Лінецький Олександр Васильович (1884–1953)
Олександр Васильович Лінецький - відомий український архітектор і педагог, науковець.
О. Лінецький народився 23 березня 1884 р. в м. Одесі в родині міщан. Його батько був письменником. Середню
освіту майбутній архітектор отримав в 1905 р. екстернатом у І-й
казенній гімназії в м. Кам"янці-Подільському. Згодом в результаті
випробувань у кваліфікаційному відділі та на основі постанови Управління
професіональної освіти Народного комісаріату освіти (НКО), удостоєний
звання архітектора-художника. Протягом 1907-1913 рр. працював у м.
Красноярську співавтором губернського архітектора Єнисейської губернії
В. Соколовського. Перші споруди молодий архітектор звів у м.
Красноярську: Торговельні ряди на ринковій площі (1907-1908), жіноча
гімназія (у співавторстві; 1908-1909). Протягом 1908-1913 рр. у м.
Ачинську за проектами О. Лінецького зведено чималу кількість прибуткових
будинків і особняків. Серед них: особняк на вул. Воскресенській (у
співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1908-1909),
прибутковий будинок з друкарнею на вул. Воскресенській (у співавторстві з
губернським архітектором В. Соколовським; 1908-1909), особняк на вул.
Благовіщенській (у співавторстві з губернським архітектором В.
Соколовським; 1909), дитячий притулок на вул. Набережній (1910), особняк
на вул. Благовіщенській (у співавторстві з губернським архітектором В.
Соколовським; 1910), кінотеатр на 500 місць у пров. Лікарняному
(1911-1912), особняк на вул. Воскресенській (у співавторстві з
губернським архітектором В. Соколовським; 1911), особняк на березі р.
Іртиша (1911), прибутковий будинок з банком (у співавторстві з
губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), прибутковий
будинок з кінотеатром на 300 місць та магазином на вул. Воскресенській
(у співавторстві з губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913),
прибутковий будинок з магазином на вул. Вузенькій (у співавторстві з
губернським архітектором В. Соколовським; 1912-1913), житловий будинок
на вул. Вузенькій у співавторстві з губернським архітектором В.
Соколовським; 1912-1913), баня на 100 чоловік (у співавторстві з
губернським архітектором В. Соколовським; 1913-1914). Подальша творча
діяльність архітектора О. Лінецького пов"язана з м. Омськом, де він
працював протягом 1914-1921 рр. архітектором управління відділення
залізниць та інженером технічних будівель. У м. Омську його проектами
(або у співавторстві) зведено значну кількість споруд, серед яких:
будівля Управління Омської залізниці на вул. Артилерійській (у
співавторстві; 1914-1918), будинок співробітників Омської залізниці
(1915-1916), вагонна майстерня Омської залізниці (1915-1916), головна
контора майстерні Омської залізниці (1916-1917), кузнецький цех
(1916-1917), друкарня Омської залізниці (1917), клуб Омської залізниці
на березі р. Іртиш (1918), житлові будинки на вул. Татарській
(1915-1916), вул. Тобольській (1918), вул. Дузькій (1918), 24 корпуси на
козацькому базарі (1921). Протягом 1921-1922 рр. О. Лінецький
працював викладачем курсу теорії архітектурних форм та ордерів
Сибірського художнього промислового інституту. Одночасно працював
завідувачем відділення благоустрою обласного Губкомгоспу. З 1922 р.
діяльність О. Лінецького пов"язана з м. Харковом, куди він переїхав і де
працював спочатку архітектором ВУЦИКа УРСР (до 1924 р.), будівельником
комунального ринку Управління благоустрою (1924-1925 рр.), архітектором
правління Ділового клубу (19245-1926 рр.), архітектором на керівництві
будівництвом клубу-театру Української спілки робітників харчової
промисловості (1927-1930 рр.), технічним директором будівництва
Управління видовищними закладами і відповідальним секретарем
міжнародного конкурсу «Большой оперы». За участі студента Яновицького
протягом 1922-1924 рр. працював над розширенням та реконструкцією
будівлі ВУЦИКа на пл. Тевелєва. Серед інших його споруд, збудованих у м.
Харкові: 22 корпуси на сільськогосподарській виставці на території
Зоосаду (за участі студента Яновицького; 1922-1924), комунальний ринок
(за участі студента Яновицького; 1924-1925), діловий клуб (1925),
будівля колишньої Товарної біржі на пл. Тевелєва (1925-1926), пасаж на
пл. Тевелєва (1926), два житлові будинки при Харківському
паротягобудівному заводі (1926), будинок Південсталі на вул. Сумській,
118 (у співавторстві; 1927), клуб-театр спілки робітників харчової
промисловості на вул. К. Маркса (1927-1930), сьома поліклініка на просп.
Сталіна (1927), будинок Кондитер на вул. Данилевського (1927-1930),
будинок членів правління УРСР на вул. Гіршмана (1929), будинок
співробітників ГПУ в пров. Технологічному (1929), універмаг на пл. Р.
Люксембург (1932-1933), Палац піонерів на пл. Тевелєва (у співавторстві;
1934-1935) та ін. Протягом 1932-1933 р. працював архітектором у проектній майстерні ОГПУ РНК у м. Ростові-на-Дону. У 1933-1934 рр. працював архітектором Управління проектування міськвиконкому. Подальша
доля архітектора пов"язана з м. Києвом. У столиці України за проектами
О. Лінецького зведено палац Піонерів на вул. Кірова (1936),
Всеукраїнський будинок оборони на вул. Хрещатик (у співавторстві;
1936-1937), «Гранд-готель» на вул. Хрещатик (у співавторстві;
1936-1937), будинок Актора на просп. Леніна (у співавторстві;
1937-1938), аероклуб в Святошині (у співавторстві, 1937), дитячий пасаж
на вул. Хрещатик (у співавторстві, 1937), розширено та реконструйовано
оперний театр на просп. Леніна (у співавторстві, 1937). У зв"язку з
окупацією м. Києва німецько-фашистськими загарбниками в період Другої
світової війни був евакуйований у м. Красноярськ (протягом 23 вересня
1941 р. - 4 серпня 1944 р.), де працював крайовим архітектором. У
Красноярську він спроектував стадіон на 3200 місць і фізкультурний
павільйон, розробив проект розширення та реконструкції Крайового музею,
спроектував клуб НКВС, будівлю Крайвиконкому тощо. У 1938-1947 рр.
працював завідувачем кафедри архітектурного проектування Харківського
інституту інженерів комунального будівництва. Значна кількість його
проектів так і залишилася нереалізованою: міський будинок для Царициного
(1911) та загальне зібрання для м. Чити (1911), будівлі комерційного
училища (1914), переселенської управи (1914), географічного музею
(1914), вокзал на станції Нижньо-Нікольській (1915), кінотеатр на 1000
осіб (1916), два прибуткові будинки (1917), житловий будинок (1918),
грязелікарня (1918), Палац кооперації (1921; усі для м. Омська), проект
перепланування м. Омська, будинки холостяків та сімейних для м. Харкова
(1926), клуб-театр для м. Дружківки (1926), клуб-театр Катерининських
залізниць (1926), тютюнова фабрика (1927), лікарня на 1500 ліжок (1927),
Будинок проектів (1929), проект Театру масової дії на 4000 місць (1931;
усі для м. Харкова), міський театр на 2000 місць в м. Тирасполі (1931),
клуб-театр для м. Шахти (1932), житловий комбінат для м.
Ростова-на-Дону (1933), будівля міськвиконкому м. Харкова (1933),
цирк-театр на 3000 місць для м. Дніпропетровська (1933), будівля
Держпрому для м. Харкова (1933-1934), конкурсний проект і реконструкція
оперного театру (1937), будинок архітектора (1937), проект казарм
чотирьох типів (1938), гуртожиток студентів Військової господарської
академії (1938; усі для м. Києва). Як науковець О. Лінецький розробив
принципи будівництва військових споруд «Типизация помещений и
стандартных конструктивных элементов» (1939), «Курс теории планировки и
оборудования гражданских зданий» (1940-1941 рр.; під час евакуації майже
всі матеріали були втрачені, крім теми «Гостиница» - наукової роботи
автора, датованої 1947 р.), «Индивидуальное жилье в условиях
восстановительного периода» (1943-1946 рр.). Архітектор опублікував
численні статті в галузевих періодичних виданнях «Будівництво»,
«Соціалістичний Київ», «Архітектура радянської України» та ін. Помер О. Лінецький у 1953 р. в м. Харкові.
Список використаної літератури: 1.
Барзилович С. Жилий будинок в українському народному стилі / С.
Барзилович // Соціалістичний Київ. - 1937. - № 7/8. - С. 22 : іл. 2. Линецкий Александр Васильевич [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - Х. : [б. и.], 1947. - 8 л. 3. Лінецький А. Реконструкція «Гранд-отелю» / А. Лінецький // Соціалістичний Київ. - 1936. - № 12. - С. 27-28 : іл. 4.
Лінецький А. Реконструкція пасажу по вулиці Воровського № 25 / А.
Лінецький // Соціалістичний Київ. - 1936. - № 5. - С. 11-13 : іл. 5.
Лінецький А. Реконструкція пасажу по вулиці Воровського № 25 / А.
Лінецький // Соціалістичний Київ. - 1936. - № 5. - С. 11-13 : іл. 6. Лінецький А. Український будинок оборони / А. Лінецький // Соціалістичний Київ. - 1936. - № 4. - С. 18-20 : іл. Прочитано: 4041 раз Дополнительно на данную тему:
Новаківський Ярослав Олексійович (1920–1982)
Іполит Владиславович Моргилевський
Коллі Микола Джемсович (Якович) (1894–1966)
Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)
Меленський Андрій Іванович (1766-1833)
Кричевський Василь Григорович (1872-1952)
Коренєв Борис Григорович (1910-1998)
Кілессо Сергій Костьович (1931-2012)
Жаннере Грі Шарль Едуард (Ле Корбюзьє) (1887–1965)
Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004)
|