Заваров Олексій Іванович (1917–2003)
Олексій Іванович Заваров - вчений-дослідник, заслужений будівельник Української та Узбецької РСР, народний архітектор України, лауреат Державних премій, член правління Спілки архітекторів УРСР та СРСР, член-кореспондент Академії мистецтв Росії, почесний член Української академії архітектури, кавалер орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора.
О. Заваров народився 4(17) березня 1917 р. в с. Коломенському
Московської обл. (РФ) в родині робочого. У 1925-1931 рр. навчався в
середній школі в м. Москві. Протягом 1931-1935 рр. О. Заваров
навчався в архітектурному технікумі в м. Москві, по завершенні якого
отримав спеціальність техніка-архітектора. У 1936-1939 рр. О.
Заваров працював виконробом Адміністративного господарства Управління
Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), техніком-архітектором
відділу планування Мосради, молодшим архітектором, архітектором
майстерні № 8 Управління планування Мосради в м. Москві. У 1937 р. спільно з О. Власовим архітектор розробив типовий проект театру на 1000 осіб, труби, греблі,
каскади, бесідки в Нескучному саду для м. Москви, які не були
реалізовані. У 1939-1941 р. навчався в Московському архітектурному інституті, який не закінчив у зв"язку з початком Другої світової війни. Протягом
10 серпня 1941 р. - 14 січня 1943 р. працював архітектором, заступником
керівника групи цивільних споруд Челябінського Промбудпроекту. Тут за
його проектами зведено гуртожитки Бакалебуду Челябінського
металургійного заводу (1942-1943), житлові будинки для
інженерно-технічного персоналу Челябінського трубопрокатного заводу
(1942-1943), бані, проведено реконструкцію Нязе-Петровського заводу. З 15 січня 1943 р. до 22 серпня 1944 р. працював інженером-диспетчером керівника тресту «Магнітобуд» у м. Магнітогорську. 22
серпня 1944 р. О. Заваров відновив навчання в Московському
архітектурному інституті, проте залишив навчання після 6 курсу. У цьому ж
році разом з архітектором М. Лівшицом розробив проект адміністративної
будівлі тресту хлібопекарні в м. Москві, який не був реалізований. 22
червня 1945 р. почав працювати заступником керівника майстерні № 1
Державних архітектурних майстерень в м. Києві (нині Київпроект). Після
звільнення м. Києва від фашистських загарбників працював над конкурсним
проектом відбудови Хрещатика спільно з архітекторами О. Власовим, А. Добровольським, Б. Приймаком, О. Малиновським. Проект був визнаний переможцем і протягом 1946-1956 рр. архітектор брав участь у забудові центральної вулиці столиці. У 1947 р. у складі авторського колективу працював над проектом парку на Трухановому острові в м. Києві (спільно з О. Власовим та С. Барзиловичем). У 1947 р. його прийняли в члени Спілки архітекторів УРСР. У 1948 р. О. Заваров завершив навчання на архітектурному факультеті Київського художнього інституту. Тоді ж він спроектував комплекс головних оранжерей в Ботсаду (не реалізований), а також Аносовський парк (1948) у м. Києві. У
складі авторського колективу в 1948 р. О. Заваров брав участь у
проектуванні центрального парку культури та відпочинку на схилах Дніпра в
м. Києві (спільно з О. Власовим, А. Добровольським і М. Пінчуком). Під час облаштування парку було впорядковано Паркову
дорогу, прокладено пішохідну Фестивальну алею. Найбільша споруда парку -
Зелений театр на 4100 осіб (у співавторстві з О. Власовим та М. Пінчуком; 1949), який використовувався для проведення концертів, кіносеансів тощо. У 1948-1962 рр. - керівник архітектурної майстерні № 1 Київпроекту. У 1949 р. О. Заваров брав участь у проектуванні Річкового вокзалу в м. Києві (проект не реалізований). У 1950 р. йому присвоєно вчену ступінь кандидата архітектури. У цьому ж році його зарахували до Спілки архітекторів СРСР. У 1952 р. спроектував сад на вул. 25 жовтня в м. Києві. У
1955-1957 за проектом архітекторів О. Заварова та В. Суворова було
зведено пішохідний міст через р. Дніпро в м. Києві. Довжина мосту 429 м,
ширина - 7 м. Протягом 1962-1964 рр. працював директором науково-дослідного та проектного інституту Містобуду в м. Києві. З 1964 р. - директор Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП). Серед реалізованих проектів О. Заварова: пам"ятник М. Щорсу (у співавторстві з О. Власовим та скульптором М. Лисенком,
1953), адміністративна будівля Міністерства лісового господарства на
Хрещатику, 30 (1951), реконструкція Жовтневого палацу культури з
глядацьким залом на 2200 осіб (у співавторстві з А. Черкаським і Г.
Кульчицьким, первинний проект - В. Беретті; 1958), адміністративна
будівля дирекції газопроводу Дашава-Київ (у співавторстві з Р.
Книжником; 1952), житлові будинки на Повітрофлотському шосе, 52, 54, 56
(у співавторстві із С. Шпільтом; 1955), житловий масив Чоколівка
(Першотравневий; у співавторстві із С. Шпільтом та Л. Брехунцем;
1956-1970-ті рр.), експериментальний житловий будинок малометражного
планування (у співавторстві з Г. Колесовим; 1957), будівля Київської
міської ради (у співавторстві з О. Власовим, О. Малиновським; 1956), Київський палац спорту (у співавторстві з М. Гречиною;
1960) ресторан «Зелений сад» у м. Києві; павільйон Міністерства
торгівлі УРСР на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1962),
пам"ятник Т. Шевченку в с. Шевченковому Черкаської обл. Протягом
життя О. Заваров написав низку книг, серед яких: «Шестая Магнитогорская»
(спільно з В. Смілянським, 1944), каталог-довідник «Строительная
керамика» (один з укладачів), альбом «Планировка и застройка поселков
колхозов и совхозов» (головний редактор; 1964). Він також є автором
низки статей в галузевій періодиці. Помер О. Заваров 21 січня 2003 р. в м. Києві.
Список використаної літератури: 1. Гречина М.И. Архитектор Алексей
Иванович Заваров / М. И. Гречина // Строительство и архитектура. -
1977. - № 3. - С. 28-31 : ил. 2. Заваров Алексей Иванович [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. - 1956. - 12 л. - (в пап.) 3.
[Заваров Олексій Іванович - колишній директор КиївЗНДІЕП, відомий
архітектор, заслужений будівельник : співчуття] // Голос України. -
2003. - 23 січ. (№ 13). - С. 5. 4. Заваров О.І. Пішохідний міст через
Дніпро / О. І. Заваров, Л. Гомін // Будівництво і архітектура. - 1957. -
№ 4. - С. 22-23 : іл. 5. Катаргин И. Достижения и перспективы
градостроительного развития Киева / И. Катаргин, Б. Приймак //
Строительство и архитектура. - 1967. - № 11. - С. 1-7 : ил. 6.
Київпроект: 70 років / авт.-упоряд.: М. Б. Кальницький, В. Л. Суворов ;
за заг. ред. І. П. Гордєєва. - К. : ВД А+С, 2007. - 247 с. : іл. 7.
Шило Н. Проектирование и застройка Чоколовки в Киеве / Н. Шило, А.
Заваров, В. Михайлов // Строительство и архитектура. - 1957. - № 1. - С.
12-15. Прочитано: 3808 раз Дополнительно на данную тему:
Заболотний Володимир Гнатович (1898-1962)
Єлізаров Віктор Дмитрович (1911–1995)
Євреїнов Юрій Миколайович (1932–1990)
Злобін Геннадій Карпович (1927)
Зубок Анатолій Олександрович (1927–1995)
Єрмаков Євген Федорович (1868 – 1946)
Єлігулашвілі Тамара Давидівна (1921–1984)
Жежерін Борис Петрович
Зарецький Віктор Йосипович
Зарецький Віктор Іванович
|