Харківська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Харків.
Розташована на сході України в межах Придніпровської низовини та Середньоруської височини. Рельєф у більшій частині області рівнинний. Харківська область знаходиться в зонах лісостепу та степу. Луки та кущі займають 11% території області, знаходяться вони переважно у річищах річок. Степові райони характеризуються рівнинним ландшафтом, іноді зустрічаються глибокі ярі. Тут збудовано 57 водосховищ і 2 538 ставків. Місцевість у межиріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -7,0оС, середня температура липня +21,0оС. Річна кількість опадів складає 500 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Харківської області входило 27 районів, 17 міст, 61 селище і 1680 сіл. Населення області налічувало 2742,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 2197,2 тис. осіб, сільське - 545,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 12 міст Харківської області: Харків, Балаклія, Богодухів, Валки, Вовчанськ, Зміїв, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Люботин, Мерефа, Чугуїв.
У Харківській області на державному обліку перебуває 73 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, 10 пам'яток історії, 14 пам'яток археології, 2 історико-культурні заповідники.
Місто Красноград Харківської області
Місто Красноград (до 1922 р. - Костянтиноград Полтавської губ.) Харківської області - районний центр, розташований на р. Берестова за 103 км від обласного центра м. Харкова та за 412 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 22444 особи.
Перша назва Костянтиноград - на честь онука Катерини ІІ великого
князя й майбутнього спадкоємця престолу Костянтина Павлович. Сучасна
назва міста складається з двох частин «красний» - у значенні
«революційний» і «град» - місто. У зв"язку зі спорудженням у
1731-1733 рр. Більовської фортеці у складі т. зв. Української лінії
(системи оборонних укріплень від Дніпра до Сіверського Дінця) для
постійної служби тут розміщено двадцять ландміліцьких полків. Фортеця
протягом майже 50 років залишалася одним з найбільш важливих опорних
пунктів у боротьбі з татарськими ордами. Вона мала вигляд земляної
споруди у формі квадрата з бастіонами по кутах. У середині розміщувалися
казарми, пороховий погріб, цейхгауз (складське приміщення для
зберігання запасів зброї, спорядження, обмундирування, продовольства
тощо). Навколо фортеці оселилися перші мешканці майбутнього міста. У 1756 р. на державні кошти в місті збудовано 16 крамниць і два шинки. У
1770-х рр. в поселенні навколо Бєльовської фортеці споруджені перші
житлові будинки з цегли, що вироблялася на Хомутівському заводі
(збудований у 1766 р.). У 1775 р. внаслідок ліквідації Запорозької
Січі й створення Азовської губернії в місті до 1777 р. перебувало
головне управління губернії. У 1778 р. Більовська фортеця стала повітовим центром Азовської губернії, втративши оборонні функції. У 1784 р. поселення названо Костянтиноградом. Костянтиноград
наприкінці XVIII ст. стає одним із центрів шовківництва на території
сучасної України. У 1805 р. в місто прибула група німців-колоністів, які
займалися виробництвом сукна. Ними споруджено сорок будинків. Вже в
1819 р. на новозбудованих фабриках виробляли сукно. Розвивалися й інші
ремесла: столярство, теслярство, стельмахування. На початку ХІХ ст. в
Костянтинограді мешкало 1402 особи. В місті діяли 32 крамниці, чотири
кузні й один вітряк. У середині ХІХ ст. населення міста зросло до 2289
осіб. У січні 1900 р. повітове земство відкрило в Костянтинограді ремісничу навчальну майстерню. 13
січня 1918 р. в місті встановлено радянську владу. Протягом 1918-1919
рр. містом намагалися заволодіти петлюрівські й денікінські військами. У 1922 р. Костянтиноград перейменовано на Красноград. У 1923 р. м. Красноград стало окружним центром. Напередодні
Другої світової війни в місті діяли вісім шкіл, Будинок культури,
кінотеатр, Будинок піонерів, клуб медичних працівників, краєзнавчий
музей. Серед промислових підприємств працювали комбікормовий завод,
мукомельне виробництво, м"ясокомбінат, райпромкомбінат, маслозавод,
райхарчокомбінат, швейпром та артілі, що виробляли речі широкого вжитку. Під
час Другої світової війни Красноград двічі був окупований
німецько-фашистськими загарбниками: в період з 20 вересня 1941 р. до 20
лютого 1943 р. і з 8 березня до 18 вересня 1943 р. У часи окупації на
території міста й району діяли партизанські загони. В результаті воєнних
дій в місті зруйновано вокзал, залізничну станцію, промислові
підприємства, житлові будинки. На кінець 1943 р. відбудовано
більшість підприємств міста. Протягом 1943-1949 рр. у Краснограді
збудовано 1999 житлових будинків. У 1955 р. створено автомобільний парк. У
1967 р. в місті діяли заводи будівельних матеріалів і залізобетонних
виробів, текстильна фабрика, цех художніх виробів фабрики «Україна»,
меблева фабрика, будівельно-монтажне управління, автомобільний парк. На
початку ХХ ст. у Краснограді працювали м"ясний та хлібопродуктів
комбінати, плодоконсервний, хлібний, комбікормовий і маслоробний заводи,
меблева, хутрова, харчосмакова, бавовняна, текстильна фабрики. Діяли
картинна галерея, краєзнавчий музей.
Список використаної літератури: 1.
Красноград, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР :
(ил. справ.кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация,
КиевНИИТИ. - К., 1986. Т. 4. С. 112113. 2. Красноград // Восточная Украина : путеводитель / С. Л. Удовик. К., 2007. С. 112. 3. Красноград // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. К., 1990. Т. 2. С. 212213. 4.
Красноград = Krasnograd : місто, район. центр Харків. обл. (17311797
рр. Більовська фортеця, 17971921 рр. Костянтиноград) // Герби міст
України, (XIV I пол. XX ст.) = The emblems of Ukrainian towns, (14th
first half of 20th century) : наук.попул. вид. / А. Б. Гречило, Ю. К.
Савчук, І. І. Сварник. К., 2001. С. 197 : герби. 5. Красноград // Міста України : інформ.стат. довід. / упоряд. О. Панасенко. К., 2007. С. 58. - (Корисний довідник). 6.
Рущенко П.Т. Красноград / П. Т. Рущенко // Історія міст і сіл
Української РСР. В 26 т. / редкол.: М. А. Сіроштан (голова), В. М.
Селіванов, К. К. Шиян [та ін.]. К., 1967. Харківська область. С.
590607 : іл.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72