Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. (до 1944 р. - Тарнопільська область). Після приєднання території до складу УРСР. Адміністративний центр - м. Тернопіль.
Розташована у Західній Україні. Значна частина території області розташована у межах Подільської височини (250-400 м над рівне моря), і тільки крайня північно-західна частина - на рівнині Малого Полісся. В області розташовано чимало природних пам'яток, серед яких Товтрове пасмо (Медобори), Кременецькі гори, долини Дністра та його притоки, Дністровський каньйон, численні печери (найдовша в Європі карстова печера Оптимістична), водоспади, скелі та парки.
Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня -5оС) і теплим, вологим літом (середня температура липня +19оС). Середньорічна кількість опадів, більша частина яких припадає на теплу пору року, становить 650-700 мм.
Станом на 01.01.2012 р. до Тернопільської області входило 17 районів, 18 міст, у т.ч. 17 малих міст, 17 селищ і 1023 сіл. Населення області налічувало 1080,4 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 474,9 тис. осіб, сільське - 605,5 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 17 міст Тернопільської області: Тернопіль, Бережани, Борщів, Бучач, Заліщики, Збараж, Зборів, Копичинці, Кременець, Монастириська, Підгайці, Почаїв, Скалат, Теребовля, Хворостків, Чортків, Шумськ.
На території області знаходиться 426 пам'яток археології, з них 6 - національного значення; 1273 пам'ятки історії, з них 1 - національного значення; 1315 пам'яток архітектури та містобудування, з них 180 - національного значення; 164 пам'ятки монументального мистецтва.
На території Тернопільської області збереглася значна кількість об'єктів архітектурної спадщини середньовіччя, що складається з великої кількості фортечних і замкових оборонних споруд, котрі руйнуються і перебудовуються впродовж століть. Оборонний характер властивий також значній кількості культових споруд різних конфесій - костелам, церквам і синагогам, хоча з XVIII-ХІХ ст. ці споруди не виконували оборонних функцій. Із зразків цивільного будівництва минулого в області збереглися ратуші, палаци, маєтки та історичні пам'ятки.
Місто Монастириська Тернопільської області
Місто Монастириська Тернопільської області - районний центр, розташований на р. Коропці (притока Дністра) за 75 км від обласного центру м. Тернополя та 470 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 6277 осіб.
За переказами, на південний захід від поселення, на перехресті
торговельних шляхів, був монастир. Люди, які оселилися навколо нього й
потрапили в залежність від монастиря, називалися монастирськими. У ХІІІ
ст. монастир зруйновано. Перші письмові згадки про місто датуються
1433 р. Воно згадується як «Монастирище» у Галицькій землі в привілеї
Владислава Чгайла лицареві Сигізмундові. За іншими джерелами, перша
згадка - 1454 р. Виступає як «місто з замком» у зв"язку із заставною
орендою подільським старостою Теодориком з Бучача. У цьому ж році
Монастирисьці надане магдебурзьке право. Основним заняттям мешканців
було землеробство. У XV-XVI ст. розвиваються ремесла й пожвавлюється
торгівля, чому сприяв торговельний шлях, що проходив через Монастириську
й вів з Поділля до Галича і далі до Львова. Протягом XVI ст.
містечко неодноразово зазнавало нападів від турецько-татарських орд.
Так, у 1578 р. вони зруйнували та спалили Монастириську. У 1600 р. тут
споруджено замок. У 1630 р. містечко стало власністю магната Потоцького. У Монастирисьці споруджено палац. У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. мешканці міста підтримували повстанців. Після укладання Андрусівського перемир"я (1667 р.) містечко відійшло до складу Речі Посполитої. У
другій половині XVII ст. на містечко неодноразово нападали
турецько-татарські війська. У 1672 р. після одного з нападів
Монастириська була зруйнована. У 1702 р. тут засновано римсько-католицьку парафію. У 1772 р. Монастириська відійшла до складу Австрійської імперії. На початку ХІХ ст. тут діяли паперова й тютюнова фабрики. У 1867 р. містечко увійшло до складу Бучацького повіту. На той час тут мешкало 3453 особи. У 1884 р. через містечко прокладено залізницю, що зв"язала Монастириську зі Станіславом і Чортковом. У 1906 р. введено в експлуатацію лісопильний завод. У
роки Першої світової (1914-1918) і Громадянської (1918-1920) воєн у
містечку неодноразово змінювалася влада. Наприкінці вересня 1920 р.
містечко захопили польські війська. У 1921 р. у Монастирисьці мешкало 2967 осіб. У 1930-х рр. тут працювали тютюнова фабрика, цегельний завод, кілька ремісничих майстерень. У
вересні 1939 р. містечко відійшло до складу УРСР. У січні 1940 р. воно
стало центром району (у 1962-1966 рр. входило до складу Бучацького
району). На початку 1940 р. у Монастирисьці відкрито районний Будинок культури, дві бібліотеки, кінотеатр. У
роки Другої світової війни містечко двічі було окуповане
німецько-фашистськими загарбниками в період з 4 липня 1941 р. до 26
березня 1944 р. та з 4 квітня до 22 липня 1944 р. Під час окупації
поблизу Монастириськи діяв партизанський загін. У 1944-1945 рр. у
містечку почали працювати тютюнова фабрика, промисловий комбінат і
хлібопекарня. Відновили роботу Будинок культури, бібліотека і кінотеатр. У
повоєнні роки в Монастирисьці відновлено й заново споруджено шість
промислових підприємств. Так, у 1970-х рр. у містечку працювали
тютюново-ферментаційний завод, завод будівельних матеріалів, фабрика
господарсько-побутових товарів та ін. Діяли Будинок культури, два клуби,
кінотеатр, дві бібліотеки тощо. У 1985 р. Монастирисьці надано статус міста. Наприкінці
ХХ ст. у місті працювали підприємство виробничого об"єднання тютюновою
промисловості, швейна фабрика «Смерічка», заводоуправління будівельних
матеріалів, комбікормовий завод, два лісництва. На околицях міста виявлені могильники ІІ-ІІІ ст. і залишки поселення часів Київської Русі.
Список використаної літератури: 1.
Боднар Т.І. Монастириська / Т. І. Боднар, Б. В. Боцюрко, С. О. Кукушкін
// Історія міст і сіл Української РСР / голов. редкол.: П. Т. Тронько
[та ін.] ; редкол. тому: С. П. Нечай [та ін.]. - К. : Голов. ред. УРЕ,
1973. - В 26 т. : Тернопільська область. - С. 417-424 : іл. - Бібліогр. в
підрядк. прим. 2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв
поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с : іл. -
Бібліогр.: с. 282. 3. Монастириська // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 69. 4.
Монастириська // Українська радянська енциклопедія. У 12 т. / голов.
редкол.: М. П. Бажан [та ін.]. - Вид. 2-ге. - К. : Голов. ред. УРЕ,
1982. - Т. 7. - С. 100. 5. Основні об"єкти туризму Тернопільської
області // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М.
Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. - Т. 3. - С.
288-289 : мапа.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72