Welcome to Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г.Заболотного!

     
Публікації про бібліотеку
Про бібліотеку
Ресурси бібліотеки
Державні Закупівлі
Подорожуючи містами
Видатні Особистості
Дарувальники
Заходи бібліотеки
Проекти бібліотеки

 Контакти

Адреса: 03047 м. Київ, просп. Берестейський, 50
Ми на мапі

E-mail: dnabb2004@ukr.net

Телефон: (093) 304 85 32

(044) 456 01 72

(044) 456 31 98 (обслуговування)


 Повідомити про корупційне правопорушення

Повідомити про корупційне правопорушення


  НАШІ ВИДАННЯ

Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики


 Приєднуйтесь до нас:
Приєднуйтесь до нас


Харківська область

Харківська область утворена 27 лютого 1932 р. Адміністративний центр - м. Харків.

Розташована на сході України в межах Придніпровської низовини та Середньоруської височини. Рельєф у більшій частині області рівнинний. Харківська область знаходиться в зонах лісостепу та степу. Луки та кущі займають 11% території області, знаходяться вони переважно у річищах річок. Степові райони характеризуються рівнинним ландшафтом, іноді зустрічаються глибокі ярі. Тут збудовано 57 водосховищ і 2 538 ставків. Місцевість у межиріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня -7,0оС, середня температура липня +21,0оС. Річна кількість опадів складає 500 мм на рік.

Станом на 01.01.2012 р. до Харківської області входило 27 районів, 17 міст, 61 селище і 1680 сіл. Населення області налічувало 2742,2 тис. осіб, у т. ч. міське населення становило 2197,2 тис. осіб, сільське - 545,0 тис. осіб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 878 до Списку історичних населених місць України включено 12 міст Харківської області: Харків, Балаклія, Богодухів, Валки, Вовчанськ, Зміїв, Ізюм, Красноград, Куп'янськ, Люботин, Мерефа, Чугуїв.

У Харківській області на державному обліку перебуває 73 пам'ятки архітектури та містобудування національного значення, 10 пам'яток історії, 14 пам'яток археології, 2 історико-культурні заповідники.


Місто Ізюм Харківської області

Місто Ізюм Харківської області - районний центр, розташований на р. Сіверський Донець при впадінні в нього р. Ізюмця за 125 км від обласного центру м. Харкова та 571 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 56075 осіб.



За однією з версій, назва міста походить від р. Ізюмця та Ізюмського броду. Інша версія виводить назву від видозміненого татарського слова «гузун» - «переправа». Ще одна версія походження назви - від східної назви винограду «ізюм».
У ХІІ ст., після розпаду Київської Русі на окремі князівства, на території сучасного Ізюма та його околиць стали ареною жорстоких битв. Так, у 1111 р. поблизу р. Сальниці (нині р. Річка), навпроти сучасної Поромної вулиці на околиці Ізюма, русичі на чолі з київським князем Володимиром розгромили половецьке військо.
Боротьба з половцями тривала до початку ХІІІ ст., коли в 1240-х рр. південні давньоруські землі були розорені монголо-татарами.
Наприкінці XV ст. почалося інтенсивне заселення території по берегах р. Дінця. З початку XVІ ст. уряд Російської імперії запровадив на території Слобожанщини сторожову службу. В ці часи існувала т.зв. Ізюмська варта. У другій чверті XVІІ ст. на переправі виник острожок - пристанище для змін вартових. У 1760-х рр. тут оселилася невелика група українських переселенців, які за керівництва балаклійського полковника Я. С. Чернігівця спорудили нове укріплення. У 1680 р. поселення називалося Ізюмським городком, яке в цьому ж році було знищене внаслідок нападу монголо-татар.
У 1657-1659 рр. у центрі фортеці було зведено дерев"яну Успенську церкву. В подальшому її кілька разів перебудовували, а в 1685-1687 рр. замінили першим кам"яним храмом - хрестово-купольним, п"ятиглавим собором з окремо зведеною дзвіницею.
У 1681 р. розпочалися роботи зі спорудження великого укріпленого пункту. На території сучасної центральної частини м. Ізюма зводилося т.зв. «велике місто» - фортеця, оточена високими дерев"яними стінами, подвійним зрубом, для міцності перегородженим клітями (ряжами), заповненими землею. Довжина стіна складала 1800 сажнів (близько 4 км). В замку і фортеці було 14 чотирикутних і одна шестикутна вежа. «Мале місто» - фортеця - знаходилася на вершині гори Кременець. Довжина стін становила 334 сажні (713 м). Навколо фортеці пролягали наповнені водою рови. Між великим і малим містами був споруджений земляний вал, вздовж якого стояли подвійні надовбні.
У 1708 р. Ізюм увійшов до складу Азовської губернії, а в 1718 р. - до Бєлгородської провінції Київської губернії. У 1765 р. Ізюм став містом Слобідсько-Української губернії, у 1780 р. - повітовим містом Харківського намісництва.
У 1767 р. населення міста становило 5262 особи. Основні заняття: землеробство й скотарство. Серед ремесел, що набули розвитку в Ізюмі, були ковальство, чинбарство, виготовлення полотна й одягу, гончарство. Поширення набув чумацький промисел.
Наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. активно розвиваються промислові підприємства, зокрема, Ізюмська вовномийня. У 1887 р. в місті діяли три цегельні, маслоробний, горілчаний, салотопний і воскобійний заводи.
У 1865 р. в місті було утворено Ізюмський слобідський полк, що об"єднував 13 міст і нових поселень.
У 1897 р. кількість населення Ізюма складала 24300 осіб.
У 1910 р. через місто прокладено залізничну колію Харків-Донбас, що сприяло розвитку промисловості. У 1912-1915 рр. в Ізюмі побудовано залізничні майстерні. Тоді ж виникли фарфоровий і два пивні заводи, завод сільськогосподарських машин, три лісопильні та інші підприємства.
Протягом 1918-1919 рр. місто кілька разів переходило в підпорядкування різних військових сил. У грудні 1919 р. в Ізюмі встановлено радянську владу.
У 1923 р. Ізюм став центром округу, до якого входили Барвінківський, Ізюмський, Петрівський, Савинський та інші райони.
Під час Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 24 червня 1942 р. до 5 лютого 1943 р. В період окупації на території міста й району активно діяли партизанські загони.
У післявоєнні роки в місті відбудовували промислові підприємства, провадилися роботи з ремонту й будівництва житлового фонду, побутові, культурно-освітні заклади. У 1956 р. до ладу стала перша черга оптико-механічного заводу. В 1950-х рр. також працював завод будівельних матеріалів, меблева фабрика, комбінат залізобетонних виробів, будівельно-монтажне управління.
Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х рр. в місті було зведено чимало громадських будівель за індивідуальними проектами. Серед них кіноконцертний зал «Україна» (1963 р.; архітектори В. Василь"єв, Ю. Плаксієв, В. Реусов), Палац культури ХТЗ (архітектори Ф. Коваленко, Е. Бельман), Будинок побуту (архітектори Е. Лебедєва, В. Антонов, Б. Клейн) та ін.
30 грудня 1961 р. в Ізюмі відкрито залізничну станцію.
На території сучасного міста знайдені залишки поселень часів мезоліту (ХІІІ-VI тисячоліття до н.е.), п"ять неолітичних стоянок (V-III тисячоліття до н.е.). Поблизу Ізюма, в урочищі Бондарисі, виявлено поселення доби переході від бронзового до раннього залізного віку (VIII-VII ст. до н.е.). Поселення назване Бондарихинським. На Бондарихинському поселенні виявлено також поселення пізньоскіфських часів (IV-III ст. до н.е.), а також рештки ранньослов"янського поселення (середина І тисячоліття н.е.).

Список використаної літератури:
1. Изюм // Вся Украина : путеводитель / А. С. Ивченко. ­ К., 2005. ­ С. 464­465 : фот.
2. Ізюм // Міста України : інформ.­стат. довід. / впорядкування О. Панасенко. ­ К., 2007. ­ С. 45­46. - (Корисний довідник, ISBN 978­966­967­84­0­9).
3. Ізюм // Українська радянська енциклопедія. У 12 т. / голов. ред. М. П. Бажан. ­ 2­ге вид. ­ К., 1979. ­ Т. 4. ­ С. 350.
4. Кругляк Ю.М. Ім"я вашого міста : походження назв міст і селищ міськ. типу Укр. РСР / Ю. М. Кругляк ; відп. ред. І. О. Варченко. ­ К. : Наук. думка, 1978. ­ 151 с.


Прочитано: 1383 раз
Дополнительно на данную тему:
Місто Лозова Харківської області
Місто Зміїв Харківської області
Місто Богодухів Харківської області
Місто Барвінкове Харківської області
Місто Валки Харківської області
Місто Вовчанськ Харківської області
Місто Балаклія Харківської області
Місто Дергачі Харківської області
Місто Первомайський Харківської області
Місто Красноград Харківської області

Назад | Начало | Наверх

 Віртуальна довідка


 Пошук



вислів
будь-яке слово


 Електронний каталог





Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного
знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 50 (м. "Шулявська").
Тел.: (044) 456-01-72

PHP-Nuke Copyright © 2005 by Francisco Burzi. This is free software, and you may redistribute it under the GPL. PHP-Nuke comes with absolutely no warranty, for details, see the license.
Відкриття сторінки: 0.15 секунди
Державна наукова ахітектурно-будівельна бібліотека ім. В.Г. Заболотного.
НазваУточнювання
PHP-Nuke Platform by u$peh -- //