Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Віртуальні виставки

Віртуальні виставки бібліотеки ім. В.Г. Заболотного


Історія Царського саду м. Києва

З настанням весни м. Київ розквітає. Його парки і сквери вкриваються зеленню і квітами, приваблюючи киян і гостей столиці. Значна кількість людей полюбляють гуляти в Маріїнському парку, який, здається, вічно був на високих схилах правого берега Дніпра. Нині з оглядових майданчиків можна насолодитися панорамами лівобережжя столиці, мостами через сивий Дніпро. Працівники ДНАББ ім. В. Г. Заболотного підготували віртуальну виставку «Історія Царського саду в м. Києві» зі стародавніми світлинами саду.



Історія парку донині залишається малодослідженою. На початку свого існування парк одночасно мав чотири назви: Государів, Палацовий, Царський та Міський сад [1]. На території сучасних Хрещатого парку, Міського саду та Маріїнського парку існував один великий «Государев сад», який, за спогадами М. Закревського, «имеет самое прелестное местоположение, между тем и искусство умело придать ему еще больше красоты» [2]. Згодом сад змінював свої межі та був розділений на три парки, які, в свою чергу, змінювали назви. «Наймолодшим» із сучасних парків є Маріїнський.
Парки в центрі м. Києва мали такі назви: Хрещатий парк - Царський, Купецький, Пролетарський, Піонерський; Міський сад - Царський, Міський, Першотравневий; Маріїнський: Маріїнський, Двірцевий, Олександрівський, Жертв Революції, Радянський.
Як зазначає дослідник О. Осипов, «колишній Государів сад виник на місці взірцевого саду, впровадженого Петром Великим, котрий хотів у Києві розвести плодові дерева, виноград і шовківництва. Ще і тепер цей сад містить в собі безліч шовковиці й різних плодових дерев» [3].
У різних джерелах вказується різна дата заснування саду. Так, уже згадуваний дослідник О. Осипов зазначає, що Палацовий сад був закладений одночасно із закладанням Маріїнського палацу (архітектор В. Растреллі) в 1735 р. за велінням імператриці Єлизавети [4]. Дослідник історії м. Києві В. Галайба у власних публікаціях вказує іншу дату заснування - 1753 р. [5; 6]. Цю дату він підтверджує публікацією в газеті «Киевлянин» від 28 березня 1911 р. Знаний історик М. Закревський у праці «Описание Киева» також зазначає: «Дворец на каменном нижнем ярусе и с каменными флигелями, пространным позади садом [курсив - авт.], оранжереями и виноградником, заведен около 1753 г., по повелению Императриці Елисаветі Петровні (см. Указ в § 9. Андрея П ц.)» [7].
Дослідник В. Галайба зазначає, що «сад було влаштовано за повелінням Єлизавети Петрівни 1744 р. на місці дрімучого лісу» [6]. Той же дослідник, спираючись на статтю К. Новосвітньої «Принади осінніх парків» (у газеті «Прапор комунізму» від 07.11.1989), вказує, що «у 1710 році до Києва прибув цар Петро І, і на цій кручі почав садити шовковичні дерева. Але росли вони неддовго. В середині XVIII століття тут почали будувати палац і створювати новий парк-сад <...> Суворий порядок усіх елементів садово-паркової архітектури визначив знаменитий архітеткор Растреллі, а допомогали йому відомі садівники Фок і Гофмейстер. Остаточний варіант креслень склали у 1748 р.» [8].
Ще одна дата заснування зафіксована в джерелі «Київ : енцикл. довід.» (1981) - 1743 р. Парк, згідно із цим виданням, закладений за проектом архітектора В. Растреллі на основі старовинного Регулярного саду (заснованого Петром І). У 1763 р. за участю садових майстрів Д. Фока та Л. Гофмейстера тут було висаджено плодові дерева, збудовано оранжереї [9].
У довіднику «Киев : энцикл. справ.» (1985) зазначено, що парк закладений за проектом, розробленим у 1748 р. майстрами Д. Фоком та Л. Гофмейстером за керівництва В. Растреллі [10].
Стаття Б. Ігнатова також підтверджує відомості щодо періоду закладання парку: «Они [парки в центрі Києва - Д.М.] заложены в середине XVIII в. при строительстве Мариинского двора и отнесені тепер к категории парков-памятников садово-паркового искусства» [11].
Від початку свого існування і до початку ХІХ ст. Царський сад був закритим для відвідувачів.
У 1819 р. відбулася пожежа, внаслідок другий (дерев"яний) поверх палацу був вщент знищений, а нижній (мурований) поверх тривалий був зруйнований. У 1834 р. було засноване «Заведение Искусственных Минеральных Вод» («Заклад штучних мінеральних вод»). Відтоді палацовий корпус відбудовано, а парк перейшов у користування цього ж товариства. Товариство не виділяло кошти на благоустрій парку і він до 1851 р. стояв занедбаним [12].
На час перебування імператриці Катерини ІІ в Києві, один з її супутників занотував: «Дворец в Киеве (у Царского сада) выстроен из дерева, а при нем разведен большой сад, красоте которого способствует местоположение, но не хорошо содержится» [13].
Власне Маріїнський парк був закладений у 1874 р. за проектом садівника О. Г. Недзельського на місці колишнього Палацового плацу, де відбувалися військові паради. Планування парку - в англійському (пейзажному стилі) [14]. У довіднику «Київ : енцикл. довід.» (1981) зазначена інша назва заснування - 1847 р. [15]. Історична назва парку співпадає з нинішньою - Маріїнський. У 2014 р. минуло 140 років від дня заснування парку.
У 1850 р. «садівник Христіанів взяв у міста Палацовий сад і оранжереї в оренду і 1862 р. з дозволу начальства влаштував розважальний заклад під назвою Шато-де-Флер» (замок квітів) [16]. Це був заклад, який у радянський час називали «місцем розпусти київської буржуазії», що займав територію 3 десятини 1215 кв. саженів і мав декілька дерев"яних і мурованих споруд, зведених для театральних та інших потреб.
У 1851 р. під час перебування Миколи І в м. Києві, імператор наказав міській владі й надалі підтримувати Царський сад у найкращому стані.
Згодом у саду почали зводитися нові споруди громадського призначення, за рахунок чого зменшувалася площа зелених насаджень.
У 1866 р. київським генерал-губернатором О. Безаком акціонерному товариству штучних мінеральних вод у безоплатне користування було надано Малий сад (територія, розташована наприкінці Палацового саду) - 2 десятини 1610 кв. саженів землі. Тут планувалося заснувати лікувальний заклад. У 1881 р. Міська Дума надала цю садибу в оренду Київському купецькому зібранню, а в 1882 р. на цій території зведено мурований двоповерховий клуб для купецького зібрання (нині будівля Національної філармонії України; архітектор В. М. Ніколаєв). «За ним, у напрямку до Дніпра, на занехаяній території [зібрання] створило чудовий парк, що був відомий під назвою "Сад купецького зібрання" або просто "Купецький сад"» [17].
У 1870 р. було завершено роботи з відновлення зруйнованого Царського палацу. У зв"язку із цим верхню частину Царського саду за наказом імператора Олександра ІІ почали називати «Палацовою», а також використовувати її для потреб палацу. Нижня ж частина відійшла до садиби Шато-де-Флер.
У 1872 р. на території парку було споруджено триярусну цегляну водонапірну вежу, а поблизу вежі - підземний резервуар на 300 тис. відер води.
У 1885 р. на території Шато-де-Флер мало відбутися спорудження Кирило-Мефодіївського Будинку культурно-просвітницького призначення, проте з різних причин не відбулося.
У 1886 р. інженер-полковник Фабріціус «пропонував ліквідувати неприбуткову для міста частину саду, що обмежувалася Хрещатиком, Володимирським узвозом, Дніпром і Шато-де-Флер. Землю звідси належало перемістити на Труханів острів з тим, щоб підняти його рівень і створити на ньому зарічну частину Києва за американським зразком, а на звільненій таким чином ділянці площею 32650 квадратних саженів прокласти Дніпровський та ще один бульвари і Царську вулиці. Сам Хрещатик підлягав продовженню до схилів Дніпра для з"єднання його з Трухановим островом. 1895 р. Міська дума під тиском водопровідного товариства ухвалили рішення про передачу останньому майданчика біля водонапірної башти для спорудження при ньому третьої черги фільтрів на 8000 тисяч відер води. Однак, зваживши на негативну щодо цього громадську думку, вона незабаром ухвалила інше рішення, в якому замість Царського фігурував уже Маріїнський сад. Не погодилися кияни, а особливо художники, також і з постановою Міської думи щодо надання в розпорядження Виставкового комітету території верхньої частини саду з метою проведення там 1913 р. Всеросійської сільськогосподарської виставки» [18].
Протягом 1888-1889 рр. у Маріїнському парку (на вул. Олександрівській) за проектом В. М. Ніколаєва було зведено церкву Святого Олександра Невського.
У 1889 р. міська влада виділила 14250 рублів для спорудження навколо саду з боку вулиці Олександрівської (нині Грушевського) металевої огорожі довжиною 354 сажені, впорядкування доріжок і майданчиків, придбання і встановлення 100 лав, заміни сухих дерев тощо.
У 1896 р. у парку споруджено ще одну міську муровану оранжерею, куди взимку переселяли килимові рослини, які прикрашали влітку квітники міських скверів.
У 1899 р. наприкінці головної алеї саду було споруджено фонтан. У 1910 р. на Петрівській алеї встановили ще один фонтан (не зберігся), перенесений із Царської (нині Європейської) площі.
Протягом 1899-1901 рр. у Купецькому саду споруджено Літній театр купецького зібрання.
У 1909 р. парковий масив був розділений глибокою виїмкою, що прорізала гряду Наддніпровських схилів, у ній пролягла Петрівська алея (на честь 200-річчя перемоги Петра І над шведами під Полтавою), яка вивела центр Києва до схилів Дніпра. Таким чином було утворено західну та східну частини парку, які з"єднувалися пішохідним мостиком, спорудженим за проектом Є. Патона. Отже, на початку ХХ ст. на території єдиного колись Царського саду функціонувало три парки: Купецький (сад Купецького зібрання), Царський сад і Двірцевий.
У 1911 р. на території парку споруджено будівлю публічної бібліотеки (нині будівля Національної парламентської бібліотеки України). Для спорудження бібліотеки було обрано проект архітектора Е. Клаве, який не переміг в оголошеному конкурсі, проте був економічно вигідним (проект переможця виявився занадто дорогим для тодішніх властей).
У 1912 р. в Царському парку (нині Міський сад) було відкрито сільськогосподарську виставку.
У 1915 р. інженер В. Рабчевський склав детальний проект впорядкування схилів парку шляхом спорудження штольні та обладнання дренажів.
Дослідник Ф. Ернст писав, що парк складається з декількох частин: «Середня, найбільша (понад 20 дес.) частина саду зветься, «Сад 1-го Травня», передніш «Царський», або «Государев». Розбито його на початку XVIII ст. (доба Лизавети), коли він увесь був тісно зв"язаний з царським палацом. У 1860-х рр. частину саду, ближчу до палацу, відокремлено під назвою «Дворцового» саду на потреби палацу» [19].
Протягом 1934-1936 рр. на території колишнього Шато-де-Флер було споруджено стадіон «Динамо» (архітектори: В. Осьмак, В. Безпалий, М. Гречина, І. Хоменко, Є. Кириченко).
У 1936-1937 рр. тут зведено кінотеатр «Дніпро».
У 1938 р. поблизу Маріїнського палацу зведено будівлю Верховної Ради Української РСР (архітектор В. Заболотний), поблизу якого в 1972 р. було здійснено благоустрій парадної площі.
У 1939 р. колишній Царський сад складався з трьох самостійних одиниць: Першотравневого саду, стадіону «Динамо» і Пролетарського парку [20].
У 1982 р. в Хрещатому (тоді Піонерському) парку споруджено відому арку - монумент Возз"єднання України з Росією.
2 лютого 1993 р. розпорядженням Київської міської державної адміністрації паркам було надано сучасні назви [21].
Природно, що із часом змінюється розпланування парку, з"являються нові споруди, реконструюються і набувають нового вигляду старі будівлі... Але варто пам"ятати, що звичними нам алеями парку ще відносно нещодавно «здійснювали свій променад» імператорські особи. Для того, щоб більше відчути ту атмосферу, варто переглянути давні світлини парку, збережені, зокрема, у фонді Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного.
























Список використаної літератури:
1. Галайба В. Хроніка старого Києва / Василь Галайба. - К., 2003. - Вип. 1. - С. 104.
2. Закревский Н. Описание Киева. Т. 1 / Н. Закревский. - Изд. вновь обраб. и знач. умнож. - М. : [б. и.], 1868 (Тип. В. Грачева и К°). - С. 276.
3. Осипов О. Діяльність міської садової комісії // Хроніка-2000. - К., 2001. - Вип. 41-42. - С. 307.
4. Там само. - С. 307-308.
5. Галайба В. Хроніка старого Києва / Василь Галайба. - К., 2003. - Вип. 1. - С. 104-105.
6. Галайба В. Історія Царського саду / Василь Галайба // Пам"ять століть. - 1998. - № 4. - С. 145.
7. Закревский Н. Описание Киева. Т. 1 / Н. Закревский. - Изд. вновь обраб. и знач. умнож. - М. : [б. и.], 1868 (Тип. В. Грачева и К°). - С. 275-276.
8. Галайба В. Історія Царського саду / Василь Галайба // Пам"ять століть. - 1998. - № 4. - С. 146.
9. Київ : енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1981. - С. 468.
10. Киев : энцикл. справ. / под ред. А. В. Кудрицкого. - 2-е изд. - К. : Гл. ред. УРЕ, 1985. - С. 472.
11. Игнатов Б.Ф. Реконструкция Центрального парка Киева / Б. Ф. Игнатов // Строительство и архитектура. - 1979. - № 12. С. 15.
12. Барановський Є.Д. Сади і парки Києва // Архітектура радянської України. - 1939. - № 10. - С. 29-30.
13. Иконников В.С. Киев в 1654-1855 гг. : ист. очерк / В. С. Иконников. - К. : [б. и.], 1904 (Тип. Императ. Ун-та св. Владимира Н. Т. О-ва печ. и изд. дела Корчак-Новицкого). - С. 58.
14. Киев : энцикл. справ. / под ред. А. В. Кудрицкого. - 2-е изд. - К. : Гл. ред. УРЕ, 1985. - С. 569.
15. Київ : Енцикл. довід. / за ред. А. В. Кудрицького. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1981. - С. 513.
16. Осипов О. Діяльність міської садової комісії // Хроніка-2000. - К., 2001. - Вип. 41-42. - С. 307-308.
17. Галайба В. Хроніка старого Києва / Василь Галайба. - К., 2003. - Вип. 1. - С. 110.
18. Галайба В. Історія Царського саду / Василь Галайба // Пам"ять століть. - 1998. - № 4. - С. 148.
19. Київ : провідник / Н.К.О.-У.С.Р.Р., Всеукр. акад. наук, Ком. святкування 10-тиріч. ювілею ВУАН ; за ред. Ф. Ернста. - К. : [б. в.], 1930 (Держтрест "Київ-Друк", 2-га друк.). - С. 405-406.
20. Барановський Є.Д. Сади і парки Києва // Архітектура радянської України. - 1939. - № 10. - С. 30.
21. Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро : розпорядження Київ. міськ. ради депутатів, розпорядження КМДА від 02.02.1993 № 16/116 [Електронна версія]. - Режим доступу: http://81412.livejournal.com/6782.html#r16. - Назва з екрана.


Прочитано: 4364 раз
Дополнительно на данную тему:
Виставка однієї книги
Михайло Антончик – співець українського села
Іван Мазепа
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962): фотовиставка
Ковнір Степан Дем’янович (1695-1786)
Академія архітектури УРСР (1945-1956)
Видатний архітектор О. В. Кобелєв (1860-1942): до 150-річчя від дня народження
Т. Г. Шевченко
Виставка-презентація студентських проектів «Бібліотека майбутнього»
“Українському архітектору А.Ф. Ігнащенко – 80 років”

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.16 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //