Запорізька область утворена 10 січня 1939 р. Адміністративний центр - м. Запоріжжя.
Розташована на південному сході України. Більшість території має рівнинну поверхню. Найбільш підвищена місцевість - в середньо-східній частині області - Приазовська височина. На півдні, між Приазовською височиною і Азовським морем, розташована західна частина Приазовської берегової рівнини, яка західніше р. Молочної переходить у Причорноморську, що зливається із Запорізькою внутрішньою рівниною, яка межує з південно-східними окраїнами Придніпровської височини.
Клімат помірно континентальний, з малосніжною і переважно теплою зимою (середня температура січня -4оС) та спекотним літом (середня температура липня +23оС). Середня кількість опадів становить 448 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Запорізької області входило 20 районів, 14 міст, 22 селища і 914 сіл. Населення області налічувало 1791,6 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1379,3 тис. осіб, сільське - 412,3 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 6 міст Запорізької області: Запоріжжя, Бердянськ, Гуляйполе, Мелітополь, Оріхів, Токмак.
У Запорізькій області на державному обліку перебуває 5 пам'яток архітектури національного значення.
Місто Дніпрорудне Запорізької області
Місто Дніпрорудне (до 1963 р. - Дніпроград) Запорізької області - місто районного значення Василівського району, розташоване на р. Дніпро на узбережжі Каховського водосховища за 29 км від районного центру м. Василівки, 84 км від обласного центру м. Запоріжжя та 597 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 21281 особу.
Перша частина назви міста походить за місцем розташування - на Дніпрі. Друга - за наявністю залізної руди, яку тут видобувають. Місто
засноване в 1961 р. під час промислового освоєння Білозерського
залізорудного району. Місто будувалося для обслуговуючого персоналу
Білозерського залізорудного родовища. У 1963 р. Дніпроград перейменований на Дніпрорудне. У 1970 р. Дніпрорудне отримало статус міста. Наприкінці
ХХ ст. у місті функціонували такі підприємства: залізорудний комбінат,
завод будівельно-опоряджувальних машин, сиркомбінат; діяли Палац культури, кінотеатр,
унікальний природний комплекс - парк «Дружба», краєзнавчий музей. У місті знаходиться пам"ятник, встановлений на честь першої тони руди, видобутої у 1967 р. (1968, архітектор В. Шишков). На
території міста виявлено поховання скіфського воїна IV ст. до н.е.,
виявлено кургани з похованням доби бронзи (ІІІ - початок І тисячоліття
до н.е.) та скіфського часу (IV ст. до н.е.).
Список використаної літератури: 1.
Воловик В.И. Днепрорудное / В. И. Воловик, Э. Ф. Макаева // История
городов и сел Украинской ССР. В 26 т. / Ин-т истории АН УССР. - К. :
УСЭ, 1981. - Запорожская область. - С. 222-227 : ил. 2. Гиммельфарб
А.М. Встречи на Запорожье : путеводитель / А. М. Гиммельфарб, Н. В.
Клименко. - Днепропетровск : Проминь, 1980. - 142 с. : ил., 8 вкл. л. 3.
Дніпрорудне // Географічна енциклопедія України. У 3 т. / відп. ред. О.
М. Маринич. - К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. - Т. 1. - С. 344. 4. Дніпрорудне // Міста України : інформ.-статист. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 33. 5. Днепрорудное // Вся Украина : путеводитель / А. С. Ивченко. - К. : Картографія, 2005. - С. 529-530 : фот. 6. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: походження назв поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72