Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Гайворон Кіровоградської області - районний центр, розташований на р. Гайворон за 196 км від обласного центру м. Кропивницького та за 273 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 16126 осіб.

За переказами, назва міста походить від найменування птахів - граків (гайворонів). За іншою версією назву виводять від прізвища чи прізвиська засновника козацького зимівника чи першого поселенця.
У першій половині XVIII ст. на території сучасного Гайворона з"явилися козацькі зимівники Бугогардівської паланки, а також села Струнькове і Ташлик.
На початку ХІХ ст. у Гайвороні було 365 дворів. Мешканці селища були кріпаками графа Потоцького.
У 1834 р. гайворонівський маєток придбав поміщик Піщатовський.
У 1865 р. в с. Ташлику почала діяти винокурня.
У 1897 р. було збудовано залізничну станцію Гайворон, депо та головні майстерні для ремонту паровозів і вагонів. Тут діяла вузькоколійна залізниця, що сполучала станції Рудницю і Підгородню. Центром її був Гайворон.
Внаслідок воєнних дій Громадянської війни 1918-1920 рр. в селищі встановлено радянську владу.
У 1932 р. Гайворон став центром однойменного району.
У 1934 р. на базі залізничних майстерень створено завод ремонту паровозів вузькоколійних магістралей.
У 1935 р. збудовано вагоноремонтне депо, реконструйовано паровозне депо, державний млин та ін. підприємства, відкрито гранітовий кар"єр.
У 1936 р. почав працювати маслозавод.
У 1938 р. Гайворон віднесено до категорії селищ міського типу.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 29 липня 1941 р. до 11 березня 1944 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні організації.
Одразу ж після визволення міста до ладу стали залізниця, паровозоремонтний завод, масло- і млинозаводи, гранітний кар"єр, школи.
У 1949 р. Гайворон віднесено до категорії міст, у 1957 р. - до категорії міст районного підпорядкування.
У 1970-х рр. у місті діяли клуб залізничників, колгоспний клуб, 13 бібліотек.
Наприкінці ХХ ст. у місті працювали тепловозоремонтний і маслосироробний завод, гранітний кар"єр, комбінат хлібопродуктів, промисловий комбінат, гідроелектростанція.
На початку ХХІ ст. у Гайвороні працювали тепловозоремонтний і маслосироробний заводи, залізничне об"єднання, райавтодор. Діяли Будинок дитячої і юнацької творчості, міський Будинок культури, 9 бібліотек, краєзнавчий музей.
Поблизу міста виявлене поселення трипільської (ІІІ тисячоліття до н. е.) і черняхівської (ІІ-VI ст. н. е.) культури, а також т. зв. Гайворонське поселення VI-VII ст.

Список використаної літератури:
1. Гайворон // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. - Т. 1 : А-Ж. - С. 236.
2. Гайворон // Міста України : інформ.-стат. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 26.
3. Глазов Л.М. Гайворон / Л. М. Глазов, Д. Ф. Кобифа // Історія міст і сіл Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. - К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. - Кіровоградська область. - С. 175-187 : іл., мапа, фот.
4. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с. : іл.
5. Павличук О.А. Гайворон / О. А. Павличук // Енциклопедія Сучасної України / Ін-т енциклопед. дослідж. НАНУ. - К. : Ін-т енциклопед. дослідж. НАНУ, 2006. - Т. 5. - С. 295 : іл.