Бібліографічні покажчики

Бюлетень "Будівництво, архітектура та житлово-комунальне господарство"

Бюлетень "Нові надходження до фондів ДНАББ ім. В.Г. Заболотного

Інформаційно-аналітичний огляд діяльності бібліотеки

Бібліотечні рубрики

Харків - обласний і районний центр, розташований на річках Харків, Лопань, Уда за 449 км від м. Києва. Відповідно до статистичних даних останнього Всеукраїнського перепису населення (2001), кількість його мешканців складала 1449871 особа.

За легендою, назва походить від імені Харко (зменшене від Харитон), що його мав перший поселенець-козак. За іншою версією, названо за іменем річки. Є припущення, що Харків - видозмінене Шарукань (так звалося від імені хана половецьке кочовище); шаруа - «скотар», кан - «привал, стоянка»; шарукань - «стоянка скотаря».
Згідно з археологічними знахідками територія сучасного Харкові заселялася з ІІ тисячоліття до н.е. Проте після спустошливих нападів монголо-татар територія тривалий час пустувала.
Перші поселенці з Правобережної України з"явилися на цих територіях до 1654 р., ще в період Національно-визвольної війни. Перші жителі Харкова, незалежно від походження й роду занять, записувалися до Харківського козацького полку.
Крім військової служби, жителі Харкова займалися мисливством, рибальством, хліборобством, заводили пасіки.
У 1656-1659 рр. в Харкові споруджено фортецю. Місто оточували глибокий рів і подвійна стіна з дубових колод з десятьма баштами. Після зведення фортеці, що займала ключові позиції на прикордонній лінії Бєлгород - Новий Оскіл - Воронеж, Харків стає важливим опорним пунктом Російської імперії в боротьбі проти кримських і ногайських татар.
У 1689 р. збудовано Покровський собор (нині збережений, пам"ятка архітектури XVII ст.).
Поступово Харків втрачає своє значення як військова фортеця й розвивається як великий центр ремесел і торгівлі. Серед найпоширеніших ремесел у місті на початку XVIII ст. було килимарство. Розвивалися також шкіряне, шевське, ковальське, слюсарне, столярне та ін. ремесла, гуральництво й цегельне виробництво. У 1765 р. в місті було дев"ять цегелень, чотири пивоварні та чотири солодовні, 27 водяних млинів.
З 1780 по 1796 рр. Харків був головним містом Харківського намісництва, з 1797 р. - центр Слобідсько-Української губернії, перейменованої в 1835 р. на Харківську.
У XVIII ст. в місті збудовано провіантські склади, банк і Присутственні місця (архітектор П. Ярославський).
У 1766-1777 рр. збудовано будинок, який згодом стане приміщенням університету.
У 1780 р. в на фортечному валу (нині Університетська гірка) відбулася перша театральна вистава. Перший театр відкрився в 1791 р.
У 1805 р. відкрито Харківський університет з першою в місті друкарнею, засновником якого був учений і громадський діяч В. Каразін. Його викладачами були І. Срезневський, О. Потебня, М. Сумцов, Д. Багалій, В. Левицький, П. Кеппен, М. Пильчиков, В. Палалдін.
У 1805 і 1841 рр. збудовано 2 гімназії. У 1812 р. відкрито інститут шляхетних дівчат.
У 1810 р. починають працювати мідноливарні й металообробні майстерні. У 1820 р. збудовано сірникову фабрику. У 1835 р. введено в експлуатацію чавуноливарний завод. У 1846 р. почали працювати другий чавуно- і мідноливарний заводи.
У 1839 р. при університеті відкрито практичне ветеринарне училище, перетворене в 1850 р. на ветеринарний інститут.
У 1842 р. відкрито драматичний театр (нині театр ім. Т. Шевченка).
У 1855 р., крім трьох мідноливарних, двох чавуноливарних, у Харкові працювали підприємства з виливання шроту, три шкіряні, чотири вовномийні, дві миловарні, п"ять свічкових, десять каретних, три цегельні, п"ять тютюнових, дві воскобійні, олійниця, три ватні, з виготовлення свинцевих білил, кахлів тощо.
У 1861 р. в Харкові мешкало 50000 осіб.
У 1871 р. у місті відкрилося відділення Російського музичного товариства, у 1883 р. - музичне училище при ньому, на основі якого згодом буде створено консерваторію. У 1886 р. засновано міський художньо-промисловий музей.
У 1882 р. у Харкові дав перші сільськогосподарські машини завод сільськогосподарського машинобудування, збудований на Кінній площі іноземним акціонерним товариством.
Наприкінці ХІХ ст. в Харкові відкрито чавуноливарний, машинобудівний і дротовий заводи. У 1897 р. почав працювати Харківський паровозобудівний завод (нині завод транспортного машинобудування), електростанція. У 1899 р. кількість фабрик у місті становила 259 одиниць.
З 1901 р. у приміщенні, побудованому за проектом академіка архітектури О. Бекетова, розмістилася наукова бібліотека, відкрита ще в 1886 р.
У 1904 р. почав працювати міський водогін. У 1906 р. відкрито вузькоколійний трамвай.
Наприкінці 1917 р. в Харкові встановлено радянську владу. Місто стає столицею Донецько-Криворізької Радянської республіки, що боролася за незалежність з військами Донського уряду генерала Каледіна й Української Центральної ради 1918-1920-х рр.
У 1920 р. Харків оголошено столицею радянської України.
У 1925 р. на базі оперного театру, що існував у місті, створено Державний академічний театр опери і балету ім. М. Лисенка. У театрі були співаками І. Козловський, Б. Гмиря, З. Гайдай, М. Гришко, М. Литвиненко-Вольгемут, І. Паторжинський та ін.
У 1926 р. до Харкова переїхав театр «Березіль», організатором якого був Л. Крубас. У 1933 р. його керівником став М. Крушельницький, а в 1934 р. театр перейменовано на Харківський державний український драматичний театр ім. Т. Шевченка. В колективі цього театру працювали актори І. Мар"яненко, Н. Ужвій, А. Бучма, Д. Антонович, В. Чистякова.
Протягом 1929-1931 рр. у Харкові було організовано 23 інститути, серед яких технологічний, сільськогосподарський та ін.
У 1930 р. розпочалося будівництво Харківського тракторного заводу. У 1935 р. збудовано Харківський верстатобудівний завод.
У 1933 р. засновано Харківський державний російський драматичний театр (у 1949 р. йому присвоєно ім"я О. Пушкіна).
У 1934 р. у Харкові відбувся І з"їзд письменників України, на якому було створено Спілку радянських письменників України (попередниця сучасної Спілки письменників України).
Під час Другої світової війни Харків двічі був окупований німецько-фашистськими загарбниками: в період з 24 жовтня 1941 р. до 01 лютого 1943 р. і з 16 березня 1943 р. до 23 серпня 1943 р. У часи окупації на території місту й району діяли партизанські загони. Внаслідок воєнних дій майже цілком знищено промислові підприємства міста, зруйновані електростанції, залізнична інфраструктура, комунальне господарство.
У післявоєнний період активно відбудовується, передусім, промисловість Харкова. На початку 1950-х рр. було відбудовано всі довоєнні підприємства.
У 1963 р. Консерваторію і Театральний інститут об"єднали в єдиний Інститут мистецтв ім. І. Котляревського.
У 1967 р. відкрито нове приміщення Будинку культури ХТЗ.
У 1970-х рр. проведено упорядкування центральної частини міста. Успенському собору повернули первісний вигляд і виконали реставрацію уцілілих частин у тих формах, що він мав у другій половині XVIII ст.
У 1975 р. в Харкові почав працювати метрополітен.
На початку 1990-х рр. у галузевій структурі промислового комплексу Харкова визначальна роль належала машинобудуванню й металообробці, харчовій і легкій промисловостям та виробництву будівельних матеріалів. У місті розвинуті енергетичне і електротехнічне, тракторне і сільськогосподарське машинобудування. Широкого розвитку набули верстато- і приладобудування та інструментальна промисловість, а також транспортне машинобудування. Легка промисловість представлена швейними, бавовняними, взуттєвими, хутровими, шкіряними, панчішними виробничими об"єднаннями, фабрикою первинної обробки вовни й канатним заводом. Підприємства промисловості будівельних матеріалів виробляється залізобетонні конструкції, облицювальні й метлаські плитки, стінові, покрівельні, азбестоцементні ізоляційні матеріали, гіпс, суху штукатурку тощо. Працюють меблевий, деревообробний комбінати, лісопильні й тарні заводи. Поліграфічний комбінат, книжкова фабрика.
У цей же час у Харкові діяли 20 вишів (Харківський університет ім. О. Горького та ін.), 38 середніх спеціальних навчальних закладів, 37 професійно-технічних училищ. Серед культурно-просвітницьких закладів у місті були: філармонія, цирк, шість театрів, два державні музеї, 76 музеї, що працюють на громадських засадах.
У Харкові розташований ботанічний сад, зоологічний парк, шість пам"яток природи місцевого значення.
Відповідно до археологічних досліджень, території міста у ІІ тисячолітті до н.е. інтенсивно заселялися. В районі Курязького монастиря знайдено предмети періоду бронзи (ІІ-І тисячоліття до н.е.), зокрема мідну сокиру, поховання з кам"яним молотком та кілька поселень поблизу станції Основа, Гути, Жихор. Виявлено також знахідки скіфського часу (VI-ІІІ ст. до н.е.) в урочищі Саржини Яр та на Холодній Горі. З сарматських часів (ІІІ ст. до н.е. - І-ІІ ст. н.е.) зберігся на терені Харквова скіфсько-сарматський могильник біля Липового Гаю.
На околиці Павлівки, біля цегельні та в урочищі Саржиний Яр, на площі Конституції виявлені рештки ранньослов"янських поселень ІІ-VI ст. н.е. Про те, що слов"янські поселення існували тут і в період Київської Русі, свідчать знахідки біля залізничної станції Харків, у Проїжджому провулку та на Холодній Горі. Найвизначнішою пам"яткою VII - початку ХІІІ ст. є Донецьке городище - місто Донець, що згадується в Іпатівському літопису (1185 р.), в зв"язку з втечею Новгород-Сіверського князя Ігоря з половецького полону.
Інші археологічні пам"ятки (скарб арабських монет VIII ст., бронзові дзеркальця з арабськими написами тощо), знайдені в районі Харкова, свідчать про зв"язки слов"ян у VIII-ХІІ ст. з Поволжям і ірано-арабським Сходом, а кам"яні баби - про перебування на цій території кочових племен (Х-ХІІ ст.).

Список використаної літератури:
1. Астахов В.І. Харків / В. І. Астахов, М. А. Сіроштан // Історія міст і сіл Української РСР. В 26 т. / редкол.: М. А. Сіроштан (голова), В. М. Селіванов, К. К. Шиян [та ін.]. - К., 1967. ­ Харківська область. ­ С. 67­143 : іл.
2. Іволгін В. Старий Харків : нариси / В. Іволгін. ­ Х. : Держ. вид­во України, 1929. ­ 31 с. : іл.
3. Багалeй Д.И. История города Харькова за 250 лет его существования (с 1655­го по 1905­й год) : ист. моногр. : с прил. альб. планов и рис. Т. 2. (XIX­й и начало XX­го в.) / Д. И. Багалeй, Д. П. Миллер. ­ Х. : Тип. М. Зильберберг и Сыновья, 1912. ­ IV, 973 с.
4. Кеворкян К. Первая столица / К. Кеворкян. ­ Х. : ЧПФ «Первая столица» 1996. ­ 159 с. : ил.
5. Лейбфрейд А.Ю. Харьков: от крепости до столицы : заметки о старом городе / А. Ю. Лейбфрейд, Ю. Ю. Полякова ; худож.­оформ. Б. Ф. Бублик. ­ Х. : Фолио, 2004. ­ 335 с. : ил.
6. Харьков // Вся Украина : путеводитель / А. С. Ивченко. ­ К. : Картография, 2005. ­ С. 457­461 : ил.
7. Харьков // Украина: исторические места : фотокнига / С. Л. Удовик. ­ К. : Ваклер, 2005. ­ С. 24­26 : ил.