Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Місто Рава-Руська Львівської області - місто Жовківського району, розташоване на р. Раті (притока Західного Бугу) за 37 км від районного центру м. Жовкви, 62 км від обласного центра м. Львова та 537 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (05.12.2001) кількість його мешканців становила 8159 осіб.

Першу частину назви перейнято від старовинного поселення Рава. О. М. Трубачов пов"язує її з словацьким «rava» - «гірський потік» і дако-румунським «reu» - «струмок». Деякі дослідники знаходять тут той самий корінь, що в словах «рів», «рити», й пояснюють топонім як «вода, що лишилася на луках після повені» або «спокійна річка». Друга частина назви походить від того, що галицькі землі за тих часів називали Руськими.
Рава-Руська була заснована близько 1455 р. мазовецьким князем Владиславом. Тривалий час Рава-Руська була малим містечком. Крім українців, тут жили поляки, євреї, німці.
У ХVІІ ст. через Раву-Руську проходив торгівельний шлях зі Сходу на Захід. Це сприяло розвитку ремесел і торгівлі. У 1622 р. містечку надано привілеї на проведення щорічних ярмарків. Проте більшість населення була зайнята в сільському господарстві. Розвиток містечка все ж проходив повільно через часті стихійні лиха: пожежі, епідемічні хвороби та спустошливі напади різних завойовників. Зокрема, великих руйнувань зазнало містечко в 1509 р. під час нападу молдавського воєводи Богдана, а в 1630-х рр. воно згоріло від пожежі. У 1623, 1625 і 1630 рр. тут мали місце епідемії холери. Найбільше жителів померло під час епідемії 1632 р.
У жовтні 1648 р. полки Б. Хмельницького визволили місто з польського поневолення.
Рава-Руська була центром важливих міжнародних подій ХVІІ-ХVІІІ ст. У 1698 р. тут відбулася зустріч польського короля Августа ІІ, який ішов на чолі військ проти турецького султана, і російського царя Петра І, що повертався з Відня. У 1704 р. у Раві-Руській зустрічалися шведський король Карл ХІІ з королем Речі Посполитої Станіславом Лещиньським, ставлеником шведів. У 1716 р. в Раві-Руській відбувалися переговори між Лещинським і Августом ІІ.
На початку ХVІІІ ст. місто було у спільному володінні трьох шляхетських родин: Глоговських, Суходольских та Богушів.
Наприкінці ХVІІ ст. - на початку ХVІІІ ст. у містах Белзького воєводства почали засновуватися при церквах релігійні братства, метою яких була боротьба проти наступу католицизму. Таке братство 1707 р. виникло у Раві-Руській.
Після першого поділу Польщі в 1772 р. західноукраїнські землі, в т. ч. і місто Рава-Руська, потрапили під владу австрійських загарбників. Проте місто і на далі залишалось в руках польської шляхти. Наприкінці ХVІІІ ст. ним володів шляхтич Глоговський, з 1808 р. - шляхтич Станіслав Яблонський, а з 1828 р. - Людвік і Юзеф Яблонські. Протягом всього періоду іноземної окупації західноукраїнських земель, аж до вересня 1939 р., майже безперервно містом правили старости.
У 1854 р. у Раві-Руській відбулася пожежа, внаслідок якої згоріло 130 будинків. Місто відбудувалося, проте в 1862 р. знову зазнало пожежі, під час якої згоріло 329 будинків, в тому числі ратуша й усі громадські будівлі. Рава-Руська відбудовується вдруге. У 1884 р. місто знову горіло.
У 1880 р. відкрито початкову чотирикласну школу з німецькою та польською мовами навчання.
23 листопада 1887 р. через Раву-Руську були відкриті залізничні шляхи Сокаль-Ярослав та Львів-Белзець. Рава-Руська стала залізничним вузлом. Це сприяло розвитку торгівлі й ремесел.
Під час Першої світової війни зазнало великих руйнувань. Рава-Руський повіт кілька разів переходив з рук в руки.
У 1919 р. Равою-Русьою і околицями заволодів польський князь А. Сапєга, якому належали тартак, млин, спирто-консервна фабрика. Власником цегельного заводу був Р. Потоцький.
У 1939 р. в Раві-Руській встановлено радянську владу. Вона стаж районним центром.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 26 червня 1941 р. до 20 липня 1944 р. У містечку був створений концентраційний табір для військовополонених з назвою «Шталаг - 325». Влітку 1942 р. в Раві-Руській німецькі окупанти створили гетто. Під час окупації на території району діяли підпільні організації.
Після окупації почала відновлюватись інфраструктура містечка. Відбудовувались підприємства, установи, будівлі.
В 1970-х рр. в Раві-Руській діяли міське профтехучилище, Будинок культури, театр народної творчості, бібліотека для дорослих, бібліотека для дітей, промкомбінат, харчокомбінат, лісгоспзаг, залізничне депо, завод будівельних матеріалів, м"ясозабійний пункт Львівського м"ясокомбінату, Рава-Руський кар"єр Миколаївського цементного заводу, шпалопросочувальний завод, маслозавод, спиртозавод.
Наприкінці ХХ ст. у Раві-Руській працювали комбікормовий, маслоробний, спиртовий, шпалопросочувальний, авторемонтний, кахельний заводи, цехи окремих виробництв, лісгоспзаг.

Список використаної літератури:
1. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. ­ К. : Наук. думка, 1978. ­ 151 с.
2. Павлюк І.С. Рава­Руська / І. С. Павлюк, В. М. Віхоть // Історія міст і сіл УРСР. В 26 т. / АН УРСР, Голов. ред. УРЕ. - К., 1968. ­ Львівська область. ­ С. 520­531 : фотогр.
3. Панченко В.О. Гербівник міст України / В. О. Панченко. - К. ; Нью­Йорк : Вид­во М. П. Коць, 1996. ­ 179 с. : герби.
4. Рава­Русская, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : (ил. справ.­кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. ­ К., 1985. ­ Т. 3. ­ С. 165­167 : фот., планы.
5. Рава­Руська // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М. Маринич. ­ К., 1993. ­ Т. 3. ­ С. 109.
6. Рава­Руська = Rava­Ruska : місто районного підпорядкування Львівської області // Герби міст України, (XIV ­ I пол. XX ст.) = The emblems of Ukrainian towns, (14­th ­ first half of 20­th century) : наук.­попул. вид. / А. Б. Гречило, Ю. К. Савчук, І. І. Сварник. ­ К., 2001. ­ С. 293 : герби.
7. Рава­Руська // Міста України : інформ.­стат. довід. - К., 2007. ­ С. 85.