Київська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Київ.
Розташована на півночі України. Розташована в басейні середньої течії Дніпра, більшою частиною на Правобережжі. Поверхня області - горбиста рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра. Північна частина розташована на Поліській низовині (висота до 198 м), лівобережжя - на Придніпровській низовині з розвиненими річковими долинами, а південно-західна частина - на Придніпровській височині, що є найбільш розчленованою і припіднятою частиною області (абсолютні висоти до 273 м).
Клімат помірно континентальний, середня температура січня -6оС, липня - +19,5оС. Середня кількість опадів - 500-600 мм на рік, основна частина випадає влітку.
Станом на 01.01.2012 р. до Київської області входило 25 районів, 26 міст, 30 селищ і 1126 сіл. Населення області налічувало 1719,5 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1059,1 тис. осіб, сільське - 660,4 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Київської області: Біла Церква, Богуслав, Васильків, Вишгород, Переяслав-Хмельницький, Фастів, Яготин.
У Київській області на державному обліку перебуває 137 пам'яток архітектури національного значення.
Місто Кагарлик Київської області
Місто Кагарлик Київської області - місто Київської області. Розташоване на р. Росаві за 75 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 13802 особи.
Назву міста виводять від найменування татарської прикордонної сторожі
й перекладають як «наказ, веління». Відомо, що татарське слово «ярлик»
означає «грамота». «Кага», можливо, - ім"я власника грамоти або ім"я
командира загону Батия, який перебував тут. За іншою версією, назва
Кагарлик походить від Каганлик. Каганами називали хазарських ханів. Вперше
місто згадується в 1142 р. з назвою Городець. Згодом воно з"являлося з
назвою Ерлик (так називали татарську прикордонну службу). На початку ХІІ
ст. на території сучасного Кагарлика існували поселення, які були
зруйновані під час монголо-татарської навали. У другій половині XIV
ст. тут знову з"явилися нові поселення. У 1590 р. польський король
Сигізмунд ІІІ віддав воєводі Янушу Острозькому, який перейшов у
католицьку віру, землі на схід від р. Узина і лісу Болгуна, в т.ч. і
Кагарлик. На початку XVII ст. Кагарлик стає центром староства. У XVIII ст. на селище не раз нападали татарські загони. У 1608 р. Кагарлик було зруйновано ордою перекопського мурзи. У
1631 р. селище стало власністю шляхтича Богушевського, а згодом
перейшло до Гурського. Для захисту від татар в 1644 р. в Кагарлику було
зведено фортецю. Мешканці Кагарлика брали активну участь під час
Національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. під
проводом Б. Хмельницького. За умовами «вічного миру» між Російською та Польською імперіями (1686 р.) Кагарлик залишався під владою Польщі. Наприкінці XVIII ст. Я. Тарновський заклав у Кагарлику парк. Після
приєднання Правобережної України до Російської імперії, Кагарлик
увійшов до складу Київського повіту Київської губернії. Катерина ІІ
віддала містечко з навколишніми селами дипломату Д. Трощинському, який
побудував тут палац і продовжив обладнання закладеного наприкінці XVIII
ст. парку. У 1829 р. Кагарлик став власністю генерал-майора А. Трощинського. У середині ХІХ ст. в містечку працювали цукровий, пивоварний, винокурний заводи, суконна фабрика, паровий і два водяні млини. У 1847 р. в містечку відкрито парафіяльну школу. У 1866 р. Кагарлик став центром волості. Наприкінці
січня 1918 р. в Кагарлику встановлено радянську владу. Проте в березні
1918 р. містом заволоділи німецькі війська. В лютому 1919 р. Кагарлик
знову захопили радянські війська. Протягом вересня-грудня 1919 р.,
квітня-травня 1920 р. містечко було у власності денікінців. У травні
1920 р. в Кагарлику знову встановлено радянську владу. У 1922 р. введено в дію цукровий завод. У 1923 р. Кагарлик став центром однойменного району. У цьому ж році було введено в дію залізничну колію Миронівка-Кагарлик. У 1924 р. в містечку відкрито бібліотеку. У
роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 3 серпня 1941 р. до 7 січня 1944 р. Під час
окупації в Кагарлику діяли підпільні організації. У 1956 р. Кагарлику надано статус селища міського типу. Наприкінці
ХХ ст. в Кагарлику працювали цукровий, маслоробний, комбікормовий,
сушильно-калібрувальний, асфальтовий заводи, цех Київського
виробничо-художнього об"єднання ім. Т. Г. Шевченка, хлібокомбінат,
елеватор. Діяв історико-краєзнавчий музей. На території Кагарлика
виявлено кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського
часу. Збереглися також рештки двох городищ. Одне із них називалося
Торчеським і було центром осілих торків і берендеїв, яких князі
Київської Русі використовували для боротьби з половцями. Поблизу
Кагарлика розкопано поховання торків, берендеїв та інших кочівників.
Список використаної літератури: 1.
Грайченко Л.Т. Кагарлик / Л. Т. Грайченко, В. І. Шелудченко // Історія
міст і сіл Української РСР. В 26 т. / Інт історії АН УРСР. - К., 1971.
Київська область. С. 330338 : іл. 2. Кагарлик // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. К., 1990. Т. 2. С. 86. 3. Кагарлик // Міста України : інформ.стат. довід. К., 2007. С. 48. 4.
Кагарлик // УСЕ: Універсальний словникенциклопедія / ред. рада: М. В.
Попович (голова) та ін. 4те вид., переробл. і доповн. Львів, 2006.
С. 552. 5. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. К. : Либідь, 2001. 302 с : іл. 6.
Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ.
типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. К. : Наук.
думка, 1978. 151 с.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72