Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Іллінці Вінницької області - районний центр, розташований на р. Соб (притока Південного Бугу) за 59 км від обласного центру м. Вінниці та 207 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців складала 11103 особи.

Назву місто отримало від того, що в місцевій річці водилося багато линів. За іншою версією назва походить від імені Ілля.
Вперше про поселення згадується в документах Віленського сейму в 1448 р. як про маєтність, наданe Менку. До кінця XVIII ст. Іллінці (вживалися також назви Линці, Лінці) належали до Брацлавського воєводства Речі Посполитої, перебували також у власності князівських і графських родин Корецьких, Любомирських, Сангушків, Пляттерів. Від середини XVII ст. згадується як містечко.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Іллінці входили до Кальницького полку. Протягом 1648-1676 рр. Іллінці були сотенним центром Вінницького полку (після 1667 р. об"єднаний з Брацлавським полком).
За Андрусівським перемир"ям 1667 р. містечко залишилося під владою Польщі. Протягом 1672-1699 рр. знаходилося під владою Османської імперії. Згодом Іллінці були віднесені до зони відродження козацтва на Правобережній Україні.
У 1775 р. у містечку було 309 дворів, кількість мешканців становила 942 особи.
Після другого поділу Польщі в 1793 р. містечко відійшло до складу Російської імперії. Іллінці входили до Липовецького повіту Київської губернії і належали графам Пляттерам. У 1844 р. власники міста збудували цегельний, черепичний, пивоварний і винокурний заводи.
У 1866 р. Іллінці стають волосним центром. На той час тут мешкало 6942 чоловіки. У 1897 р. кількість мешканців вже становила 10039 осіб.
У 1875 р. в містечку збудовано цукроварню.
У роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у містечку неодноразово змінювалася влада. Внаслідок воєнних дій у липні 1920 р. в Іллінцях встановлено радянську владу.
Протягом 1923-1930 рр. містечко входило до складу Бердичівської округи, з 1932 р. - Вінницької області.
У 1925 р. Іллінцям надано статус селища міського типу.
У 1932 р. в селищі створено машинно-тракторну станцію, у 1934 р. - маслозавод. У передвоєнні роки тут зведено лісгосп, промкомбінат, електростанцію, працювали водяний млин, крупорушка. Діяли районний Будинок культури, клуб при цукровому заводі, кінотеатр і бібліотеки.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 13 березня 1944 р. Під час окупації на території Іллінців діяли підпільна й партизанська організації.
У 1944 р. відновлено роботу цукрозаводу, у 1945 р. - лісгоспу, маслозаводу, промкомбінату, підприємств громадського харчування та комунального обслуговування, відкрито їдальню, шевську, кравецьку й інші майстерні.
У 1959 р. для маслозаводу збудували типове приміщення. У 1960 р. Іллінецький лісгосп перетворено на лісгоспзаг.
У 1970-х рр. у Іллінцях діяли районний Будинок культури, районна бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей та юнацтва, бібліотека при цукровому заводі, історико-краєзнавчий музей тощо.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали цукровий, молочний, цегельний і консервний заводи, харчовий цех Липовецького заводу продтоварів, меблевий цех Гайсинської філії деревообробного об"єднання. Діяв краєзнавчий музей.
На початку ХХІ ст. в Іллінцях працювали молочний завод, цукровий завод, підприємство будівельних матеріалів тощо. Діяли Будинок культури, клуб, 2 бібліотеки, краєзнавчий музей.
Поблизу міста збереглися скіфські кургани. Під час археологічних розкопок виявлено рештки залізоплавильних печей, жител V ст.

Список використаної літератури:
1. Анікеєнко В.М. Іллінці / В. М. Анікеєнко, І. Д. Бабенко, О. Г. Рудник // Енциклопедія Сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України. - К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАН України, 2011. - Т. 11 : Зор-Как. - С. 299 : іл. - ISBN 966-02-2074-Х. - ISBN 978-966-02-6092-4.
2. Івченко А. Міста України : довідник / А. Івченко. - К. : Картографія, 1999. - 135 с. : табл. - (Україна на межі тисячоліть). - Бібліогр.: с. 135.
3. Іллінці // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. - Т. 2 : З-О. - С. 76.
4. Іллінці // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 46.