Луганська (тоді Ворошиловградська) область утворена в 1938 р. Адміністративний центр - м. Луганськ.
Є найсхіднішою адміністративно-територіальною одиницею України. Поверхня області в північній частині становить пологохвилясту лесову рівнину (абсолютні відмітки 120-240 м) - Донецька височина, де знаходиться найвища точка Лівобережної України - гора Могила-Мечетка висотою 367 м. Найхарактернішою рисою височини є чергування пагорбкуватих водороздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. У долині рік Міуса та Нагольної висота Донецької височини знижується, і східні схили переходять у Приазовську берегову рівнину.
Клімат помірно континентальний з холодною і малосніжною зимою з частими відлигами (середня температура січня -8оС) та спекотним з посухами літом (середня температура липня +22оС). Кількість опадів, 70% яких припадає на теплий період року, становить 400-550 мм на рік. Головні водні артерії - ріка Сіверський Донець та її ліві притоки Красна, Айдар, Деркул з високими правими крейдяними берегами.
Відповідно до статистичних даних станом на 01.01.2012 р. до Луганської області входило 18 районів, 37 міст, 109 селищ і 782 села. Населення області налічувало 2272,7 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 1971,6 тис. осіб, сільське - 301,0 тис. осіб.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 7 міст Луганської області: Луганськ, Алчевськ, Зимогір'я, Краснодон, Лисичанськ, Сватове, Старобільськ.
На території Луганської області збереглося небагато різностильових православних культових споруд XVIII-XX ст. Архітектурна спадщина громадського призначення представлена переважно спорудами найбільш активного періоду освоєння регіону - ХІХ-ХХ ст. Це адміністративні і садибні будинки, комплекси споруд кінних заводів, численні пам'ятники часів СРСР, переважна більшість яких пов'язана з встановленням радянської влади, промисловим освоєнням краю і Другою світовою війною. Тут знаходиться природний заповідник, три відділення якого розкидані по території області.
Місто Петрово-Красносілля Луганської області
Місто Петрово-Красносілля Луганської області - місто Краснолучанської міської ради, розташоване за 20 км від центру міської ради м. Красного Луча, 56 км від обласного центру м. Луганська та 737 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15623 особи.
Місто засноване в 1896 р. Тоді «Франко-російське товариство» розпочало будівництво заводу, а через рік підприємство під назвою «Штерівський завод хімічних продуктів і вибухових речовин» налагодило випуск продукції.
У роки Другої світової війни на околицях міста діяв партизанський загін. У 1941 р. хімічний завод евакуювали до Пермі, Солікамська та Стерлітамака.
У 1970-х рр. у місті працювали завод залізобетонних виробів, хлібозавод, будівельно-монтажне управління, мельний комбінат, щебеневий завод. Діяли клуб, чотири бібліотеки, два кінотеатри.
На околицях Петровського виявлені кургани та поселення епохи міді-бронзи і городище ХІІІ–XIV ст. н. е.
Список використаної літератури:
1. Луганская область // Города Украины : (экон.-геогр. справ.) / В. В. Ковтун, А. В. Степаненко. - К. : Выща шк., 1990. - С. 32-50 : карты.
2. Петровское // Украинская советская энциклопедия / редкол.: М. П. Бажан [и др.]. - К. : Гл. ред. УСЭ, 1982. - Т. 8. - С. 232.
3. Петровське // Географічна енциклопедія України. В 3 т. / редкол.: О. М. Маринич [та ін.]. - К. : УРЕ ім. М. П. Бажана, 1993. - Т. 3. - С. 26.
4. Петровське // Міста України : інформ.-стат. довід. / впорядкув. О. Панасенко. - К. : АВК-Росток, 2007. - С. 81.
Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72
Місто Петрово-Красносілля Луганської області - місто Краснолучанської міської ради, розташоване за 20 км від центру міської ради м. Красного Луча, 56 км від обласного центру м. Луганська та 737 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 15623 особи.
