Малишенко Олег Олексійович (1905–1979)
Олег Олексійович Малишенко - визначний український архітектор, кандидат архітектури, член Спілки архітекторів УРСР, лауреат низки урядових нагород.
О. Малишенко народився 25 листопада 1905 р. в м. Харкові в родині лікаря. У
1921 р. закінчив першу трудову школу м. Харкова. У 1921-1923 рр.
навчався на робітничому факультеті Харківського вечірнього технікуму. У 1923-1925 рр. відвідував землевпорядкувальні курси. У
травні - листопаді 1925 р. О. Малишенко працював землевпорядником
Земельного відділення м. Ворошиловграда (нині м. Луганськ), а в
листопаді 1925 - червні 1926 рр. - землевпорядником Земельного
відділення м. Харкова, у червні 1926 - 1928 рр. - землеміром Межевої
секції колгоспу в м. Харкові. У 1928-1930 рр. працював креслярем,
техніком, інженером Планувального бюро Харківського комгоспу. Протягом
1926-1930 рр. О. Малишенко навчався на архітектурному факультеті
Харківського художнього інституту, по закінченні якого отримав
спеціальність архітектора-художника. У 1930-1931 рр. працював
архітектором Діпроміста в м. Харкові. З листопада 1931 р. працював
архітектором І розряду Архітектурного сектора Діпроміста, протягом
1932-1935 рр. - архітектором у Діпроцивільпроекті. У зв"язку з
переведенням Діпроцивільпроекту з м. Харкова, О. Малишенко повернувся до
роботи в Діпромісті, де протягом 1937-1941 рр. працював головним
архітектором (у 1937 р. нетривалий час працював у харківському
відділенні Союзтранспроекту). У 1940 р. відвідував курси підвищення кваліфікації Архфонду СРСР у м. Ленінграді. У
зв"язку з початком Другої світової війни в 1941 р. був керівником
розвідки дивізіону 264-го артилерійського полку. Був поранений. У 1942
р. повернувся до лав Червоної армії помічником начальника будівельної
колони по технічній частині в Нижньому Тагілі, а в 1942-1944 рр. -
помічником начальника колони Окремої робітничої колони Тагилбуду НКВС. У
березні 1944 р. відкликаний з лав Червоної армії для відновлення міст
України і направлений у Діпроміст на посаду керівника Першої
архітектурно-планувальної майстерні, де працював до 1956 р. З 1946 р.
працював старшим викладачем Київського художнього інституту, з 1949 р. -
в. о. доцента. Читав курс містобудування. У 1963 р. О. Малишенку
присвоєно вчене звання доцент. Серед проектів О. Малишенка:
Червонозаводський парк у м. Харкові (1929 р.); реконструкція старого
міста Кривого Рогу (1930 р.); проект кінотеатру для м. Кадіївки (1932
р.; не здійснений); типовий гуртожиток на 80 осіб (1934-1938 рр.);
проект типового житлового будинку на 8 квартир (1933 р.); типовий
житловий будинок на 12 квартир (1933 р.); лабораторний корпус
Харківського автоінституту (1934-1938 рр.); селище Червоний шлях у м.
Полтаві (1935-1936 рр.); проекти Музично-драматичного театру на 800
місць для м. Полтави, який повторно був використаний для міст Рівного,
Херсону, Жданова (нині м. Маріуполь); реконструкція старого міста
Запоріжжя (1936 р.); селище Станкобуд у м. Краматорську (1939 р.);
реконструкція та благоустрій селища Путилівка в м. Донецьку (1940 р.);
баня в Гаграх (1935-1937 рр.); індивідуальний житловий будинок для
Станкобуду (1938 р.); індивідуальний житловий будинок для м. Шостки
(1939 р.); дача на озері Ріца (1935 р.); вокзал «Колгоспна» та низка
станційних споруд (1937-1938 рр.); низка проектів забудови кварталів для
селищ Донбасу (1936-1937 рр.); танцювальний павільйон у м. Краматорську
(1937 р.); інтер"єри курортів Слов"янська, Миргорода (1936 р.); театр у
м. Полтаві (1958 р.; у співавторстві); районне планування
курортно-туристичного району Карпат (1960 р.; у співавторстві); проект
еталону малого міста (1961 р.; у співавторстві) та ін. Автор низки
генеральних планів: Луганська, Артемівська, Ворошилівська, Кадіївки,
Дніпродзержинська, Красного Луча, Кременчука, Тернополя,
Дніпропетровська, Полтави, Львова, с. Люборці Київської обл. Він є
автором зелених зон міст Одеси, Херсона, Миколаєва; приміської зони м.
Києва, генеральної схеми м. Чорткова Тернопільської області. Є
автором понад 50 наукових праць, присвячених, переважно, питанням
містобудування, економіки будівництва. Серед них альбом проектів
структурних елементів зелених зон міст і робітничих селищ УРСР. Помер О. Малишенко в 1979 р. внаслідок важкої хвороби в м. Харкові.
Список використаної літератури: 1.
Андрущенко Н.П. Днепропетровск: героическое прошлое живет в настоящем /
Н. П. Андрущенко // Строительство и архитектура. - 1986. - № 5. - С.
2-4 : ил. 2. Кискин И.Х. Неутомимый пропагандист передовых идей в
градостроительстве / И. Х. Кискин, В. Г. Маевская, Е. А. Пыльник //
Строительство и архитектура. - 1986. - № 8. - С. 25 : ил. 3. Малышенко Олег Алексеевич [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - К. : [б. и.], 1956. - 24 л. 4. Олег Алексеевич Малишенко // Строительство и архитектура. - 1979. - № 4. - С. 32. Прочитано: 3273 раз Дополнительно на данную тему:
Новаківський Ярослав Олексійович (1920–1982)
Іполит Владиславович Моргилевський
Коллі Микола Джемсович (Якович) (1894–1966)
Каракіс Йосип Юлійович (1902 – 1988)
Меленський Андрій Іванович (1766-1833)
Кричевський Василь Григорович (1872-1952)
Коренєв Борис Григорович (1910-1998)
Кілессо Сергій Костьович (1931-2012)
Жаннере Грі Шарль Едуард (Ле Корбюзьє) (1887–1965)
Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004)
|