Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Вінницька область

Вінницька область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Вінниця.

Розташована у центральній частині України. Територія області знаходиться у межах Подільської і Придніпровської височин, що становлять собою хвилясту лесову рівнину (абсолютні висоти 200-362 м), нахилену в південно-східному напрямку. Рівнина поцяткована численними глибоко врізаними (до 60-130 м) долинами великих рік Дністра, Південного Бугу та їхніми численними притоками.

Клімат помірно континентальний, з м'якою зимою (середня температура січня -5оС) і теплим вологим літом (середня температура липня +19оС). Кількість опадів, три чверті яких припадає на літній період, становить 480-590 мм на рік.

Станом на 01.01.2012 р. до Вінницької області входило 27 районів, 18 міст, 29 селищ і 1466 сіл. Населення області налічувало 1634,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 815,8 тис. осіб, сільське - 818,4 тис. осіб, що свідчить про практично рівномірне розселення міського і сільського населення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 13 міст Вінницької області: Вінниця, Бар, Бершадь, Гайсин, Жмеринка, Іллінці, Могилів-Подільський, Немирів, Погребище, Тульчин, Хмільник, Шаргород, Ямпіль.

У Вінницькій області на державному обліку перебуває 1434 пам'ятки археології, з них 14 - національного значення; 1798 пам'яток історії, з них 5 - національного значення; 640 пам'яток архітектури та містобудування, з них 167 - національного значення; 201 пам'ятка монументального мистецтва, з них 3 - національного значення.

На території Вінницької області збереглися давньослов'янські печерні храми, різностильові (у т.ч. оборонні) православні, католицькі, іудейські культові споруди XVI-ХХ ст. Від фортечних будівель, яких тут була значна кількість, до наших днів збереглися перебудовані фрагменти (вежі, мури) та залишки земляних валів і ровів. Громадські споруди представлені різноманітними і численними палацами та садибними будівлями, адміністративними будинками, парковими спорудами і пам'ятками XVIII-ХХ ст.


Місто Тульчин Вінницької області

Місто Тульчин Вінницької області - районний центр, розташований на р. Сільниці (притока Південного Бугу) за 80 км від обласного центру м. Вінниці та 273 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15847 осіб.




Стара назва - Нестервар. За легендою, вона походить від імен перших поселенців - Нестора й Варки. Нова назва Тульчин виникла, можливо, від кореня слова «тулитися» - «притискатися, знаходити собі схованку». Ймовірно, від прізвища Тулець. На думку дослідників, назва пов"язана з тюркським «тьолкьо» - «лисиця».
В історичних джерела Тульчин вперше згадується в 1607 р. як містечко Нестервар. У 1609 р. надане королем брацлавському старості О. Калиновському за бойові заслуги. Той збудував тут замок, спорудив фортифікації навколо містечка. У документі Львівського магістрату від 3 липня 1648 р. згадується під назвою Нестервар. Жителі міста займалися ремеслом.
У роки Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Тульчин був добре укріпленим містечком. Проте його здобули повстанські полки М. Кривоноса. У 1649 р. приписане до Брацлавського козацького полку.
За умовами Зборівської угоди містечко увійшло до складу козацької держави і лише за умовами Андрусівського мирного договору 1667 р. знову перейшло під владу Польщі.
Протягом 1672-1699 рр. Тульчин був окупований Османською імперією. Потім - у складі Польщі.
Після Калиновських власниками містечка були Морштини, а з 1732 р. - Потоцькі.
У 1770-х рр. у Тульчині засновано суконну мануфактуру і ткацьку майстерню. Розвивалися пивоварне, гончарне, стельмашне, столярне та ковальське ремесла, було відкрито майстерні з виготовлення свічок і переробки шкір.
У 1782 р. власники містечка Потоцькі збудували тут палац, костел, заклали парк.
У 1787 р. Тульчину надане магдебурзьке право (з нагоди перебування у містечку польського короля).
Після поділу Польщі в 1793 р. й захоплення Правобережної України Російською імперією Тульчин став повітовим містом Брацлавського намісництва.
У другій половині ХІХ ст. у Тульчині працювали цукроварня, пивоварня, миловарня, шкіряний цех; розвивалися торгівля й ремесло.
У 1859 р. кількість мешканців містечка становила 11217 осіб, у 1866 р. - 21685 осіб, у 1897 р. - 23252 особи.
Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у Тульчині працювало близько 40 дрібних підприємств: цегельні, шкіряні й свічкові заводи, паровий і водяний млини, цукроварня, крупорушка, тютюнова й каретна фабрики, вовночесалка, пивоварня і медоварня, завод штучних мінеральних вод.
У 1912 р. було збудовано дизельну електростанцію.
У роки Першої світової (1914-1918 рр.) і Громадянської (1918-1920 рр.) воєн у місті неодноразово змінювалася влада. У червні 1920 р. у Тульчині встановлено радянську владу.
У 1923 р., після ліквідації Брацлавського повіту, було утворено Тульчинський округ, до складу якого увійшло 13 районів.
У 1925 р. введено в експлуатацію державної швейної фабрики.
У 1926 р. у містечку мешкало 16119 осіб. Тульчин став окружним центром.
У 1929 р. почала працювати панчішна фабрика. У передвоєнні роки також було відкрито м"ясо-забійний пункт з переробними цехами, маслосирзавод, нову електростанцію, деревообробну артіль і артіль вишивальниць, птахоінкубаційну станцію.
У роки Другої світової війни містечко було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 23 липня 1941 р. до 15 березня 1944 р. Під час окупації на території Тульчина діяла підпільна організація, партизанське об"єднання.
У квітні 1944 р. було відновлено роботу взуттєвої і швейної фабрики, на початку 1945 р. - райпромкомбінату, деревообробної, металообробної та інших артілей.
У 1963 р. на базі деревообробної артілі створено меблеву фабрику.
У 1970-х рр. тут працювали швейна фабрика, взуттєва фабрика, меблева фабрика, хлібокомбінат, металоштампувальний завод тощо. Діяли Будинок культури, 12 бібліотек, робітничі клуби тощо.
Наприкінці ХХ ст. у Тульчині працювали моторемонтний, комбікормовий, маслосироробний, консервний, металоштампувальний заводи, завод продовольчих товарів, взуттєва і швейна фабрики, меблевий цех, хлібний і м"ясний комбінати, лісгоспзаг. Діяв краєзнавчий музей, музей історії декабристського руху, музей українського композитора М. Д. Леонтовича.














Список використаної літератури:

1. Денисик Г. У Тульчині // Містечка Східного Поділля : краєзн. нариси / за ред. Г. І. Денисика. - Вінниця : Тезис, 2001. - С. 30-36 : іл.
2. Дудкевич Д. Тульчин / Д. Дудкевич, І. Пшук. - Одеса : Маяк, 1967. - 52 с. : іл.
3. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк. - К. : Наук. думка, 1978. - 151 с.
4. Підласко Т.В. Тульчин : путівник / Т. В. Підласко. - Одеса : Маяк, 1976. - 48 с., 12 арк. іл.
5. Тульчин // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. - Т. 3. - С. 310-311.
6. Тульчин // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 102.
7. Тульчин, город // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР : (ил. справ.-кат.). В 4 т. / Госстрой УССР, Укрпроектреставрация, КиевНИИТИ. - К. : Будівельник, 1985. - Т. 2. - С. 30-33 : ил.


Прочитано: 2019 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Бар, Вінницької області
Місто Липовець Вінницької області
Місто Гнівань Вінницької області
Місто Шаргород Вінницької області
Місто Бершадь Вінницької області
Місто Гайсин Вінницької області
Місто Жмеринка Вінницької області
Місто Іллінці Вінницької області
Місто Калинівка Вінницької області
Місто Козятин Вінницької області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.17 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //