Рівненська область утворена 22 вересня 1937 р. Адміністративний центр - м. Рівне.
Розташована на північному заході України. За висотою своєї поверхні область поділяється на північну частину, що розташована в межах Поліської низовини, у тому числі Клесівської рівнини (переважні висоти 140-180 м, мінімальна висота 134 м у долині р. Горинь), та південну частину, яка розташована на Волинській височині (переважні висоти 200-300 м). Найвищими її ділянками, що піднімаються понад 300 м, є Повчанська височина (до 361 м), Мізоцький кряж (до 342 м), а також Рівненське плато і Гощанське плато. На крайному півдні в межах області заходять схили Подільської височини, зокрема Вороняки, де розташована найвища точка Рівненщини - 372 м.
Клімат помірно континентальний з вологим теплим літом і м'якою зимою з частими відлигами. Середня температура січня -4,8, -5,6оС, середня температура липня +18,1, +18,6оС). Річна кількість опадів складає 600-650 мм на рік.
Станом на 01.01.2012 р. до Рівненської області входило 16 районів, 11 міст, 16 селищ і 1000 сіл. Населення області налічувало 1154,3 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 551,3 тис. осіб, сільське - 602,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 6 міст Рівненської області: Рівне, Дубно, Дубровиця, Корець, Острог, Радивилів.
У Рівненській області на державному обліку перебуває 106 пам'яток архітектури та містобудування національного значення, 20 пам'яток археології, 3 історико-культурні заповідники.
Місто Острог Рівненської області
Місто Острог Рівненської області - місто обласного значення, районний центр, розташований на р. Горині при впадінні в неї Вілії (Басейн Дніпра) за 44 км від обласного центру м. Рівного та 304 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 14801 особу.
Припускають, що назва походить від його місця на високому березі р.
Вілії, де пагорби творять гострий ріг (звідси паралель Остріг, що має
бути літературною нормою). Ймовірна, назва походить від слова «острог»,
котре у слов"ян означало «огорожа з колод, частокіл», «укріплення,
місце,обгороджене частоколом». Уперше згадується в літописі 1100 р. у
контексті поділу Русі між київськими, чернігівськими й переяславськими
князями. В результаті поділу Давида Ігоревича позбавили Володимирського
князівства, а натомість надали йому Острог, Буськ, Дубно й Чорторийськ. У
другій половині ХІІ ст. Острог входив до Володимиро-Волинського, з 1199
р. - до Галицько-Волинського князівства. У грамоті
литовсько-руського князя Любарта 1322 р. про надання сіл соборній церкві
в Луцьку Климентія названо владикою луцьким і острозьким, що говорить
про важливість міста, а «богоспасаемый город Острог» Любарт вважає своїм
володінням. У середині XIV ст. Острог отримав племінник короля
Данила Романовича, князь Данило, зачинатель роду князів Острозьких. Його
син Федір отримав у 1386 р. підтвердну грамоту на ці володіння від
великого князя Вітовта. У XVI ст. князі Острозькі збудували в місті Богоявленську церкву. У
1410 р. Ф. Острозький очолював загін, який брав участь у битві під
Грюнвальдом проти Тевтонського ордену. З 1422 р. його загони протягом
восьми років (з перервами) билися на боці гуситів проти німецьких
лицарів і папської курії. Близько 1430 р. навколо містечка споруджено мури з вежами, оточені ровом і валом. У 1450 р. на місці дерев"яної церкви звели кам"яний собор, ще раз перебудований К. Острозьким у 1521 р. Після Люблінської унії містечко увійшло до складу Польщі. У 1508 р. під Острогом князь Костянтин розбив велике татарське військо й захопив багато полонених, яких оселив у передмісті. У 1528 р. за поданням власників місто отримало Магдебурзьке право. У
другій половині XVI ст. Острог був одним із значних міст України. Тут
діяли ковальський, різницький, теслярський, кравецький, кушнірський,
римарський, гончарський, золотарський та ін. цехи. Мешканці також
займалися землеробством. У 1576 р. у місті засновано Острозьку
академію. При академії діяв видавничий центр з друкарнею (з 1577 р.), в
якій працював І. Федоров. Тут у 1581 р. вийшла «Острозька біблія» та ін.
видання. Близько 1580 р. в місті засновано мануфактуру, що виробляла папір. Проіснувало підприємство до 1630-х рр. У
1630 р. Острозька ординація перейшла до князів Заславських, у 1673 р. -
до Вишневецьких, у 1700 р. - до Сангушків. Згодом місто належало
Любомирським, Яблоновським та іншим власникам. Кілька разів зруйнований у роки Хмельниччини й під час інших воєн, Острог занепав. За Андрусівським перемир"ям (1667 р.) місто опинилося під владою Польщі. У 1678 р. сейм підтвердив місту всі привілеї. У
1793 р., після захоплення Волині Російською імперією, Острог став
повітовим містом Ізяславського, з 1795 р. - Волинського намісництва, з
1797 р. - Волинської губернії. У 1875 р. в місті працювало 14
шкіряних, миловарний, два черепичні, пивоварний і спиртовий заводи, у
1895 р. - 22 фабрики і заводи, серед яких десятшкіряних, три миловарні,
два свічкові, два цегельні, чотири маслоробні. Протягом Громадянської
війни 1917-1920 рр. влада в місті неодноразово змінювалася. Наприкінці
1920 р. Острог увійшов до складу Польщі. У 1939 р. Острог у складі
Правобережної України увійшов до складу Української РСР. З кінця року -
районний центр Ровенської (нині Рівненська) області. У 1940 р. в місті відкрито клуб, дві бібліотеки, музей. У
роки Другої світової війни Острог був окуповане німецько-фашистськими
загарбниками в період з 3 липня 1941 р. до 27 січня 1944 р. Під час
окупації в місті діяли підпільні організації, партизанські загони. У
1970-х рр. у місті працювали меблева фабрика, цегельний завод,
автопідприємства, масло-сироварний завод, харчовий і промисловий
комбінати, асфальтовий завод, пивоварний завод та ін. Діяли районний
Будинок культури, три бібліотеки для доросли і дітей, кілька
профспілкових бібліотек, клуби, краєзнавчий музей та ін. Наприкінці ХХ ст. у місті працювали хлібозавод, тепличний комбінат. На
околиці міста виявлено два поховання доби ранньої бронзи, знайдено
скарб римських монет І-ІІ ст. н.е. На Замковій горі збереглося городище
ХІ ст. - залишки давньоруського міста Острога.
Список використаної літератури: 1. Коваль А.П. Знайомі незнайомці : походження назв поселень України / А. П. Коваль. - К. : Либідь, 2001. - 302 с : іл. 2.
Острог // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / відп. ред. О. М.
Маринич. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. - Т. 2. - С. 472. -
Бібліогр. в кінці ст. 3. Острог // Міста України : інформ.-стат. довід. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 77. 4.
Острог, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР: (ил.
справ.-кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. -
К. : Будівельник, 1985. - Т. 3. - С. 317-322 : фот., план. 5. Равчук
Г.Р. Острог / Г. Р. Равчук, І. О. Ткач // Історія міст і сіл
Української РСР. [В 26 т.] / Ін-т історії АН УРСР. - К. : Голов. ред.
УРЕ АН УРСР, 1973. - Ровенська область. - С. 431-446 : іл., портр.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72