Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Боярка Київської області - місто районного підпорядкування, розташоване в центральній частині України за 22 км в південно-західному напрямку від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 34502 особи.

Щодо походження назви міста існує декілька версій. Колись цей населений пункт мав назву «Будаївка». Легенда пов"язує це з іменем козака Будая. Інша думка про походження назви міста від найменування племені - будини. Сучасну назву міста пов"язують ще з боярами. Так у часи Київської Русі називали осіб, що володіли великими землями й були радниками князя.
Територія сучасної Боярки була заселена здавна. Поблизу міста виявлено поселення пізньотрипільської культури (ІІІ тис. до н.е.) та перед скіфських часів (VII-VIII ст. до н.е.). Збереглися також залишки слов"янського городища часів Київської Русі.
Пізніше на цьому місті виникло селище Городище-Будаївка, перша згадка про яке в історичних документах належить до початку XVI ст. Тоді ця територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща. На початку XVII ст. Будаївка належала магнатові Корецькому.
Мешканці Будаївки брали активну участь у козацько-селянських повстаннях проти польських магнатів, зокрема у Національно-визвольній війні 1648-1654 рр.
У 1648 р. Будаївку було визволено від польсько-шляхетського панування і з 1649 р. вона ввійшла до Білогородської сотні Київського полку. Після Андрусівського перемир"я 1667 р. село остаточно перейшло у володіння Росії. Селяни відбували численні повинності і сплачували податки.
У зв"язку з будівництвом у 1860-х рр. залізниці Київ-Фастів, що проходила повз Будаївку, тут виникла залізнична станція, яка дістала назву від сусіднього села Боярки (тепер Тарасівка). Біля станції Боярка почало зростати дачне селище. У 1899 р. тут відкрився санаторій для хворих на туберкульоз.
Під час революції 1905-1907 рр. станція Боярка була місцем проведення нелегальних зборів і мітингів київських робітників.
Після встановлення радянської влади (1918 р.) в Будаївці спалахнуло повстання проти окупаційного режиму. На станцію неодноразово чинились напади, восени 1921 р. її перетворили на поле бою за подолання паливної кризи в м. Києві. Почалося активне вивезення боярських лісів. В селищі діяли партизанські осередки, відкривалися лікарні, учбові заклади, розгорталося будівництво тощо.
У 1938 р. Боярка-Будаївка була віднесена до категорії селищ міського типу і стала називатись Бояркою. Значно поліпшилось соціальне та медичне обслуговування.
У роки Другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими військами в період з 1 серпня 1941 р. до 5 листопада 1943 р. Під час окупації на території міста діяли підпільні групи партизанського загону.
Після визволення міста почалась активна відбудова всіх закладів здоров"я, освіти і культури, відновлювалась робота промислових підприємств. Наприкінці 1940-х рр. у Боярці працювали швейна фабрика дитячого одягу, Боярське управління газопроводу, з 1952 р. - електротягова залізнична підстанція.
У 1956 р. Боярка була віднесена до категорії міст районного підпорядкування.
Поступово Боярка набула значення курортного містечка. Тут відкрито дитячі санаторії, будинок відпочинку Українського товариства сліпих та кілька піонертаборів.
Місто було улюбленим місцем відпочинку української інтелігенції. Тут лікувались та відпочивали такі відомі письменники як Б. Д. Грінченко, Леся Українка, В. І. Самійленко, знаменитий композитор М. В. Лисенко та ін.
З 1961 р. на базі технікумів бджільництва та овочівництва створено Український республіканський сільськогосподарський технікум. Через місто проведено газопровід «Дашава-Київ» (тут знаходиться одна із компресорних станцій).
На території міста виявлене скіфське городище, що збереглося до сьогоднішнього часу.

Список використаної літератури:
1. Боярка // Вся Украина : путеводитель / А. С. Ивченко. - К., 2005. - С. 61­62 : ил.
2. Боярка // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. - К., 1989. - Т. 1. - С. 124.
3. Боярка // Міста України : інформ.­стат. довід. - К., 2007. - С. 17.
4. Боярка // УСЕ: Універсальний словник­енциклопедія / ред. рада: М. В. Попович (голова) та ін. - 4­те вид., переробл. і доповн. - Львів, 2006. - С. 170.
5. Боярка // Центральна Україна : путівник / С. Л. Удовік. - К., 2008. - С. 148.
6. Гриценко А.П. Боярка / А. П. Гриценко, О. О. Кривенко // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / ред. Ф. М. Рудич ; Ін­т історії Акад. наук УРСР. - К., 1971. - Київська область. - С. 361­367 : іл.
7. Дачные местности вблизи г. Киева / под ред. М. Т. Волынского. - К. : Изд. Ф. Л. Иссерлиса и К°, 1909. - [2], 186, IV с. : рис. - (Дачник).
8. Дванадцять маршрутів Київщиною : путівник / авт. тексту і фотогр.: Р. Маленков, О. Година. - К. : Грані­Т, 2008. - 104 с. : іл.
9. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с.
10. Пророченко Л.Ф. Боярка / Л. Ф. Пророченко // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Координац. бюро ЕСУ. - К., 2004. - Т. 3. - С. 408­409 : іл.
11. Хайкис С. Окрестности Киева, как климатический курорт / С. Хайкис. - К. : [б. и.], 1929. - 28 с. : рис.