть, укріплено хрести на маківках; дах і бані, де були вибоїни від куль, дах перекрито листовим залізом; перекладено ушкоджені ділянки цегляного мурування стін; проведено реконструкцію системи опалення і вентиляції тощо.
У 1962 р. постановою Ради Міністрів від 10 липня 1962 р. будівлю Андріївської церкви передано на баланс Держбуду УРСР, а наказом Держбуду УРСР № 4 від 10 січня 1968 р. - Державному архітектурно-історичному заповіднику «Софійський музей» (з 1994 р. - Національний заповідник «Софія Київська»). 10 вересня 1968 р. Андріївська церква була відкрита для відвідувачів як архітектурно-історичний музей-філія заповідника.
Під час реставрації 1978-1979 рр. було відновлено верхи церкви в первинних формах за кресленнями Б. Растреллі. Фотокопію первісного проекту знайшли у Віденському музеї «Альбертина». Автором проекту реставрації була архітектор Валентина Корнєєва.
Протягом 1992-2000 рр. було укріплено ліплення, замінено несучу балку іконостаса, перекладено мармурову підлогу, проведено зміцнення колон, ремонт сходів, стилобату.

Фотогалерея:

Шедевр київської архітектури – Андріївська церква

Список використаної літератури:
1. Ачкасова В.Н. Творчество Растрелли в Киеве / В. Н. Ачкасова, А. К. Мироненко // Строительство и архитектура. - 1975. - № 3. - С. 24-28 : портр., фото, рис.
2. Ернст Ф. Київські архитекти XVIII віку / Федір Ернст // Наше минуле. - 1918. - № 1. - С. 98-118.
3. Здравомыслов К. Данные Архива святейшего синода о киевской церкви во имя св. апостола Андрея Первозванного / К. Здравомыслов // Киевская старина. - 1897. - Т. 57, Апр. - С. 1-12.
4. Карманова И. Андреевская церковь на грани разрушения / И. Карманова // БудМайстер. - 2009. - № 7. - С. 3 : цв.ил.
5. Литвинчук Ж. А. Муравйов і сторічний ювілей Андріївської церкви / Ж. Литвинчук // Пам"ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень : тези наук. конференції Нац. заповідника «Софія Київська» / Держбуд України, Нац. заповідник «Софія Київська». - К., 1996. - С. 48-50.
6. Литвинчук Ж. Андріївська церква: інженерний шедевр XVIII ст. / Ж. Литвинчук // A+C: Art+Construction. - 2011. - № 2/3. - С. 142-146 : іл. - Бібліогр. в кінці ст.
7. Малаков Д. Київ. 1939-1945. Post scriptum : фотоальбом / Д. Малаков. - К. : ВАРТО, 2009. - 223 с. : фото.
8. Мироненко О.К. Древні Видубичі : (Пам"ятка архітектури XI-XVIII ст.) / О. К. Мироненко. - К. : Будівельник, 1971. - 59 с. : іл. - Парал. тит. арк. рос. мовою. - Бібліогр.: с. 58-59.